Методика оцінки ефективності ІС

Ефективність ІС – міра співвідношення ціни і витрат. Ефект – результат впровадження якого-небудь заходу, виражений у вартісній формі, у вигляді економії від його здійснення. Наприклад, при вдосконаленні технології обробки інформації він може виразитися в загальному зниженні капітальних і поточних витрат. Розрахунковий ефект – це ефект, одержаний розрахунковим шляхом, коли пропонований захід не може бути відразу впроваджено, а вимагає рішення ряду організаційних питань, незалежних від розробників нового заходу. Наприклад, при переоснащенні ІС новою технікою розраховується ефективність від її впровадження. Проте ця ефективність буде розрахунковою до тих пір, поки ІС не буде оснащена рекомендованою технікою, і лише тоді з'явиться можливість підрахувати реальний ефект.

При визначенні реального ефекту розраховуються прямий ефект і непрямий ефект. Прямий ефект пов'язаний із зниженням витрат на обробку даних, тобто це ефект, результат якого піддається прямому рахунку. Непрямий ефект – це ефект, одержуваний від послуг ІС або обробки даних, звичайно він не підлягає прямому розрахунку, а вимагає розгляду чинників, на які впливає автоматизація процесів управління. Як правило, прямий ефект виявляється безпосередньо на самій ІС, непрямий – у користувачів (замовників) інформації, тобто у сфері виробництва.

Пряма і непряма економія в розрахунках економічної ефективності повинна враховувати весь економічний ефект, одержуваний в результаті машинної обробки даних. При розрахунках прямої і непрямої ефективності порівнюють між собою витрати різних варіантів технологічних процесів обробки даних. Таку ефективність називають порівняльною економічною ефективністю. У зв'язку з її розрахунком встає проблема вибору критеріїв для порівняння. У різних методиках економічної ефективності використовуються різні критерії для порівняння:

– спосіб виконання обліково-обчислювальних робіт, існуючий в конкретних умовах до застосування даної ОТ;

– варіанти технологічного процесу машинної обробки інформації, при обґрунтуванні найвигіднішого з них;

– різні варіанти комплексів технічних засобів;

Результати розрахунку економічної ефективності, засновані на зіставленні варіантів, дозволяють дати обґрунтування задачам (комплексам задач), що розробляються (або наміченим до розробки), функціональним підсистемам, індивідуальним і типовим проектам.

Найважливішими з числа основних характеристик ІС є економічні показники, характеристики якості й ефективності ІС, наприклад, такі, як середня вартість доставки інформації між двома пунктами, тарифи за користування послугами мережі, ефективність ІС і ін. Між цими показниками існує визначений взаємозв'язок і залежність від інших характеристик: надійності від вартості, надійності від здатності, що пропускається, вірогідності переданої інформації від надійності і т.п. Надійність і вірогідність характеризують якість функціонування ІС. Бажано при проектуванні мережі враховувати фактори, що визначають ефективність і якість, мати можливість оцінити й розрахувати відповідні характеристики.

Вихідними даними для аналізу ефективності і якості функціонування є: фінансові витрати на розробку, створення й експлуатацію системи, включаючи зарплату персоналу й витрати на обслуговування; параметри надійності окремих пристроїв системи, період безвідмовної роботи, час відновлення, імовірність відмовлення і т.п.; параметри вірогідності процесів перетворення інформації, можливість і способи виправлення помилок; параметри швидкодії системи, пропускна здатність пристроїв і ланок, швидкості введення й зчитування інформації і т.п.; параметри вхідних інформаційних потоків, інтенсивність надходження документів, закони розподілу потоків, їхня структура.

Основний зміст методики можна розглянути на прикладі задачі вибору одного з двох можливих варіантів інформаційної мережі. На першому етапі дослідження виконується розрахунок економічної ефективності для кожного з розглянутих варіантів систем. При цьому припускається, що мережі ідеалізовані, тобто забезпечують стовідсоткову надійність функціонування, а ефективність кожної з них залежить тільки від економічних показників.

У результаті економічного розрахунку визначаються такі показники, як, наприклад, повні річні витрати на створення (капітальні вкладення) і витрати на функціонування системи (експлуатаційні витрати). Уводиться так званий відносний показник ефективності, що представляє відношення повних витрат на одну й іншу системи. На першому етапі вибір системи аналізу робиться на основі мінімуму витрат або за значенням відносного показника, меншого одиниці.

На другому етапі визначається значення виправлення у величині відносного показника, для чого складається імітаційна програма. У результаті структурного аналізу технічних і програмних засобів досліджуваних ІС, виділяється й установлюється співвідношення між її елементами й об'єктами системи моделювання.

На третьому етапі робиться перевірка вірогідності моделі по показниках адекватності, точності й збіжності. Це дає можливість оцінити, наскільки ефективна запропонована імітаційна програма і наскільки доцільно її використовувати для аналізу системи. За зазначеною методикою оцінки ефективності і якості функціонування системи проводять ряд експериментів, що дозволяють визначити найважливіші показники (пропускну здатність, що результує надійність, вірогідність).

Визначимо можливе значення економії Е_м, яку можна одержати при аналізі й оцінці ефективності і якості функціонування ІС.

За винятком витрат на створення і використання програм і проведення їхніх іспитів ця економія складається з трьох основних складових: Е_м = Е₁ + Е₂ — Е₃ — Wм, де Е₁ — ефект при виборі одного з декількох варіантів технічної реалізації ІС; Е₂ — ефект, одержуваний у результаті моделювання ІС; Е₃ — ефект від оптимізації ІС.

Нехай Е_i — сумарний річний економічний ефект, якій можна одержати при реалізації І-го варіанта системи. Він являє собою різницю між доходом D, одержуваним об'єктом у процесі роботи кожної із систем, і повними витратами на функціонування i -го варіанта: Е_i =D— W_i.

Аналогічно для j -го варіанта системи: Е_j =D— W_j

Відносний показник ефективності ідеалізованої системи являє собою відношення повних витрат на кожну із систем:

Додаткова річна економія при правильному виборі варіанта обумовлена зниженням повних витрат на цей варіант, тобто:

Е₁= Е_i- Е_j

Це перша складового ефекту при впровадженні ІС.

Друга складова Е₂ обумовлена можливістю пошуку режиму погодженої роботи елементів і ланок системи, при якому втрати інформації, що переробляється ІС, мінімальні в межах даного варіанта.

Значення відносного показника ефективності змінюється при зміні величини втрат інформації складним чином, але максимальна відносна його зміна виявляється пропорційною максимальним втратам, що мають місце в системі, тобто:

Якщо максимальне значення втрат інформації змінилося, наприклад знизилося з до , то відносний показник ефективності збільшився до величини , рівної:

Нижче випливає висновок цієї формули. Для системи без втрат маємо показник ефективності . Облік втрат приводить до результату:

Зниження втрат відбувається на величину . Тоді:

До зниження втрат інформації мав місце ефект:

Зі зменшенням втрат реальний показник збільшився на величину і внаслідок цього змінився результуючий ефект до величини Звідси:

Наступний етап полягає у визначенні найбільшого значення показника в межах заданого вартісного класу ІС, тобто оптимізації її структури й організації керування.

У такій системі втрати мінімальні, показник максимальний. Додатковий ефект Y₃, одержуваний при цьому, визначається в такий спосіб:

де — показник ефективності оптимального варіанта; — показник ефективності довільного i -го варіанту; — мінімальні втрати в системі.

Таким чином, методика дозволяє підвищити ефективність роботи ІС за рахунок правильного варіанта системи, при якому забезпечується мінімум втрат інформації, тобто забезпечується необхідна якість функціонування, і одержати додаткову економію:

Автоматизація керування вимагає значних капітальних вкладень, експлуатаційних витрат, витрат живої праці. Доцільність таких масштабних заходів вимагає доказів, що звичайно виконуються у вигляді розрахунків економічної ефективності.

Сьогодні керівник будь-якого великого підприємства навряд чи стане займатися впровадженням інформаційних систем без економічної оцінки прямих вигід від її експлуатації. Для того, щоб реалізувати проект інформаційної системи потрібний детальний економічний прорахунок і реалістична оцінка наслідків його впровадження.

Як правильно представити переваги інвестиційного проекту впровадження інформаційної системи (ІС)? Як переконати керівників вищого рангу в необхідності його реалізації? При цьому передбачається, що обом сторонам відомі наступні постулати:

впровадження інформаційної системи обов'язково повинно відобразитися на ефективності роботи всієї компанії і на її іміджі;

не завжди реалізація будь-якого проекту в сфері інформаційних технологій, що припускає підвищення ефективності управлінських рішень, повинна привести до збільшення прибутку. Здебільшого це мода на інформатизацію бізнесу, що є нормою сьогоднішнього дня;

самі по собі інформаційні технології не створюють додаткової вартості, вони лише є допоміжним знаряддям у процесі її створення,

на даний момент немає досить ефективних і однозначних економічних методик комплексної оцінки впроваджуваних проектів інформаційних систем,

Незважаючи на це, необхідно провести аналіз витрат, засобів і строків окупності проекту.