Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Суть та принципи організації заробітної плати на підприємстві





 

Питання підвищення продуктивності праці тісно пов’язані з орга­нізацією її оплати та стимулювання.

Заробітна плата - це виражена в грошовій формі частина суспіль­ного продукту, яка поступає в особисте споживання працівників у від­повідності із кількістю та якістю затраченої ними праці. Тобто, за­робітна плата - це ціна, яка виплачується за використання праці.

Необхідно розрізняти грошову, або номінальну заробітну плату і реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата - це сума грошей, одержаних за тиж­день, місяць, рік. Реальна заробітна плата - це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату - це "купі­вельна спроможність" номінальної заробітної плати.

Величина заробітної плати залежить від складності праці. Склад­на праця - це праця вищої якості, яка ство­рює в одиницю часу більше нової вартості, тому вона і винагороджується в підвищеному розмірі. Цим підприємства стимулюють робітників в підвищенні своєї кваліфікації.

Основними принципами організації заробітної плати і на підприємстві є:

- відповідність рівня заробітної плати кількості та якості за­траченої праці;

- постійний ріст заробітної плати як основного джерела підвищення благополуччя людини;

- ріст продуктивності праці повинен випереджати ріст заробіт­ної плати;

- диференціація оплати праці в залежності від умов праці та кваліфікації працівників, районів розміщення підприємств.

За своєю структурою заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До фонду основної заробітної плати відносяться усі види виплат за виконану роботу або відпрацьований час, тобто:

1) оплата за роботу або відпрацьований час за прийнятою системою оплати;

2) відрядний приробіток за перевиконання норм;

3) доплати за кількісні і якісні показники в роботі;

4) доплати за роботу в нічний час (від 2200 до 600);

5) доплата за роботу у святкові дні ( у подвійному розмірі);

6) доплата бригадирам за навчання учнів;

7) доплати за надурочні роботи і т.п.

До фонду додаткової заробітної плати відносяться доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій, тобто:

1) чергові та додаткові відпустки;

2) відпустки на навчання;

3) оплата перерв у роботі матерів, що годують немовлят;

4) доплати за скорочений день підліткам;

5) оплата часу виконання державних та суспільних обов’язків;

6) премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадять понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до чинного законодавства суб’єкти підприємницької діяльності мають повну самостійність у питаннях організації і планування оплати праці всіх категорій персоналу.

В умовах ринкових відносин державна політика оплати праці має здебільшого не економічне, а соціальне значення, Так, держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності та господарювання встановленням розміру мінімальної заробітної плати, державних норм та гарантій, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях, оподаткування доходів працівників тощо..

Мінімальна заробітна плата – це гранично допустима величина оплати праці, нижче якої не можна платити працівникові за виконану ним норму робочого часу. Мінімальна заробітна плата є державною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання. Він переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги.

До встановлених державою норм оплати праці належить оплата: за працю у позаурочний час; у святкові та вихідні дні, у нічний час; за час простою не з вини працівника; при виготовленні бракованої продукції не з вини працівника; працівникам, яким не виповнилось вісімнадцять років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи та інші.

До державних гарантій в оплаті праці належить оплата: щорічних відпусток; часу виконання державних обов’язків; часу підвищення кваліфікації працівника; службових відряджень тощо.






Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 319. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.004 сек.) русская версия | украинская версия