Організація руху транспортних засобів за розкладом

 

Рух пасажирських транспортних засобів здійснюється на основі розкладу, від якості залежить якість обслуговування пасажирів і ефективність використання рухомого складу. Особливості використання розкладу руху автобусів полягають у наступному:

- при складанні розкладу необхідно враховувати найбільш доцільні норми швидкостей руху і тривалостей простоїв на зупинках, які можна було б виконати;

- при організації руху за розкладом у водія немає можливості самостійно його змінювати;

- недостаючи часу для руху на будь-якому елементі маршруту призводять до порушень розкладу, призводить до порушень регулярності руху, зменшує безпеку поїздки, а надлишок його призводить до зменшення продуктивності автобуса і збільшення тривалості поїздки;

- при складанні розкладу руху необхідно враховувати правильно установлену (пронормовану) швидкість руху, значення якої використовується при виконанні всіх експлуатаційних розрахунків.

Швидкість руху транспортних засобів залежить від наступних факторів [33]:

- конструктивних особливостей транспортного засобу;

- дорожніх умов і особливостей маршруту;

- інтенсивність руху; завантаження маршруту пасажиро потоком;

- кліматичних і мете реологічних умов;

- кваліфікаційного рівня водія.

Для цих факторів враховується при нормуванні швидкості руху для конкретних умов маршруту. Нормування швидкості проводиться для кожного рейса. Рейс – переміщення транспортного засобу в одному напрямку між кінцевими пунктами маршруту. Тривалість рейса складається із двох складових: тривалість руху автобуса і тривалість його простою на проміжних зупинках :

, (12.25)

де і=1, 2, 3,..., п – кількість проміжних зупинок;

- середня тривалість однієї зупинки автобуса.

Оборотний рейс – це тривалість пробігу автобуса в обох напрямках.

Його величина складається із трьох складових: тривалості руху в прямому напрямку (це тривалість рейса в прямому напрямку) ; тривалості стоянки автобусу в кінцевому пункті і тривалості його руху в зворотньому напрямку (це зворотній рейс) :

. (12.26)

Оборот транспортного засобу (автобуса) – час від моменту його відправлення з одного кінцевого пункту (початок руху) до моменту відправлення з цього ж пункту після здійснення ним оборотного рейса (рис. 12.2).

 

Рисунок 12.2. Оборот автобуса на міському маршруті

 

Тоді тривалість обороту автобуса із рис. 12.2 визначається:

, (12.27)

де , - тривалості стоянок автобуса відповідно в двох кінцевих пунктах маршруту.

Реальні швидкості руху автобусів дуже відрізняються від паспортних характеристик через велике різноманіття фактичних умов експлуатації. Максимально допустимі швидкості руху визначаються дотриманням умов безпеки руху. Вони змінюються в досить широких межах через залежність:

- від ширини проїжджої частини;

- кількості полос руху;

- призначення вулиці або категорія дороги;

- наявність уклонів, поворотів та інше.

Так, в приміському сполученні максимально допустимі швидкості в великому ступені залежать від категорії дороги, числа полос і ширини проїжджої частини дороги [33]:

- на основних дорогах в залежності від категорії розрахункова швидкість змінюється від 80 (ІV категорія) до 150 км/год (І категорія), а допустима для автобусів змінюється від 65, 7 (ІV категорія) до 85, 8 км/год (І категорія);

- на інших дорогах (на складній місцевості) розрахункова швидкість змінюється від 60 (ІV категорія) до 120 км/год (І категорія), а допустима для автобусів змінюється від 25, 7 (ІV категорія) до 70, 5 км/год (І категорія).

Нормування швидкостей руху може проводитися наступними способами [33]:

- хронометражними спостереженнями елементів перевізного процесу, спостерігаючи ми в рейсовому автобусі і на контрольних постах маршруту;

- за допомогою тахометрів, установлених на автобусах;

- за допомогою спеціально виділеного автобуса, який імітує рух рейсового автобуса;

- з використанням пересувної лабораторії і теоретичних методів розрахунку (отримується найкращий результат).

Установлені в результаті спостережень і замірів значення швидкостей руху і тривалостей простоїв транспортних засобів на зупиночних пунктах використовуються як основа для складання розкладів руху автобусів. В практичних умовах з метою прискорення доставки пасажирів використовуються швидкісні і експресні режими руху. Звичайний режим передбачає здійснювати зупинки на всіх проміжних пунктах. Швидкісний режим передбачає рух автобусів із зупинками не на всіх зупинках, а лише на вузлових пунктах, які визначені і відомі заздалегідь всім пасажирам. Експресний режим не передбачає жодної зупинки протягом всього маршруту від початкового до кінцевого пункту. Використовують в практиці ще й скорочені маршрути, коли автобуси проходять лише частину маршруту, де має місце значний і стабільний пасажиропотік. Названі режими використовуються постійно або вони мають тимчасовий характер. Ці особливості організації руху автобусів враховуються при складанні графіків (розкладів) їх руху.

Рух автобусів на всіх маршрутах проводиться у відповідності до затверджених розкладів руху. Маршрутний розклад руху автобусів є основним документом, який регламентує функціонування пасажирського автомобільного транспорту. Раціональний маршрутний розклад повинен забезпечувати [33]:

- найменшу тривалість очікувань пасажирами автобусів;

- нормальне заповнювання автобусів протягом всього маршруту;

- високу регулярність руху;

- високу швидкість руху;

- високий рівень безпеки руху;

- ефективне використання автобусів;

- нормальних умов водіїв;

- виконання планових показників роботи автотранспортних компаній.

Графіки (розклади) руху складаються з врахуванням коливань пасажиропотоків в залежності від пор року і дням тижня. Він розробляється на весняно-літній період року, окремо – для робочих, суботніх і недільних днів, а також (для міжміських і приміських маршрутів) складають ще окремо для днів проведення масових заходів. Складання розкладу – важливий і трудомісткий процес. Автоматизувати його поки що не вдалося.

Основним видом розкладу є зведений маршрутний розклад, який розробляється для кожного маршруту, в основному, в табличній формі (рідко в графічній лише для міжміських маршрутів). Він містить наступну інформацію: назви кінцевих пунктів, довжина маршруту, дата введення розкладу, тип і кількість рухомого складу, початок і кінець руху, режим роботи водіїв. Такий розклад передбачає часову інформацію про рух автобусів з обох кінцевих пунктів маршруту.

Після складання маршрутного розкладу складається автобусний (робочий) розклад на кожний вихід конкретного автобуса. Він містить наступне і час виїзду автобуса із гаражу, прибуття його на початковий пункт руху, тривалість зміни, тривалість обідньої перерви і відстою, назви контрольних пунктів і моменти їх проходження в кожному рейсі. Для контрольних пунктів (автостанцій) складають станційний (диспетчерський) розкладу табличному виді. В ньому указують всі рейси автобусів і час їх прибуття і відправлення в кожному рейсі. Інформаційні розклади складаються такими, як і станційні і призначаються для інформування пасажирів. Його вивішують на кінцевих і проміжних остановочних пунктах.

Наочно рух автобусів представляється графіками руху. Їх розробляють для міжміських, а інколи – для приміських. Графік руху – план роботи всіх виробничих підрозділів автомобільного транспорту, які обслуговують маршрут. Графік має вид спеціальної сітки, по горизонталі якої відкладається в певному масштабі час, а по вертикалі – відстань між зупиночними пунктами. Рух автобусів на ній показується умовними нахиленими лініями, перетин яких горизонтальних ліній (умовного представлення зупиночних пунктів) показує час прибуття-відправлення автобуса із відповідного пункту.