Форматування тексту. Параметри шрифту по умовчанню задають з використанням непарного тегу <BASEFONT>, який розміщується усередині тегу < BODY >

 

Параметри шрифту по умовчанню задають з використанням непарного тегу < BASEFONT>, який розміщується усередині тегу < BODY >. Парний тег < FONT> дозволяє керувати параметрами шрифту і містить хоч один з трьох атрибутів: FACE =, SIZE =, COLOR =. Атрибут FACE= задає ім’я шрифту; SIZE= - розмір шрифту в відносних одиницях (від 1 до 7). Колір шрифту визначає атрибут COLOR =, який може бути заданий текстовим значенням або шістнадцятирічним кодом, наприклад,

< FONT FACE=”ARIAL” SIZE=”6” COLOR=”#dd0000”>

Мова HTML підтримує наступні імена кольорів: AQUA, BLACK-чорний, BLUE - синій, FUCHSIA - фуксія, GRAY-сірий, GREEN-зелений, LIME - липа, MAROON- каштановий, NAVY – військово - морського флоту, OLIVE - оливковий, PURPLE - пурпурний, RED-червоний, SILVER- сріблястий, TEAL - чайний, WHITE-білий, YELLOW - жовтий. Припустимо використання в тексті верхніх індексів (теги < SUP> …< /SUP>) і нижніх (теги < SUB> ….< /SUB>).

Створення підкресленого або жирного тексту чи курсиву здійснюється з використанням логічного, чи фізичного форматування (табл. 9.1). Логічне форматування сприймається будь-яким браузером. Фізичне форматування тексту у мові HTML рахується як застаріле.

Таблиця9.1. Теги форматування

 

Дія тегу	Логічний тег	Фізичний тег
Напівжирний, Жирний текст	< EM>, < STRONG>	< В>
Курсив		< І>
Підкреслений		< U>
Закреслений		< S>
Моноширинний шрифт для написання програм.	< CODE>	< ТТ>

 

Списки

Мова HTML підтримує три види списків:

 

· маркіровані (ненумеровані);

· нумеровані послідовно;

· списки словникового типу (списки визначення).

 

Маркіровані списки створюються з використанням парних тегів < UL> …
< /UL>; нумеровані - з використанням парних тегів < OL> …< /OL>. Самі списки помічаються парним тегом < LI>. Закриваючий тег необов’язковий. Відкриваю­чий тег може містить атрибут TYPE, який визначає вид маркера або тип нуме­рації. Теги які використовуються для створення списків наведені в табл. 9.2.

Таблиця9.2. Теги для створення списків

 

Маркірований список	Маркірований та нумерований (вкладені) списки
< UL> < LI> Перший < LI> Другий < LI> Третій < /UL>	- Перший - Другий - Третій	< UL> < LI> Рівень 1 < OL> < LI> < A HREF=”file4.html”> Перший< /A> < LI> < A HREF=”file4.html”> Другий< /A> < LI> < A HREF=”file4.html”> Третій< /A> < /OL> < LI> < A HREF=”file4.html”> Рівень 2< /A> < /UL>	- Рівень 1   1. Перший 2. Другий 3. Третій   - Рівень 2
Нумерований список
< OL> < LI> Перший < LI> Другий < LI> Третій < /OL>	1. Перший 2. Другий 3. Третій

 

Список визначення (словникові) задається парним тегом < DL>. Тег містить елементи двох типів: визначення чогось (парний тег < DD>) та їх терміни (парний тег < DТ>). Закриваючі теги необов’язкові.

 

Наприклад:

 

< DL>

< DТ> Тег OL

< DD> Парний тег OL використовується для створення нумерованих списків.

< /DL>

9.2.9. Гіпертекстові посилання

 

Гіпертекстові посилання створюються з використанням парного тегу < А>, який містить обов’язковий атрибут HREF =, який вказує на гіперпосилання, тобто посилання за межі документа, NАME - на місце у самому документі. Перед закриваючим тегом < /А> можна вказувати пояснюючий текст до посилання. Приклади посилань з різними значеннями:

· Посилання на файл у поточній папці з текстом гіперпосилання пошук (у спливаючій підказці):
< A HREF = ”FILE.HTM”> пошук < /А>

· Посилання на файл в іншій папці:
< A HREF = ”KATALOG/FILE.HTM”> пошук < /А>

· Посилання на ресурс в Інтернеті:
< A HREF = ”HTTP: //WWW.MILAN.IT”> пошук < /А>

· Посилання на місце в документі:
< A NAME = ”МІТКА2”> друга мітка < /A>

· Посилання на місце в іншому документі:
< A HREF = ”FILE.HTM#МІТКА7”> сьома мітка < /А>

 

9.2.10. Web – графіка

На Web- сторінках можна розміщувати графічні зображення двох видів: фонове зображення та вбудовані зображення.

Фонове зображення створюється за допомогою тегу < BODY> з використанням атрибуту BACKGROUND. Значенням атрибуту може бути або файл з зображенням або назва кольору, наприклад:

· < BODY BACKGROUND=”file.jpg”>

· < BODY BACKGROUND=”file.gif”>

· < BODY BGCOLOR=”silver”>

Вбудовані зображення створюються з використанням тегу < IMG> з атрибутом SRC. Атрибути WIDTH, HEIGHT та ALT визначають ширину зображення, висоту та коментар (спливаючу підказку); висота та ширина визначається в пікселах. Приклади:

 

· < IMG SRC=”picture.jpeg”>

· < IMG SRC=”picture.jpg ” WIDTH=”200” HEIGHT=”150” ALT=”фото”>

 

Зображення можна розташувати на сторінці з використанням атрибуту ALIGN та одного з п’яти значень TOP (вверх), BOTTOM (низ), LEFT (ліворуч), RIGHT (справа), MIDDLE (у середині), наприклад,

< IMG ALT=”фото” ALIGN=”LEFT” SRC=”picture.gif”>

9.2.11. Таблиці

При створенні таблиці слід користуватись наступними правилами:

· Таблиці створюються з використанням парного тегу < TABLE>.

· Заголовок таблиці створюється з використанням парного тегу < CAPTION>.

· Рядки таблиці задаються парними тегами < TR>; закриваючий тег – необов’язковий.

· Комірки таблиці можуть бути двох видів: для заголовку або для даних.

· Комірки з даними задаються парним тегом < TD>; комірки заголовку задаються парним тегом < TН>; закриваючі теги – необов’язкові.

Приклад пустої таблиці з двома рядками та двома стовпчиками:
< TABLE>
< CAPTION> Пуста таблиця < /CAPTION>
< TR> < TD> < TD>
< TR> < TD> < TD>
< /TABLE>

· Приклад звичайної таблиці:
< TABLE>
< TR> < TН> І квартал < /TН> < TН> ІІ квартал < /TН> < /TR>
< TR> < TD> Прибуток 11%< /TD> < TD> Збиток 6%< /TD> < /TR>
< TR> < TD> Прибуток 12%< /TD> < TD> Збиток 5%< /TD> < /TR>
< TR> < TD> Прибуток 13%< /TD> < TD> Збиток 4%< /TD> < /TR>
< /TABLE>

 

При відображенні таблиці на екрані комп’ютера відбувається її автоматичне форматування з підбором розміру комірки. При створенні таблиць викорис­тову­ються атрибути, наведені в таблиці 9.3.

Таблиця9.3. Атрибути елементів

 

№	Атрибут	Елемент	Призначення
	ALIGN=	Таблиця, заголовок, рядок, комірка	Вирівнювання таблиці по горизонталі; вирівнювання даних по горизонталі; розміщення заголовка над або під таблицею
	VALIGN=	Рядок, комірка	Вирівнювання по вертикалі
	WIDTH=	Таблиця, комірка	Ширина
	HEIGHT=	Комірка	Висота
	COLSPAN=	Комірка	Довжина в декілька стовпчиків
	ROWSPAN=	Комірка	Довжина в декілька рядків
	BGCOLOR=	Таблиця, комірка	Колір фону
	CELLSPACING=	Таблиця	Зазор між комірками
	CELLPADDING=	Таблиця	Зазор між вмістом комірки|чарунки| і її межею|кордоном|
	BORDER=	Таблиця	Відображення границь комірок і зовнішньої рамки таблиці

9.3. Мережні технології

 

9.3.1. Визначення і призначення комп’ютерних мереж

 

Комп’ютерна мережа – сукупність взаємозв’язаних(через канали передачі даних) комп’ютерів, які забезпечують користувачів засобами обміну інформацією і колективного використання ресурсів мережі: апаратних, програмних та інформаційних.

Абоненти мережі – об’єкти, що генерують або споживають інформацію в мережі. Абонентами мережі можуть бути окремі комп’ютери, комп’ютерні комплекси, термінали та ін., будь – який абонент підключається до станції.

Станція – це апаратура включаючи комп’ютер, яка виконує функціїпов’язані з передаванням і прийманням інформації.

Сукупність абонента та станції називаютьабонентською системою.

Станції мережі знаходяться у вузлах, тому вони просто можуть називатись вузлами мережі.

Об’єднання комп’ютеріву мережу дає змогу спільно використовувати диски великої ємності, принтери, мати спільні програмні засоби, дані.

Для зв’язку двох комп’ютерів необхідні різні технічні й апаратні засоби, різноманітне програмне забезпечення. Зміна одних з перерахованих компонентів спричиняє зміну інших. В основі з’єднання комп’ютерів лежать різноманітні принципи: різна топологія мережі, різні методи доступу до каналу передачі даних, різне програмне забезпечення, різноманітна структура мережі.

9.3.2. Класифікація мереж

 

Комп’ютерні мережі можна класифікувати за рядом ознак, у тому числі за територіальним розподілом. При цьому розрізняють локальні мережі, регіональні та глобальні:

· Локальна мережа (LAN – Local Area Network)
Ця мережа обмежена невеликою територією. Комп’ютери (абоненти) з’єднані в межах кімнати, будинку, декількох будинків. Відстані між комп’ютерами в локальній мережі невеликі до 10 км, а при використанні радіозв’язку до 20 км. Для каналу зв’язку використовується найчастіше вита пара дротів, коаксіальний кабель, оптичний кабель та ін.

· Регіональна мережа (WAN – Wide Area Network) включаючи міську мережу (MAN – Metropolitan Area Network) об’єднують користувачів міста, області, невеликих країни. В таких мережах як правило використовують в каналах зв’язку телефонні лінії. Відстані між вузлами становить 10 – 1000 км.

· Глобальні мережі (GAN – Global Area Network) об’єднують користувачів, розташованих по всьому світу. В них часто використовують супутникові канали зв’язку, що дають змогу сполучати вузли мережі зв’язку та комп’ютери, які знаходяться на відстані 10 -15 тис. км один від одного.

 

9.3.3. Можливості локальних обчислювальних мереж

 

Локальні мережі дозволяють вирішувати наступні задачі:

 

· копіювати файли будь-якого розміру з одного комп’ютера на іншій;

· розділяти файли (чи папки, диски, принтери, факси), тобто працювати багатьом користувачам з одним файлом, що зберігається на файл-сервері;

· використовувати спільно електронну пошту, тобто передавати повідомлення іншим користувачам.

· одночасно використовувати одну прикладну програму декількома користувачами;

· запускати прикладні програми з будь-якої робочої станції;

· запускати програму одночасно декільком користувачам;

· одночасне використання апаратних засобів (принтерів, модемів, факсів та ін.);

· забезпечення доступу користувача з будь-якого комп’ютера локальної мережі до ресурсів глобальних комп’ютерних мереж при наявності єдиного комунікаційного вузла глобальної мережі.

 

Це дає можливість вирішити безліч проблем коли потрібно передавати дані на відстань та їх розподільне оброблення. З цим стикаються банківські й інші фінансові структури, системи соціального забезпечення, податкові служби, виборчі системи, системи резервування квитків та ін.

 

9.3.4. Пристрої сполучення комп’ютерів у мережі

Щоб забезпечити передачу інформації (даних) від комп’ютера в комунікаційне середовище, необхідно узгодити сигнали внутрішнього інтерфейсу комп’ютера з параметрами сигналів, що передаються в каналах зв’язку. При цьому має бути виконано як фізичне узгодження (форма, амплітуда і тривалість сигналу), так і кодове.

Технічні пристрої, які виконують функції сполучення комп’ютера з каналами зв’язку, називаються адаптерами, або мережними адаптерами (вони мають вигляд електронних плат). Функцію мережного адаптера може виконувати модем.

Серед характеристик комунікаційної мережі найважливішими є:

 

· швидкість передачі даних по каналу зв’язку;

· пропускна здатність каналу зв’язку;

· вірогідність передачі інформації;

· надійність каналу зв’язку і передавальної апаратури.

 

В сучасних широкосмугових мережах швидкість передачі даних може перевищувати 100 Мбіт/с.

 

9.3.5. Модель взаємодії відкритих систем

 

Під час створення комп’ютерних мереж основне завдання яке вирішується є забезпечення сумісності обладнання за електричними та механічними характеристиками і сумісності інформаційного забезпечення (програм, даних) із системою кодування та форматом даних.

Вирішення цього завдання ґрунтується на моделі відкритих систем (Model of Open System Interconnections) – OSI, яка створена на основі стандарту ISO – International Standards Organization.

Відкрита система – це система, що взаємодіє з іншими системами відповідно до прийнятих стандартів. Згідно цієї моделі стандартизація апаратури і програмного забезпечення проводиться на підставі протоколів, які є ієрархічною системою правил взаємодії. Відповідно до моделі OSI у всякій мережі можна використовувати до семи рівнів взаємодії між комп’ютерами: фізичний, сполучення, мережний, транспортний, рівень сеансів зв’язку, представницький і прикладний. Функції цих рівнів можуть реалізовуватись як програмно так і апаратно. Обмін даними між користувачами у моделі OSI відбувається так:

1. На прикладному рівні за допомогою спеціальних програм користувач створює документ.

2. На рівні представництва операційна система (ОС) комп’ютера, на якому працює абонент (користувач) фіксує, де знаходяться дані (в ОЗУ, у файлі на диску), і забезпечує взаємодію з наступним рівнем.

3. На рівні сеансу комп’ютер користувача взаємодіє з локальною або глобальною мережею. Протоколи цього рівня перевіряють права користувача на роботу в мережі через канал зв’язку, і передають документ до протоколів транспортного рівня.

4. На транспортному рівні документ перетворюється на ту форму, в якій належить передавати дані в мережі. Наприклад, документ перетворюється на ряд пакетів стандартного розміру (використовується протокол TCP – Transmission Control Protocol).

5. Мережний рівень визначає маршрут руху даних у мережі (використовується протокол IP – Internet Protocol). Кожний пакет документу на цьому рівні одержує адресу, на яку він повинен бути доставлений незалежно від інших пакетів.

6. Рівень сполучення необхідний для того, щоб промодулювати сигнал для його передачі.

7. На фізичному рівні відбувається реальна передача даних. Передаються тільки біти.

 

Відновлення документа відбувається при переході з нижнього рівня на верхній на комп’ютері одержувача.

 

9.3.6. Локальні комп’ютерні мережі

 

Локальну комп’ютерну мережу можна розглядати як сукупність серверів і робочих станцій.

Сервер – це комп’ютер, підключений до мережі, що забезпечує її користувачів певними послугами.

Послуги це мережні ресурси (програмні та апаратні), що розділяються між робочими станціями.

Робоча станція – це ПК, підключений до мережі, через який користувач дістає доступ до її ресурсів.

Робоча станція функціонує як у мережному, так і в локальному режимі. Вона оснащується власною ОС (Windows та ін.), забезпечує користувача базовим набором інструментів для розв’язання прикладних задач.

Найчастіше в локальній комп’ютерній мережі використовують файловий сервер. Він керує ресурсами мережі, забезпечуючи доступ до них з інших комп’ютерів мережі – робочих станцій. Основним ресурсом, що надається користувачам у спільне користування, є дискова пам’ять файлового сервера. Файл - сервер – це комп’ютер з великою ємністю дискової (від сотень гігабайтів до терабайтів) та оперативної пам’яті. В мережах може бути декілька файл –серве­рів. Файл - сервер працює під керуванням спеціальної ОС.

Якщо в комп’ютерній мережі реалізується розподільне оброблення даних між клієнтом і сервером то клієнтом вважається задача, робоча станція або користувач комп’ютерної мережі. Таким чином клієнт це все те що використовує послуги сервера.

 

9.3.7. Однорангова комп’ютерна мережа

 

У такій мережі немає єдиного центру керування взаємодією робочих станцій та єдиного пристрою для збереження даних. Кожна станція мережі може виконувати функції як клієнта, так і сервера. Користувачеві мережі можуть бути доступні всі пристрої, підключені до інших станцій (диски, принтери). Кожна станція може обслуговувати запити від інших робочих станцій і спрямовувати свої запити на обслуговування в мережі.

Переваги однорангової комп’ютерної системи – низька вартість і висока надійність. Недоліки її є:

 

залежність ефективності роботи від кількості станцій;

складність керування мережею;

складність забезпечення захисту інформації;

труднощі обновлення і зміни програмного забезпе6чення станцій.

9.3.8. Комп’ютерна мережа з виділеним сервером (клієнт - сервер)

У такій мережі один із комп’ютерів (сервер) виконує функції збереження даних, керування взаємодією між робочими станціями (клієнтами) і деякі сервісні функції. Виділений сервер називається сервером мережі. Взаємодія робочих станцій здійснюється через сервер. Переваги комп’ютерної мережі з виділеним сервером:

 

· надійна система захисту інформації;

· висока швидкодія;

· відсутність обмежень на кількість робочих станцій;

· простота керування та адміністрування порівняно з одноранговими мережами.

 

Недоліки:

· висока вартість сервера;

· залежність швидкодії та надійності від сервера;

· менша гнучкість порівняно з одноранговою мережею.

 

9.3.9. Фізичне передавальне середовище і топологія мережі

 

Фізичне середовище забезпечує перенесення інформації між абонентами обчислювальної мережі. Таким середовищем є в основному три типи кабелів: вита пара, коаксіальний кабель, оптоволоконний кабель.

Найпростіший варіант витої пари проводів – телефонний кабель.

Вита пара яка немає екрану погано захищена від завад.

Коаксіальний кабель краще захищений від завад і має більшу міцність.

Оптоволоконний кабель має ідеальний захист від завад та високу швидкість передачі даних, але дорогий і менш технологічний в експлуатації.

Топологія мережіце логічна схема сполучення каналами зв’язку комп’ютерів (вузлів мережі).

У локальних комп’ютерних мережах використовується одна з трьох основних топологій: моноканальна, кільцева, зіркоподібна. Інші технологій є похідними від наведених. Для визначення послідовності доступу вузлів мережі до каналу і запобігання накладанню передач пакетів даних різними вузлами служить певний метод доступу. Метод доступу– це набір правил, що визначає використання каналу передачі даних, який сполучує вузли мережі на фізичному рівні. Найпоширенішими методами доступу в локальних мережах наведених топологій є Ethernet, Token – Ring, Arcnet, що реалізуються відповідними мережними платами (адаптерами).

Мережа моноканального зв’язку. В мережі з такою топологією використовується один канал зв’язку, який об’єднує всі комп’ютери мережі (рис. 9.2). Найпоширенішим методом доступу тут є метод прослуховування носійної частоти і виявленням конфліктів.

Рисунок 9.2. Локальна комп’ютерна мережа з моноканальною топологією

 

При цьому методі доступу вузол, перш ніж передати дані по комунікацій­ному каналу, прослуховує його і тільки пересвідчившись, що канал вільний, надсилає пакет. Якщо канал занятий, то вузол повторює спробу передати пакет через якийсь проміжок часу. Дані, передані одним вузлом мережі, надходять у всі вузли, але тільки вузол, для якого призначені ці дані, розпізнає і приймає їх. При цьому методі передачі даних можуть виникати конфлікти. Це пов’язано з затримкою сигналу під час проходження його по каналу: сигнал було передано, але він не дійшов до вузла, що прослуховує канал, внаслідок чого вузол, вва­жаючи канал вільним, почав передавати дані.

Характерним прикладом мережі з цим методом доступу є мережа Ethernet. Швидкість передачі даних 10 Мбіт/с. Стандарт Fast Ethernet має 100 Мбіт/с.

Для оптоволоконного середовища передачі даних використовується технологія Gigabit Ethernet, швидкість передачі даних більше 100 Мбіт/с.

Вузли Ethernet підключаються до концентратора (хаба). Цей пристрій має вигляд невеликого блока зі спеціалізованим комп’ютером, що містить від трьох - чотирьох до кількох десятків рознімань для підключення сегментів мережного кабелю.

Мережна кільцева топологія. В ній як канал зв’язку використовується замкнене кільце з приймачів-передавачів, сполучених коаксіальним або оптичним кабелем (рис. 9.3).

 

Рисунок 9.3. Локальна комп’ютерна мережа з кільцевою топологією

Найпоширенішим методом доступу в мережі цієї топології є Token-Ring – метод доступу з передачею маркера.

Маркер - це пакет, забезпечений спеціальною послідовністю бітів. Він послідовно передається по кільцю від вузла до вузла в одному напрямку. Кожний вузол ретранслює маркер, що передається. Вузол може передати свої дані, якщо він одержав порожній маркер. Із пакетом маркер передається доти, доки не виявиться вузол, якому призначений пакет. У цьому вузлі дані приймаються, але маркер не звільняється, а передається по кільцю далі. Тільки повернувшись до відправника, який може пересвідчитися, що передані їм дані благополучно одержані, маркер звільняється від даних. Порожній маркер передається наступному вузлу, який за наявності у нього готових до передачі даних заповнює його і передає по кільцю.

Швидкість передачі даних у цьому методі 4 Мбіт/с.

Надійність мережі залежить від надійності кожного комп’ютера. Несправність в одному вузлі призводить до розриву всього кільця.

Мережа зіркоподібної топології. В такій топології є активний центр – комп’ютер (або інший мережний пристрій), що об’єднує всі комп’ютери мережі. Активний центр повністю керує комп’ютерами, підключеними до нього через концентратор, який виконує функції розподілу і підсилення сигналів (рис.9.4).

Рисунок 9.4. Локальна комп’ютерна мережа з зіркоподібною технологією

 

Одним із методів доступу до каналу передачі даних з активним центром є метод Arcnet. У ньому також використовується маркер, що передається від вузла до вузла (немовби по кільцю), обходячи вузли в порядку зростання їх адрес. Кожний вузол регенерує маркер. Швидкість передачі даних у такій мережі 2 Мбіт/с.

Для зв’язку між мережами використовують мости (bridges) і маршрутизатори (routers). Мости використовують для з’єднання мереж які мають одна­кову топологію. Міст або маршрутизатор одержує пакети, надіслані ком­п’ютером однієї мережі комп’ютеру іншої мережі, переадресовує їх і відправ­ляє на вказану адресу. Маршрутизатори сполучають мережі з різними кому­нікаційними системами, оскільки мають засоби перетворення пакетів одного формату на інший. Існують мости – маршрутизатори, що об’єднують функції обох засобів. Для забезпечення зв’язку мереж з різними ком­п’ютерними системами призначенні шлюзи (gateway). Через шлюз локальна мережа може бути сполучена з великою ЕОМ. Часто локальні мережі зв’язують з глобальними через шлюзи.

9.3.10. Програмне забезпечення локальної мережі

 

Основним програмним забезпеченням мережі як і любого локального комп’ютера є ОС мережі. ОС мережі підтримує функціонування мережі, забезпечує організацію послуг мережі та доступ користувача до цих послуг.

Крім того мережна ОС виконує на файловому сервері функції захисту даних, розміщених на файловому сервері, від несанкціонованого доступу і керує правами користувача, а також підтримує роботу з усіма станціями, на яких можуть бути встановлені різні ОС.

Мережа надає користувачам різноманітні послуги. Програмне забезпечення, що реалізує певну послугу, називається сервером цієї послуги: файловий сервер, сервер друкування, сервер електронної пошти, комунікаційний сервер. Мережне програмне забезпечення реалізує різні варіанти надання послуг і роботи в локальній мережі.

Поширеною є концепція файлового сервера, що реалізується програмним забезпеченням центрального, найпродуктивнішого комп’ютера мережі. Мере­жне програмне забезпечення надає всім користувачам мережі зовнішню пам’ять файлового сервера для збереження програм і даних, спільний принтер і здійснює обмін інформацією між робочими станціями.

Програми та дані, що зберігаються на файловому сервері, мають передаватися для виконання й об­роблення на робочу станцію по каналам зв’язку.

9.3.11. Мережні операційні системи

 

В однорангових мережах найчастіше використовується ОС: LANtastic, NetWare Lite, MS NetWork та ОС Windows (ОС Windows 95 - 2008 та ін., XP). ОС Windows не є спеціалізованими мережними ОС, але мають підтримку всіх основних мережних функцій для однорангової комп’ютерної мережі.

В мережах з виділеним сервером найчастіше використовується ОС: LAN Server, NetWare фірми Novel, Windows NT Server фірми Microsoft, Vines фірми Banyan, OS/2 Warp Advanced Server фірми IBM, Unix, Linux.

Оцінюють мережну ОС згідно до її можливостей:

 

· спільного використання файлів і принтерів при високій продуктивності сис­теми;

· ефективного виконання прикладних програм, орієнтованих на архітектуру «клієнт-сервер»;

· працювати на різних платформах і з різним мережним обладнанням;

· забезпечити інтеграцію з Internet – підтримку протоколу TCP/IP, прото­колу динамічної настройки Dynamic Host Configuration Protocol - DHCP), програмного забезпечення Web – сервера;

· дистанційного доступу до мережі;

· організації внутрішньої електронної пошти, групових дискусій;

· доступу до ресурсів у територіально розкидних, багатосерверних мере­жах за допомогою служб каталогів та імен.

Жодна з названих мережних ОС не може задовольнити всі вимоги кори­стувача повністю. Тому у більшості мереж використовують кілька мережних ОС. Наприклад ОС NetWare і Windows NT Server. Першу використовують для роботи з файлами й обслуговування друку оскільки вона має ширші можливості та універсальність, другу використовують для обміну повідомленнями і роботи серверних додатків таких як СУБДна різнихплат­формах.