Тема 4. Статистичні валютно-фінансові показники1. Система показників статистики фінансів 1.1. Система показників статистики державного бюджету 1.2. Система показників грошового обігу 1.3. Система показників кредитів 1.4. Система показників статистики цінних паперів 1.5. Система показників статистики фондових бірж 1.6. Система показників статистики страхування 1.7. Система показників фінансового стану підприємств на макрорівні 1.8. Система макроекономічннх показників банківської статистики 2. Джерела статистичної валютно-фінансової інформації Фінансова статистика є галуззю економічної статистики. Вона вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів у фінансовій сфері (розподіл і кінцеве використання ВВП, утворення первинних і кінцевих доходів домашніх господарств, державних установ і громадських організацій, нагромадження основних фондів і матеріальних обігових коштів), займається реєстрацією, зведенням і групуванням фактів, виражає їх у вигляді статистичних показників, які потім аналізує. Система статистичних фінансових показників включає показники всіх галузей фінансової системи: державного бюджету, страхування, кредиту, грошового обігу, платіжного балансу, ощадної справи, банківської сфери, валютної системи. До системи показників включаються також показники кінцевих результатів фінансової діяльності галузей економіки. Отже, статистичний показник характеризує розмір, склад, динаміку та взаємозв’язок суспільних явищ. Кожна галузь фінансової системи має свою систему показників, яка відображає властиву саме їй специфіку. Статистика державного бюджету включає показники розміру, складу й динаміки доходів і видатків державного бюджету, а також контингенту і мережі бюджетних установ. Система показників статистики кінцевих результатів функціонування галузей економіки, які є основними джерелами доходів державного бюджету, містить характеристику розміру, складу й динаміки балансового прибутку, його розподілу, рівня рентабельності підприємств, оборотності обігових коштів, розміру звільнених обігових коштів, сталості фінансового стану. Страхування характеризується показниками страхового поля, кількості й змісту договорів страхування, чисельності страхових випадків, ступеня пошкодження страхового об’єкта, фінансової сталості, збитковості страхових сум, розміру та складу тарифних ставок, страхових платежів, частоти, важкості й небезпеки тимчасової непрацездатності, рівня травматизму, середнього розміру пенсій, допомог тощо. Статистика кредиту використовує показники залишків заборгованості за позичками, складу позичок, розміру простроченої заборгованості, обіговості кредитів та їх динаміки за кількістю оборотів і тривалістю заборгованості, ефективності довгострокового кредиту, ліквідності кредитних установ. Статистика грошового обігу вивчає показники розміру та складу грошового обігу, складу платіжного обороту, обіговості коштів у розрахунках, розміри та склад грошової маси, необхідної для обігу, її обіговість та купюрний склад грошей. Статистика платіжного балансу розв’язує низку завдань: розробляє систему показників, які характеризують розміри, динаміку, структуру зовнішньої торгівлі, аналізує фактори, що впливають на розвиток основних явищ зовнішньоекономічної діяльності, проводить порівняльний міждержавний аналіз, оцінює, аналізує стан і рух іноземних інвестицій [18].
1.1. До основних показників статистики державного бюджету відносять [19]: - доходи; - офіційні трансфери; - видатки; - чисте кредитування (кредитування мінус погашення); - профіцит (перевищення доходів над видатками) або дефіцит (перевищення видатків над доходами); - державний борг. Для аналітичних розрахунків та аналізу поряд з основними показниками застосовують інші показники, що дозволяє більш повно характеризувати роль бюджету в проведенні економічної та соціальної політики. Доходи бюджету - це обов’язкові безповоротні платежі, що надходять до бюджету. Розрізняють поточні та капітальні обов’язкові платежі. Поточні доходи включають податкові та неподаткові доходи, крім безоплатних надходжень, надходжень від продажу землі, нематеріальних активів, державного майна та капітальних трансферів. Податкові доходи - це сукупність обов’язкових безоплатних, безповоротних платежів у бюджет, які стягуються державними закладами і надходять у визначених законом розмірах у встановлені терміни. Податкові доходи включають різні види податків. Неподаткові доходи - це відшкодовуванні безповоротні надходження до державного бюджету (наприклад, доходи держави від власності та підприємницької діяльності, збори, надходження від продажу товарів, послуг, за винятком доходів від продажу основного капіталу) та деякі безоплатні надходження (наприклад, від адміністративних штрафів за несплату податків, добровільні надходження з недержавних джерел). Капітальні доходи - це доходи від продажу капітальних активів (державні запаси та резерви, основні фонди) і трансферні з недержавних джерел (надходження безповоротних, необов'язкових платежів цільового призначення, на купівлю устаткування, будівництво для бюджетних організацій). Офіційні трансфери в державному бюджеті включають в себе безоплатні, безповоротні необов'язкові платежі, отримані від інших закладів державного управління (вітчизняних та з-за кордону) або міжнародних організацій. Видатки - це державні витрати, що утворюються на безповоротній основі (не пов'язані з виникненням та погашенням фінансових вимог) і спрямовані на поточні та капітальні цілі. Видатки - безповоротні платежі, незалежно від того чи відшкодовуються вони і для якої мети використовуються. Розрізняють поточні та капітальні видатки. Поточні видатки - це відшкодовані витрати, які не пов'язані з придбанням основного капіталу, товарів і послуг для виробництва основного капіталу, а також безоплатні виплати, що не включають придбання капітальних активів, відшкодування збитків за пошкодження основного капіталу або збільшення фінансових активів одержувачів. У складі поточних витрат виокремлюють видатки на товари і послуги, виплату відсотків з державного боргу, субсидії та інші поточні трансфери та видатки. Капітальні видатки - це видатки на придбання основного капіталу, державних резервів, землі, нематеріальних активів, капітальні трансфери та інші капітальні видатки. Видатки державного бюджету деталізуються за конкретними об’єктами Кредитування мінус погашення (чисте кредитування) включає операції закладів державного управління з фінансовими вимогами до інших секторів, які здійснюються з метою проведення державної політики. До даної категорії відносять надання та придбання акцій за вирахуванням сум повернутих кредитів, виторгу від продажу акцій або повернення власного капіталу. В статистиці державних фінансів чисте кредитування об'єднується з видатками та розглядається як чинник, що впливає на бюджетний дефіцит. Якщо кредитування здійснюється між різними структурами або рівнями державного управління, тоді дві сторони однієї операції відображають асиметрично: орган-кредитор показує кредитування, обсяг якого визначає дефіцит; орган-позичальник показує запозичення з метою фінансування дефіциту. Дефіцит (профіцит) бюджету розраховують як різницю між сумарними доходами і сумарними видатками. Дефіцит бюджету являє собою суму чистих запозичених державою коштів плюс чисте скорочення державних касових залишків, вкладень та ліквідних цінних паперів: Дефіцит = (Запозичення - Погашення боргу) + Зменшення залишків ліквідних фінансових коштів. Абсолютну величину дефіциту бюджету можна співставити з величиною ВВП за період. Величина, знайдена у відсотках називається відносною величиною дефіциту державного бюджету. Цей показник часто використовують в статистичних порівняннях. Профіцит державного бюджету обчислюється як сума доходів та отриманих офіційних трансферів за вирахуванням суми видатків та «кредитування мінус погашення». Державний борг - це неоплачена сума офіційно визнаних прямих зобов'язань закладів державного управління перед іншими секторами економіки та рештою світу, яка утворилася в результаті їх операцій в минулому і повинна погаситись через операції цих закладів у майбутньому або переоформитись у безстроковий борг. До державного боргу не включають внутрішньоструктурні та міжструктурні борги під секторів державного управління, для яких укладається статистика: зобов'язання органів грошово-кредитного регулювання, пов'язані з емісією готівкових коштів та інші зобов'язання цих органів; борги, що не обслуговують, виплата по яких припинена на невизначений строк за домовленістю між кредитором та боржником або в односторонньому порядку: будь-яка поточна заборгованість за неоплаченими зобов'язаннями. Слід відзначити, що у міжнародних стандартах зі статистики та обліку СДФ розроблена Міжнародним валютним фондом і використовується для Класифікація податків у СНР виходить з потреб економіки в цілому. В 1) виробничі податки (обов'язкові платежі, якими обкладаються товари і 2) прибуткові податки (податки за володіння фактором виробництва -робочою силою, власністю, землею); 3) податки на капітал, нерегулярні збори з вартості майна, активів. В діючому міжнародному стандарті із статистики державних фінансів В світовій практиці використосується бюджетна класифікація розроблена МВФ [20], показники якої побудовані за принципом GFSM 2001 (Government Finance Statistics Manual 2001) [21]. Вона побудована за принципом кодування всіх показників (Рис. 4.1): Ця система класифікацій державних фінансів включає наступні розділи:
Рис. 4.1. Класифікація кодової системи Державної фінансової статистики (GFS). Джерело: [21]. A. Класифікація доходів і отриманих офіційних трансферів (таблиця 4.1.) Таблиця 4.1. Класифікація державних доходів
Джерело: [20] в авторській редакції. Б. Класифікація економічних витрат (таблиця 4.2.) Таблиця 4.2. Класифікація державних економічних витрат
Джерело: [21] в авторській редакції. В. Класифікація витрат за функціями уряду (таблиця 4.3.) Таблиця 4.3. Класифікація витрат за функціями уряду
Джерело: [21] в авторській редакції. Г. Класифікація запасів та транзакцій державних активів та пасивів (таблиця 4.4.) Таблиця 4.4. Класифікація запасів/транзакцій державних активів та пасивів
Джерело: [21] в авторській редакції. Д. Класифікація державних транзакцій за секторами та фінансовими інструментами (таблиця 4.5.) Таблиця 4.5. Класифікація державних транзакцій за секторами та фінансовими інструментами
Джерело: [21] в авторській редакції. Е. Класифікація інших державних фінансових потоків: зміна чистої вартості активів у результаті інших економічних потоків (таблиця 4.6.) Таблиця 4.6. Класифікація інших державних фінансових потоків: доходи власника/інші зміни в кількості активів
Джерело: [21] в авторській редакції. Відповідно до національних стандартів класифікації фінансових показників виділяють [19]: А. Класифікація доходів і отриманих офіційних трансферів Б. Класифікація кредитування за вирахуванням погашення B. Класифікація операцій фінансування бюджетного дефіциту Г. Класифікація державного боргу. Розглянемо більш детально ці класифікації. Класифікація доходів і отриманих офіційних трансферів включає наступні статті: 1. Загальні доходи і отримані офіційні трансфери (п.2+ п.7) 2. Загальні доходи (п.3+ п.б) 3. Поточні доходи (п.4+ п.5) 4. Податкові надходження: 4.1. Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення 4.2. Відрахування на соціальне страхування 4.3. Податки на фонд заробітної плати і робочу силу. 4.4. Податки на власність. 4.5. Внутрішні податки на товзрн та послуги 4.6. Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції 4.7. Інші податки. 5. Неподаткові надходження: 6. Доходи від операцій з капіталом: 7. Отримані офіційні трансфери. Класифікація видатків і кредитування за вирахуванням погашення проводиться за двома основними ознаками: • призначення або функція, з виконанням якої пов'язані видатки • економічна характеристика операцій, шо обумовлюють ці видатки Функціональна класифікація видатків та кредитування за вирахуванням 1. державні послуги загального характеру; 2. оборона; 3. громадський порядок та безпека; 4. світа; 5. охорона здоров'я; 6. соціальне страхування та соціальне забезпечення; 7. житлово-комунальне господарство; 8. організація відпочинку і діяльність в сферах культури та релігії; 9. паливно-енергетичннй комплекс; 10. сільське господарство, лісове господарство, рибальство та полювання. 11. добувна промисловість та корисні копалини (за виключенням палива); 12. обробна промисловість; 13. будівництво; 14. транспорт і зв'язок; 15. інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю; 16. видатки не віднесені до основних груп. У функціональній класифікації видатків бюджету можна виділити чотири - державні послуги загального призначення; - суспільні та соціальні послуги; - державні послуги, пов'язані з економічною діяльністю; - інші функції. Класифікація видатків та кредитування за вирахуванням погашення у відповідності з економічними характеристиками цих двох категорій (економічна класифікація) визначає ті види операцій, які використовуються закладами державного управління для виконання ними своїх функцій, а також вплив цих операцій на ринок товарів і послуг, фінансовий ринок, на розподіл доходів в інших частинах економіки. Принципова схема класифікації: 1. Сукупні видатки і кредитування за вирахуванням погашення (п.2 + п.5) 2. Сукупні видатки (п.З + п.4) 3. Поточні видатки 3.1. Видатки на товари і послуги 3.2. Виплати відсотків 3.3. Субсидії та інші трансферні платежі 4. Капітальні видатки 4.1. Придбання основного капіталу 4.2. Придбання товарів для створення запасів 4.3. Придбання землі і нематеріальних активів 4.4. Капітальні трансфери 5. Кредитування мінус погашення 5.1. Внутрішнє кредитування 5.2. Зовнішнє кредитування Міжнародним валютним фондом рекомендуються дві класифікації Кредитори або власники боргових зобов'язань класифікуються за однорідністю економічної поведінки, шо дозволяє отримувати інформацію про імовірний вплив на економіку. Схема класифікації операцій фінансування бюджетного дефіциту за типом кредитора має наступний вигляд: 1. Загальне фінансування (п.2+ п.З) 2. Внутрішнє фінансування 2.1. Від інших частин сектору державного управління 2.2. Від органів грошово-кредитного регулювання 2.3. Від депозитних банків 2.4. Інше внутрішнє фінансування 2.5. Коригування 3. Зовнішнє фінансування 3.1. Від міжнародних організацій економічного розвитку 3.2. Від закордонних закладів управління 3.3. Інше зовнішнє запозичення 3.4. Зміни в обсягах готівкових грошових засобів, депозитів та цінних Класифікація операцій фінансування побудована таким чином, щоб показати джерела надходжень фінансових засобів, необхідних для покриття дефіциту сектору державного управління, а також використання коштів, утворених в результаті перевищення доходів над видатками. Класифікація операцій фінансування бюджетного дефіциту за типом боргового зобов’язання дозволяє отримувати інформацію про способи фінансування дефіциту або розподілу фінансових ресурсів, що утворюються в результаті перевищення доходів над видатками. Загальна схема такої класифікації має наступні статті: 1. Загальне фінансування (п.2 + п.З) 2. Внутрішнє фінансування 2.1. Довгострокові облігації 2.2. Короткострокові облігації та векселі 2.3. Довгострокові позики, не віднесені до інших категорій 2.4. Короткострокові позики і аванси, не віднесені до інших категорій 2.5. Інші зобов'язання 2.6. Зміни в обсягах готівкових грошових коштів, депозитів та цінних паперів, призначених для управління ліквідністю 3. Зовнішнє фінансування 3.1. Довгострокові облігації 3.2. Короткострокові облігації та векселі 3.3. Довгострокові позики, не віднесені до інших категорій 3.4. Короткострокові позики і аванси, не віднесені до інших категорій 3.5. Інші зобов'язання 3.6. Зміни в обсягах готівкових грошових коштів, депозитів та ціннихпаперів, призначених для управління ліквідністю. В розглянутій класифікації розрізняють запозичення у формі позик, шо не призначені для обігу, і запозичення у формі пінних паперів. Проводиться розмежування між короткостроковим запозиченням і довгостроковим запозиченням (до року і більше року), передбачена окрема категорія для інших зобов'язань. Сучасна бюджетна класифікація України введена в 1998 р.. побудована з використанням досвіду побудови аналогічних класифікацій іншими країнами, в якій враховані рекомендації міжнародних фінансових організацій і прийнята до уваги національна специфіка. Загальні принципи побудови бюджетної класифікації України встановлені і закріплені законодавством. Характерними рисами нової класифікації є більш широке число показників, що використовуються у процесі побудови і виконання бюджету, а також зміна загальної структури бюджетної класифікації. Бюджетна класифікація єдина для всіх суб’єктів бюджетного процесу в Україні, вона встановлює порядок групування статей дох
|
