Особливості динаміки пасажирських перевезень в Україні протягом трансформаційного періоду

Одним із важливим показником рівня розвитку суспільства є постійне зростання обсягів пасажирських перевезень. Для нашої держави з великою територією, багатомільйонним населенням, різноманітними природними умовами і рівнем економічного розвитку всіх регіонів держави регулярні, термінові, дешеві і безпечні пасажирські перевезення мають особливо велике значення. Крім того, пасажирські перевезення представляють також одну із важливих видів діяльності транспортного сектору держави. Тепер в Україні є всі умови для подальшого збільшення обсягів і розвитку пасажирських перевезень.

Розвитку пасажирських перевезень в сучасних умовах сприяє економічне відродження держави, постійне впровадження ринкових відносин у всі сфери життєдіяльності суспільства, розвиток міжнародних економічних зв’язків, залучення в економічний і культурний оборот всіх районів держави. Створення нових суб’єктів економічної діяльності тепер і в перспективі супроводжується зростанням пасажирських перевезень і організацією регулярного пасажирського руху по новим маршрутам. З іншого боку, постійний розвиток пасажирських перевезень сприяє економічному розвитку держави, зміцнює економічні і культурні зв’язки між районами в державі і із іншими державами. В поступальному розвитку суспільства значне місце належить приміських перевезень, які забезпечують щоденну доставку робочих, службовців, бізнесменів і учнівську та студентську молодь до роботи і навчання, перевезення жителів приміських районів в крупних транспортних вузлах.

Транспортна галузь сприяє розвитку і підняття рівню культури в суспільстві. Не можна обійтися без транспорту в проведенні наукових конференцій, семінарів, різноманітних фестивалів, спортивних змагань, різних зустрічів. Тобто в нас не має ніяких технічних і організаційних перешкод в тому, щоб накопичені віками в деяких науково-культурних центрах скарби науки і культури були доступними всім людям, щоб ними користувалося все населення і служили інтересам суспільства. Інтеграція економіки України з Європейськими і світовими економічними структурами вимагає подальшого розвитку і удосконалення міжнародних пасажирських перевезень. Вони виконують перевезення наших людей в інші держави, з дійовими цілями, а також і по туристичним маршрутах. До нас або територією нашої держави в інші країни їдуть іноземці для задоволення свого попиту.

Розвиток пасажирського транспорту розширює можливості людей здійснювати поїздки в санаторії, на курорти, а також в туристичні зони і зони відпочинку. Щорічно сотні тисяч дітей транспорт перевозить в період зимових свят і в літній період на відпочинок.

Отже, пасажирські перевезення займають особливе місце в перевізній роботі транспорту, що визвано великим соціально-економічним значенням для нашого населення і гарантіями держави щодо свободи переміщення людей. Сучасна структура транспортного ринку представляється перевезеннями пасажирів різними видами транспорту, які реалізують наступні види пасажирських перевезень (сполучень):

- внутрішньоміські;

- приміські;

- міжміські;

- міжнародні.

Кожному виду транспорту і пасажирських перевезень відповідає своя ємність, вид і рівень конкуренції, часто певний стабільний контингент пасажирів із відповідною мотивацією поїздок. Крім того, стан пасажирських перевезень суттєво залежить рівня політичного і економічного життя суспільства на конкретному етапі його розвитку.

Детальне вивчення результатів політичної і економічної діяльності в суспільстві вказує на значну тривалість трансформаційного періоду, протягом якого здійснюється повний перехід від принципів командно-адміністративної (планової) економіки до ефективної дії ринкових законів у всіх сферах економічного життя суспільства. Причому протягом трансформаційного періоду в суспільстві криза протікала по-різному через різну дійовість і ефективність економічних і політичних відтворювальних процесів у різні роки. Найбільш гостро криза проявилась у суспільстві в середині 90-х років, що відбилось і на результатах діяльності пасажирського транспорту. Отже, результати економічної діяльності суспільства у різні роки дуже відрізняються. У зв’язку з цим весь час макромасштабних перетворень у державі необхідно представити, як послідовність наступних періодів [8]:

- з 1990 р. по 1995 р. – кризовий;

- з 1996 р. по 1998 р. – посткризовий (стогнаційний);

- з 1999 р. по 2000 р. – стабілізаційний;

- з 2001 р. – початок періоду економічного зростання.

Кризовий період характеризується дезорганізацією економічних процесів у господарському комплексі України, результатом якої є найгірші макроекономічні показники розвитку держави: валовий внутрішній продукт (ВВП) зменшився більше ніж у 2 рази. Найбільший річний темп його зменшення спостерігався у 1994 р. – 23% з найбільшим річним зменшенням його індексу в1994 р. відносно 1990 р. – 16, 1% [9]. Результатом цих процесів було значне скорочення попиту на транспортну роботу. Тому в цей період транспортна галузь зазнала найбільшого спаду в обсягах пасажирських перевезень і пасажирообороту (табл. 3.1-3.6). Так, кількість перевезених пасажирів по транспортній галузі скоротилося у 2, 2 раза, по наземному – у 2, 2 раза, на водному – у 3, 8 раза, а на авіаційному транспорті – у 7, 5 раза. Найменше зменшення обсягів перевезених пасажирів серед наземних видів транспорту було на залізничному транспорті і метрополітені – у 1, 2 раза; а найбільшого зменшення зазнали перевезення трамваями (у 2, 5 раза) і автомобільним транспортом і тролейбусами (у 2, 4 раза). Найбільше скорочення обсягів пасажирських перевезень було на авіаційному (у 7, 5 раза) і на річковому (у 4, 8 раза) транспорті.

Зменшення за цей період зазнав і пасажирооборот: в цілому по пасажирській галузі він скоротився у 1, 9 раза, по наземним видам транспорту – у 1, 8 раза, на водному – у 2, 8 раза, на авіаційному – у 4, 9 раза. Найбільше скорочення пасажирообороту зазнав річковий (у 6, 0 раз), авіаційний (у 4, 9 раз) транспорт, а серед наземних видів транспорту найбільше зазнали скорочення пасажирообороту на автомобільному транспорті (у 2, 6 раза), при перевезеннях пасажирів трамваями – у 2, 5 раза, тролейбусами – у 2, 4 раза.

У посткризовий період істотно сповільнились негативні процеси в економічному житті держави, що позитивно вплинуло на результати діяльності національної економіки. Завдяки більшої керованості господарською діяльністю в суспільстві наприкінці стагнаційного періоду (1998 р.) темпи зменшення ВВП і основних кількісних показників роботи

Таблиця 3.1. Відправлення (перевезення) пасажирів за видами транспорту загального користування (в млн.чол.)

Вид транспорту	Періоди і роки
Весь транспорт
Наземний
залізничний
автомобільний (автобуси)
трамвайний
тролейбусний
метрополітенний
Водний
морський
річковий
Авіаційний

 

 

Таблиця 3.2. Питома вага окремих видів транспорту в перевезеннях пасажирів (в %)

Вид транспорту	Роки
Весь транспорт	100, 00	100, 00	100, 00	100, 00	100, 00	100, 00	100, 00	100, 00	100, 00	100, 00
Наземний	99, 50	99, 60	99, 70	99, 90	99, 90	99, 90	99, 90	99, 80
залізничний	5, 00	4, 50	8, 50	6, 40	6, 11	6, 05	6, 20	5, 60
автомобільний (автобуси)	60, 00	55, 60	51, 10	32, 80	35, 55	39, 80	42, 80	46, 50
трамвайний	12, 00	13, 40	12, 00	17, 80	17, 42	15, 51	14, 68	13, 95
тролейбусний	18, 00	21, 60	19, 90	33, 20	30, 46	27, 76	24, 90	23, 10
метрополітенний	4, 50	4, 50	8, 20	9, 70	10, 36	10, 78	11, 32	10, 65
Водний	0, 40	0, 30	0, 20	0, 07	0, 09	0, 09	0, 08	0, 15
морський	0, 20	0, 20	0, 10	0, 05	0, 06	0, 06	0, 06	0, 10
річковий	0, 20	0, 10	0, 10	0, 02	0, 03	0, 03	0, 02	0, 05
Авіаційний	0, 10	0, 10	0, 10	0, 03	0, 01	0, 01	0, 02	0, 05

 

 

Таблиця 3.3. Пасажирооборот транспорту загального користування (в млрд. пас-км)

Вид транспорту	Роки
Весь транспорт	200, 7	222, 5	120, 2	113, 1	112, 8	117, 2	121, 2	128, 6
Наземний	186, 2	204, 7	116, 3	111, 3	110, 9	114, 6	117, 3	123, 0
залізничний	67, 0	76, 0	63, 8	51, 8	49, 7	50, 5	52, 6	551, 7
автомобільний (автобуси)	86, 7	90, 3	34, 8	28, 8	31, 0	35, 8	40, 1	47, 5
трамвайний	11, 0	13, 0	5, 3	9, 0	8, 7	7, 8	6, 7	6, 6
тролейбусний	16, 4	21, 0	8, 8	16, 8	15, 5	14, 1	11, 2	10, 8
метрополітенний	5, 1	4, 4	3, 6	4, 9	6, 0	6, 4	6, 7	6, 4
Водний	2, 0	1, 7	0, 6	0, 1	0, 1	0, 1	0, 1	0, 1
морський	1, 4	1, 1	0, 5	0, 1	0, 0	0, 0	0, 0	0, 1
річковий	0, 6	0, 6	0, 1	0, 0	0, 1	0, 1	0, 1	0, 0
Авіаційний	12, 5	16, 1	3, 3	1, 7	1, 8	2, 5	3, 8	5, 5

 

Таблиця 3.4. Питома вага окремих видів транспорту в пасажирообороті (в %)

Вид транспорту	Роки
Весь транспорт	100, 00	100, 00	100, 00	100, 00	100, 00	100, 00	100, 00	100, 00	100, 00	100, 00
Наземний	92, 8	92, 0	96, 8	98, 4	98, 3	97, 8	96, 7	95, 6
Залізничний	33, 4	34, 2	53, 1	45, 8	44, 1	43, 1	43, 4	40, 2
Автомобільний (автобуси)	43, 2	40, 6	29, 0	25, 5	27, 5	30, 5	33, 1	36, 9
Трамвайний	5, 5	5, 8	4, 4	8, 0	7, 7	6, 7	5, 5	5, 1
Тролейбусний	8, 2	9, 4	7, 3	14, 8	13, 7	12, 0	9, 2	8, 4
Метрополітенний	2, 5	2, 0	3, 0	4, 3	5, 3	5, 5	5, 5	5, 0
Водний	1, 0	0, 8	0, 6	0, 1	0, 1	0, 1	0, 1	0, 1
Морський	0, 7	0, 6	0, 5	0, 1	0, 0	0, 0	0, 0	0, 1
Річковий	0, 3	0, 2	0, 1	0, 0	0, 1	0, 1	0, 1	0, 0
Авіаційний	6, 2	7, 2	2, 6	1, 5	1, 6	2, 1	3, 2	4, 3

 

Таблиця 3.5. Відправлення (перевезення) пасажирів за видами сполучення окремими видами транспорту (млн.чол.)

 

Вид сполучення і транспорту	Роки
Міжміське сполучення
залізничний (далеке сполучення)
морський (включаючи приміське сполучення)
річковий
авіаційний
автомобільний (автобуси)
тролейбусний
Внутрішньоміське сполучення
річковий
автомобільний (автобуси)
тролейбусний
трамвайний
метрополітен ний
Приміське сполучення
залізничний
річковий
автомобільний (автобуси)

 

Таблиця 3.6. Питома вага за видами сполучень окремих видів транспорту в перевезеннях пасажирів (в %)

 

Вид сполучення і транспорту	Роки
Міжміське сполучення	3, 36	3, 08	3, 15	1, 98	2, 28	2, 19	2, 32	2, 56
залізничний (далеке сполучення)	0, 62	6, 34	1, 00	0, 58	0, 57	0, 57	0, 64	0, 67
морський (включаючи приміське сполучення)	0, 20	0, 17	0, 12	0, 05	0, 07	0, 06	0, 09	0, 12
річковий	0, 02	0, 03
авіаційний	0, 10	0, 10	0, 03	0, 01	0, 02	0, 03	0, 03	0, 04
автомобільний (автобуси)	2, 35	2, 08	1, 91	1, 25	1, 52	1, 44	1, 48	1, 65
тролейбусний	0, 07	0, 07	0, 09	0, 09	0, 10	0, 09	0, 08	0, 08
Внутрішньоміське сполучення	68, 93	75, 48	72, 24	82, 93	83, 54	83, 36	83, 17	83, 17
річковий	0, 04	0, 02	0, 02
автомобільний (автобуси)	34, 00	36, 02	32, 08	22, 39	25, 41	29, 40	32, 34	35, 61
тролейбусний	18, 16	21, 51	19, 85	33, 10	30, 35	27, 67	24, 83	23, 05
трамвайний	12, 29	13, 40	12, 06	17, 75	17, 42	15, 51	14, 68	13, 91
метрополітен ний	4, 44	4, 53	8, 23	9, 69	10, 36	10, 78	11, 32	10, 60
Приміське сполучення	27, 71	21, 44	24, 61	15, 19	14, 18	14, 45	14, 51	14, 27
залізничний	4, 50	3, 83	7, 48	5, 89	5, 54	5, 46	5, 55	4, 99
річковий	0, 12	0, 08	0, 04	0, 03	0, 03	0, 03	0, 03	0, 03
автомобільний (автобуси)	23, 09	17, 53	17, 09	9, 27	8, 61	8, 96	8, 93	9, 25

 

транспортної галузі значно скоротилися. Позитивні зміни в загальній соціально-економічній ситуації держави здійснювалися в 1999-2000 рр. Завдяки економічній активності. Позитивні економічні зрушення попереднього періоду і в 2001-2002 роках (початок період економічного зростання) представляють собою завершення негативних змін у суспільно-економічних процесах держави. Позитивні тенденції в економіці за останні роки поки що не дають можливість зробити висновок щодо забезпечення стійкого економічного зростання задля підвищення благополуччя суспільства. Але вже закладено в господарському комплексі держави загальноекономічні передумови подальшого високоефективного розвитку господарства, в тому числі і транспортної галузі.

Стабілізація економічного життя в державі вплинула і на роботу пасажирського транспорту. Так, за період з 2000 р. по 2004 р. відбулося збільшення по транспортній галузі обсягів перевезень пасажирів у 1, 1 раза, по наземним видам транспорта – також у 1, 1 раза. Найбільше збільшення обсягів зазнав авіаційний (у 3, 0 раза) і водний (у 2, 0 раза) транспорт. Серед наземних видів транспорту найбільше зростання обсягів на автомобільному транспорті – у 1, 5 раза. Але в перевезеннях пасажирів їх обсяги за цей період зменшились у 1, 4 раза тролейбусами, у 1, 3 раза трамваями. Крім того, хоча незначно, але ж відбулося зменшення обсягів в 1, 1 раза на залізничному транспорті. З пасажиро оборотом за період з 2000 р. по 2004 р. пройшли аналогічні зміни.

Аналіз статистичних даних соціально-економічного розвитку транспортної галузі показує, що вона працює стабільно, забезпечуючи економіку держави і українське суспільство якісними, регулярними і надійними транспортними послугами. Проводиться робота зі створення нових технологій для реалізації потенційних конкурентних переваг України у сфері пасажирських перевезень, про що свідчить постійне зростання обсягів пасажирських перевезень по галузі в цілому, а також по основним видам транспорту. Діяльність транспорту в нашій державі спрямовується на забезпечення потреб населення у послугах транспорту, створення сприятливих умов для ведення господарської діяльності на ринку обслуговування людей підприємствами різних форм власності, розвитку і модернізації шляхів сполучення і міжнародних транспортних коридорів.

Протягом трансформаційного періоду намітилися стійкі тенденції розвитку різних видів пасажирського транспорту. В сучасних умовах найважливішою ланкою транспортного комплексу держави є залізничний і автомобільний транспорт. В загальних обсягах галузі перевезених пасажирів їх питома вага перебільшує 50%, а їх питома вага в пасажирообороті галузі сягає 80%. Вони лишаються більш доступними для нашого народу. Домінуюче їх положення в державі збережеться і в перспективі, що вимагає відповідної уваги державних органів управління всіх рівнів щодо їх модернізації і розвитку в перспективі. Динамічно розвивається в сучасних умовах авіаційний транспорт, постійно нарощуючи обсяги перевізної роботи.

В загальних обсягах перевезень пасажирів по державі домінує внутрішньоміське сполучення (більше 80%). Для сучасних великих міст є характерним за рахунок забудови нових площ (створення так званих „спальних районів”) з’єднання старих житлових і промислових районів міст з приміськими, іншими населеними пунктами (селами, селищами, невеликими містами) і зонами відпочинку. В результаті утворюються так звані мегаполіси, транспортна проблема яких повинна вирішуватися, в основному, за рахунок розширення мережі громадського транспорту з урахуванням місцевих особливостей і накопиченого вже досвіду та недоліків у функціонуванні міського пасажирського транспорту. У великих містах транспортний ринок має високу конкуренцію. Він представлений автобусними, тролейбусними та трамвайними сполученнями, метрополітеном, залізничним транспортом, маршрутними таксі і власними автомобілями. В невеликих містах і населених пунктах він більш монополізований і представляється автобусним транспортом, маршрутними таксі і власними автомобілями громадян.

Приміські перевезення займають друге місце по масовості (більше 14% в загальних обсягах) після внутрішньо міських. Вони представлені, в основному, залізничним, автомобільним, а також власним автотранспортом. Велике значення при виборі населенням виду транспорта має ціна поїздки, а також надійність і зручність розкладу. Для людей, які щодобово здійснюють поздки на роботу і навчання найбільш зручним є залізничний транспорт через його велику провізну спроможність, надійність і регулярність руху. Крім того, він виконує велику соціальну задачу в перевезеннях міського населення на городи, дачі і до місць масового відпочинку, а також здійснює внутрішньоміські перевезення.

Міжміське сполучення в сучасних обсягах пасажирських перевезень складає невелику питому вагу – більше 2%. Ці перевезення здійснюються на різні відстані і діляться на місцеві і дальні. Місцеві перевезення виконуються, в основному, залізничним і автомобільним транспортом. Транспортний ринок місцевих перевезень високо монополізований. Поїздки здійснюються за власними потребами, до місць відпочинку. Факторами конкуренції в цих перевезеннях, крім ціни на поїздку, є наступні: зручність часу прибуття і відправлення, тривалість поїздки, безпека, комфортабельність поїздки та інші.

Дальні перевезення виконуються, в основному, залізничним і повітряним транспортом, рідко – автобусним і річковим. Мотивами поїздок є наступні: виробничі, на відпочинок, в гості, екскурсії та інші. Конкуренція залізничного і авіаційного транспорту базується на цінових і нецінових факторах (зручність, комфорт, швидкість та інше). Крім конкуренції між залізничним і авіаційним транспортом має місце і конкуренція між авіаційними компаніями.

Багато спільного є між міжнародними дальніми перевезеннями. Вони здійснюються залізничним і авіаційним транспортом. Домінує в цих перевезеннях авіаційний транспорт.

Отже політичні, економічні і соціальні процеси, які протікають протягом трансформаційного періоду суттєво впливають на функціонування пасажирської транспортної системи. Тому удосконалення організації пасажирських перевезень і обслуговування пасажирів в транспортній галузі є одною із пріоритетних задач. Її рішення, в першу чергу, повинно сприяти скороченню витрат і підвищенню доходів від пасажирських перевезень за рахунок більшого залучення пасажирів і впровадження нових технологій. Через постійне посилення міжтранспортної конкуренції необхідна реалізація заходів, пов’язаних із підвищенням якості і привабливості пасажирських перевезень. Такі заходи повинні спрямовуватися на підвищення культури обслуговування пасажирів на вокзалах, портах і в дорозі; збільшення обсягів сервісних послуг; удосконалення тарифної політики.

Виходячи з наведеного пріоритети транспортної політики України в сфері пасажирських перевезень на початку ХХІ століття є наступні [10]:

- проведення роботи по подальшому реформуванню галузі (залізничний транспорт);

- проведення широкомасштабних робіт з технічного переоснащення і модернізації галузі;

- розвиток інформаційних технологій та широке впровадження автоматизованих систем управління;

- удосконалення організації та управління процесами перевезень пасажирів; формування тарифної політики на засадах ринкової економіки;

- здійснення поступового переходу до бюджетного датування пасажирських перевезень;

- формування системи перевезень пасажирів прискореними поїздами (регіональними експресами) та високошвидкісних магістралей;

- розвиток міжнародних транспортних коридорів;

- підвищення рівня безпеки на транспорті;

- удосконалення нормативно-правового регулювання у підгалузях транспорту;

- розвиток мережі автомобільних доріг;

- збереження соціальної стабільності та гармонізації соціальної політики в транспортній галузі.