Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Проблеми керівництва трудовим колективом





Будь-яким трудовим колективом щоб він не розпався й продовжував виконувати покладену на нього цільову функцію необхідно керувати. При цьому під керівництвом розуміється цілеспрямований вплив осіб, наділених функціями й компетенцією керівників, на колективи й індивіди, тобто взаємодія керівників і виконавців, метою якого є постійне (безперервне) забезпечення оптимального функціонування певної системи в цілому.

Керівництво - не тільки необхідний, але й основний елемент процесу управління, що становить його головний зміст. Зміст процесу керівництва визначається в основному двома факторами: обсягом повноважень (компетенцією) керівника й характером проблеми, що йому треба буде розв'язати шляхом впливу на підлеглий колектив або індивід.

Вплив керівника на виконавців - процес безперервний у такій же мері, як у безперервному процесі виробництва. Вплив суб'єкта керівництва (керівника) на об'єкт керівництва (колектив) є прямим зв'язком. У свою чергу колектив виконавців, реалізуючи розпорядження керівника, інформує його про хід робіт, фактори, що сприяють успішному виконанню завдання або перешкоджають цьому, і в такий спосіб впливає на прийняття керівником наступних рішень. Вплив об'єкта керівництва (колективу) на суб'єкт керівництва (керівника) є зворотним зв'язком.

Керівник, розуміючи значення зворотного зв'язка в процесі керівництва трудовим колективом, повинен активізувати надходження від об'єкта керівництва, насамперед інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих рішень коригувального або перспективного характеру. Тобто, зворотний зв'язок - процес керований. Керівник повинен активно впливати на формування структури інформації, що надходить від об'єкта керівництва з метою забезпечення обґрунтованості й цілеспрямованості керівних рішень, які приймаються суб'єктом управління.

Таким чином, керівництво колективом - це процес безперервного обміну інформацією між суб'єктом і об'єктом керівництва з метою їх свідомого впливу один на одного.

Сутність і зміст процесу керівництва розкриваються в його функціях: плануванні, організації, координуванні, стимулюванні, контролі.

Процес керівництва виробничим трудовим колективом можна умовно розділити на три стадії. Перша стадія - це визначення цілей, які повинні бути досягнуті колективом у певний відрізок часу - зміну, місяць, квартал, рік або за інший період. Друга стадія - інформування колективу. Вона включає ознайомлення колективу із завданням, методами, виконання робіт, джерелами забезпечення їх необхідними ресурсами, системами оплати праці й іншими стимулами, умовами праці й правилами безпечної поведінки на робочому місці, іншій інформації. Третя стадія являє собою організацію й проведення в трудовому колективі аналітичної роботи, метою якої є виявлення й вивчення технічних, технологічних і організаційних резервів підвищення ефективності роботи колективу; причин і чинників недовиконання або перевиконання виробничих завдань окремими працівниками й бригадами тощо.

Участь керівника в досягнення трудовим колективом або окремим працівником поставлених цілей визначається насамперед змістом і якістю виконання основних функцій керівництва.

Як організатор керівник колективу повинен забезпечити високий рівень організованості керованого колективу. Організованість колективу - це насамперед єдність дій всіх його учасників, різних за характером, темпераментом, фізичними й психічними даними, їх загальна цілеспрямованість у рішенні завдань підвищення ефективності праці й виробництва. Тому керівник первинного колективу як організатор його трудової діяльності повинен уміти ставити перед колективом конкретні цілі й виділяти серед них головні й другорядні, раціонально розподіляти за часом і простором зусилля колективу по досягненню поставлених цілей, визначати методи рішення конкретних завдань, розвивати ініціативу й здатності членів колективу, уміло використовувати їхні знання й досвід при розподілі завдань за групами робітників або фахівців.

Керівник повинен піклуватися про те, щоб його підлеглі не простоювали без справи через погану організацію праці, щоб робота була справедливо розподілена між працівниками.

Керівник як виразник і захисник інтересів підлеглого йому колективу наділений повноваженнями застосовувати конкретні стимули для заохочення тих, хто відрізняється високою виконавською майстерністю, гарними кількісними показниками роботи, дисциплінованістю тощо. Разом з тим він повинен застосовувати певні форми стягнення й санкції стосовно порушників трудової дисципліни або особам, несумлінно виконуючу свою роботу, з метою захисту інтересів сумлінних і дисциплінованих працівників і спонукання недисциплінованих поліпшити своє відношення до праці.

Крім того, керівник повинен бути споживачем, генератором і розповсюджувачем знань (інформації). Інформаційна його підготовленість дозволяє раціонально управляти трудовим колективом. Інформація є свого роду енергією й сировиною для прийняття управлінських рішень. Керівник у своїй роботі використовує інформацію, одержану як від свого колективу, так і від інших колективів, тобто внутрішню й зовнішню. На підставі цієї інформації він оцінює стан об'єкта керівництва й приймає рішення. Якість рішень керівника значною мірою залежить від об'єктивності, своєчасності й цілеспрямованості інформації. Чим вище обґрунтованість управлінських рішень, тим більших успіхів у рішенні економічних і соціальних проблем досягає трудовий колектив.

Керівник, для того щоб спонукати підлеглий йому колектив до досягнення поставлених цілей, використовує сукупність методів: адміністративно-розпорядницькі, організаційні, економічні, соціально-психологічні тощо.

У реальному житті трудового колективу різні способи впливу по-різному впливають на індивіда. Цим обумовлюється необхідність застосування в процесі керівництва трудовим колективом одночасно різних методів впливу. На практиці немає чіткі межи між ними відсутні. Наприклад, користуючись адміністративно - розпорядницькими методами впливу на колектив або окремих його членів, керівник ураховує вимоги економічних законів, трудового й господарського права тощо.

Найбільший вплив на відношення особистості й колективу до праці мають економічні методи керівництва.

Адміністративно - розпорядницькі методи використовуються для рішення тих же завдань, які вирішуються переважно економічними методами, але на відміну від останніх не дають виконавцю альтернативи у виборі засобів виконання рішень. Вони здійснюються у формі наказів, вказівок, розпоряджень в усному або письмовому виді, виданих вищим керівним органом або керівником стосовно нижчого, виконавського.

Соціально-психологічні методи керівництва засновані на використанні керівником прийомів і способів впливу на окремих працівників або колектив у цілому, що випливають зі знання їм психології людини взагалі, специфічних рис і особливостей психології окремих працівників зокрема. Завдання керівника полягає в тім, щоб використовувати ці знання для створення в колективі таких відносин, які дозволяють підлеглим будь-яке його розпорядження сприймати як обґрунтованій, справедливе й відповідній суспільній нормам.

 

 

Резюме

Трудовий колектив як об'єкт вивчення соціології праці розглядається цією наукою під різними кутами зору. Насамперед він вивчається як соціальна спільність, основний осередок суспільства, основна ланка його соціальної структури, соціальної організації, одна з найпоширеніших соціальних груп. Також трудовий колектив розглядається як суб'єкт і об'єкт управління соціальними процесами на соціальному мікрорівні.

У сучасній соціологічній теорії прийнято розрізняти такі поняття, як «трудовий колектив» і «трудова організація» Під трудовим колективом розуміється об'єднання працівників, що здійснюють спільну трудову діяльність. Трудова організація — це група людей, діяльність яких координується для досягнення загальної цілі (цілей). Це організаційно закріплена сукупність людей, що діють за єдиним планом для досягнення значущої для всіх членів організації цілі та створення певного суспільно необхідного продукту або надання послуг.

Для характеристики колективу виділяють наступні ознаки: об'єднання людей, створене для реалізації виробничо-економічних функцій; спільність дій; певна організація та управління; загальна мета, спільні інтереси.

Суттєвою ознакою трудового колективу є його структурна оформленість. Найважливішими вважаються такі типи структур: функціональна, професійно-кваліфікаційна, професійно-кваліфікаційна, соціально-демографічна, соціально-психологічна, національна соціальна структура.

Трудовий колектив як вища форма соціальної групи у своєму розвитку проходить кілька стадій та виконує ряд функцій.

У вітчизняній літературі розрізняють декілька ознак типологізації трудових колективів.

Трудовий колектив як соціальна організація являє собою організаційно оформлену спільність людей, що об'єдналися для виробництва певної продукції за допомогою матеріальних засобів і предметів праці.

Соціальна організація підприємства характеризується такими основними ознаками: наявність єдиної мети, яка полягає у виробництві продукції або наданні послуг; існування систем влади, управління, що зумовлює відносини керівництва—підпорядкування в процесі праці; розподіл функцій (повноважень і обов'язків) між групами працівників, що перебувають у взаємодії.

В соціальній організації підприємств розрізняють формальну і неформальну організації.

Формальна (офіційна) організація будується на основі формалізації (регламентації) зв'язків, статусів працівників і норм трудової поведінки. Необхідність цієї організації зумовлена поділом праці, вимогами спеціалізації трудової діяльності. Неформальна організація - це система неформалізованих трудових відносин між членами колективу, спрямованих на вирішення організаційних завдань способами, відмінними від формальних.

Трудовий колектив розглядається також як соціальна спільність. Під соціальною спільністю в соціології розуміють реальну сукупність індивідів, яка фіксується емпірично, вирізняється відносною цілісністю і виступає як самостійний суб'єкт історичної і соціальної дії, поведінки. Суттєвою ознакою соціальних спільностей є їх спільна участь у тих чи інших соціальних процесах і видах соціальної діяльності, що пов'язують спільності одну з одною. Соціальна спільність демонструє величезну різноманітність видів і форм, серед яких виділяється масова і групова спільності.

Склад трудового колективу підприємства, що позначається також як персоналсукупність членів суспільства, об'єднаних у межах підприємства єдністю цілей конкретної трудової діяльності. Сумарний вплив на персонал підприємства має сприяти реалізації кожним працівником двоякої соціальної ролі: по-перше, дисциплінованого, відповідального трудівника-виконавця та організатора, творчого працівника; по-друге, співвласника підприємства (в окремих випадках).

Із суміщенням соціальних ролей персоналу пов'язана така особливість трудового колективу, як багаторівневість соціальних інтересів, яка породжує проблему соціальної конкуренції, нерівноцінні можливості статусного просування, соціальні конфлікти тощо.

Трудовий колектив розглядають як спільність малих первинних трудових колективів. У первинному трудовому колективі його учасники об'єднані загальною трудовою діяльністю, що відбувається в безпосередньому постійному особистому спілкуванні одного з одним. Це є основою для виникнення як емоційних відносин, так і особливих групових цінностей і норм поведінки. Складність і різноманітне переплетіння соціальних зв'язків у трудових колективах вимагають серйозних знань у цій галузі для успішного здійснення соціального управління трудовими колективами.

Соціально-економічна ефективність праці за інших рівних умов перебувати в прямої залежності від рівня згуртованості колективу.

Згуртованість колективу означає єдність поведінки його членів, заснована на спільності інтересів, ціннісних орієнтацій, норм, цілей і дій по їхньому досягненню. Розрізняються три стадії згуртованості трудового колективу, кожній з них відповідає певний рівень його розвитку: орієнтаційна, взаємоадаптаційна, згуртована.

Згуртованість трудового колективу залежить від соціально-психологічного клімату, що характеризує соціальну особу колективу, його виробничий потенціал.

Під соціально-психологічним кліматом трудового колективу варто розуміти систему соціально-психологічних відносин, що відображають суб'єктивну інтеграцію окремих працівників і соціальних груп для здійснення загальних виробничих цілей.

У колективах, де недооцінюється значення соціально-психологічного клімату, складаються напружені відносини між людьми, що проявляється в частих конфліктах. Під конфліктом розуміється зіткнення протилежне спрямованих дій працівників, викликаних розбіжностями інтересів, поглядів, прагнень.

Будь-яким трудовим колективом щоб він не розпався й продовжував виконувати покладену на нього цільову функцію необхідно керувати. Під керівництвом розуміється цілеспрямований вплив осіб, наділених функціями й компетенцією керівників, на колективи й індивіди, тобто взаємодія керівників і виконавців, метою якого є постійне забезпечення оптимального функціонування певної системи в цілому.

Процес керівництва виробничим трудовим колективом можна умовно розділити на три стадії: визначення цілей; інформування колективу; організація й проведення аналітичної роботи.

Як організатор керівник колективу повинен забезпечити високий рівень організованості трудового колективу. Організованість колективу - це насамперед єдність дій всіх його учасників, різних за характером, темпераментом, фізичними й психічними даними, їх загальна цілеспрямованість у рішенні завдань підвищення ефективності праці й виробництва. Керівник, для спонукання підлеглого йому колективу щодо досягнення поставлених цілей, використовує сукупність методів: адміністративно-розпорядницькі, організаційні, економічні, соціально-психологічні тощо.

 

 

Контрольні питання

1. В чому полягають сутнісні ознаки трудового колективу?

2. Що таке структура трудового колективу?

3. Що належить до основних функцій трудового колективу?

4. За якими критеріями розрізняють трудові колективи?

5. Дайте характеристику трудового колективу як соціальної організації?

6. Що таке формальна і неформальна організації?

7. Дайте характеристику посадовій структурі трудового колективу?

8. Дайте характеристику типів організаційних структур трудового колективу?

9. Що таке соціальна спільність?

10. Дайте характеристику трудового колективу як групової спільності?

11. Що таке ідентифікаційне ядро?

12. Які сучасні проблеми розвитку трудових колективів?

13. Що таке згуртованість трудового колективу? Охарактеризуйте стадії згуртованості.

14. Як розрізняються колективи в залежності від ступеня згуртованості?

15. Що таке соціально-психологічний клімат в колективі і які критерії його сприятливості?

16. Що таке конфлікт та які причини конфліктів в трудовому колективі?

17. Назвіть основні проблеми керівництва трудовим колективом в сучасних умовах господарювання?

Тести для самоконтролю

 

1. Трудовий колектив вивчається як:

а) соціальна спільність;

б) соціальна організація;

в) суб’єкт і об’єкт управління соціальними процесами на мікрорівні;

г) суб’єкт і об’єкт управління соціальними процесами на макрорівні.

 

2. Назвіть тип структури трудового колективу, яка є сукупністю зв’язків між групами працівників, які розрізняються за ознаками професії і кваліфікації:

а) функціональна;

б) соціальна;

в) професійно – кваліфікаційна;

г) соціально – демографічна.

 

3. До якої структури відноситься сукупність зв’язків, які ґрунтуються на статево – вікових ознаках, родинному стані?

а) соціально – психологічна;

б) соціальна;

в) соціально – демографічна;

г) функціональна.

 

4. Яка функція трудового колективу полягає у створенні матеріальних і духовних благ, виробництва товарів, послуг та інших суспільно корисних цінностей?

а) організаційно – управлінська;

б) виробничо – економічна;

в) функція соціального контролю;

г) виховна функція.

 

5. Які соціально – економічні критерії виділяються для розрізнення трудових колективів?

а) форма власності та основні види суспільної праці;

б) форма власності й типи організаційних структур управління;

в) основні види суспільної праці та види форми господарювання;

г) ваш варіант відповіді.

 

6. Промислові, сільськогосподарські, будівельні трудові колективи відносяться до:

а) нематеріальної сфери;

б) соціальної сфери;

в) матеріальної сфери.

 

 

7. Назвіть ознаку, за якою трудовий колектив поділяється на постійний та мішаний:

а) за організаційними зв’язками;

б) за стабільністю складу;

в) за розмірами;

г) за рівнем розвитку.

 

8. Система вертикальних залежностей, у якій службові позиції від верху донизу розташовані в строгій ієрархії – це:

а) лінійна організація;

б) матрична організація;

в) штабна організація;

г) функціональна організація.

 

9. Назвіть організацію, яка будується за принципом розподілу керівництва між працівниками згідно з їхньою спеціалізацією за певними функціями:

а) матрична;

б) неформальна;

в) штабна;

г) функціональна.

 

10. Яка організація виникає спонтанно як прояв дерегламентації службових відносин і діяльності?

а) матрична;

б) штабна;

в) поза формальна;

г) лінійна.

 

11. Організацію за кількістю осіб характеризує::

а) наявність принаймні 2 людей;

б) наявність принаймні 3 людей;

в) наявність принаймні 5 людей;

г) наявність принаймні 4 людей.

 

12. Сукупність зв'язків між робітниками, інженерно-технічною інтелігенцією, службовцями і молодшим обслуговуючим персоналом – це структура:

а) функціональна;

б) соціальна;

в) професійно – кваліфікаційна;

г) соціально – демографічна.

 

13. Яка функція трудового колективу реалізується шляхом оцінки поведінки членів колективу, виходячи із соціальних норм, заохочення нормативної поведінки та покарання за проти нормативну?

а) організаційно – управлінська;

б) функція задоволення потреб працівників як у виробничій, так і в невиробничій сфері;

в) функція створення умов для самореалізації і розвитку особистості працівників;

г) функція соціального контролю.

 

14. Трудові колективи закладів торгівлі, комунально-побутового обслуговування, охорони здоров'я, транспорту, зв'язку, культури, освіти відносяться до:

а) матеріальної сфери;

б) нематеріальної сфери;

в) соціальні сфера;

г) всіх перелічених вище сфер діяльності.

 

15. За якою ознакою колектив поділяється на: той, що формується; сформований трудовий колектив; колектив, що перебуває на стадії реорганізації?

а) за рівнем розвитку;

б) за організаційними зв’язками;

в) за розмірами;

г) за часом існування.

 

16. Яка організація будується на основі комплектування груп працівників для виконання будь-якого конкретного завдання, наприклад виготовлення певного виробу:

а) штабна;

б) лінійна;

в) матрична;

г) організаційна.

 

17. Назвіть підкласи соціальної спільності:

а) масова;

б) індивідуальна;

в) групова;

г) особистісна.

 

18. Процес ідентифікації працівника з трудовим колективом триває протягом:

а) 8-10 років;

б) 1-5 років;

в) 5- 11 років;

г) 10 -15 років.

 

19 .Зміст процесу керівництва визначається:

а) обсягом повноважень (компетенцією) керівника й характером проблеми, що підлягають розв’язанню;

б) характером виконуваної роботи з боку підлеглих;

в) стилем керівництва;

г) застосованими мотиваційними підходами.

 

20. Організованість колективу – це:

а) його згуртованість;

б) бездоганне дотримання трудової дисципліни;

в) єдність дій всіх його учасників, їх загальна цілеспрямованість у рішенні завдань підвищення ефективності праці й виробництва.

г) все вище перелічене.

 






Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 574. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.106 сек.) русская версия | украинская версия