Будова гранат, поводження з ними, догляд і збереженняРучні гранати – це боєприпаси для метання рукою. Розрізняють ручні гранати (осколкові), протитанкові й спеціальні (димові, запальні й ін.). Осколкові ручні гранати з'явилися в XVI столітті, а протитанкові - у роки 2 світової війни. Ручні гранати бувають дистанційної (вибухають через певний час після метання) і ударної (вибухають миттєво при зустрічі з перешкодою) дій. Перед початком Великої Вітчизняної війни на озброєнні Червоної Армії була граната зразка 1914 р. (Рдултовського) і граната конструкції Д’яконова, зразка 1933 р.(ГРД-33). В 1942 р. була створена більш ефективна граната РГ-42, а військові інженери Бєдняков і Віцені сконструювали уніфікований запал для ручних гранат РГ-42 і Ф-1. Мета даного параграфу і полягає в тому, щоб ознайомитись із призначенням, бойовими властивостями, загальною будовою, принципом дії ручних гранат, а також з порядком огляду, підготовкою гранат до зберігання та заходів безпеки при поводженні. 2.3.1. Призначення, бойові властивості, будова ручних осколкових гранат та підготовка їх до метання Ручні осколкові гранати призначені для ураження осколками живої сили супротивника в ближньому бою (під час атаки, в окопах, укриттях, населених пунктах, у лісі, у горах й ін.). Залежно від відстані розльоту осколків гранати діляться на наступальні й оборонні. До наступальних належать гранати РГД-5, РГН, до оборонних – Ф-1 та РГО. -
Рис. 39. Загальний вигляд ручних осколкових гранат: а – граната РГД-5; б – граната Ф-1; в – граната РГН; г – граната РГО. Ручні гранати безвідмовно вибухають не тільки при ударі об твердий предмет або ґрунт, але й при падінні в бруд, сніг, воду. Під час вибуху утворюється велика кількість осколків, які розлітаються в різні боки. Осколки гранати РГД-5 мають енергію, достатню для ураження живої сили в радіусі до 25 м, а гранати Ф-1 - до 200м. * - Середня дальність метання гранат: РГД-5 ─ 40-50 м; РГН – 30-45 м; Ф-1 ─ 35-45 м; РГО – 20-40 м. - Вага споряджених гранат: РГД-5 ─ 310 г, РГН ─ 310 г, Ф-1 ─ 600 г, РГО ─ 530 г. - Вага розривного заряду(тротила) РГД-5 ─ 110 г, РГН ─ 114 г, Ф-1 ─ 60 г, РГО ─ 92 г. Будова гранати РГД-5 Ручна осколкова граната РГД-5 складається з корпуса з трубкою для запалу, розривного заряда й запала. (Рис. 40).
Рис. 40. Будова ручної осколкової гранати РГД-5: 1 – корпус; 2 – запал; 3 – розривний заряд; 4 – ковпак; 5 – вкладиш ковпака; 6 – трубка для запалу; 7 – манжета; 8 – піддон; 9 – вкладиш піддона.
Корпус гранати призначений для розміщення розривного заряду, трубки для запалу, а також для утворення осколків під час вибуху гранати. Корпус складається із двох частин ─ верхньої та нижньої. Верхня частина корпуса складається з зовнішньої оболонки, яка називається ковпаком, і вкладиша ковпака. До верхньої частини корпуса за допомогою манжети приєднується трубка для запалу. Трубка призначена для приєднання запалу до гранати та для герметизації розривного заряду в корпусі. Для запобігання забруднення трубки, в неї вкручується пластмасова пробка. При підготовці гранати до метання замість пробки в трубку вкручується запал. Нижня частина корпуса складається із зовнішньої оболонки, яка називається піддоном і вкладиша піддона. Розривний заряд заповнює корпус і призначений для розриву гранати на осколки. Будова гранати Ф-1
Ручна осколкова граната Ф-1 призначена для ураження живої сили переважно в оборонному бою. Внаслідок розльоту осколків на значну відстань кидати її можна тільки через укриття, з БТР або танка (САУ). Граната складається з корпуса, розривного заряда й запала. (Рис. 41).
Рис. 41. Будова ручної осколкової гранати Ф-1: 1 – корпус; 2 – розривний заряд; 3 – запал.
Корпус гранати чавунний, з поздовжніми й поперечними борознами, по яких він звичайно й розривається на осколки*. У верхній частині корпусу є нарізні отвори для вкручування запала. При зберіганні, транспортуванні й перенесенні його в нього вкручується пластмасова пробка. Розривний заряд заповнює корпус і служить для розриву гранати на осколки. Запал УЗРГМ Для вибуху розривного заряду гранат РГД-5 і Ф-1 призначений уніфікований запал ручної гранати модернізований УЗРГМ. Капсуль запала спалахує в момент метання гранати, а вибух відбувається через 3, 2 - 4, 2 с після метання. Запал складається з ударного механізму та власне запалу. (Рис. 42).
Рис. 42. Запал гранати УЗГРМ:
а – загальний вигляд; б – в розрізі; 1 – трубка ударного механізму; 2 – з’єднувальна втулка; 3 – напрямна шайба; 4 – бойова пружина; 5 – ударник; 6 – шайба ударника; 7 – спускний важіль; 8 – запобіжна чека; 9 – втулка уповільнювача; 10 – уповільнювач; 11 – капсуль-запалювач; 12 – капсуль-детонатор.
Ударний механізм призначений для спалахування капсуля-запальника запалу. Він складається з: - трубки ударного механізму; - з’єднувальної втулки; - напрямної шайби; - бойової пружини; - ударника; - шайби ударника; - спускового важеля; - запобіжної чеки з кільцем. Трубка ударного механізму є основою для зборки всіх частин запалу. З’єднувальна втулка з'єднує запал з корпусом гранати. Напрямна шайба є упором для верхнього кінця бойової пружини й направляє ударник. Бойова пружина призначена для надання ударникові енергії, необхідної для наколу капсуля-запалювача. Ударник робить накол і викликає запалення капсуля-запальника. Шайба ударника одягнута на нижній кінець ударника і є упором для нижнього кінця бойової пружини. Спусковий важіль утримує ударник у зведеному положенні (бойова пружина стиснута). Запобіжна чека служить для утримання спускового важеля на трубці ударного механізму. Вона проходить через отвори пружини спускового важеля й стінок трубки ударного механізму; для її утримування є кільце. Власне запал призначений для вибуху розривного заряду гранати. Він складається з: - втулки сповільнювача; - капсуля-запальника; - сповільнювача; - капсуля-детонатора. Втулка сповільнювача є основою для з'єднання всіх деталей запалу. Капсуль-запальник призначений для запалювання сповільнювача. Сповільнювач передає промінь вогню від капсуля-запальника до капсуля-детонатора. Він складається з запресованої порохової суміші. Капсуль - детонатор служить для вибуху розривного заряду гранати.
Принцип дії Після висмикування запобіжної чеки й метання гранати, спусковий важіль відходить убік під дією бойової пружини, яка віддає енергію ударникові. Ударник завдає удару по капсулю-запальнику. Промінь вогню від капсуля-запалювача переходить на сповільнювач, запалює його й, пройшовши через нього, передається капсулю-детонатору, який, вибухаючи, підриває розривний заряд гранати. Корпус гранати розривається, і осколки розлітаються в різні боки. Будова ручної осколкової гранати РГН Ручна граната наступальна РГН призначена для ураження живої сили противника при наступі. Граната РГН (рис. 43) складається з верхньої і нижньої частин. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється стакан для ударно-дистанційного запалу. Розривний заряд заповнює корпус і служить для його розриву на осколки. Радіус розльоту осколків – до 25 м.
Рис. 43. Загальний вигляд та будова ручної гранати РГН: 1 – нижня напівсфера; 2 – верхня напівсфера; 3 – стакан; 4 – пробка; 5 – манжета; 6 – вибухова суміш.
Будова ручної осколкової гранати РГО
Ручна граната оборонна РГО призначена для ураження живої сили противника переважно в оборонному бою. Граната РГО (рис. 44) складається з таких частин: корпусу із стаканом для запалу, розривного заряду, ударно-дистанційного запалу. Корпус складається з двох частин – верхньої і нижньої. Верхня частина складається із зовнішньої і внутрішньої напівсфер. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється стакан для запалу. Нижня частина корпусу також складається із зовнішньої і внутрішньої напівсфер. Розривний заряд заповнює корпус і служить для його розриву на осколки, які уражають живу силу в радіусі до 200 м. При зберіганні гранати у стакан вгвинчується пластмасова пробка.
Рис. 44. Загальний вигляд та будова ручної гранати РГО: 1 – нижня внутрішня напівсфера; 2 – нижня зовнішня напівсфера; 3 – вибухова суміш; 4 – верхня зовнішня напівсфера; 5 – стакан; 6 – пробка; 7 – манжета; 8 – верхня внутрішня напівсфера.
Ударно-дистанційний запал УДЗ
Рис. 45. Загальний вигляд ударно-дистанційного запалу УДЗ Будова ударно-дистанційного запалу
Рис. 46. Загальна будова ударно-дистанційного запалу УДЗ.
У вихідному положенні ударник з жалом (3) і заглушка з капсулем-запалювачем (7) утримуються спусковим важелем. Спусковий важіль з'єднаний з корпусом запала запобіжною чекою. Двигун (движок) (11) з капсулем-запалювачем (10) зміщений відносно жала (13) і утримується стопорами порохових запобіжників (9), його пружина (12) перебуває в стисненому стані. Втулка (16) під впливом пружини (14) підтискає вантаж (17). При підготовці гранати до кидання спусковий важіль щільно притискають пальцями до корпусу гранати, пальцями вільної руки випрямляють кінці запобіжної чеки, потім висмикують її за кільце, при цьому положення частин запала не міняється. У момент кидання гранати спусковий важіль відокремлюється й звільняє ударник з жалом (3) і планку (6). Заглушка (7) з капсулем-запалювачем виходить із гнізда корпусу запала. Ударник під дією бойової пружини (4) наколює жалом капсуль-запалювач (8). Промінь вогню запалює порохові запресовування запобіжників (9) і піротехнічний склад уповільнювача самоліквідатора (18). Через 1-1, 8 сек. вигорають порохові склади запобіжників й їхні стопори під впливом пружин виходять із зачеплення із двигуном (движком) (11). Движок під впливом пружини (12) стає в бойове положення. Механізм далекого зведення виключає підрив гранати при випадковому її падінні з руки. При зустрічі з перешкодою (поверхнею) вантаж (17), зміщається по напрямку складової інерційної сили, впливає на втулку (16). Втулка, переборюючи опір пружини (14), зміщає жало, що наколює капсуль-запалювач (10). Промінь вогню передається капсулю-детонатору (20), що викликає підрив розривного заряду. У випадку відмови запала в інерційній дії через 3, 3 - 4, 3 сек. вигорає склад уповільнювача, запалюється капсуль-детонатор(19) самоліквідатора, викликаючи підрив детонаційного вузла.
Порядок огляду й підготовка гранат до метання. Заходи безпеки під час проводження з ручними гранатами Гранати переносяться в гранатних сумках. Запали містяться в них окремо від гранат, при цьому кожен запал загортається в папір або ганчірку. Перед укладанням у сумку й перед заряджанням гранати запали необхідно оглядати. Корпус гранати не повинен мати глибоких вдавленостей, глибоко пониклої іржі. Трубка запала й запал повинні бути чистими, не пом’тими і без іржі; кінці запобіжної чеки розведені й без тріщин на вигинах. Запали з тріщинами й зеленим нальотом використовувати не можна. При перенесенні гранати треба оберігати її від поштовхів, ударів, вогню, бруду й вологості. Підмочені й забруднені гранати й запали висушуються під доглядом. Не можна сушити їх біля вогню. Періодично гранати й запали оглядаються. Варто пам'ятати, що запали завжди перебувають у бойовому стані, тому розбирати запали й перевіряти роботу ударного механізму категорично забороняється. Крім того, забороняється, розбирати бойові гранати й усувати в них несправності, переносити гранати без сумок (підвішеними за кільце запобіжної чеки), а також торкатись гранат що не розірвалися (при необхідності їх підривають). Заряджання гранати виконується тільки перед її киданням. Для цього необхідно викрутити пластмасовий корок з трубки корпуса, вставити в неї запал й угвинтити його до кінця. Граната готова до метання. Для метання гранати необхідно: - взяти гранату в руку й пальцями щільно притиснути спусковий важіль до корпуса гранати; - притискаючи спусковий важіль, іншою рукою стиснути (випрямити) кінці запобіжної чеки; - утримуючи спусковий важіль притиснути, висмикнути запобіжну чеку; - розмахнутися й кинути гранату в ціль (при метанні оборонної гранати відразу після метання накритися).
2.3.2. Призначення, бойові властивості, будова ручної протитанкової гранати РКГ-ЗЕ, та підготовка її до метання Ручна кумулятивна граната РКГ-3Е ─ протитанкова граната спрямованої дії, призначена для знищення танків й інших броньованих об'єктів супротивника. Метання гранати виконується з різних положень і тільки з-за укриття. Бойові властивості гранати РКГ-ЗЕ: - середня дальність метання гранати 15─ 20м; - вага спорядженої гранати 1070 г; - бронепробійність 170 (зі сталевою воронкою) 220 (з мідною воронкою) мм; - характер бойової дії – кумулятивна направлена; - принцип дії механізму гранати – ударна, миттєвої дії. При влученні в ціль граната миттєво вибухає й струменем газів високої густини й температури пробиває броню сучасних танків й інші перешкоди. Будова гранати Граната складається з корпуса, рукоятки, розривного заряду й запала.
Рис. 49. Будова ручної протитанкової кумулятивної гранати РКГ-3: 1 – корпус; 2 – розривний заряд; 3 –запал; 4 – рукоятка.
Корпус гранати циліндричний, призначений для розміщення розривного заряда й запала. Корпус має: знизу ─ дно; всередині ─ кумулятивну лійку; згори - кришку з трубкою для запалу. Верхня частина кришки закінчується різьбленням для накручування рукоятки. Зовні на корпус гранати наносяться правила метання й маркування.
Рис. 50. Корпус гранати (в розрізі): 1 – оболонка; 2 – кумулятивна воронка; 3 – дно; 4 – кришка; 5 – трубка; 6 – різьба; 7 – основний заряд; 8 – додатковий заряд; 9 – картонна прокладка; 10 – кумулятивна виямка.
Рукоятка призначена для зручності метання гранати й приведення в дію ударного механізму. Вона складається з корпуса, рухливої муфти з пружиною, відкидної планки, відкидного ковпака з планкою й запобіжною чекою з кільцем. У рукоятці містяться ударний механізм, стабілізатор і запобіжний пристрій.
Рис. 51. Рукоятка: 1 – корпус; 2 – рухома муфта; 3 – відкидна планка; 4 – кільце; 5 – відкидний ковпак з планкою. Ударний механізм призначений для запалювання капсуля-запальника запала. Стабілізатор призначений для надання гранаті спрямованого польоту дном корпуса вперед. Запобіжний пристрій включає чотири запобіжники, які забезпечують безпеку при поводженні з гранатою та під час її польоту. Перший запобіжник - запобіжна чека, поєднує рухому муфту з відкидною планкою i забезпечує безпеку поводження з гранатою. Він вимикається перед киданням гранати. Другий запобіжник - забезпечує безпеку гранати при випадковому падінні, якщо запобіжна чека висмикнута. Він складається з планки відкидного ковпака з кулькою, рухомої муфти та її пружини. Запобіжник вимикається в момент метання гранати. Третій запобіжник - забезпечує безпеку гранати після метання (другий запобіжник спрацював). При випадковому ударі в перешкоду, що розташована ближче 1 м від того, хто кидає. Він складається з стрижня з ковпачком i пружини, рухомої центральної трубки, ніпеля i двох кульок. Запобіжник вимикається стабілізатором після його розкриття під час польоту гранати. Четвертий запобіжник - контр-запобіжна пружина. Забезпечує безпеку гранати в польоті, утримуючи інерційний тягарець від переміщення вперед. Розривний заряд призначений для пробиття броні (бетону) і руйнування міцних перешкод. Для утворення під час вибуху вузького струменя газів високої густини (кілька тисяч атмосфер) і направлення її на броню заряд у передній частині має лійкоподібну кумулятивну виїмку*. Крім того, між дном корпусу й кумулятивною лійкою є вільний простір (без вибухової речовини), який забезпечує найбільший ефект бронепробивності гранати. Розривний заряд складається з основного й додаткового зарядів, між якими міститься картонна прокладка. Запал миттєвої дії призначений для вибуху розривного заряду гранати. Він складається з гільзи й втулки. У втулці поміщений капсуль-детонатор, а в гільзі - додатковий детонатор. Кумулятивними снарядами (гранатами) броня пробивається енергією порохових газів розривного заряду, який вибухає при зустрічі з ціллю. У гранат (снарядів) кумулятивної дії в розривному заряді є лійкоподібна виїмка, звернена розширенням у бік головної частини гранати (снаряда). У цю виїмку завжди ставиться металева лійка, яка підсилює бронебійний ефект. Завдяки лійкоподібній формі заряду напрямок руху газів під час вибуху поширюється перпендикулярно до стінок виїмки, викривляється; зустрічаючись із середньою частиною струменя, гази утворюють вузький, високої густини (кілька тисяч атмосфер) пучок (кумулятивний струмінь). Найбільш вузька частина цього струменя називається фокусом кумуляції. У цій частині збирається (кумулюється) найбільша енергія, здатна пробити броню танків. Кумулятивний ефект:
Рис. 52. Кумулятивний ефект.
1 - підривник; 2 - заряд; 3 - металева лійка; 4 - гази; 5 - фокус кумуляції (найбільш вузька частина кумулятивного струменя).
Робота частин і механізмів гранати Перед метанням гранати. Дістати гранату з сумки, відкрутити рукоятку, вставити в трубку корпуса запал і вкрутити до відмови рукоятку. Під час метання гранати. Граната для метання береться за рукоятку в руку, запобіжна чека висмикується й граната кидається в ціль. При зустрічі з ціллю (перешкодою). У момент удару гранати дном корпуса або бічною частиною в ціль (перешкоду) ударник під дією бойової пружини різко просувається вперед, наколює капсуль-детонатор запалу, він запалюється й викликає миттєвий вибух гранати. Завдяки кумулятивній лійці створюється кумулятивний струмінь, що пошкоджує броню бойової машини супротивника.
|
