ЗауваженняВикористовуваний для заливки (Solid) контур повинен бути замкнутим і без самоперетинів. Якщо заливається відразу декілька контурів, вони не повинні перетинатися. Якщо в полі Type (Тип) вибрана опція User defined (По типу линии), то зразок будується, використовуючи поточний тип лінії, кут і відстань між лініями (поле Spacing (Интервал)). Виберіть мишкою піктограму з потрібним вам зразком штрихування і натисніть OK. Можна задати також кут нахилу і масштаб штрихування відносно еталонного зображення. При збільшенні масштабу відстань між лініями штрихування збільшується, при зменшенні – зменшується. За допомогою правої частини вкладки Quick (Основные) повинні бути задані параметри заповнюваного контуру. Кнопка Pick Points (Указание точек) дозволяє в циклі вказати внутрішні точки областей, контури яких AUTOCAD обчислить (навіть якщо контур складатиметься з частин різних лінії) (рис. 2.44). Вихід з циклу вказівки точок по натисненню клавіші < Enter>. Кнопка Select Objects (Выбор объектов) (див. рис. 2.40) дозволяє помітити об'єкти, перетин між якими і дасть заповнювану штрихуванням область. Всі заштриховувані контури можуть бути отримані комбінацією методів вказівки точок і вибору об'єктів. Кнопка Remove Islands (Определение островов) дає можливість при виборі великої кількості об'єктів виключити випадково виниклі острівці. Кнопка View Selections (Просмотр) дозволяє тимчасово покинути вікно Boundary Hatch (Штриховка по контуру) для того, щоб побачити ще раз, які зони штрихування вибрані. Кнопка Inherit Properties (Наследуемые свойства) переносить параметри вже виконаного штрихування на нові об'єкти. У деяких видах штрихування доступний прапорець Double (Двойные), який при штрихуванні спочатку заповнює область звичайним способом, а потім повторює основний зразок, але вже під нахилом 90 градусів до початкового варіанту. Велике значення має поле Composition (Композиция). Воно задає або прибирає властивість асоціативності штрихування. Якщо штрихування асоціативне, то вона прив'язується до зовнішнього контуру. В цьому випадку при зміні контуру штрихування автоматично перераховується.
Рис. 2.44. Вибір зони штрихування за допомогою кнопки Pick Points (Указание точек) Наступний рівень настройки властивостей штрихування виконується за допомогою вкладки Advanced (Дополнительно) (рис. 2.45). Якщо при вказівці зони штрихування є вкладені один в одного об'єкти, то важливо визначити Island Detection Style (Стиль определения островов). При стилі Normal (Нормальный) можливі зони штрихування розташовуються по порядку їх руху від самому зовнішньої зони всередину і штрихуються через одну. При стилі Outer (Внешний) заштриховується тільки зовнішня частина, всі внутрішні ігноруються. При стилі Ignore (Игнорирующий) штрихується все, включаючи всі внутрішні зони. Графічні ілюстрації всіх варіантів стилю показано на рис. 2.45.
Рис. 2.45. Діалогове вікно Boundary Hatch (Граница штриховки), вкладка Advanced (Дополнительно) Якщо контур, який необхідно заштрихувати є не єдиним об'єктом, а складається з частин декількох примітивів, доцільне використання режиму Retain Boundaries (Сохранение границ). У цьому режимі контур може бути збережений або у вигляді полілінії, або у вигляді області. Можна вплинути на алгоритм виявлення острівців (методи: Flood (Заливка) і Ray Casting (Трассировка лучей)). Якщо контур вибирався за допомогою кнопки Pick Points (Выбор точки) і результат, який видала система AUTOCAD, не цілком вас влаштовує, ви можете додатково вказати тільки ті об'єкти, з яких потрібно набирати контур (інші, раніше вибрані системою, будуть проігноровані). Це робиться за допомогою кнопки New (Новый) поля в Boundary Set (Границы). Після формування контуру і завдання параметрів штрихування бажано проглянути результат установок за допомогою кнопки Preview (Просмотр) розташованою в лівому нижньому кутку діалогового вікна Boundary Hatch (Граница штриховки). Як правило, важко відразу підібрати відповідний масштаб для штрихування. Якщо масштаб дуже малий, то кількість ліній штрихування буде надмірно велика і штрихування буде дуже щільним. Якщо масштаб дуже великий, то кількість ліній штрихування може виявитися дуже малою (воно може опинитися навіть нульовим) – наприклад, як на рис. 2.46. Якщо в прикладі на рис. 2.46 масштаб 1 змінити на 0.1, то вийде цілком прийнятний результат (рис. 2.47). Штрихування створюється як єдиний примітив, тому при відмітці штрихування для вибору висвічується тільки одна ручка. Якщо потрібно розкласти штрихування на відрізки, які його складають, то це можна зробити командою EXPLODE (Расчленить). При розчленовуванні втрачається (якщо вона була) асоціативність штрихування.
Рис. 2.46. Штрихування, виконане з дуже великим значенням масштабу
Рис. 2.47. Штрихування, виконане з нормальним масштабом Написи Написи можуть бути створені за допомогою команди TEXT (Текст), DTEXT (ДТекст) або МТЕКСТ (МТехт). У перших двох випадках створюється примітив текст, в другому – мультитекст (багато строковий). Команда TEXT (Текст), що створює прості написи, крім клавіатури, може бути викликана з випадаючого меню Draw (Черчение), де в пункті Text (Текст) є підпункт Single Line Text (Однострочный). Після запуску команди спочатку видається повідомлення про поточний стиль, в якому пропонується написати текст: Current text style: " Standard" Text height: 2.5000 Текущий текстовый стиль: " Standard" Высота текста: 2.5000 Поняття стилю включає ім'я шрифту і гарнітуру (ряд особливостей його використання (нахил букв відносно вертикалі, наявність ефекту перевертання та ін.). На початку сеансу роботи з малюнком зазвичай доступний (і є поточним) тільки один стиль з найменуванням Standard. Згідно з вимогами стандарту ЄСКД для виконання написів на кресленнях зазвичай використовують похилий шрифт. Викреслювання букв та співвідношення їх елементів для такого шрифту відповідає гарнітурі (типу шрифту) з назвою " GOST type A". Він встановлюється в діалоговому вікні Text style (Стиль текста) (рис. 2.48), яке можливо викликати за допомогою команди Style (Стиль), або вибрати з меню Format (Формат) пункт Text style (Стиль текста). Якщо натиснути кнопку New (Новый) відкривається вікно New Text Style (Новый текстовый стиль) (рис. 2.49). За умовчанням AUTOCAD автоматично присвоює новому стилю ім'я Style1 (Стиль1) його можна змінити або погодитися з тим, що пропонує система.
Рис. 2.48. Діалогове вікно Text style (Стиль текста)
Рис 2.49. Вікно New Text Style (Новый текстовый стиль) В полі Font (Шрифт) встановлюємо Font Name (Имя шрифта) обравши потрібне зі списку. В полі Height (Высота) встановлюється висота букв, якщо всі написи на кресленні мають однаковий номер шрифта, якщо ні лишається значення 0.0000. В полі Width Factor (Фактор ширины), при необхідності, встановлюється фактор ширини (фактор ширини при значенні менше 1 – зменшує або при значенні більше 1 – збільшує ширину букв) і Oblique Angle (Косой угол) (кут нахилу букв встановлюється відносно вертикалі, тобто 15°) – рис. 2.50. Висоту попереднього напису AUTOCAD запам'ятовує і пропонує її як значення за умовчанням (у нашому прикладі – це 2.5 мм). Побудова напису починається з відповіді на питання: Specify start point of text or [Justify/Style]: Начальная точка текста или [Выравнивание/Стиль]: Ви можете вказати початкову точку тексту (це ліва точка базової лінії напису) або вибрати одну з опцій: Justification (Выравнивание) або Style (Стиль). Остання опція дозволяє вам поміняти ім'я поточного стилю.
Рис 2.50. Створення стилю тексту згідно стандарту ЄСКД Опція Justification (Выравнивание) дає вам можливість вибрати інший варіант прив'язки напису до креслення, окрім лівої нижньої точки. Цю опцію розглянемо нижче. Тому вкажіть точку, яка стане початковою точкою базової лінії напису (рис. 2.51). Базова лінія – це відрізок, на якому розташовуються букви напису без урахування букв, що мають виступи вниз (наприклад: у, щ, р – і т. п.). Наступний запит: Specify height < 2.5000>: Высота < 2.5000>: Потрібно ввести висоту (стосовно заголовних букв) тексту або вказати цю висоту другою точкою, до якої AUTOCAD обчислить відстань від початкової точки напису і візьме його за висоту.
Рис. 2.51. Результат роботи команди TEXT (Текст) Цей запит може бути проігнорований якщо й вікні Text style (Стиль текста) значення у полі Height (Высота) не нульове Далі з'явиться наступний запит: Specify rotation angle of text < 0>: Угол поворота текста < 0>: Введіть число, задаючи кут повороту базової лінії напису відносно позитивного напряму осі Х (при горизонтальному положенні це 0). Можна вказати кут повороту другою точкою (наприклад, за допомогою миші). Завершальний запит: Enter text: Введите текст: У тому місці, де ви визначили початок напису, з'явився курсор у формі букви I. Наберіть на клавіатурі текст будь-якої довжини (наприклад, Робоче креслення) і закінчіть його введення натисненням на клавішу < Enter>. До натиснення < Enter> ви можете текст ще відредагувати, після натиснення < Enter> AUTOCAD знову повторить запит: Enter text: Введите текст: При цьому текстовий курсор переміститься на рядок нижче (відстань між рядками закладена в описі шрифту) і буде готовий до введення наступного напису. Ви можете ввести новий текст або, якщо хочете закінчити команду TEXT (Текст), натисніть < Enter>. На рис. 2.51 вузловою точкою помічена точка початку тексту, а відрізком – базова лінія, яка указує заданий кут нахилу напису. Якщо в текст потрібно вставити спеціальні знаки (наприклад, діаметр) або отримати підкреслені або надкреслені символи, то можна використовувати наступні коди, які починаються з двох символів відсотка: - %%nnn — вставка символу з номером nnn (наприклад %%048 – це символ з номером 048, тобто " 0"); - %%о – вмикання/вимикання надкреслення; - %%u – вмикання/вимикання підкреслення; - %%d – вставка символу градуса " °"; - %%р – вставка символу плюс-мінус " ±"; - %%с – вставка символу діаметру " Ø "; - %%% – вставка символу відсотка " %". Режими надкреслення і підкреслення можуть діяти одночасно. Обидва режими після досягнення кінця рядка автоматично відключаються. Приклад використання спеціальних символів приведений на рис. 2.52.
Рис. 2.52. Приклади спеціального оформлення тексту Опції вирівнювання тексту стають доступними, якщо замість початкової точки вибрати J (В): Enter an option [Align/Fit/Center/Middle/Right/ TL/TC/TR/ML/MC/MR/BL/BC/BR]: Задайте опцию [впИсанный/Поширине/Центр/сЕредина/впРаво/ ВЛ/ВЦ/ВП/СЛ/СЦ/СП/НЛ/НЦ/НП]: Якщо ви вибираєте опцію Right (впРаво), то видається запит: Specify right endpoint of text baseline: Правая конечная точка базовой линии текста: Потрібно вказати точку, яка буде правим кінцем базової лінії напису. Якщо ви вибираєте опцію Middle (сЕредина), то видається запит: Specify middle point of text: Средняя точка текста: Вказана вами точка буде середньою точкою напису. Результат для трьох випадків (початкова точка, Right (впРаво) і Middle (сЕредина)) проілюстрований на рис. 2.53.
Рис. 2.53. Приклади вирівнювання по лівій, правій і середній точках Двохбуквені найменування опцій (BL (НЛ), ВС (НЦ), MR (СП), TR (ВП) і т. п.) утворені з перших букв слів Bottom (Низ), Middle (Середина), Тор (Верх), Left (Лівий), Center (Центр), Right (Правий). На рис. 2.54 приведений приклад тексту " Недра", який може бути написаний різними варіантами вирівнювання. Відрізки, відповідні верхній і нижній кромкам напису, обрамляють напис зверху і знизу, причому верхня кромка вибирається для заголовних букв. Між цими відрізками показані відрізки, відповідні базовій і середній лініям. Верхній ряд вузлових точок відповідає опціям TL (ВЛ), ТС (ВЦ), TR (ВП), середній ряд точок –ML (СЛ), МС (СЦ), MR (СП), нижній ряд точок –BL (НЛ), ВС (НЦ). BR (НП).
Рис. 2.54. Приклади вирівнювання з використанням опцій ВЛ, ВЦ, ВП, СЛ, СЦ, СП, НЛ, НЦ, НП, впРаво, Центр Опції Align (впИсанный) і Fit (Поширине) дозволяють підганяти розміри букв напису до конкретного місцеположення (рис. 2.55). При використанні опції Align (впИсанный) AUTOCAD запрошує дві точки, які беруться як кінцеві точки базової лінії – вони визначають і кут нахилу напису, і розмір тексту по ширині, а розмір букв по висоті обчислюється пропорційно ширині букв. У разі ж опції Fit (Поширине) також потрібно задати дві точки, визначальне положення і довжина базової лінії, проте AUTOCAD запрошує ще і висоту букв (цей запит може бути проігнорований). Набираємо необхідний текст потім двічі натискаємо клавішу < Enter> після чого текст стискається або розширюється. Команда МТЕХТ (МТекст) дозволяє нанести на креслення цілі абзаци достатньо довгого тексту (примітив, що утворюється при цьому, називається мультитекстом), з можливостями вирівнювання і редагування, що наближаються до можливостей таких текстових редакторів, як Microsoft Word.
Рис. 2.55. Приклади вирівнювання з використанням опцій Align (впИсанный) і Fit (Поширине) Команда МТЕХТ (МТекст) інформує про ім'я текстового стилю, що діє, і просить вказати межі мультитексту по ширині (рис. 2.56). Спочатку: Current text style: " Standard" Text height: 2.5 Specify first corner: Текущий текстовый стиль: " Standard".Высота текста: 2.5 Первый угол: Потім: Specify opposite comer or [Height/Justify/Line spacing/Rotation/Style/Width]: Противоположный угол или [ВЫСота/Выравнивание /Межстрочный интервал/Поворот/Стиль/Ширина]:
Рис. 2.56. Приклад роботи команди МТЕХТ (МТекст) Після вказівки точок розкривається вікно редактора мультитекста Multiline Text Editor (Редактор многострочного текста), в якому мерехтливий текстовий курсор пропонує ввести текст. Вікно має чотири вкладки. Перша вкладка – Symbol (Символ) (рис. 2.57) – призначена для введення і форматування тексту. Вертикальний курсор у вікні показує поточну позицію для введення або редагування тексту.
Рис. 2.57. Вікно редактора мультитексту Multiline Text Editor (Редактор многострочного текста)
Блоки Блоки використовуються при створенні креслень, які містять однакові елементи (мікросхеми, радіодеталі і т.п.). Блок – це група об'єктів (примітивів), які з'єднані в єдиний об'єкт командою BLOCK (Блок). Це можуть бути примітиви створенні командами LINE (Отрезок), ARC (Дуга), CIRCLE (Окружность), PLINE (Полилиния), TEXT (Текст). Після створення групи об'єктів введемо на клавіатурі команду BLOCK (Блок). Дану команду можна викликати також покажчиком миші або з випадаючого меню Draw (Черчение), або з панелі інструментів Draw (Черчение) (рис. 2.58).
Рис. 2.58. Кнопка відповідна команді BLOCK (Блок) Після введення команди з'являється вікно Block Definition (Определение блока) (рис. 2.59). В полі Name (Имя) вводимо ім'я блока. Потім в полі Objects (Объекты) необхідно натиснути кнопку Select Objects (Выбор объектов), щоб тимчасово повернутися в креслення та вибрати об'єкти, які повинні бути перетворенні в блок. Після натиснення клавіші < Enter> вікно Block Definition (Определение блока) з'являється знов. Далі необхідно встановити перемикач на одній з опцій: - Retain (Удалить за выбором) – після створення блоку зображення креслення не змінюється; - Convert to block (Конверсия в блок) – зображення конвертується в блок (стає єдиним об'єктом); - Delete (Удалить) – створений блок зникає з креслення. В полі Base point (Базовая точка) встановлюється точка вставки блока за умовчанням рахується, що це точка креслення (0, 0, 0), щоб встановити необхідну точку можна задати координати у віконцях X, Y, Z або натиснув кнопку Pick point (Указать точку) завдати її безпосередньо на зображенні блока курсором.
Рис. 2.59. Діалогове вікно Block Definition (Определение блока) Створений блок можна вставити в поточне креслення. Щоб мати можливість використовувати цей блок в інших кресленнях його необхідно зберегти окремим файлом. Це робиться за допомогою команди WBlock (Зблок) після введення якої на екрані з'являється вікно Write Block (Запись блока). Елементи вікна (рис. 2.60): поле Source (Источник): - Block (Блок) – обирається ім'я блока що необхідно зберегти; - Entire drawing (Весь рисунок) – зберігається поточне креслення; - Objects (Объекты) – зберігаються окремі об'єкти поточного креслення; поля Objects (Объекты) та Base point (Базовая точка) встановлюються аналогічно вікну Block Definition (Определение блока) (див. вище); поле Destination (Получатель): - File name (Имя файла) – ім'я файлу, що зберігається; - Location (Позиция) – вказується місце знаходження папки, де повинен зберігатися файл; - Insert units (Вставить юниты) – одиниці вимірювання для блока.
Рис. 2.60. Діалогове вікно Write Block (Запись блока) Створений або збережений раніше блок можна вставляти в креслення за допомогою команди Insert (Вставка). Під час вставки блок можна обертати та змінювати його масштаб не використовуючи команди ROTATE (Поворот) чи SCALE (Масштаб). Якщо блок вставлений за допомогою команди Insert (Вставка) необхідно змінити, можна перевизначити первинний блок, після чого всі раніше вставлені в креслення екземпляри блока будуть автоматично змінені. Дану команду можна викликати також покажчиком миші або з випадаючого меню Insert (Вставка) – пункт Block (блок), або з панелі інструментів Draw (Черчение) (рис. 2.61).
Рис. 2.61. Кнопка відповідна команді Insert (Вставка) Після введення команди з'являється вікно Insert (Вставка), в якому користувач має можливість вибрати блок для вставки, визначити точку вставки, масштаб і кут оберту – або інтерактивно (вказати на екрані), або ввести значення у відповідному полі (рис. 2.62).
Рис. 2.62. Діалогове вікно Insert (Вставка) Команда Insert (Вставка) вставляє блоки з таблиці блоків поточного креслення або шукає файли (раніше створенні креслення) і трактує їх як блоки під час вставки.
Питання для самоконтролю 1. Що таке " графічний примітив"? 2. Способи побудови кола? 3. В чому полягає відмінність команд LINE і TRACE? 4. Яка команда дозволяє малювати спеціальним чином розташовані прямі? 5. Способи побудови дуги? 6. Що собою являє примітив PLINE? 7. Яку опцію команди PLINE необхідно використовувати для зміни товщини лінії; яку опцію команди доцільно використовувати для зменшення товщини лінії в 2 рази? 8. За допомогою яких команд полілінію можна: а) розчленити? б) об'єднати? 9. Як задати необхідний тип шрифту? 10. Які способи вирівнювання тексту передбачені у відповідних командах? 11. Для чого служать команди BLOCK, WBLOCK? 12. Чим відрізняються прості і складні примітиви? Розділ 3. Команди редагування 3.1. Вибір об'єктів 3.2. Властивості 3.3. Видалення та відновлення об'єктів 3.4. Видалення частини об'єктів 3.5. Фаска 3.6. Сполучення 3.7. Копіювання 3.8. Віддзеркалення 3.9. Перенесення 3.10. Поворот 3.11. Подібність 3.12. Масштабування 3.13. Подовження 3.14. Розтягнення, стиснення 3.15. Розчленування 3.16. Редагування полілінії 3.17. Відміна і відновлення
|
