Теоретичні матеріали до виконання роботи. Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї

Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображається в мозку й преживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями, почуттями.

Почуття – це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції – радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

Емоції – це безпосередня форма вираження почуттів.

Порівняно з емоціями почуття – більш стійкі і тривалі психічні явища, які мають чітко виражений предметний характер. Людина не може переживати почуття взагалі, воно завжди прив’язано до кого-небудь або чого-небудь і виражає стійке ставлення цієї людини до певних об’єктів, реальних чи уявних. В процесі життєдіяльності почуття виявляються пізніше, ніж ситуативні емоції, і більшою мірою залежать від тих виховних впливів, які здійснюють на людину сім’я, школа, суспільство в цілому.

Емоції та почуття характеризуються: якістю, полярністю, активністю, інтенсивністю, тривалістю. Емоції і почуття здійснюють сигнальну і регулювальну функції, спонукують людину до знань, праці, вчинків або стримують її.

Емоційні стани інших людей людина визначає за особливими, виразними рухами, мімікою, зміною голосу тощо. Певним почуттям відповідають свої специфічні форми вираження. Більш наочно відображені почуття у міміці. Почуття також виражаються у пантоміміці та у мимовільних м’язових рухах. Особливо повно відображуються почуття у мовленні, яке містить не лише певні думки, а й ставлення до них того, хто говорить. Велику роль відіграє інтонація. Вираження почуттів, як і самі почуття, соціально обумовлене. Форма та застосування виразних рухів визначаються системою конкретних суспільних взаємин і стають об’єктом соціального контролю.

Класифікація емоцій і почуттів:

1) за впливом на діяльність: · стенічні – ті, що посилюють активність, спонукають до діяльності; · астенічні – ті, що пригнічують людину, послабляють її активність, демобілізують.

2) за формою перебігу, усвідомленням, силою і тривалістю:

· чуттєвий тон – безпосередні переживання, які супроводжують окремі відчуття (наприклад, температурні, слухові, смакові) та спонукають суб’єкта до їх збереження або усунення.

· настрій – це слабо виражені емоційні переживання, які вирізняються значною тривалістю і слабким усвідомленням причин і факторів, що їх викликають.

· афекти – це сильне, короткочасне збудження, що виникає раптово, оволодіває людиною такою мірою, що вона втрачає здатність контролювати свої дії та вчинки.

· стрес – емоційний стан, який виникає у відповідь на найрізноманітніші екстремальні дії (стресори) – загрозу, небезпеку, образу тощо. Де в чому нагадує афект.

· фрустрація являє собою своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи.

· пристрасті – це сильні, стійкі, довготривалі почуття, які захоплюють людину, володіють нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямі, в зосередженні їх на одній меті.

3) за складністю, змістом і спрямованістю:

· нижчі (емоцій, прості почуття) – переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю, властиві і людям, і тваринам.

· вищі (складні почуття) – виникають в результаті усвідомлення об’єкта, який викликав їх – переживання задоволення від сприймання музики, пейзажу:

Емоційність є вродженою, але афекти, і тим більше, почуття розвиваються у перебігу життя, що визначає особистісний розвиток людини.

Воля – свідоме регулювання людиною своєю поведінкою, діяльністю, спілкуванням, яке пов’язане з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. Це здатність людини, яка виявляється у самодетермінації (самообумовленості) та саморегуляції поведінкою і психічних явищ.

Основні ознаки вольової дії: 1. Докладання зусиль для виконання вольового акту. 2. Наявність продуманого плану здійснення поведінкового акту. 3. Підсилена увага до вольової дії і відсутність безпосереднього задоволення, яке отримується в процесі і в результаті її виконання. 4. Зусилля волі спрямовані не стільки на перемогу над обставинами, скільки на подолання самого себе.

Жодна більш чи менш складна життєва проблема людини не розв’язується поза волею. Ніхто на Землі ніколи ще не досяг видатних успіхів, якщо не мав видатної сили волі. Людина, в першу чергу, тим і відрізняється від всіх інших живих істот, що в неї, крім свідомості та інтелекту, ще є і воля, без якої задатки залишились лише порожнім звуком.

На рівні особистості виявлення волі знаходить своє вираження у первинних (базових) та вторинних вольових якостях: сила волі, наполегливість, витримка, енергійність; рішучість, сміливість, самовитримка, впевненість у собі. До третинних належать такі вольові якості, які пов’язані з моральними: відповідальність, дисциплінованість, принциповість, зобов’язаність, ініціативність, організованість та ін.

 

Додаток 1