Розосереджений 5 страницаСпеціальний бойовий політ – це дії авіації щодо виконання бойових завдань, непов’язаних із застосуванням засобів ураження. Спеціальний бойовий політ виконується для ведення повітряної розвідки, десантування, перевезення військ і вантажів, виконання завдань управління, встановлення радіоелектронних перешкод, виконання пошуково-рятувальних робіт і для інших завдань. Спеціальні бойові польоти можуть бути масованими, груповими і поодинокими. Основною формою застосування авіації Повітряних Сил є бойові дії. Бойові дії – основна форма оперативного застосування авіації ПС при спільному виконанні завдань з іншими видами ЗС України. У бойових діях авіаційні з’єднання (частини) у взаємодії з ЗРВ виконують поставлені перед ними бойові завдання нанесенням авіаційних ударів, веденням протиповітряних (повітряних) битв (боїв) та здійсненням спеціальних бойових польотів. 2.1.3. Способи бойових дій і бойові порядки авіаційних частин та підрозділів Авіаційні підрозділи, частини і з'єднання при виконанні бойових завдань застосовують різноманітні способи бойових дій. Спосіб бойових дій – це порядок застосування сил та засобів при виконанні бойового завдання. Способи бойових дій які застосовують авіаційні підрозділи і частини визначають порядок введення їх в дію або заняття ними положення перед нанесенням удару, що забезпечує своєчасну і найбільш ефективне ураження наземної (морської) або повітряної цілі. Кожний спосіб бойових дій залежить від: - умов обстановки; - бойових можливостей апчз; - характеру дій супротивника. Кожному способу притаманні свої особливості організації і виконання бойових завдань. Спосіб бойових дій містить один або декілька основних прийомів дій. До них відносяться: - в залежності від направлення (місця) прикладення зусиль: - зосереджені дії; - розосередженні дії (розосередженні польоти) за часом і в просторі. Наприклад: удари по одному або декільком об'єктам; - в залежності від розподілу зусиль за часом: - одночасні дії, одночасне введення в бій‚ одночасні спеціальні бойові польоти; - послідовні дії, послідовне введення в бій, послідовні спеціальні бойові польоти; - в залежності від повноти інформації про об'єкти дій: - дії по заздалегідь заданим об'єктам; - дії по виявленим в ході бойових дій об'єктам; - дії по самостійно знайденим об'єктам; - в залежності від терміновості дій: - дії за планом (в встановлений час); - дії за викликом; - дії негайно по готовності; - в залежності від вихідного положення сил: - дії з положення чергування на землі (аеродромі, майданчику); - дії з положення чергування в повітрі; - дії з засад на землі і в повітрі; - в залежності від кількості сил‚ що беруть участь: - дії всім складом; - дії частиною сил. Так‚ наприклад‚ основним способом бойових дій підрозділів і частин бомбардувальників Су-24 є наступний: одночасний удар всім складом або більшою частиною сил по одному або декільком заздалегідь заданим об'єктам у встановлений час. Досвід бойових дій авіації в Республіці Афганістан показав‚ що велику питому вагу займали послідовні удари підрозділів штурмовиків по знов виявленим наземним цілям та за викликом в інтересах авіаційної підтримки військ на полі бою. Застосовуючи той чи інший спосіб бойових дій екіпажі, підрозділи і частини шикуються в повітрі в певний бойовий порядок. Бойовий порядок – це взаємне розташування частин‚ підрозділів‚ літаків /вертольотів/ в повітрі для спільного виконання бойового польоту. Бойовий політ – це політ на виконання бойового завдання. Бойовий порядок визначається командиром. Частини і підрозділи різноманітних родів авіації при спільному виконанні бойового польоту діють в загальному бойовому порядку. Бойовий порядок повинен відповідати задуму дій, які мають відбутися і забезпечувати: - повне використання бойових можливостей окремих літаків і апчз; - тактичну (вогневу) взаємодію; - успішне подолання ППО супротивника; - найкращі умови для пошуку цілі, виходу на майданчики десантування, спостереження за повітряним простором; - свободу маневру та застосування засобів ураження; - зручність та безперервність управління; - безпеку літаків (вертольотів) від зіткнення в повітрі з наземними перешкодами‚ а також від ураження своїми боєприпасами. Бойовий порядок апчз може включати групи різноманітного тактичного призначення. До них відносяться: - основна /ударна, десантна, транспортна або інші/група; - групи забезпечення, - резерв. Кількість‚ склад і місце цих груп в бойовому порядку визначається в залежності від бойового завдання і умов його виконання‚ а також етапу бойового польоту. Основна група призначена для виконання головного завдання. Вона складає основу бойового порядку. Групи забезпечення призначені для створення сприятливих умов дій основної групи. До них відносяться групи: - дорозвідки; - радіоелектронної боротьби; - знищення наземних засобів ППО; - прикриття від атак винищувачів (бойових вертольотів) супротивника; - демонстраційні та відволікаючі; - пошуку та позначення (освітлення) цілей; - наведення ударних (десантних‚транспортних) груп; - та інші. Резерв призначений для вирішення завдань, які раптово виникають або для нарощування зусиль основної групи. Так, наприклад, в ході бойових дій авіації в Республіці Афганістан при нанесенні ударів по цілям з заданими координатами‚ як правило, виділялися такі групи тактичного призначення: - дорозвідки і позначення цілей (2 Ми-8 МТ, 2 Су-17 М3Р); - придушення засобів ППО (2-4 Су-17 МЗР, МиГ-27); - ударна (4-6 Су-25); - контролю результатів удару (2 Су-17 М3Р, 2 Ми-8МТ); - пошуково-рятувального забезпечення (2 Ми-8 МТ). Бойовий порядок міг включати також демонстраційну (відволікаючу) групу та групу нарощування зусиль (резерв). В окремих випадках група придушенняППО не виділялася тоді її завдання вирішували спеціально призначені екіпажі ударної групи. Група дорозвідки і позначення цілі по характерним орієнтирам і демаскуючим ознакам (русла річок, пішохідні тропи, опорні пункти з ходами сполучення, позиції вогневих засобів та ін.) виявляла і розпізнавала ціль. Пошук цілі здійснювався на висотах 600-800 м. По досвіду дій на позначення і розпізнавання цілі витрачалося 3-5 хв. Найбільш ефективними для позначення цілі були бомби САБ-100 і САБ-250, дим і смолоскип яких було видно з дальності 10-15 км з середніх висот і з 4-6 км - з малих, час горіння САБ складає 6-9 хв. Через 1-2 хв., після позначення цілі по виявленим вогневим позиціям і районам де передбачувалося розміщення засобів ППО, завдавала удару група придушення ППО. Атака, як правило‚ виконувалася з ходу з пікірування поодинокими літаками або парами з різноманітних напрямків. Дистанція між літаками (парами) - 2-3 км‚ що дозволяло підтримувати зоровий зв'язок‚ здійснювати взаємне вогневе прикриття. Всі екіпажі вели розвідку на предмет розкриття нових вогневих позицій засобів ППО і передавали дані по радіо командиру ударної групи. В залежності від обставин група придушення ППО виконувала повторну атаку з протилежного напрямку або набирала висоту 4-5 км над ціллю і знаходилась в готовності до придушенню знов виявлених засобів ППО. Ударна група виходила в район цілі через 1-2 хв., після відходу попередньої групи. Атака цілі виконувалася з ходу зі скиданням бомб на виводі з пікірування. По можливості атака виконувалась з різних напрямків поодинокими літаками або парами. Екіпажі ударної групи завдавали послідовні удари на дистанціях, які виключали можливість потрапляння літака в зону розльоту осколків від бомб‚ ракет та снарядів літаків, що летять попереду (3-6 км в залежності від типу боєприпасів). Основними параметрами бойового порядку є: інтервал, дистанція, перевищення або приниження. Інтервал – це відстань між літаками або групами літаків по фронту. Дистанція – це відстань між літаками або групами літаків в глибину. Перевищення або приниження-це відстань між літаками по вертикалі (табл.). Таблиця
Бойовий порядок груп тактичного призначення в залежності від дистанцій‚ інтервалів та перевищень (принижень) між літаками (вертольотами) підрозділами і частинами‚ які в них входять може бути наступних видів: - зімкнутий; - розімкнутий; - розосереджений.
В зімкнутому бойовому порядку літаки (вертольоти) і підрозділи слідують один відносно іншого на мінімальних за умовам безпеки польоту дистанціях‚ інтервалах‚ перевищеннях або приниженнях. В розімкнутому бойовому порядку літаки (вертольоти) підрозділи та частини слідують один відносно одного на збільшених дистанціях і інтервалах на візуальній або видимості за приладами. В розосередженому бойовому порядку літаки (вертольоти)‚підрозділи, частини слідують один відносно одного поза візуальною або видимістю за приладами. При польоті в зімкнутому бойовому порядку досягається висока щільність удару‚ скорочується час атаки цілі, забезпечується управління особистим прикладом командира але ускладнюється маневр та пілотування літака (вертольота) і збільшується небезпека одночасного ураження декількох літаків (груп) однією ракетою зі звичайним зарядом. При польоті в розімкнутому бойовому порядку полегшується пілотування, маневр, спостереження за повітряним супротивником та пошук цілі‚ забезпечується одночасна атака цілі з індивідуальним прицілюванням кожного льотчика‚ виключається можливість одночасного ураження сусідніх літаків (підрозділів) однією зенітною ракетою. Формами бойових порядків можуть бути “колона”, ”клин”, ”пеленг”, ”фронт”, ”змійка” та ін. Вид і форма бойового порядку можуть бути змінені командиром в польоті в залежності від обставин. Можливі зміни бойового порядку повинні передбачатися‚ як правило‚ до вильоту. Таким чином, правильно вибраний спосіб бойових дій і правильно застосований при цьому способі бойовий порядок дозволяють успішно виконувати поставлені бойові завдання з високою ефективністю і мінімальними втратами.
2.1.4. Поняття про бойову могутність авіаційних підрозділів і частин При прийняті рішення на бойові дії виникає необхідність порівняти можливості своєї частини з можливостями противника, або визначити їх бойові можливості. Тому треба знати такі поняття, як: бойова могутність та показники бойових можливостей. Знання бойової могутності та показників бойових можливостей дозволяють прогнозувати можливий результат виконання бойового завдання в часі і просторі, а також допомагає командирам обґрунтовано ставити завдання на кожний виліт і тим самим підвищувати ефективність бойових дії. Бойова могутність апч – це категорія, що виражає їх стан і потенційну здатність виконувати поставлені перед ними бойові завдання під час ведення бойових дій. Головні складові бойової могутності: - кількісний і якісний стан особового складу, авіаційної техніки і озброєння; - морально-психологічний стан особового складу; - ступінь бойової готовності апч. Бойова могутність апч складається з можливостей окремих бойових одиниць. Під бойовою одиницею розуміється авіаційний комплекс: екіпаж–літак–озброєння–обладнання. Кожна бойова одиниця має багато різних можливостей: вогневих, маневрених, десантних і т.п. Тому при плануванні бойових дій та оцінці співвідношення сил по авіації необхідно об’єктивно виразити і порівняти різного роду якісні та кількісні характеристики бойових одиниць через будь-який один показник, зручний для математичних розрахунків і застосування на ПЕОМ. Тоді суб’єктивні поняття “краще” та “гірше” будуть замінені об’єктивною характеристикою, що дозволяє виконувати оперативно – тактичні розрахунки та вибирати на їх підставі оптимальний варіант дій. Такою універсальною кількісною мірою можливостей будь-яких бойових одиниць є бойовий потенціал кожної одиниці. Бойовий потенціал авіаційного комплексу характеризує можливості однієї бойової одиниці в ході бойового польоту досягати максимального результату у визначених умовах. Основні компоненти бойового потенціалу: - професійні та морально-бойові якості екіпажу; - ЛТД та вогневі (розвідні, десантні, завадові) характеристики літаків; - бойовий цикл і норма бойового напруження; - якість забезпечення бойових дій; - якість управління. Під час розрахунків частіше, ніж сам бойовий потенціал, застосовується його вираження у загальному вигляді, тобто коефіцієнт бойового потенціалу. Коефіцієнт бойового потенціалу – це число, що показує у скільки разів більше(менше) вражається об’єктів, що приходяться на одну нашу втрату, конкретним типом літака в порівнянні з еталоном. Кбп = БП1 / БПет, де БП1 – бойовий потенціал досліджуваного авіакомплексу; Бпет – бойовий потенціал еталонного авіакомплексу. Якщо за еталон прийняти авіакомплекс МіГ-23 то коефіцієнт бойового потенціалу буде складати:
Варто мати на увазі, що той самий авіакомплекс при виконанні різних завдань має різни коефіцієнти бойового потенціалу. Так Кбп літака F-15А, при діях по повітряним цілям складає - 2.4, а по наземним – 1.4. Знання коефіцієнту бойового потенціалу (Кбп) дозволяє визначити бойову могутність апч, що мають N бойових одиниць. БМ апч = N Кбп 2.1.5. Бойові можливості апч та їх основні показники Бойові можливості – це кількісні показники, що характеризують максимально очікуваний результат дій при виконанні певного бойового завдання апч, наявною бойовою могутністю, за встановлений час в конкретних умовах обстановки. Бойові можливості характеризуються рядом показників, основними з яких є: - рівень професійної, морально-психологічної підготовки особового складу; - тимчасові показники; - просторові показники; - імовірнісні показники. Рівень професійної, морально-психологічної підготовки особового складу є одним з основних факторів, що впливає на боєздатність апч, тому ще в мирних умовах у процесі бойової підготовки закладаються ці якості. Тимчасові показники характеризують можливості виконання бойового завдання у часі. До них відносяться: - час вильоту з різних ступенів готовності до польоту; - час підготовки до повторного вильоту; - тривалість чергування літаків (груп) в повітрі; - час виконання бойового завдання і бойова напруженість(кількість вильотів за добу на екіпаж, чи літак). Час вильоту з різних ступенів готовності до польоту складає від декількох хвилин (10-15) до декількох годин. Час підготовки до повторного вильоту залежить від організації підготовки, кількості фахівців та варіанту спорядження літака (так для Су-25 він складає від 40 хвилин до 140 хвилин). Тривалість чергування літаків (груп) в повітрі залежить від варіанту заправки літака пальним, варіанту бойової зарядки та висоти польоту в зоні чергування. Час виконання бойового завдання залежить від віддалення аеродрому базування від цілі, характеру цілі. Бойова напруженість залежить від різних факторів і для літаків тактичної авіації складає 4-6 вильотів за добу. Просторові показники характеризують повітряний простір у якому частина (підрозділ) може виконувати бойові завдання. До них відносяться: - тактичний радіус – Rтакт (км); - глибина бойових дій – Dбд (км). Тактичний радіус Rтакт –це максимальна відстань від аеродрому злету до району бойових дій при умовах повернення на аеродром при заданому варіанті бойової зарядки і профілю польоту з мінімально безпечним залишком пального. Глибина бойових дій Dбд – це максимальна відстань від лінії бойового зіткнення з противником до району бойових дій. Ці поняття пов’язані між собою. Dбд (км)= Rтакт – L, де L – глибина базування. Для Су-24М на малих висотах вона складає 400-500 км, а зі змінним профілем до 850 км. Ймовірнісні показники (показники результатів бойових дій) кількісно характеризують очікуваний результат виконання бойового завдання в цілому і на окремих етапах. Показники результатів бойових дій залежать від таких випадкових факторів як: - стану сил і засобів противника; - стану своїх сил та ряду інших. Тому ці показники розглядаються як імовірнісні, це: - ймовірність виконання бойового завдання; - математичне очікування числа знищених, чи збережених об’єктів. Кожний з цих узагальнених показників визначається частковими, такими як: - потрібний наряд літаків для ураження заданої цілі з заданої імовірністю; - ймовірність подолання ППО противника; - ймовірність виходу на ціль; - ймовірність враження цілі та ін. Так, наприклад, розрахунки показують, що потрібний наряд вертольотів Мі-24В, який необхідний для знищення групових цілей складає:
Таким чином, знання бойових можливостей апч, їх показників дозволяє оптимізувати процес вироблення рішення на бойові дії та проводити оперативно-тактичні розрахунки по найбільш вигідному розподілу сил і засобів при виконанні бойового завдання. § 2.2. Сутність та зміст бойової готовності авіаційних підрозділів та частин 2.2.1. Сутність та зміст бойової готовності авіаційних підрозділів та частин Поняття бойової готовності входить до складу комплексу окремих компонентів, засобів та умов, від яких залежить здатність апчз вступити у бій та успішно виконати поставлені бойові завдання. Бойова готовність апчз – такий стан, в якому вони здатні організовано у встановлені терміни перейти з мирного на воєнне положення та успішно виконати бойові завдання в умовах активної протидії противника. Бойова готовність апчз може бути представлена як єдиний комплекс трьох взаємопов’язаних компонентів: - бойової здатності (боєздатності) – головний компонент; - бойової мобільності; - бойової живучості. Боєздатність – здатність апчз вести бойові дії, виконувати бойові завдання. Вона є визначальним компонентом бойової готовності та найважнішою умовою, досягнення перемоги. Боєздатність залежить від бойового досвіду екіпажів, та можливостей бойової авіаційної техніки. Критерієм боєздатності може бути кількість уражених об’єктів, або збитих повітряних об’єктів. Бойова мобільність – здатність апчз приводити себе у готовність до негайних дій в установлені терміни. Критеріями бойової мобільності можуть бути час переходу з однієї ступені бойової готовності до іншої, а також терміни приведення авіаційних підрозділів та частин у готовність до польоту (від моменту отримання сигналу до зльоту). Бойова живучість – це здатність апчз до тривалого ведення бойових дій в умовах використання усіх видів зброї та засобів РЕБ супротивника (тобто здатність зберігати боєздатність та мобільність в умовах протидії супротивника). Бойова готовність апчз залежить від ряду факторів, які знаходять різноманітне проявлення у залежності від обставин, характеру намічених бойових дій та умов базування. До таких основних факторів відносяться: - укомплектованість авіачастин особовим складом та бойовою технікою; - стан бойової техніки; - рівень бойового досвіду льотного складу; - мистецтво командирів з керування військами; - наявність підготовлених органів та засобів керування; - забезпеченість матеріальними ресурсами; - готовність основних та запасних аеродромів; - знання імовірного противника; - рівень морального стану та військової дисципліни о/с; - ступінь відпрацьованості о/с строків приведення у готовність до виконання бойових завдань; - готовність чергових сил та засобів до негайних бойових дій. Укомплектованість апчз о/с бойовою технікою має прямий вплив на стан боєздатності військ. В край важливим є фактична наявність в частинах АТ, підготовлених та навчених кадрів різних спеціальностей, від яких залежить виконання бойових завдань, так наприклад, при використанні противником ядерної зброї по аеродромам в залежності від ступені дії цієї зброї боєздатність частини, з’єднання може бути втрачена частково або повністю. При цьому враховується, що частина або з’єднання частково втрачає боєздатність при втратах у о/с та АТ до 50 - 60% та збереженому керуванні; порушення керування та вихід з ладу більш ніж 50 - 60% сил та засобів, приводять до повної втрати боєздатності. Стан бойової техніки має важливий вплив на рівень боєздатності частини і визначається: - станом справності парку літаків; - наявністю ресурсу літаків та двигунів; - термінами підготовки літаків до бойового вильоту по тривозі; Справним вважається літак (вертоліт), який відповідає всім вимогам технічної документації та має запас ресурсу (терміну служби). На літаку повинні бути виконані встановлені операції технічного обслуговування й усунуті всі пошкодження та відмови. Запас ресурсу справного літака повинний забезпечувати виконання бойового вильоту. Норми справності літаків у частинах і підрозділах авіації ЗСУ визначаються наказом МО України. Середній залишок міжремонтного (призначеного) ресурсу всіх штатних літаків та їх двигунів в авіачастині повинен бути не менш 10%. Виробіток ресурсу повинен бути ступінчатим. Міжремонтний ресурс (термін служби) наробіток (календарна тривалість експлуатації) АТ між двома послідовними ремонтами. Призначений ресурс (термін служби) – сумарний наробіток (календарна тривалість експлуатації), при досягненні якого (якої) експлуатацію авіаційної техніки належать припинити незалежно від її технічного стану. (НТЗ 99, Книга 2, ІАЗ (Частина 1) Дуже важливими характеристиками бойової готовності АТ є терміни підготовки по тривозі, як одного літака, так і різноманітних груп літаків до першого польоту, а також час підготовки одного літака і різноманітних груп до повторного польоту при різних варіантах озброєння. Рівень бойового досвіду льотного складу – є одним з найважливіших факторів, які характеризують стан б.г. апчз, що містить в собі насамперед постійне вдосконалення льотної підготовки екіпажів, постійний пошук тактичних прийомів подолання ПВО противника, пошуку та ураження наземних та повітряних цілей. Мистецтво командирів по керуванню частинами та підрозділами та наявність підготовлених до цього відповідних органів та засобів керування є обов’язковою умовою досягнення стійкості та гнучкості керування. Чіткі дії командирів та штабів, щодо керування, допомагають збереженню боєздатності частин навіть в умовах раптового нападу противника. Забезпеченість апчз матеріальними ресурсами та підтримання аеродромів у експлуатаційному стані мають важливе значення для бойової готовності., так як для забезпечення життєдіяльності апчз вимагається значна кількість основних видів матеріальних засобів, а також ускладнюється об’єм та характер робіт з підготовки аеродромів та підтримання їх у експлуатаційному стані. Вивчення ймовірного противника є обов’язковою умовою високої бойової готовності апчз. льотний, ІТС та фахівці інших різних спеціальностей в частині, яка належить до їх компетенції, повинні вивчати склад, характер дії та ін. імовірного противника. При цьому особливу увагу треба приділити детальному вивченню імовірних об’єктів ураження та розвідки. Рівень морального стану та військової дисципліни о/с є прямим фактором, який визначає бойову готовність та боєздатність у сучасних умовах. Використання сучасних засобів збройної боротьби та їх вражаюча дія можуть вплинути не тільки на організм пілота, інженера, техніка чи іншого спеціаліста, а також можуть вплинути на його свідомість, волю, почуття. Ступінь відпрацювання о/с термінів приведення у готовність до виконання бойових завдань та готовність чергових сил і засобів до негайних бойовий дій визначається часом, який витрачається на оповіщення, збір о/с та підготовку АТ. Загальний час приведення апчз у б.г. у значній мірі залежить від часу підготовки літаків (вертольотів), двигунів, озброєння та обладнання. У середньому на підготовку АТ та озброєння по тривозі витрачається до 60 - 80% загального часу б.г. апчз. Стан бойової готовності апчз у будь-який час повинен відповідати військово-політичній обстановці. Характер можливих засобів початку агресій проти України потребує від апчз негайного вступу в бій. Але постійне знаходження апчз в умовах мирного часу в постійному очікуванні агресії, пов’язано з неймовірним напруженням фізичних та моральних сил о/с та великими витратами матеріальних засобів. Крім цього о/с не мав би можливості вести бойове навчання, та був би позбавлений нормальних умов життя та побуту. У зв’язку з цим постає необхідність встановлення такого режиму роботи частин, який мав би підтримуватись постійно і в той же час дуже скоротив би час підготовки до бойових дій. При цьому повинно бути передбачене проведення одних заходів, ще у мирний час, інших при ускладненні міжнародній обстановці, а частини з них - при загрозі нападу. Тому в залежності від міжнародної обстановки, з метою постійного підтримування, а при необхідності підвищення бойової готовності апчз, встановлюються ступені бойової готовності. Ступінь бойової готовності апчз - це стан апчз, з якого вони можуть підготуватись до виконання бойового завдання у встановлені терміни. Ступінь бойової готовності апчз у мирний час повинна забезпечувати їх своєчасне розгортання та вступ у війну, та успішне відбиття раптового нападу противника, звідки б він не надходив, та в який би час не здійснювався. Для реалізацій цих потреб у Збройних Силах України встановлені такі ступені бойової готовності: - бойова готовність «Постійна»; - бойова готовність «Підвищена»; - бойова готовність «Військова загроза»; - бойова готовність «Повна». Бойова готовність «Постійна» - це такий стан апчз, при якому вони займаються повсякденною плановою діяльністю та здатні у мінімально скорочений термін перейти у вищу ступінь готовності. При цій ступені бойової готовності можуть проводитися такі заходи: - апчз виконують польоти та їх забезпечення згідно плану бойової підготовки; - управління здійснюється з КП скороченим складом бойового розрахунку; - чергові пари (ланки) ВА знаходяться на бойовому чергуванні у встановлених для них ступенях готовності до бойового польоту (бойове чергування - найвища форма підтримки бойової готовності). - літаки авіачастин у бойовому стані знаходяться у ЗБУ у районах розташування (боєздатним вважається справний літак, підготовлений до польоту споряджений АЗУ та іншими засобами, згідно поставленого завдання); - засоби керування та матеріально технічного забезпечення знаходяться у парках та на позиціях. Бойова готовність «Підвищена» – це такий стан апчз, у якому вони залишаючись на аеродрмах основного базування проводять заходи, у підсумку яких підвищується їх готовність до виконання бойових завдань. Основні заходи, що підвищують готовність апчз до виконання бойових завдань та які проводяться у частинах можуть бути такими:
|
