Стратегічний аналіз розвитку організаціїСтратегічний аналіз означає перетворення бази даних, отриманих в результаті аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища, а також місії і цілей на стратегічний план підприємства. Стратегічний аналіз означає по суті формування стратегічного плану підприємства. Інструментами стратегічного аналізу (планування) є: - формальні (стандартні) моделі. У вітчизняній економічній літературі під моделлю прийнято розуміти певне формалізоване в термінах економіко-математичних методів відо браження економічних процесів і явищ. В ринковій же економіці великого поширення набуло поняття моделі як інструменту вироблення стратегій, не обов'язково формалізованої у вигляді математичних відносин, однак такої, що відображає дина мічність процесів у зовнішньому і внутрішньому середовищі.В цьому аспекті методи і моделі являють собою в певній мірі синоніми. До формальних моделей можна віднести матричні методи, що становлять окрему тему для вивчення. - самостійний творчий аналіз (планування) з використанням відомих традиційних методів і прийомів економічного аналізу серед яких: 1) Статистично-економічний метод. Прийоми: а) статистичне спостереження - для збору цифрових даних, вибірково го обстеження, анкетування тощо; б) прийоми економічного групування, порівняння, вирахування середніх і відносних ве личин, індексів тощо - для аналізу зібраного матеріалу, вста новлення закономірностей, виявлення резервів, чинників, тем пів змін, інтенсивності явищ. 2) Розрахунково-конструктивний метод. Прийоми: а) ви ділення головної ланки; б) зважування; в) аналогії; г) евристичний; д) застосування нормативів - для виділення голов них чинників і умов, створення системи заходів, моделей, кон цепцій, програм розвитку та інших проектів. 3) Абстрактно-логічний метод. Прийоми: а) індукції і дедукції; б) аналізу і синтезу; в) порівняння; г) системно-структурний; д) формалізації і моделювання; е) програмування і прогнозування - для розробки графічних і інших моделей, розширення визначень існуючих понять, створення системи роботи, концепцій і програм. 4) Монографічний метод - для детального дослідження і опису окремого типового або передового підрозділу (об'єкту). 5) Економіко-математичні методи, зокрема, симплекс-метод - для оптимізації об'єкта дослідження і максимізації прибутку; кореляційно-дисперсний аналіз - для встановлення взаємозалежностей складових об'єкта, виявлення чинників і рівня їх впливу. Для стратегічного аналізу найчастіше використовуються методи: - розрахунково-аналітичні - балансовий, нормативний і інші; - графоаналітичні - екстраполяційні (трендові), сіткові, регресивно-аналітичні, кореляції, трендів тощо; - економіко-математичні - лінійного, нелінійного і дина мічного програмування, теорії ігор та інші; - евристичні (побудовані на досвіді дослідників і експер тів) - методи експертних оцінок, методи сценаріїв, т.д. - специфічні методи і моделі стратегічного аналізу, які, до речі, широко використовуються за рубежем, наступні: а) метод розриву; б) модель життєвого циклу товару (ЖЦТ); в) крива досвіду; г) модель „продукт-ринок», д) матричні методи портфельного аналізу (БКГ, „Мак-Кінсі», АДЛ) та інші. Стратегічний аналіз проводиться, як правило, у два етапи: - набір планових показників, що виражають ідею, місію і цілі підприємства та їх порівняння з реальними мож ливостями, що пропонує середовище і встановлення розриву між ними. - визначення альтернативних варіантів стратегічного плану (можливих варіантів розвитку). На першому етапі стратегічного аналізу встановлюють розрив між стратегічними цілями підприємства і його можливостями, використовуючи, зокрема, один із специфічних методів аналізу - метод розриву. Аналіз розриву проводиться в такій послідовності: - рангуються по строках стратегічні цілі підприємства. По цих же строках проставляються реальні можливості підприємства; - визначаються розриви між цілями і можливостями під приємства по кожному строку (періоду); - розробляються певні заходи (програми і тактичні дії) по заповненню розривів на кожну дату. Модель аналізу розривів можна зобразити наступним чином (рис.5.3.).
Рисунок 5.3 - Графічна модель методу розриву
На другому етапі стратегічного аналізу формують альтернативні варіанти стратегічного плану (можливі варіанти розвитку), застосовуючи при цьому відомі (названі вище) специфічні методи стратегічного аналізу. Крива досвіду (аналіз динаміки витрат) Крива досвіду демонструє залежність між обсягами виробництва і витратами на нього і засвідчує, що витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість) знижуються на 20 % кожного разу, коли обсяг виробництва подвоюється. Зниження витрат при збільшенні обсягів виробництва зумовлюються дією наступних чинників: а) проявляється ефект економії на масштабах; б) з'являються переваги у технології (при розширенні виробництва); в) з'являються можливості для кращої організації виробни цтва. Відповідно до кривої досвіду, основним завданням стратегії підприємства має стати постійне розширення власної долі ринку. Це означає відповідне зростання обсягів виробництва і, згідно тієї ж кривої, зниження собівартості продукції, а отже зростання прибутків. З другого боку, зниження собівартості дає можливість знижувати реалізаційну ціну і, отримавши таким чином цінову перевагу, дальше розширяти долю ринку. Недолік моделі полягає в тому, що при її застосуванні враховується лише одна із внутрішніх можливостей. При цьому не береться до уваги стан зовнішнього середовища. Це означає, що криву досвіду при стратегічному аналізі успішно можна застосовувати лише в комплексі з іншими моделями. Модель життєвого циклу товару на ринку (аналіз динаміки ринку). Дана модель (рис. 5.4) теж враховує лише один чинник дія льності підприємства - уже зовнішній - динаміку ринку.
Рисунок 5.4 - Модель життєвого циклу товару І — дослідження та розроблення товару; ІІ — запровадження товару на ринок; ІІІ — розширення ринку збуту; IV — використання переваг; V — зрілість товару; VI — насичення ринку; VII — витискування товару з ринку. В основу аналізу ринку покладено відому модель життєвого циклу товару (ЖЦТ), яка є аналогією життєвого циклу біологічної істоти. Тобто життєвий цикл товару на ринку поділяється на кілька фаз, кожній з яких відповідає певний рівень збуту, при бутку та інших маркетингових показників. У кожній фазі є свої специфічні проблеми в освоєнні ринку, які з успіхом мо жна розв'язати, застосовуючи відповідні стратегії. Головною ідеєю концепції життєвого циклу продукції є підтвердження тимчасового характеру ринкового життя товару. Навіть товари зі стрімким зростанням обсягів продажу і прибутку колись проходитимуть етапи зрілості, насичення і витиснення з ринку. У зв’язку з цим кожне підприємство мусить своєчасно потурбуватись про заміну своїх товарів новими. Відповідно до зміни обсягів збуту і прибутку модифікується і маркетингова програма. Основна мета такого модифікування — продовження часу існування товару на ринку, збільшення віддачі від нього для підприємства. Моделі кривої досвіду і ЖЦТ є найпростішими методами стратегічного аналізу, оскільки дозволяють будувати стратегію на врахуванні дії лише одного із чинників діяльності підприємства. Модель „ продукт-ринок» являє собою матрицю за допомогою якої можна визначити ступінь ризику чи, відповідно, ймовірність успіху за певних поєднань дії двох факторів - ринку і продукту (табл. 5.7).
Таблиця 5.7 Матриця „продукт-ринок»
Модель використовують при виборі певного виду бізнесу залежно від ступеня ризику, який може собі дозволити підприємство. Може також застосовуватись при формуванні портфеля бізнесів, особливо при розподілі інвестицій між стратегічними областями бізнесу.
|
