Робота командира і штабу при підготовці до бойових дій

а) Загальні положення.

Підготовка бойових дій частини полягає в проведенні комплексу заходів щодо організації бойових дій і їхньому всебічному забезпеченню, з метою успішного виконання поставлених бойових завдань. Вона починається з одержанням бойового завдання і завершується доповіддю старшому начальнику про готовність авіаційної частини до її виконання.

Підготовка бойових дій включає:

- ухвалення рішення і планування бойових дій;

- постановку бойових завдань підлеглим підрозділам;

- організацію взаємодії;

- підготовку підлеглих підрозділів до бойових дій;

- організацію усіх видів забезпечення;

- організацію керування;

- контроль за ходом підготовки до бойових дій;

- безпосередню підготовку до бойового польоту.

При підготовці бойових дій можуть застосовуватися:

- метод послідовної роботи;

- метод паралельної роботи;

- сполучення цих методів (у різних ланках).

Метод послідовної роботи застосовується при тривалих термінах підготовки бойових дій. При цьому кожна інстанція (за участю строго обмеженого кола осіб) включається в роботу після ухвалення рішення і завершення планування у вищі інстанції.

Метод рівнобіжної роботи застосовується при обмежених строках підготовки бойових дій і в ході їх ведення. При цьому ухвалення рішення і планування бойових дій у нижчих ланках (із залученням необхідного кола посадових осіб) починається відразу після вироблення старшим начальником тільки першого елементу рішення-задуму бойових дій на основі відданих попередніх бойових розпоряджень.

б) Ухвалення рішення і планування бойових дій.

Бойові завдання авіаційними частинам ставляться на добу, детально – на перший виліт, орієнтовно – на наступні події, підрозділам – на день (ніч), детально – на перший виліт, орієнтовно – на наступні події.

З одержанням бойового завдання командир частини зобов’язаний:

- усвідомити завдання і зробити розрахунок часу;

- довести її зміст посадовим особам частини (начальнику штабу, своїм заступникам, начальникам служб, командирам частин, що забезпечують);

- визначити першочергові заходи;

- дати вказівки начальнику штабу та іншим посадовим особам по підготовці даних і пропозицій для прийняття рішення;

- оцінити обстановку;

- прийняти рішення і доповісти його старшому начальнику;

- віддати бойовий наказ (бойове розпорядження).

З’ясування завдання, оцінку обстановки й ухвалення рішення командир частини здійснює особисто при участі строго обмеженого складу посадових осіб.

Усвідомлюючи бойове завдання, командир повинен зрозуміти мету майбутніх дій, задум старших начальників, завдання, місце і роль своєї частини в бойових діях, порядок і терміни виконання, яких результатів необхідно досягти і з ким бригада буде взаємодіяти.

Оцінку обстановки командир проводить у такій послідовності:

- супротивник (СВ, авіація, флот, об’єкти дій) і очікувана протидія засобів ППО в районі (смузі) бойових дій;

- свої війська (СВ, авіація, флот в районі (смузі) бойових дій), свої бойові можливості, можливості тилу, ІАЗ, зв’язку і т.п.;

- час, погода, місцевість;

- радіоелектронна, космічна, радіаційна, хімічна, біологічна й орнітологічна обстановка.

В ході оцінки обстановки командир при необхідності заслуховує довідки і пропозиції начальнику штабу й офіцерів штабу, своїх заступників, начальників служб і командирів частин, які забезпечують, підрозділів по виконанню (забезпеченню) поставленої бойового завдання.

У результаті з’ясування завдання, оцінки обстановки і доповідей пропозицій посадових осіб командир частини одноосібно приймає рішення, в якому визначає:

- задум бойових дій;

- бойові завдання підрозділам;

- порядок виконання бойового завдання і взаємодії;

- порядок керування.

Крім того, можуть визначатися завдання по забезпеченню (основних питаннях).

На основі рішення командира і за його вказівками штаб авіаційної частини разом із посадовими особами керівництва частини планує бойові дії.

в) Постановка бойового завдання.

В залежності від характеру завдання, що виконується, складу залучених сил, виділеного часу, умов базування, наявності засобів зв’язку й АСУ і необхідності доведення визначеного обсягу інформації до підлеглих бойове завдання ставиться (доводиться):

- бойовим наказом;

- бойовим розпорядженням;

- сигналами бойового керування.

Бойовий наказ, бойове розпорядження розроблюються на основі прийнятого рішення. Завдання в них викладаються ясно, коротко, так, щоб виключалася можливість різного їхнього тлумачення.

Застосовуються усна постановка бойового завдання, передача змісту бойового наказу (розпорядження) по закритих каналах зв’язку, доставка письмового наказу (розпорядження) офіцерам штабу (офіцерам зв’язку), доведення бойового завдання по каналах АСУ.

Сигнали бойового керування передаються по каналах АСУ, засекреченого зв’язку чи шифром.

Бойове завдання ставиться бойовим наказом у випадку, коли частина виконує бойове завдання всім складом чи більшістю сил.

Бойове розпорядження віддається у випадку, коли бойове завдання виконується силами одного підрозділу, а також завдяки раніше відданого бойового наказу і при уточненні бойового завдання.

В першу чергу бойові завдання доводяться до авіаційної частини (підрозділу), яка вирішує головне завдання чи починає дії раніше за інших, або якій потрібно більше часу для підготовки.

При змінах обстановки командир авіаційної частини повинен використовувати будь-яку можливість для постановки (уточнення) підлеглим бойових завдань особисто.

г) Організація взаємодії, забезпечення і керування.

Командир авіаційної частини організує взаємодію між підлеглими підрозділами з урахуванням характеру бойового завдання, умов обстановки, бойових можливостей підрозділів і вказівок старшого начальника.

Взаємодія частини з частинами та підрозділами інших видів Збройних Сил і родів військ, а також із частинами інших родів авіації організується старшим начальником. Командир (начальник штабу чи його представник) частини в цьому випадку за вказівкою старшого начальника погоджує взаємодію.

Командир частини, організовуючи забезпечення бойових дій, визначає завдання по видах забезпечення, необхідні сили, засоби і терміни виконання основних заходів.

При організації управління начальник штабу частини разом із начальником зв’язку, АСУ та РТЗ на основі вказівок командира і розпорядження вищого штабу визначає: склад ПУ, час і місця їхнього розгортання, порядок організації зв’язку з підлеглими ПУ і ПУ вищого рівня, ПУ взаємодіючих частин, із екіпажами літаків (вертольотів) у повітрі, аеродроми (майданчики) і зони чергування повітряних ПУ з’єднання, заходи, щодо забезпечення швидкого відновлення зовнішнього керування, заходи щодо маскування ПУ, забезпеченню СУВ, заходи по організації охорони й оборони ПУ.

Контроль за підготовкою підрозділів до виконання поставлених завдань є обов’язком усіх командирів, офіцерів штабу і служб. Контроль повинен бути постійним і цілеспрямованим.

д) Підготовка до бойового польоту.

При безпосередній підготовці до бойового польоту командир частини, інші посадові особи у відповідності до своїх функціональних обов’язків проводять необхідні заходи щодо підготовки частини до бойового польоту, доводять до льотного складу необхідні дані, забезпечують його всебічну підготовку.