Зв’язок соціології праці з іншими науками, що вивчають працю

Усі сучасні науки незалежно від сфери досліджуваних інтересів прийнято поділяти на чотири основні види: природничі, технічні, гуманітарні та соціальні. (табл. 1.1)

 

Таблиця 1.1 – Групування сучасних наук

Природничі науки	Гуманітарні науки	Технічні науки	Соціальні науки
спрямовують свої зусилля на розкриття загадок природи	вивчення людської природи, світу людини	пошук нових можливостей виробничих сил	вивчення суспільства як цілісної соціальної системи, всіх сфер його життєдіяльності

 

Історія становлення соціології праці свідчить, що від філософії спочатку відокремилась загальна соціологія, а потім від неї галузеві соціології, зокрема соціологія праці.

Маючи спільний з науками, від яких відокремилась, об’єкт дослідження (людей, їхню життєдіяльність), соціологія праці обмежується вузькою предметною сферою і має свою специфіку її сприйняття - теоретичного підходу (табл. 1.2).

 

Таблиця 1.2 - Співставлення об’єкту дослідження соціології праці та інших наук про працю

Інші науки	Соціологія праці
Філософія – вивчає взаємозв’язок суспільної праці та соціальної суті особи як цілісний процес взаємодії природи і суспільства	Досліджує закономірності соціальних взаємозв’язків у конкретній сфері життєдіяльності суспільства – трудовій.
Загальна соціологія – вивчає взаємодію різних сторін суспільства в цілому, окремі підсистеми суспільства – працю, побут, освіту – вивчають галузеві соціологічні науки. Містить тлумачення про типове для всього суспільного розвитку в цілому. Вивчає цілісність суспільних відносин	Досліджує працю як окрему сферу життєдіяльності суспільства. Містить тлумачення про реалізацію цього типового в трудовій сфері. Вивчає конкретну соціальну категорію – працю.

 

Соціологія праці разом з іншими галузевими соціологіями, спеціальними теоріями і соціологією як загальною теорією суспільства утворює систему соціологічних наукових дисциплін. У цьому контексті відношення між загальною соціологією і соціологією праці є відношенням загального і часткового. Загальна теоретична соціологія використовує результати, отримані соціологією праці, для своїх творчих узагальнень і виявлення закономірностей, що стосуються суспільства. А соціологія праці, виходячи з теоретичних засад загальної соціології про суспільство як цілісність усіх соціальних явищ, вивчає окреме явище, те, що є її предметом. Комплекс ознак, що відрізняють соціологію праці від інших наук наведено у додатку А.

Відмінною ознакою соціологічного підходу, що виділяє соціологію праці із системи наук про працю, є комплексність вивчення. Це передбачає наявність різних рівнів, напрямів, тенденцій.

Соціологія праці є комплексною, міждисциплінарною наукою в системі знань про працю. Загальним проблемним полем для них є суспільна праця, яка розглядається як комплексне соціально-філософське та економічне явище. Тому вона і є об’єктом вивчення різних наук. Соціологія праці разом з іншими науками, що вивчають працю, становлять нову предметну сферу – систему наук про працю, в якій соціології праці належить особливе місце. З одного боку вона, є над галузевою системою знань, тобто більш загальною, ніж усі інші науки про працю, а з іншого – міжгалузевою, бо соціологічні поняття праці є ланкою, що пов’язує інші науки про працю (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 - Зв’язок соціології праці з науками соціологічного та несоціологічного профілю

Економічна соціологія досліджує соціальний механізм функціонування й розвитку економіки. Розглядає економічне життя як взаємодію суспільних груп, які посідають різні місця в системі суспільного виробництва, виконує специфічні виробничі й соціальні функції, наділені неоднаковими правами й обов'язками, відрізняються рівнем доходу й споживання, яким властиві особливі інтереси, потреби, цінності орієнтації, характер поводження, спосіб життя в цілому. Основне завдання економічної соціології полягає у вивченні соціально-економічного положення, інтересів, поведінки різних соціальних прошарків і груп у сфері економки, специфічних соціальних механізмів розвитку економічних процесів, впливу економіко-соціологічної структури суспільства на його економічне життя, змін соціальних рис людського фактору економіки тощо. У зв'язку з економічною реформою в Україні економічна соціологія, її розвиток, набули особливої актуальності.

Соціологія організації вивчає ієрархічну структуру управління виробництвом, формальну й неформальну структуру організації, у тому числі й трудових колективах, особистісні й безособистісні фактори організації праці. Соціологія організації досліджує причини й форми виникнення, розвитку й формування організацій, з огляду на й трудові колективи.

Соціологія управління вивчає «соціологічну надбудову» у менеджменті, соціологічні закони, які діють через особистості і соціальні групи, які вступають у трудові відносини. Предметом соціології управління є вивчення управління трудовою адаптацією, мотивацією трудової діяльності, використання різних форм стимулювання праці, а також розробка соціальних технологій, які підвищують продуктивність праці, поліпшують культуру виробництва й впливають на соціально-психологічний клімат трудових колективів.

Соціологія інженерної праці вивчає інженерно-технічних працівників як специфічну соціальну групу, особливості її способу життя й свідомості, потреби й інтереси. Основними завданнями соціології інженерної праці, які мають теоретичне й прикладне значення, є вивчення місця й ролі інженерно-технічного персоналу в соціальному розвитку суспільства, тенденцій його соціального виду, процесів, які відбуваються в соціології інженерно-технічних працівників у зв'язку з перебудовою соціальної системи суспільства України. У сучасних умовах актуальним стає вивчення ролі інженерно-технічних працівників в інноваційних процесах, які відбуваються в Україні, зміни їх потреб і інтересів, а також вивчення їхніх соціальних змін, які можуть сприяти підвищенню престижу інженерної праці [26, с.18-20].

У вітчизняній і закордонній соціологічній літературі до галузевих дисциплін соціології праці відносять також соціологію промисловості, аграрну соціологію, соціальне планування й управління, соціологію підприємств, соціологію професій, індустріальну соціологію. Вони досліджують соціологічні аспекти трудової діяльності, але цілком у соціологію праці не входять. Із соціологією праці зв'язані, крім того, такі науки, як соціологія міста, села, соціологія охорони праці, соціологія родини й соціологія моралі й соціологія малих груп.

Серед наук про працю несоціологічного профілю виділяють наступні.

Фізіологія праці вивчає вплив трудових процесів на фізіологічні характеристики людини. Висновки цієї науки використовуються при розробці режимів праці й відпочинку, проектуванні робочих місць, удосконалюванні умов праці та його нормуванні [32, с.14]

Психологія праці вивчає психологічні характеристики людини в процесі трудової діяльності. Результати психологічних досліджень використовуються при професійному відборі, організації колективної роботи, керуванні в конфліктних ситуаціях, розробці систем мотивації. Об'єкт психології праці – це діяльність індивіда у виробничих умовах і умовах відтворення робочої сили. У психології праці й соціології праці багато загального, наприклад, такі категорії, як трудові установки, мотиви поведінки тощо. Однак соціологію праці цікавлять не індивідуально-особистісні прояви трудової поведінки, а соціально-типові прояви, характерні для різних представників професійних і соціальних груп. У той же час знання положень психології праці про особливості психологічних властивостей працівників дозволяє соціологам науково забезпечити формування й розвиток колективів, уникнути невизначених конфліктних ситуацій у сфері праці [5, с.17-18]

Ергономіка є науковою основою проектування людино-машинних систем, у тому числі верстатів, пультів керування, інструментів, транспортних засобів. Ергономіка використовує результати, отримані в інженерній психології, технічній естетиці, психології праці, теорії проектування, загальної теорії систем.

Наука про безпеку праці досліджує весь комплекс проблем, пов'язаних із забезпеченням безпечної трудової діяльності. Висновки цієї науки особливо важливі в хімічному й металургійному виробництві, ядерній енергетиці, при роботі на великій висоті, при низьких і високих температурах, інших екстремальних умовах [32, с.14]