Тема 6. Методологія дослідження валютно-фінансового впливу на світову торгівлю

1. Теорії та моделі валютно-фінансового впливу на світову торгівлю

1.1. Умова Маршала-Лернера

1.2. Модель Бікердайка-Робінсон-Метцлера

1.3. Концепція або ефект J-кривої

2. Сучасний приклад регресійного підходу до аналізу впливу валютного курсу на торговий баланс

 

Дослідження валютно-фінансового впливу на світову торгівлю в сучасній науковій практиці складається з двох напрямків. Перший напрямок складають теорії та моделі розроблені іноземними науковцями ще на початку ХХ ст., на базі яких виявлена формальна залежність між показниками обмінного курсу валют та торгового балансу: теорія еластичності, дохідно-абсорбційний і монетарний підходи. Додатково виокремлюються умова Маршала-Лернера, модель Мандела-Флемінга, модель Бікердайка-Робінсон-Метцлера, ефект J-кривої. Другий напрям становлять емпіричні дослідження, побудовані на регресіному аналізі статистичних показників, що в результаті дозволяють кількісно оцінити такий вплив, визначити еластичність експорту та імпорту до валютного курсу.

 

1. До авторів теорій, моделей та підходів до розуміння впливу валютного курсу на динаміку зовнішньої торгівлі та механізму застосування девальвації валюти як інструменту покращення стану торгового балансу країни належать А. П. Лернер (A. P. Lerner), А. Маршалл (A. Marshall), Р. Манделл (R. Mundell), М. Флемінг (M. Fleming), Дж. Робінсон (J. Robinson), А. С. Харбергер (A. S. Harberger), М. Махлуп (F. Machlup) та інші [34]. Особливість їх підходу полягає у використанні методу моделювання (виокремлення певних факторів, інші фактори впливу вважаються незмінними) та проектування можливого впливу за допомогою формул та графічного зображення.

1.1. Умова стабільності валютного курсу була сформована вперше А. Маршаллом в 1923 році: валютний ринок вважається стабільним, якщо на попит та пропозицію діють центробіжні сили, що повертають його у випадку коливань у стан рівноваги. Він відштовхувався від коефіцієнтів цінової еластичності на експорт та імпорт і зазначав, що їх сума повинна буги істотно більше одиниці, щоб криві попиту та пропозиції іноземної валюти для базової країни були достатньо еластичними, щоб зробити можливим застосування знецінення або девальвації як методу врегулювання дефіциту платіжного балансу країни (що при
цьому не призвели б до занадто високої інфляції).

Умова Маршалла-Лернера - девальвація національної валюти веде до поліпшення торгового балансу, якщо сума абсолютних значень еластичності внутрішнього попиту на імпорт і зовнішнього попиту на експорт відносно валютного курсу більше одиниці.

Для пояснення цієї тези використовуються наступні допущення:

1) 2 країни;

2) 2 товари з абсолютною еластичною пропозицією;

3) торгівля послугами, інвестиції односторонні трансфери дорівнюють 0;

4) доходи населення фіксовані;

5) внутрішні та іноземні ціни фіксовані (урівноважується номінальне та реальне знецінення валюти;

6) ціна експорту дорівнює ціні імпорту та дорівнює 1 (P =P =1);

7) торгівля збалансована, тобто експорт дорівнює імпорту скорикованому на курс валют (X/SM=1).

Формула торгового балансу з урахуванням допущень № 3- №5 має вид (формула 6.1.):

B(S)= P X(S)-P SM(S), (6.1.)

де B(S) – функція торгового балансу виражена в національних грошових одиницях в залежності від валютного курсу (S);

P X(S) – функція експорту виражена в національній грошовій одиниці в залежності від валютного курсу та визначена як добуток ціни експорту в національній валюті (P ) та обсягу експорту (X);

P SM(S) - функція імпорту виражена в національній грошовій одиниці в залежності від валютного курсу та визначена як добуток ціни імпорту в іноземній валюті (P ), валютного курсу (S) та обсягу імпорту (M).

Беручи до уваги допущення № 6 формула 6.1. трансформується у наступну (формула 6.2.):

B(S)= X(S)- SM(S), (6.2.)

Для того, щоб визначити приріст торгового балансу у наслідок приросту валютного курсу (девальвація) використовується математичний інструмент диференціювання[1] (розраховуються за правилами похідної[2]), у тому числі частинне із зміною лише одного аргументу (змінної) у формулі, у нашому випадку - курсу валют.

Продиференціюємо формулу 6.2. відносно курсу валют (S) і отримаємо формулу 6.3.:

∂ B/∂ S=(∂ X/∂ S)-S(∂ M/∂ S)-M, (6.3.)

З практичної точки зору, якщо при підвищенні валютного курсу виконується умова ∂ B/∂ S> 0, то можна констатувати позитивний ефект девальвації.

З умови Маршалла-Лернера випливають три суттєвих ефектів для торгового балансу, спричинені знеціненням валюти:

1) зростання обсягу експорту завдяки підвищенню цінової конкурентоздатності товарів (ефект обсягу);

2) скорочення обсягу імпорту завдяки подорожчанню імпортованих товарів та послуг (ефект обсягу);

3) підвищення відносної вартості кожної одиниці імпорту (ціновий ефект).

Чистий ефект впливу реального знецінення валюти на торговий баланс залежить від того, який з ефектів домінує.

Цінові еластичності іноземного попиту на експорт товарів з базової країни (формула 6.4.) та попиту на імпорт у базовій країні (формула 6.5.) мають наступний вид:

d =(∂ X/∂ S)(S/X), (6.4.)

d =-(∂ M/∂ S)(S/M), (6.5.)

Для виведення умови Маршалла-Лернера, допускається, що приріст валютного курсу не призводить до приросту торгового балансу, тобто ∂ B/∂ S=0. Якщо цю рівність додати у формулу 6.3. та поділити праву її частину на М, а перший доданок (∂ X/∂ S) помножити на дріб (SX/SX), і підставивши значення еластичностей з формул 6.4. та 6.5., то отримаємо рівняння (формула 6.6.):

(X/SM)d + d -1=0, (6.6.)

При виконанні допущення №7 та умови ∂ B/∂ S> 0, отримуємо нерівність (формула 6.7.), що і є умовою Маршалла-Лернера:

d + d > 1, (6.7.)

З цієї умови виходить, що якщо девальвація має місце у випадку дефіциту платіжного балансу (X/SM< 1), то еластичність експорту (d ) та імпорту (d ) повинні перекривати дефіцит і бути значно вищими. При цьому умова Маршалла-Лернера є необхідною, але не достатньою умовою стійкості
(показники виражені у валюті країни базування). За умови, що коефіцієнт еластичності попиту на імпорт дорівнює 0, вартість імпорту, виражена у валюті базової країни, зросте тією ж мірою (у %), якою знеціниться, девальвується валюта. Проте, через дефіцит торгового балансу, початкова вартість імпорту перевищувала вартість експорту. Для покращення торгового балансу необхідно, щоб відсоткове зростання експорту перевищувало відносну реальну девальвацію. У випадку ж вираження торгового балансу в іноземній валюті в
ситуації торгового балансу, умова Маршалла-Лернера є достатньою, але не необхідною, умовою стійкості.

До II світової війни була широко поширена думка, що ринок
іноземної валюти не тільки стабільний, але й що попит та пропозиція іноземної валюти - дуже еластичні. На практиці умова Маршалла-Лернера підтверджується не для всіх країн. Я. Тінбергеном у 1937 році було доведено, що на практиці сума еластичностуй імпорту та експорту набагато менше одиниці, і девальвація у короткостроковому періоді не призводить до покращання торгового балансу. Якщо навіть знецінення валюти сприяє відновленню рівноваги, то у дуже малій мірі. Економетричні розрахунки 1940-х років підтвердили, що цінові еластичності в міжнародній торгівлі занадто незначні, щоб задовольняти умові Маршалла-Лернера. Дослідження Т. С. Чанг 1945 та 1949 років виявили, що середнє значення сум коефіцієнтів еластичності попиту рідко перевищувало одиницю, тому в той час, як ринок іноземної валюти був стабільним, криві попиту та пропозиції іноземної валюти були, ймовірно, дуже нееластичні. Інші дослідники прийшли до аналогічних висновків, підтвердивши, що сума коефіцієнтів еластичності попиту на імпорт та попиту на експорт була або нижче одиниці або дуже близька до одиниці за абсолютною величиною. Такий напрямок досліджень, які не підтверджують умову Маршалла-Лернера в науковій літературі має назву «ціновий або еластичний песимізм», і напротивагу йому існує положення «цінового або еластичного оптимізму» [35, 36], який проявляється через J-ефект.

Та незважаючи на це умова Маршалла-Лернера має широке застосування у визначенні впливу валютного курсу на торговий баланс.

 

1.2. Послідовниками Маршалла при невиконанні допущення №2 були науковці (Бікердайк, Робінсон та Метцлер) вивели, умову при якій девальвація може покращити платіжний баланс (формула 6.8.):

s (d -1)/(s + s )+ d (s +1)/(d +s )> 0, (6.8.)

де s та s - відповідно, коефіцієнти цінової еластичності вітчизняної та іноземної пропозиції експорту, d та d - відповідно, абсолютні значення коефіцієнтів цінової еластичності вітчизняного та іноземного попиту на імпорт.

Перший доданок вимірює пропорційне збільшення експортних надходжень до країни базування, валюта якої девальвується, а другий доданок вимірює ріст витрат на імпорт. Нерівність 6.8. називається моделлю Бікердайка-Робінсон-Метцлера або «формулою чотирьох еластичностей».

Аналізуючи загальну формулу 6.8., можна прийти до висновку, які саме еластичності мають вирішальне значення для покращення стану торгового балансу, наприклад, чим еластичнішим є попит на експорт та імпорт,
тим більш позитивною буде реакція торгового балансу. Якщо еластичності попиту мають вирішальне значення, то еластичності пропозиції такого однозначного впливу на реакцію торгового балансу не мають.

Звертаючись до першого доданку нерівності 6.8.: якщо іноземний попит на імпорт d еластичний, тоді чим більш еластичною є пропозиція експорту базової країни, тим більшою мірою збільшаться доходи від експорту та покращиться платіжний баланс у результаті девальвації. Якщо пропозиція експорту базової країни d є нееластичною, що може мати місце у короткостроковій перспективі, тоді девальвація скоротить доходи від експорту тим більшою мірою, чим більш еластичною є пропозиція базової країни.

Вказана можливість була використана в якості аргументу проти девальвації валют країнами-експортерами сировинних товарів, що зіштовхуються з дефіцитом платіжного балансу. Такі країни можуть мати нееластичний зовнішній попит, і, якщо надлишкові потужності існують в експортних галузях або якщо випуск може бути легко переведений з вітчизняного на зарубіжні ринки, девальвація призведе до скорочення експортних надходжень.

У випадку маленької країни, де s → ∞ та d → ∞ прямують до нескінченності, нерівність 6.8. виконується, девальвація призведе до покращення платіжного балансу.

Існує ще одна інтерпретація моделі Бікердайка-Робінсон-Метцлера, яку ще в науковій літературі називають ціновим підходом [37]. Відповідно до нього головним чинником вирівнювання платіжного балансу визнається девальвація грошової одиниці, яка супроводжується підвищенням вартості імпорту.

Теоретичну модель Бікердайка-Робінсон-Метцлера складають декілька функціональних залежностей торговельного балансу (формули 6.9.-6.13.):

M(P )=X*(P ), (6.9.)

Х(P )=М*(P ), (6.10.)

TRADE= P Х - P M, (6.11.)

P =ЕP , (6.12.)

P =ЕP , (6.13.)

де М і Х - це імпорт та експорт даної країни;

М* і Х* - імпорт та експорт країн-торговельних партнерів;

P і P - внутрішні ціни товарів імпорту та експорту;

P і P - рівні цін товарів імпорту й експорту країн-торговельних партнерів;

Е - номінальний обмінний курс (вартість іноземної валюти у національній грошовій одиниці).

У рівняннях 6.9. та 6.10. наведено умови рівноваги для імпортних та експортних товарів. Обсяги імпорту для даної країни дорівнюють обсягам експорту країн-торговельних партнерів. Відповідно обсяги експорту з даної країни дорівнюють обсягу імпорту за кордоном. Рівняння 6.11. визначає рівновагу торговельного балансу (в національній грошовій одиниці). У рівняннях 6.12. та 6.13. показано зв'язок між внутрішніми і світовими цінами для товарів імпорту та експорту, відповідно. Визначені цінові залежності означають дотримання правила «однієї ціни». Рівні цін у даній країні повторюють зміни рівнів цін країн-торговельних партнерів (з врахуванням номінального обмінного курсу). Обидва товари є такими, що виробляються окремо у даній країні (експорт) або за кордоном (імпорт).

У моделі Бікердайка-Робінсон-Метцлера девальвація грошової одиниці зменшує пропозицію товарів імпорту та збільшує попит на експорт. Водночас попит на товари імпорту та пропозицію товарів експорту в даній країні не змінюється (у внутрішніх цінах). Графічно наслідки девальвації проілюстровано на рис.6.1. для умов рівноваги на обох ринках - товарів імпорту та експорту.

Рис. 6.1. Вплив девальвації грошової одиниці на обсяги експорту-імпорту. Джерело: [38].

Допускається, що девальвація грошової одиниці є одноразовою подією, покликаною зменшити надлишковий попит на іноземну грошову одиницю.
Після девальвації країни-торговельні партнери зменшують пропозицію товарів імпорту (рівняння 6.9.), оскільки підвищується їх вартість на експортних ринках. Відповідно змінюється рівновага на ринку товарів імпорту для даної країни. При сталому попиті на товари імпорту (лінія М зберігає початкове положення) вирівнювання попиту і пропозиції призводить до зменшення обсягів імпорту (М > М ). Правило «однієї ціни» зумовлює підвищення внутрішньої ціни товарів імпорту з Р до Р (рівняння 6.12.). За кордоном девальвація грошової одиниці обмежує попит на місцевий експорт, що призводить до зменшення кількісних показників та зниження рівня цін на товари експорту.

Подібним чином збільшення попиту на експорт даної країни за кордоном (рівняння 6.10.) створює стимули для реалізації товарів експорту. Після девальвації іноземні партнери усвідомлюють здешевлення вартості товарів імпорту, що збільшує їх пропозицію. Відповідно ціна імпорту в країнах-торговельних партнерах знижується. При сталій пропозиції товарів експорту відбувається збільшення обсягів експорту (Х > Х ) та підвищення внутрішньої ціни товарів експорту. Вирівнювання торговельного балансу (TRADE=0) завершується після досягнення рівноваги ринків імпорту та експорту. При цьому підвищується рівноважне значення ціни товарів імпорту та експорту.

Отже девальвація грошової одиниці має три наслідки:

1. збільшення обсягів експорту;

2. зменшення обсягів імпорту;

3. підвищення внутрішньої ціни обох товарів - експорту й імпорту.

Хоча обсяги імпорту зменшуються, підвищення його вартості може спричинити протилежний до очікуваного наслідок - погіршення торговельного балансу. Так само збільшення обсягів експорту не означає автоматичного збільшення валютних надходжень, оскільки вартість експорту в іноземній грошовій одиниці знижується. Дещо по-іншому зменшення видатків на імпорт може не створювати очікуваного зменшення надлишкового попиту на іноземну валюту, оскільки цьому перешкоджатимуть обмежені можливості експорту.

Торговельний баланс поліпшується лише за умови високої цінової еластичності експорту, коли збільшення обсягів експорту з надлишком компенсує втрати від зниження ціни товарів експорту. Якщо цього немає, збільшення фізичних обсягів супроводжується зниженням вартості експорту. Пропозиція іноземної валюти збільшується лише тоді, якщо цінова еластичність експорту перевищує 1, інакше пропозиція іноземної валюти зменшується (Рис. 6.2.). З іншого боку, невисока цінова еластичність імпорту може спровокувати одночасне підвищення цін та спад виробництва (стагфляція). Після підвищення цін на імпорт наступне зменшення доходу з високою ймовірністю обмежить сукупний попит, що призведе до спаду виробництва.

Рис. 6.2. Рівновага ринку іноземної валюти. Джерело: [38].

Достатню умову поліпшення торговельного балансу визначають відповдні цінові еластичності імпорту й експорту:

η =-P dM/MdP , (6.14.)

ε =P dX/XdP , (6.15.)

η =-P dM /M dP , (6.16.)

ε =P dX /X dP , (6.17.)

де η і η - цінові еластичності попиту та імпорт у даній країні й за кордоном;

ε і ε - цінові еластичності пропозиції товарів експорту у даній країні й за кордоном;

d (дельта) означає зміну того показника, перед яким він знаходиться.

Після диференціювання торговельного балансу за валютним курсом відповідно до джерела [38] його формула буде становити наступний вид:

dTRADE=([ ε (η -1)/(ε + η )] P X+[ η (1+ ε )/(ε + η)] P M)dE/E, (6.18.)

Торговельний баланс поліпшується, якщо умови торгівлі щонайменше не погіршуються (формула 6.19.):

η /(ε + η )> = ε /(ε + η), (6.19.)

Декілька особливостей цінового підходу обмежують його використання для ширшого аналізу економічних процесів у відкритій економіці. По-перше, модель Бікердайка-Робінсон-Метцлера передбачає розрахунок індивідуальних цінових еластичностей для окремих товарів експорту-імпорту. Це достатньо складно навіть для країн з розвиненою системою статистики зовнішньої торгівлі. По-друге, не аналізується рівновага грошового ринку. Це важливо передусім для країн з високою залежністю сукупного попиту від процентної ставки, адже девальвація грошової одиниці впливає на цей показник. За умови високої мобільності капіталу центральний банк втрачає контроль за пропозицією грошової маси, що перешкоджає підтриманню цінової стабільності (відсутність інфляції є одним з важливих припущень моделі Бікердайка-Робінсон-Метцлера).
По-третє, теоретична модель цінового підходу не враховує залежності сальдо зовнішньої торгівлі від доходу. Країни з низькою ціновою еластичністю та високою залежністю попиту на імпорт від доходу потерпатимуть від постійного у часі погіршення торговельного балансу за умови власного прискорення економічного розвитку стосовно країн-торговельних партнерів. У міру збільшення доходу підвищений попит на імпорт вимагатиме значного знецінення грошової одиниці з метою підтримання рівноваги торговельного балансу. По-четверте, девальвація грошової одиниці може безпосередньо впливати на сукупний попит через зміну реальної вартості фінансових активів. Нарешті, ціновий підхід не передбачає врахування повної зайнятості, коли немає можливостей залучення додаткових трудових ресурсів для виробництва товарів експорту.

 

1.3. Неможливість встановити рівновагу «по Маршаллу» дала привід Ф. Махлупу, американському представнику ранньої неокласики, заявити про перехід від панівного раніше в економічній теорії «еластичного оптимізму» до «еластичного песимізму».

Однак, у 1950 році песимістичні оцінки були спростовані дослідником Д.Х. Оркютом, який представив переконливі обгрунтування того, що методи регресії та короткостроковий часовий горизонт, що використовувалися для розрахунку коефіцієнтів еластичності міжнародної торгівлі, вели до її серйозної
недооцінки.

Додаткові дослідження, проведені у 1950-х pp., показали: незважаючи на правильність теоретичного підходу, існує проблема ідентифікації - вибору механізму та часового горизонту економічної оцінки. Виявилося, що короткострокова та довгострокова еластичності різняться. На невеликому проміжку часу (до 1 року) імпорт та експорт можуть бути нееластичними, проте, якщо врахувати лаги, протягом яких відбуваються макроекономічні зміни, в довгостроковій перспективі зовнішньоторговельні показники більш еластичні. Вказані обставини переносять акцент на короткострокову динаміку, що простежується після девальвації, широко відому під назвою концепції J- кривої.

Таким чином, за умови виконання умови Маршалла-Лернера короткострокове погіршення торгового балансу (може мати негативне сальдо протягом декількох місяців після девальвації національної валюти) узгоджується з довгостроковим покращенням торгового балансу та може вважатися необхідним елементом девальвації.

На рис. 6.3. проілюстровано криву «J» (її вигляд нагадує латинську букву J), яка відображає, яким чином торговий баланс реагує на падіння курсу національної валюти.

 

 

Рис. 6.3. Залежність торгового балансу за J-кривою при падінні (а, в) та зростанні (б) валютного курсу. Джерело: [39, с. 53; 37].

Передбачається, що в довгостроковому плані вартість валюти, що знижуэться, зробить експорт більш конкурентоспроможним, що призведе до зростання його обсягів, а імпорт стане дорожчим, що призведе до скорочення попиту на нього. Однак у короткостроковому плані обсяги і експорту, і імпорту зазвичай реагують на зміну вартості національної валюти повільно; імпорт в девальвованій валюті коштує дорожче, а експорт приносить менше доходів. Те, що відбувається в результаті цього погіршення платіжного балансу відображається в різкому вигині кривої Джей. Наступні за цим падіння імпорту та розширення експорту, що тягнуть різке поліпшення платіжного балансу, відображаються в підйомі кривої Джей. На рис. 6.3.в сегмент ВВ* відображає довгостроковий ефект, а АА* - короткостроковий. На відрізку 1 валютний курс стабільний. Уряд проводить девальвацію та курс національної валюти падає. Це призводить до погіршення торгового балансу (2). Але, по мірі того, як економіка присто-совується до нових цін, торговий баланс, як і баланс поточних операцій, поступово вирівнюється до рівня, який передує девальвації, а в довгостроковій перспективі (3) покращується.

 

2. Сучасні дослідження впливу валютного курсу на світову торгівлю базуються на попередніх моделях та теоріях і проводяться на базі використання регресійних моделей та досліджень статистичного матеріалу.

Прикладом такого дослідження є підхід спеціалістів ЮНКТАД [40]. Методологічна основа складається з регресійного аналізу, що базувався на даних близько 100 країн за 10 років (2000-2009 рр.) та широким колом посилань на наукові дослідження в обраній проблематиці.

Перший аспект взаємозв'язку між валютним курсом і торгівлею належить до мінливості валютного курсу. Основною тезою є те, що збільшення коливання обмінного курсу валют призводить до зниження міжнародної торгівлі з причин наявності ризиків і трансакційних витрат.

Зв'язок між валютним курсом і міжнародною торгівлею є двостороннім. Тому в сучасних умовах вважається, що зміна валютного курсу не є критичним фактором для міжнародної торгівлі через наявність, у тому числі додаткових фінансових інструментів, що зменшують ризики (наприклад, форвардний контракт і валютні опціони) і дозволяють фірмам хеджувати ризики. Ще один аргумент пов'язаний з тим, що чим більше експортна спеціалізація наявна фірмам, тим менше еластичність експорту до валютного курсу, і тим менше вплив на зміни торгових відносин. У сучасних транскордонних угодах фірми часто вирішують хеджувати ризики обмінного курсу, щоб не нести витрати пов'язані з можливими коливаннями валютних курсів, що входить в експортну стратегію.

Другий аспект відносин між обмінним курсом та міжнародною торгівлею належить до валютних перекосів. Вплив валютного зміщення на міжнародну торгівлю багато в чому грунтується на його впливі на відносні ціни імпорту. Відносні ціни реагують на зміни обмінних курсів, принаймні в короткостроковій перспективі. У довгостроковій перспективі, за умови відсутності ринкових змін, відносні ціни повертаються до рівноважного рівня, отже, обмінний курс не впливає на міжнародну торгівлю чи будь-який іншу економічну змінну. Тим не менш, це багато в чому теоретичне положення, а на практиці є багато ринкових змін, які можуть перешкодити регулюванню відносних цін.

Недооцінена валюта чи в наслідок зовнішніх потрясінь чи політичних умов підвищує конкуренцію експортних та імпортних галузей за рахунок споживачів і неторгового сектору. У зв'язку з цим, наслідки змін валюти на ціни аналогічні до експортних субсидій і податків на імпорт.

Також існує так звана «теорія корпоративної конкуренції» [38], яка підтверджує, що компанії експортери та імпортери беруть певні ризики і несуть витрати від коливань валютного курсу на себе, щоб залишитись на ринку. Що пояснює і те, що існуюча вертикальна інтеграція і задіяність у виробничих мережах (наявність великої частки імпортованих ресурсів у процесі виробництва) нівелює роль валютного курсу у світовій торгівлі.

Ще одним аспектом впливу валютного курсу на світову торгівлю є торгова політика країн, яка зазвичай починає змінюватись як наслідок змін валютного курсу (протекціоністські та антидемпінгові заходи, політичний тиск з боку крупних торгових компаній).

Емпіричні дослідження спеціалістів ЮНКТАД ґрунтувались на показниках, торгівлі, торгової політики та валютного курсу. Статистичною базою двосторонніх торгівельних даних слугувала United Nations COMTRADE, основних тарифів UNCTAD TRAINS, антидмпінгові показники World Bank Temporary Trade Barriers Database, а дані для побудови валютних індексів були взяті з Penn world Tables та OANDA. В основу була покладена економетрична модель з урахуванням всіх детермінантів, що характерні для гравітаційної моделі[3].

Одним з інструментів, що використовується науковцями є використання стандартного відхилення валютного курсу від місячного значення за формулою: ERvol =std.dev.[ln(ER )-ln(ER )], де ER - номінальний обмінний курс, m – місяці, k, j- країни-партнери, t - рік. ERvol =0 означає відсутність коливання валют, як у випадку фіксованого валютного курсу. Стандартне відхилення обчислюється протягом одного року і вимірює мінливість у короткостроковому періоді. Агрегована мінливість (волатильнсть) на рівні країн просто є торговою середньозваженою двосторонньої мінливості. Цей показник зазвичай називають ефективною мінливостю (волатильністю) обмінного курсу країни.

Є кілька способів вимірювання зміни обмінного курсу та визначення рівноважного рівня валютного курсу:

- як відсоток до базового періоду. Цей метод залежить від вибору звітного періоду і є більш доцільним для вимірювання ревальвації або знецінення;

- як відхилення від паритету купівельної спроможності (ПКС).

Метод за паритетом купівельної спроможності складається з трьох етапів:

По-перше, значення реального валютного курсу розраховується як номінальний валютний курс, поділеній на коефіцієнт перетворення ПКС: ln(RER )=ln(ER /PPP ), де RER – реальний обмінний курс, PPP – паритет купівельної спроможності. Коли RER перевищує одиницю, це означає, що валюта оцінюється нижче за ПКС.

По-друге, щоб розрахувати рівень зміщення RER, необхідно врахувати той факт, що рівень цін неторгових товарів корелює з рівнем розвитку країни (ефект Баласса - Самуельсона). Це враховується при побудові регресійної залежності RER від ВВП на душу населення (GDPPC): ln(RER )= , де - ефекти часової фіксації, - умови похибки. Потім міра зміни вимірюється як різниця між наявним обмінним курсом та валютним курсом, розрахованим з поправкою на ефект Баласса - Самуельсона. Рівень недооціненості або переоцінки між двома країнами потім наближається додаванням відповідних рівнів змін (Mis _ EXrate ).

Надалі розраховується ще два індекси, які відносяться до змін торгової політики:

1) зміна в рівні загальної структури тарифів (аргументом для зв'язку цієї змінної з курсом валют є те, що країни, чиї валюти при оцінці є менш схильними проводити лібералізацію торгівлі, тоді як країни з переоціненою валютою вже стимулюють вітчизняну промисловість до збільшення іноземної конкуренції) - це індекс тарифного обмеження торгівлі (TTRI), який вимірює загальний рівень тарифів. Для країни j, яка експортує до країни k: , де - експорт з країни j до країни k, - двостороння еластичність попиту на імпорт, Т – двосторонній використаний тариф, hs - 6-значна категорія товару відповідно до гармонізованої системи. TTRI відображає будь будь-який пільговий тариф, введений і використаний кожною країною;

2) антидемпінгові заходи (AD). Гіпотеза полягає в тому, що фірми можуть лобіювати уряд ініціювати антидемпінгове розслідування з протидії деякому впливу валюти із заниженим курсом у торгового партнера. У таких випадках можна було б очікувати збільшення антидемпінгових розслідувань, коли зсув між двома валютами зростає. Змінна торгова політика складається з числа антидемпінгових справ, порушених протягом року (ADPolicy ).

Входячи з попередніх розрахунків модель впливу валютного курсу на торгівлю має вид:

, де j – експортери, k – імпортери, t – рік, Х – обсяг загального експорту, хrate - показники мінливості (ERvol та Mis _ EXrate ), - коефіцієнти, - набір фіксованих ефектів, - похибка, MR – маржинальний прибуток.

Ця методологія дає послідовні оцінки і, на відміну від використання країно-часових ефектів, дозволяє визначити вплив чинників, що змінюються в часі для конкретної країни, таких як обмінні курси. Модель також оцінюється в межах заданих даних, де фіксовані ефекти країни замінені двосторонніми стандартними гравітаційними змінними (відстань, примикання, мовні і колоніальні зв’язки).

Друга модель перевіряє гіпотезу про те, що вибір і темпи лібералізації торгівлі також можуть бути порушені валютними курсами. Ця модель емпірично досліджує чи впливає неврегульованість курсу валют на торгову політику з точки зору тарифів (TTRI) та антидемпінгових розслідувань:

, де Х - зростання імпорту, - фіксований ефект для країни, що контролює стабільні країнові параметри, - часові фіксовані ефекти, що контролюються глобальними макроекономічними шоками, - фіксовані ефекти для пари країн, що контролюються двосторонніми факторами такими як двосторонні угоди і є незмінними в часі.

Надалі дослідниками аналізуються графічні зміни валютного курсу та еспортно-імпортних відносин (Рис. 6.4.-6.8.):

Рис. 6.4. Волатильність обмінного курсу по рокам та країнам. Джерело: [40].

З рис. 6.4. видно, що волатильність не є спільною проблемою для всіх валют, але характерна для половини досліджуваних країн.

Рис. 6.5. Зміщення обмінного курсу по рокам та країнам. Джерело: [40].

Значення зміщення вище нуля означає загальне завищення курсу валюти. З рис. 6.5. видно, що біля 30% валют є недооціненими, а біля 20% - переоціненими.

Рис. 6.6. Індекс тарифного обмеження торгівлі по рокам та країнам. Джерело: [40].

З рис. 6.6. видно, що тарифні обмеження поступово зменшувались у період аналізу. Середня TTRI різних країнах зназилась від близько 5% у 2000 році до приблизно 3% у 2009 році. Така лібералізація стала результатом як одностороннього скорочення тарифів відповідно до режимів найбільшого сприяння, а також збільшенням числа двосторонніх і регіональних торговельних угод. На рівні країн, лібералізація тарифів відбулася в більшості країн.

Середнє число антидемпінгових розслідувань щороку становить близько 255. Хоча використання антидемпінгових процедур зросло до 2009 року, проте в значній мірі вони сконцентровані в декількох країнах (на 5 країн припадає більше половини розслідувань, а на 10 країн - більше трьох чвертей).

Наступним кроком аналізу є міжкраїнова кореляція між валютним курсом та імпортом, експортом і торговою політикою.

Рис. 6.7. Волатильність валютного