Цивільне судочинство. Цивільний процесуальний

кодекс України (ЦПК)

Новий Цивільний процесуальний кодекс України (скорочене ЦПК), прийнятий 18 березня 2004 року, набірає чинності 1 січня 2005 року але не раніше набрання чинності Адміністративним процесуальним кодексом України (Прикінцеві та перехідні положення). Тому в даний час діючим вважається Цивільний процесуальний кодекс України, який був прийнятий 18 липня 1963 року і введений в дію з 1 січня 1964 року з внесеними багаточисленними змінами та доповненнями. У зв’язку з важливістю знання положень нового Цивільного процесуального кодексу для захисту прав та інтересів громадян в судовому порядку в даній главі розглядаються положення нового кодексу.

ЦПК є основним джерелом цивільного процесуального права і встановлює порядок провадження в цивільних справах. Функціонально цивільне процесуальне право зв’язане з цивільним, сімейним, трудовим, адміністративним, фінансовим та іншими галузями права. Цивільні справи розглядаються головним чином загальними судами.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.1 ЦПК). Цивільне судочинство полягає у розгляді справ стосовно спорів, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, житлових, земельних відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Суди розглядають такі справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Позовне провадження. Позовидо фізичної особи пред’являються в суд за місцем її проживання. Позови до юридичних осіб – за їхнім місцезнаходженням. Позови про стягнення елементів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них. В ст. 110 ЦПК передбачене й інші випадки підсудності справ за вибором позивача. До категорії виключної відноситься підсудність щодо позовів:

1) яки виникають з приводу нерухомого майна;

2) про виключення майна з опису;

3) кредиторів спадкодавця, яки подаються до прийняття спадщини спадкоємцями;

4) до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти.

Такі позови пред’являються за місцем знаходження майна або основної його частини (ст. 114 ЦПК).

Позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається судді в порядку черговості. Позовна заява подається в письмовій формі і обов’язково повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий;

3) зміст позовних вимог;

4) ціна позову щодо вимог майнового характеру;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтує свої вимоги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

Позивач повинен додавати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Відповідач має право до (або) під час попереднього судового засідання пред’являти зустрічний позов. Зустрічна позовна заява подається з додержанням загальних правил пред’явлення позову.

Наказне провадження. Судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ст. 96 ЦПК України встановлює вимоги, за якими може бути видано судовий наказ:

1) заявлено вимогу, яка ґрунтується на право чині, вчиненому у письмовій формі;

2) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

3) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.

Судовий наказ може бути видано і в інших випадках, встановлених законом. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності в письмовій формі. В заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, в який подається заява;

2) ім’я (найменування) заявника та боржника, а також ім’я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

4) вартість майна у разі його витребування;

5) перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується заявником або його представником (у такому випадку до заяви додається документ, що підтверджує його повноваження), ставиться дата, додаються копії заяви та копії доданих до неї документів відповідно до кількості боржників.

Окреме провадження. Це вид непозовного цивільного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Перелік таких справ надається в ч. 2 ст. 234 ЦПК. Наприклад, до окремого провадження відносяться справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; визнання спадщини відумерлою; надання осбі психіатричної допомоги в примусовому порядку; розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб тощо. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, про поновлення шлюбу після його розірвання. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду, а також інших особливостей розгляду цих справ, яки містяться в ЦПК. При ухваленні рішення судом судові витрати не відшкодовуються.

Цивільні справи в судах розглядаються за заявою особи, яка звертається за захистом своїх прав і охоронювальних законом інтересів, а також за заявою прокурора та інших осіб, що звертаються за захистом прав і свобод іншої особи. Усі питання, що виникають при розгляді справи, вирішуються суддями більшістю голосів, а при одноособовому розгляді – суддею. У деяких випадках суддя (судді) не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу. Зокрема, це відбувається тоді, коли суддя (судді) брали участь у попередньому розгляді даної справи, або якщо особисто, прямо чи побічно заінтересовані в результаті даної справи тощо.

У порядку ведення судочинства сторони подають докази, тобто будь-які фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення справи, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Сторонами можуть виступати громадяни, державні підприємства, установи, організації.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. При цьому суд заслуховує пояснення осіб, показання свідків, висновки експертів, знайомиться з письмовими доказами, оглядає речові докази. У результаті розгляду справи суд приймає рішення, що має бути законним і обґрунтованим.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всієї території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 14 ЦПК).

ЦПК України регламентує поряд з іншими, приведеними вище, і такі юридичні процедури:

1) загальні засади цивільного судочинства, склад суду, підвідомчість цивільних справ, види доказів, статус осіб, які беруть участь у справі, їхні права та обов’язки;

2) порядок провадження справ у суді першої інстанції, тобто у місцевому суді, питання пред’явленого позову, судовий розгляд справи, обов’язковість протоколювання засідання, прийняття рішення по справі;

4) процедури перегляду судових рішень в апеляційній і касаційній інстанціях, виконання судових рішень;

5) захист цивільно-процесуальних прав іноземних громадян та осіб без громадянства, позови до іноземних держав, судові доручення і виконання рішень іноземних судів, застосування міжнародного законодавства.

Суд приймає відповідне рішення, яке може бути оскаржено.

Наша країна поступово їде шляхом побудови громадянського суспільства, що означає гарантованість і захищеність законних прав, свобод громадян. При цьому процесуальні галузі права мають важливу роль – забезпечують суспільство якісною правовою процедурою захисту порушених прав та їх повного поновлення.

 

Практичні завдання та питання для самоконтролю

1. Які норми права відносяться до процесуальних?

2. Визначіть види процесуальних галузей права та їх джерела.

3. Розкрийте поняття “адміністративне – процесуальне право”, “господарсько-процесуальне право”, “кримінально-процесуальне право”, “цивільно-процесуальне право” та їх зміст.

4. Як Ви з особистих позицій оцінюєте якісну, організаційну відповідність процесуальних галузей права потребам суспільства? Надати приклади.

5. На Вашу думку, який вплив на судову реформу, яка проводиться в країні, мають процесуальні галузі права? Надати пояснення.

6. Сформулюйте, які права має громадянин – позивач, як учасник цивільного процесу.