Система показників ефективності діяльності банку

Назва показника	Формула
А. Абсолютні
1. Загальні активи	ЗА
2. Кошти на коррахунках	ККР
3. Кошти в касі	КА
4. Кошти на поточних рахунках	КПР
5. Зобов’язання	З
6. Процентні доходи	W
7. Процентні витрати	V
8. Активи ризикові	АР
9. Доходи	Д
10. Витрати	В
11. Прибуток	Пр
12. Позики	Кр
13. Капітал	К

 

Назва показника	Формула	Економічна інтерпретація
Б. Відносні
а) загальні:
1. Загальний показник ефективності банківської діяльності		де: ВВП - витрати на оплату праці працівників банку; ВОЗ - утримання будівель і устаткування; Ві - інші витрати
б) часткові:
1. Ефективність витрат праці		Скільки грошових одиниць приносить 1 грошова одиниця вкладень в робочу силу (продуктивність праці)
2. Ефективність використання основних засобів (утримання будівель і устаткування)		Скільки грошових одиниць приносить 1 грошова одиниця вкладень в основні засоби (фондовіддача або капіталовіддача)
3. Ефективність інших витрат		Скільки грошових одиниць приносить кожна грошова одиниця інших витрат

 

в) показники ліквідності
1. Коефіцієнт покриття		Забезпеченість оборотними засобами залучених засобів Кпокр > 1 — банк: кредитор Кпокр < 1 — банк: боржник
2. Норма грошових резервів		Рівень забезпечення ліквідними засобами рахунків «до запитання»
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності		Характеризує оперативну платоспроможність (у короткостроковий період)
4. Показник тривалості погашення заборгованості		Характеризує платоспроможність у короткостроковому та середньостроковому періодах

 

г) показники платоспроможності
1. Платоспроможність та інші	НЗ = (К: АР) ´ 100 %	Характеризує ступінь пориття власними коштами банку ризикових активів
д) показники прибутковості
1. Прибутковість активів		Характеризує ефективність використання всіх ресурсів, які банк отримав у своє розпорядження
2. Прибутковість капіталу		Характеризує прибуток у розрахунку на 100 грошових одиниць капіталу банку
е) показники рентабельності
1. Рентабельність витрат		Характеризує окупність витрат банку: показує розмір прибутку на 100 грошових одиниць витрат банку
2. Рентабельність операційної діяльності		Розраховується по кредитах в цілому та по короткострокових та довгострокових - зокрема

 

є) інші показники
1. Маржа прибутку		Виражає частку прибутку в доході банку
2. Чистий спред		Показує різницю між процентною ставкою по виданих кредитах і процентною ставкою по залучених коштах
3. Коефіцієнт достатності капіталу		Характеризує співвідношення ризикових активів і капіталу банку
4. Чиста процентна маржа		Визначає основну здатність банку мати прибуток - його прибуток від процентної різниці як процент загальних активів

 

5. Віддача статутного фонду		Скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова оди­ниця статутного фонду
6. Співвідношення наданих кредитів і фондів		Скільки одиниць коштів у позичках припадає на кожну одиницю фондів
7. Коефіцієнт беззбитковості		Рівень покриття власним капіталом витрат і збитків
8. Рівень нетрадиційних доходів		Збільшення цього показника може свідчити, з одного боку, про позитивну диверсифікацію платних послуг, з іншого - про намагання одержати спекулятивні прибутки для покриття дефіциту основного W

 

 

І. Аналіз динаміки середнього рівня ефективності (Е) в розподілі по банківських установах за допомогою індексів:

1) змінного складу:

2) фіксованого складу: (вплив на динаміку середнього рівня ефективності змін її рівня в окремих банківських установах)

3) структурних зрушень (вплив на динаміку середнього рівня ефективності змін у розподілі витрат по банківських установах)

ІІ. Отримання додаткового ефекту за рахунок більш інтенсивного використання витрат (економії ресурсів і поточних витрат).

Розмір відносної економії:

· ресурсів — РС₁ – РС₀ ´ І_D;

· поточних витрат — Впот1 – Впот0 * Ід;

· капіталу банку — К₁ – К₀ ´ І_D.

де І_D — індекс зміни доходу банку.

Від’ємний результат розрахунку показує відносну економію, додатний - перевитрати.

ІІІ. Вплив на динаміку ефекту (доходу) змін ефективності та витрат (капіталу).

DД_Е = (Е₁ – Е₀) ´ К₁,

DД_к = (К₁ – К₀) ´ Е₀.

ІV. У ході аналізу ефективності використовується взаємозв’язок частинних показників ефективності з відповідними мультиплікаторами.

Як приклад можна навести взаємозв’язок показників прибутковості акціонерного капіталу ROE = ROA ´ MК:

;

· прибутковості активів:

;

· мультиплікатора акціонерного капіталу:

(показує співвідношення обсягу розміщених коштів банку та акціонерного капіталу).

Для розрахунку впливу на динаміку прибутковості акціонерного капіталу (ROE) пов’язаних з ним величин використовують метод ланцюгових підстановок. Так, динаміка ROE за рахунок обох факторів визначається за формулами:

а) відносна зміна:

;

б) абсолютний розмір зміни:

D₁ = ROE₁ – ROE₀ = ROА₁ ´ МК₁ – ROА₀ ´ МК₀,

у тому числі

· за рахунок динаміки ROА:

відносна зміна: ;

абсолютна зміна: Δ ₂ = ROА₁ ´ МК₁ – ROА₀ ´ МК₁;

· за рахунок динаміки МК:

відносна зміна: ;

абсолютна зміна: Δ ₃ = ROА₀ ´ МК₁ – ROА₀ ´ МК₀.

Взаємозв’язок між показниками:

І_ROE = I_ROA ´ I_МК,

Δ ₁ = Δ ₂ + Δ ₃.

 

V. Роль окремих факторів у розвитку ефективності банківської діяльності визначається за допомогою виробничої функції:

,

де К — капітал банку;

L — чисельність зайнятих (витрати праці);

α і β — характеризують залежність обсягу й динаміки доходів банку від обсягу та динаміки факторів банківської діяльності К та L (α - характеризує приріст доходу банку на одиницю зміни К при фіксованому L; β - приріст доходу банку на одиницю зміни L при фіксованому К).

Збільшення К і L в n разів призведе до збільшення Д в n^{(α + β)} разів. Якщо:

· (α + β) > 1 — рівень доходу випереджає рівень факторів діяльності. Це свідчить про наявність інтенсивних джерел зростання результатів банківської діяльності.

· (α + β) = 1 — рівень доходу відбувається в міру зростання факторів діяльності. Це екстенсивний шлях розвитку.

· (α + β) < 1 — дохід банку зростає повільніше, ніж фактори банківської діяльності. Зменшується сумарна ефективність банківських ресурсів, що порушує нормальні умови функціонування банку.

 

Для оцінки рейтингу також використовують метод багатовимірної середньої; алгоритм розрахунку: відбирають сукупність об’єктів спостереження (підприємств, регіонів тощо) для встановлення рейтингу інвестиційної привабливості. Формують відповідну систему показників (x_іj), на основі яких здійснюють інтегральну оцінку (прибутковості, ліквідності).

Значення цих показників обчислюють за кожним об’єктом і в середньому за їх сукупністю:

Щоб елімінувати масштаб цих показників, обчислюють узагальнюючі показники у вигляді відношення показників окремих об’єктів до середнього їх значення за сукупністю об’єктів:

Розраховують середнє значення:

де k — кількість показників, які застосовують у розрахунках.

Ранжований ряд і є, по суті, відповідним рейтингом об’єктів за інвестиційною привабливістю.

Для цього можуть бути використані багатофакторні лінійні рівняння:

З урахуванням мультиколінеарності зв’язку між показниками оцінки у ваги окремих факторів у формуванні результативної ознаки, наприклад рівня ВДВ, можна визначити на основі показників множинної детермінації R², парної кореляції r_ij та стандартизованих коефіцієнтів регресії — β -коефіцієнтів за формулою:

В нечисленних за обсягом сукупностях і сукупностях із симетричним розподілом показників стандартизація відбувається за допомогою варіаційного розмаху:

Для стимуляторів:

Для дестимуляторів:

де х_іф — фактичне значення показника;

— відповідно максимальне та мінімальне значення показника.

Тобто це стандартизація відхилень показника того чи іншого об’єкта спостереження від мінімального, що відбувається шляхом ділення на розмах варіації значень х_іф. При високому значенні і-го показника Z_ik наближається до 1, а при низькому — до 0. Таку ж властивість має і узагальнююча оцінка

Цей спосіб стандартизації застосовується для розрахунку ІЛР за методикою ПРООН. Перевагою способу є використання не однієї крайньої точки, а двох.

Стандартизація за допомогою середнього квадратичного відхилення здійснюється за формулою:

Для стимуляторів:

Для дестимуляторів:

де x_ik — значення ознаки k для одиниці і;

— середня арифметична ознаки k;

σ _k — середнє квадратичне відхилення.

 

При вивченні зв’язку між попитом на інвестиції (у) та факторами, що його визначають (х₁,..., х_n), використовують моделі типу у = f (x₁, x₂,..., х_n, t):

· лінійні — у = а₀ + а₁х₁+ а₂х₂+... + а_nх_n + а_{n + 1} t;

· експоненційні — .

 

Параметри моделі (а₀, а₁,..., а_n) розраховують методом найменших квадратів.

За допомогою рівняння тренду y_t = f(t) описують тенденцію розвитку на основі рядів динаміки. Функціональний вигляд рівняння тренду відображає притаманний ряду характер динаміки.

Перевага надається функціям, параметри яких вимірюють абсолютну чи відносну швидкість розвитку, зокрема:

· лінійна - у = а₀ + а₁ t;

· парабола другого порядку — у = а₀ + a₁t + a₂t₂;

· експонента -

Параметр а₁ у лінійній функції відображає приріст, в експоненті - стабільний темп приросту, в параболі - початковий абсолютний приріст; параметр а₂ в параболі - прискорення. В усіх цих функціях t - порядковий номер періоду, а₀ - рівень ряду при t = 0.

Для визначення придатності трендових функцій використовують середню квадратичну похибку:

де n — кількість членів динамічного ряду;

m — кількість параметрів функції;

У_t — члени емпіричного ряду;

Y_t — члени теоретичного ряду, обчисленого за рівнянням тренду.

Моделювання розвитку передбачає якісну однорідність динамічного ряду.

 

Як метод прогнозування широко використовують екстраполяцію тренду. Функцією бази екстраполяції Y_t та періоду випередження К є рівень, що прогнозується, Y_{t – К}:

де t_{1 – α} — довірчий коефіцієнт для ймовірності 1 – α (при Р = 0, 683 t_{1 – α} = 1, при Р = 0, 954 t_{1 – α} = 2, при Р = 0, 997 t_{1 – α} = 3);

S_p — помилка прогнозу, що залежить від середньої квадратичної похибки S_ε , довжини аналітичного ряду п та періоду упередження К:

 

На підставі даних про загальний обсяг коштів (брутто-кошти) та суми іммобілізованих коштів і розраховується обсяг нетто-коштів (НК), які можуть бути використані як кредитні ресурси:

НК = БК – І.

Аналіз формування динаміки нетто-коштів здійснюються на основі таких показників:

Коефіцієнт іммобілізації:

.

Коефіцієнт нетто-коштів:

.

У процесі формування НК аналізується динаміка коефіцієнта нетто-коштів під впливом факторів у динамічному ряді:

.

НК = К_нк ´ БК.

 

Частка приросту за рахунок окремих факторів у загальному прирості нетто-коштів у процентах до підсумку за формулою:

.

 

Індекс коефіцієнта нетто-коштів змінного складу розраховується за формулою:

,

де d — частка брутто-коштів окремих підрозділів банку в загальному обсязі:

.

Індекс коефіцієнта нетто-коштів фіксованого складу:

,

Індекс коефіцієнта нетто-коштів структурних зрушень:

,

Для оцінки достатності власного капіталу банку у версії пасивності операцій використовується коефіцієнт співвідношення власного капіталу (ВК) і залучених коштів (ЗК):

Коефіцієнт платоспроможності визначається як співвідношення нормативного власного капіталу (НВК) і сумарних активів, зважених щодо відповідності коефіцієнтів ризику (А_кл):

 

 

1. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ОБСЯГУ ТА СТРУКТУРИ ПАСИВІВ В АБСОЛЮТНОМУ ВИРАЖЕННІ

Статті пасиву	Обсяг у базовому періоді, У0, тис. грн	Обсяг у звітному періоді, У1, тис. грн	DУ, тис. грн	Тр % зростання	Тпр %	Обсяг розміру 1 %, 1 тис. грн
Власні кошти … Залучені кошти…			DУ = = У1 – У0		Тр – 100 %
Всього

2. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ СТРУКТУРИ ПАСИВІВ У ВІДНОСНОМУ ВИРАЖЕННІ

Статті пасиву	d0, %	d1, %	Dd = d1 – d0 в. п.		Тпр = Тр – 100 %	(Dd)2 в. п.
Власні кошти… Залучені кошти…
Всього	100 %	100 %				S(d1 – d0)2

 

Узагальнюючий показник структурних зрушень у балансі:

,

де n — кількість статей пасиву;

— показує, як структура балансу звітного періоду відрізняється від базового в середньому по всіх статтях.

3. АНАЛІЗ ПРОПОРЦІЙНОСТІ РОЗПОДІЛУ ПАСИВІВ ПО РЕГІОНАЛЬНИХ УСТАНОВАХ БАНКУ НА ПРИКЛАДІ РОЗПОДІЛУ ВЛАСНИХ І ЗАЛУЧЕНИХ КОШТІВ

Регіональні установи банку	Частка власних коштів	Частка зобов’язань		Ранги Клок
… n
Всього

 

Регіональні установи банку (за рангами Клок)	Ранги Клок	dвк	dзк	Кумулятивні частки, %
d´ вк	d´ зк
Всього		100 %	100 %