Порівняльні переваги в міжнародній торгівлі за Д.Рикардо(Умови обміну: відріз сукна = бочонок вина.)
Достоїнство теорії – вона показала, що міжнародна торгівля вигідна всім її учасникам, хоч вигоди ці можуть розподіляться нерівномірно. Недолік – не досліджуються причини виникнення порівняльних переваг. Теорія співвідношення факторів виробництва шведських економістів Е. Хекшера і Б. Оліна (Уліна). Вона уперше викладена в статті Э. Хекшера, опублікованій в 1919 р. і книзі його учня, Б. Оліна (Уліна) «Міжрегіональна й міжнародна торгівля», що вийшла в 1933 р. Теорія ґрунтується на запропонованій Ж.-Б. Сеєм концепції факторів виробництва. Окремі країни по-різному забезпечені цими факторами. У теорії Хекшера-Оліна мова йде про працю та капітал. Фактори, яких у країні багато більш дешеві в порівнянні з дефіцитними. Відповідно товар, у виробництві якого використовується більше надлишкових факторів, буде відносно дешевше. Тим самим країна набуває відносні переваги по цьому товару на зовнішньому ринку. Найбільш важливими допущеннями теорії є різна фактороінтенсивність окремих товарів і факторонасиченість окремих країн. Фактороінтенсивність – показник який визначає співвідношення витрат факторів виробництва на виробництво визначеного товару. К2/L2 > K1/L1 Факторонасченість – показник, що визначає відносну забезпеченість країни факторами виробництва. Визначається або через відносні ціни кожного з факторів виробництва, або через їхні абсолютні розміри. P’k/Р' > Pk/PL або T’k/T' > Tk/TL Відповідно до теорії порівняльних переваг Хекшера-Оліна країна одержує переваги й експортує ті товари, випуск яких базується на надлишкових для неї факторах виробництва й імпортує ті товари, для випуску яких вона гірше наділена факторами виробництва. Достоїнство – теорія показує причини виникнення порівняльних переваг у міжнародній торгівлі. Недолік – не завжди дає пряму відповідь на питання, чому саме той або інший товар переважає в експорті або імпорті країни. Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва (теорема Хекшера – Оліна – Самуельсона) стверджує, що міжнародна торгівля приводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на однорідні фактори виробництва в країнах, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Парадокс В. Леонтьєва. Досліджуючи зовнішню торгівлю США в 1947, 1951, 1967 р. учений звернув увагу на те, що більш капіталомістким виявився не експорт, а імпорт, як передбачає теорія Хекшера-Оліна для США, із більш дорогою робочою силою і дешевим капіталом. Пояснюють цей парадокс більшою вартістю людського капіталу, великою часткою капіталомісткої імпортної сировини. Парадокс В. Леонтьева свідчить про те, що для пояснення причин спеціалізації країн у міжнародній торгівлі недостатньо вивчення ступеня наділеності різних країн факторами виробництва, але важливо враховувати ефективність їхнього використання. Теорія ефекту від масштабу П. Кругмана акцентує увагу на тому, що в міру зростання масштабів виробництва, зниження витрат на виготовлення одиниці продукції стає вигідним спеціалізуватися й обмінюватися технологічно однорідною, але диференційованою продукцією, навіть між країнами однаково наділеними факторами виробництва (сучасні індустріальні країни). Теорія життєвого циклу товару стверджує, що нові товари швидше за усе будуть вироблятися та отримають попит у країнах, де вони створені (скоріш за усе у ПРК). Життєвий цикл товару складається з чотирьох етапів (упровадження, зростання, зрілість, занепад). В міру розширення збуту, зростання внутрішньої та зовнішньої конкуренції, втрати товаром інноваційних якостей, виробництво поступово переміщується з країни розробника в інші ПРК, НІК, РК. Розглянуті нами теорії міжнародної торгівлі акцентують увага на виробничих факторах міжнародної торгівлі, розглядають її з боку пропозиції. Однак немаловажне значення для міжнародної торгівлі має так само і попит. Американський учений П. Ліндерт відзначає, що вивчати міжнародну торгівлю, займаючись лише пропозицією, і не вивчаючи попит, це все рівно, що різати однією половиною ножиців або аплодувати однією долонею. Частково вплив попиту на міжнародну торгівлю розглядаються в теорії внутрішньогалузевої міжнародної спеціалізації Б. Баласси. Він звертає увагу на такі фактори як різниця в смаках споживачів, географічна близькість, розбіжність сезонів сільськогосподарського виробництва. Теорія конкурентних переваг американського ученого М. Портера викладена в роботі «Міжнародна конкуренція». Конкурентні переваги національних фірм залежать від економічного макросередовища. А воно визначається не тільки виробничими факторами, але і: 1. Характером попиту на внутрішньому ринку; 2. Розвиненістю суміжних і споріднених галузей; 3. Рівнем менеджменту; 4. Рівнем конкуренції; 5. Економічною політикою уряду; 6. Випадковими подіями. Поєднання цих перемінних визначає конкурентні переваги країн на світовому ринку. На напрямки торговельних потоків, вигоди спеціалізації впливають переваги споживачів. Вони самі собою можуть бути причиною й основою для взаємовигідної торгівлі, дозволяючи підвищити рівень задоволення потреб. Саме відмінності в перевагах споживачів пояснюють торгівлю між близькими країнами. Теорія подоби країн убачає причину зростання частки торгівлі готовими товарами між ПРК у тому, що в цих країнах маються подібні сегменти ринку в результаті близькості рівнів доходів споживачів, культурної близькості, історичних зв'язків і т.д. 3. Основні форми й показники міжнародної торгівлі (МТ) Розмаїття умов, інтересів суб'єктів, що беруть участь у міжнародних торговельних операціях обумовлює широкий спектр застосовуваних форм МТ. У найбільш узагальненому виді їх можна систематизувати за критеріями об'єкта торговельних операцій, формами переміщення, характеру взаємодії партнерів, ступеня втручання держави, рівнем й характером опосередкування торговельних операцій (Рис. 3.3). Об'єктом МТ можуть виступати сировина, енергетичні ресурси, продовольство, напівфабрикати і готові вироби виробничого й невиробничого призначення (товари), а також виробничі, транспортні, експедиторські, консультаційні, фінансові, посередницькі, туристичні та інші послуги. До форм переміщення товарів через національні кордони відносять (Рис. 3.3): 12. експортні операції (вивезення виготовлених і перероблених у даній країні товарів, вивіз напівфабрикатів із наступним поверненням у країну походження, реекспорт – вивіз раніше завезених товарів, тимчасовий вивіз за кордон товарів національного виробництва, експорт продукції та напівфабрикатів у рамках ТНК); 13. імпортні операції (увезення готових товарів для реалізації, реімпорт –повернення раніше вивезених вітчизняних товарів, ввезення напівфабрикатів і сировини для переробки та подальшого вивезення у країну походження, тимчасове ввезення готових товарів, імпортне постачання продукції у рамках ТНК).
Рис. 3.3. Критерії класифікації форм міжнародної торгівлі
За рівнем взаємодії розділяють торгівлю готовими товарами, коопераційні поставки, зустрічну торгівлю. За ступенем утручання держави говорять про вільну й дискримінаційну торгівлю. Міжнародна торгівля може здійснюватися прямо, між виготовлювачем і споживачем товарів, через розгалужену мережу посередників (простих і повірених, комісіонерів, консигнаторів, агентів, дилерів, збутових посередників) і через інституціональні структури, що забезпечують посередницькі функції (міжнародні товарні біржі, міжнародні аукціони, міжнародні торги, виставки, ярмарки). У найбільш узагальненому виді можна виділити показники обсягу, структури, динаміки, результативності міжнародної торгівлі (Рис. 3.4). До показників обсягу відносять: експорт (Е), імпорт (І), зовнішньоторговельний обіг (ЗТО) (Е + І за певний період часу), фізичний обсяг МТ (Е + І в постійних цінах у рамках одного періоду), реекспорт, реімпорт.
Рис. 3.4. Показники міжнародної торгівлі Виділяють товарну, географічну й інституціональну структуру МТ. Динаміку міжнародної торгівлі характеризують показники темпів росту: темпів росту експорту (ТРЕ) (ТРЕ = ЕОР / ЕБР * 100%), темпів росту імпорту (ТРІ) (ТРІ = ІОР / ІБР * 100%), темпів росту зовнішньоторговельного обороту (ТРЗТО) (ТР ЗТО = ТР ЗТО ОР / ТР ЗТО БР * 100%) і показники темпів приросту: темпів приросту експорту (ТПЕ) (ТПЕ = ТРЕОР / ТРЕБР * 100%), темпів приросту імпорту (ТПІ) (ТПІ = ТРІОР / ТРІБР * 100%), темпів приросту зовнішньоторговельного обороту (ТПЗТО) (ТПЗТО = ТПЗТООР / ТПЗТОБР * 100%), де ОР – звітний рік, а БР – базовий рік. Результативність міжнародної торгівлі характеризують сальдо торговельного балансу, сальдо балансу послуг, сальдо некомерціних операцій, сальдо балансу поточних операцій, експорт на душу населення (ЕДН) (ЕДН = ЕОР / населення), імпорт на душу населення (ІДН) (ІДН = ІОР / населення), зовнішньоторговельний оборот на душу населення (ЗТОДН) (ЗТОДН = ЗТОДНОР / населення), експортна квота (ЕКв) (ЕКв = ЕОР / ВВП * 100%), імпортна квота (ІКв) (ІКв = ІОР / ВВП * 100%), квота зовнішньоторговельного обороту (ЗТОКв) (ЗТОКв = ЗТОКвОР / ВВП * 100%).
Рис. 3.5. Показники результативності міжнародноі торговлі 4. Основні напрямки міжнародної торгівлі Виділяють два напрямки міжнародної торговельної діяльності: торгівля товарами й торгівля послугами (Таблиця 3.3). Товар – продукт виробничо-економічної діяльності, що має матеріально-речовинну форму і є об'єктом купівлі-продажу в ринковій економіці. Послуга – вид діяльності, у процесі якої відбувається зміна характеристик (якісних, територіальних) суб'єкта-одержувача або вже наявного продукту, блага, надані не у вигляді речей, а у формі діяльності на основі економічних відносин. Товарна структура міжнародної торгівлі складається з наступних основних груп: 14. продовольство (включаючи напої та тютюн); 15. сировина; 16. мінеральне паливо; 17. продукція обробної промисловості, у тому числі: 18. - устаткування й пристосування (включаючи транспортні засоби); 19. - продукція хімічної промисловості; 20. - чорні і кольорові метали; 21. - текстильні вироби (пряжа, тканина, готовий одяг); 22. - інша продукція обробної промисловості. Таблиця 3.3
|
