ОЗавдання заняття. 2.1оСкладання поетапної програми ремонтних робіт

2.1оСкладання поетапної програми ремонтних робіт.

2.2оПроведення вибору моделі підйомної установки.

2.3оПеревірка міцності каната.

2.4оВизначення раціонального режиму підйому свердловинного обладнання під час підземного ремонту.

 

3оТривалість заняття

Заняття розраховано на 2 години.

4оОсновні теоретичні відомості

4.1оОперації, що виконуються при поточних ремонтах свердловин різного способу експлуатації.

В залежності від способу експлуатації, глибини і геолого-технічної характеристики ремонтованої свердловини, а також мети ремонту і його виду технологія поточного ремонту свердловин буває різноманітною. Вона включає виконання наступних основних операцій.

Поточний ремонт фонтанно-компресорних свердловин:

-гспуск або підйом однорядного, півторарядного або двохрядного ліфта;

-гперебір ліфта або заміна окремих труб з дефектами або зношеними різьбовими з’єднаннями;

-гзміна заглиблення НКТ під рівень рідини;

-гперевірка і заміна пакерів, якорів, газліфтних клапанів і іншого обладнання;

-гзаміна або очистка підйомних труб, забитих піском, парафіном, відкладеннями солей і продуктами корозії;

-гочищення або промивання свердловин від піщаних пробок.

Поточний ремонт насосних свердловин:

-гспуск або підйом свердловинних штангових насосів, перевірка їх стану і заміна іншими;

-гперевірка і заміна клапанних вузлів і інших деталей штангових насосів;

-гперевірка, очистка або заміна глибинних штуцерів і захисних приспосіблень;

-гспуск, підйом, перевірка і заміна підземного обладнання свердловин, що працюють із застосуванням УЕВН;

-гзміна глибини заглиблення насоса;

-гперевірка насосних труб на герметичність;

-гзаміна насосних труб з дефектами або зношеними різьбовими з’єднаннями;

-гочищення насосних труб від відкладень парафіну, солей і продуктів корозії;

-гочищення або промивання свердловин з метою видалення піщаних пробок;

-гліквідація обривів або відгвинчування насосних штанг і сальникових штоків;

-грозходження прихоплених насосних труб

-гзаміна типорозміру свердловинного насоса, насосних труб і штанг.

4.2оОсобливості технологічного процесу проведення підземного ремонту свердловин, які експлуатуються ШСНУ.

4.2.1оПеред початком ремонту свердловини, що експлуатуються насосним способом, а саме з допомогою ШСНУ частково розбирають верстат-качалку. Встановивши головку балансира в крайньому верхньому положенні, на устьовому штоці дещо вище кришки устьового сальника закріплюють штанговий затискач (спайдер). Далі плавно опускають всю колону насосних штанг до тих пір, поки нижня сторона закріпленого на устьовому штоці штангового затискача не сяде щільно на кришку устьового сальника. Після цього від'єднують канатну підвіску від устьового штока. Після від'єднання устьового штока канатну підвіску приєднують до штропів талевої системи. Дещо припіднявши її, відтягують вліво чи вправо допоміжний канат, який заздалегідь прикріплений до головки балансира, при цьому остання відводиться в сторону.

Після роз'єднання устьового штока і головки балансира розбирають устьове обладнання насосної установки.

 

4.2.2оПідйом невставного насоса

Після розбирання верстата-качалки і устьового обладнання із свердловини піднімають насосні штанги з плунжером і складають рядами на містках. Потім разом з колоною НКТ піднімають циліндр насоса. При заклиненому плунжері труби приходиться піднімати заповненими рідиною.

4.2.3оПідйом вставного насоса.

Вставний насос піднімають із свердловини на колоні насосних штанг. Щоб витягнути насос із замкової опори потрібно прикласти зусилля 2-3 кН.

4.2.4оЗбільшення або зменшення глибини підвіски свердловинного насоса..

Спочатку із свердловини витягують штанги з плунжером (якщо, насос невставний) або з насосом (якщо насос вставний), а потім нарощують або зменшують намічене число труб того ж типорозміру і тієї ж марки сталі. Після закріплення колони НКТ опускають підняті із свердловини штанги з плунжером (або з насосом), а потім починають добавляти або зменшувати число штанг. Як тільки плунжер або насос дійде до потрібного положення, насосні труби заповнюють водою, а потім встановлюють правильне положення плунжера в циліндрі насоса. Посадка плунжера рахується нормальною, якщо при самому нижньому положенні головки балансира верстата-качалки нижній кінець його віддалений від верхньої точки вузла приймального клапана на 150 мм.

Для зручності монтування колони насосних штанг строго визначеної довжини використовують укорочені штанги. Після монтажу устьового обладнання і з'єднання сальникового штока із канатною підвіскою включають верстат-качалку. Правильне положення плунжера в циліндрі насоса під час експлуатації свердловини контролюється динамографом, покази якого дозволяють проводити необхідне коректування цього положення.

4.2.5оЛіквідація обриву або відкручування насосних штанг.

При обриві штанг в насосно-компресорні труби опускають ловильний інструмент, за допомогою якого піднімають нижню (обірвану) частину штанг. Потім обірвану штангу заміняють на нову того ж діаметра і марки сталі. Спускають повний комплект штанг, монтують устьове обладнання свердловини і запускають верстат-качалку.

Якщо за допомогою ловильного інструменту неможливо ліквідувати аварію, то приступають до підйому колони НКТ.

Залежно від конкретної ситуації на свердловині і експлуатаційної можливості обладнання, можуть застосовуватись й інші технології і прийоми ведення ремонтних робіт.

4.3оВибір моделі підйомної установки.

Великий обсяг робіт при ремонті свердловин поєднаний зі спуско-підйомними операціями, які виконуються за допомогою підйомних установок. Найбільш широко застосовуються підйомні установки АзІНМАШ-37А, УПА-50, А-50У, А-50М, АОРС-6О, КОРО-80.

При організації підземного ремонту виникає необхідність в розробленні програми ремонтних робіт, підборі обладнання і визначенні його режиму роботи. Стосовно проведення спуско-підйомних операцій необхідно вибрати тип підйомної установки, провести перевірку міцності талевого каната при вибраній схемі оснастки, визначити раціональний режим роботи підйомної установки.

Основним параметром підйомної установки є її вантажопідйомність. Необхідна вантажопідйомність установки визначається максимальною вагою свердловинного обладнання, яке піднімається з врахуванням можливих ускладнень. Наприклад, у випадку заклинювання плунжера насоса приходиться піднімати колону насосних штанг разом з трубами і рідиною. При обриві штанг необхідно піднімати колону НКТ разом зі штангами. Крім того, колона НКТ може бути прихвачена піском. Тому нема потреби точно визначати за даними свердловини максимальне зусилля на гаку. При виборі моделі підйомної установки необхідно врахувати аварійні випадки і ускладнення.

Використання потужності двигуна підйомної установки має особливість, яка полягає в тому, що по мірі підйому зі свердловини труб або штанг навантаження на гаку паде, а отже, навантаження на двигун при постійній швидкості зменшується.

За наявності однієї швидкості підйому при постійному числі обертів вала корисна потужність двигуна паде пропорційно часу підйому від повної потужності на початку підйому до нульової потужності в кінці його.

Для підйомної установки з однією швидкістю підйому середній коефіцієнт використання потужності за весь процес підйому не перевищує 50 %. Степінь використання потужності зростає зі збільшенням числа швидкостей. Також слід відмітити, що коефіцієнт використання потужності залежить не тільки від числа швидкостей, але і від співвідношення між ними. Введення другої швидкості не дало б суттєвого виграшу при використанні потужності, якщо б друга швидкість була вибрана близькою до першої або перевищувала її в багато раз.

Очевидно, що для кожного числа швидкостей існує найвигідніше співвідношення між їх величинами, при яких коефіцієнт використання потужності досягає максимуму. Загальна тривалість підйому в такому випадку є найменшою.

Поряд з цим збільшення числа швидкостей підйомної установки більше п’яти – шести недоцільно, так як перевага в незначному покращенні коефіцієнта використання потужності, отримана від кожної додаткової швидкості, не може виправдати ускладнення конструкції, а отже, і незручності керування установкою.

На даний час більшість підйомних установок мають в наявності чотири швидкості. Їхнє раціональне застосування при проведенні спуско-підйомних операцій забезпечить більш повне використання потужності установки. Зважаючи на це, доцільним є визначення раціонального режиму підйому свердловинного обладнання.