Стан ринку зерна у світіНад проблемами світового виробництва зерна, його споживання, якості, запасів і торгівлі працюють різні міжнародні організації. Основну масу зерна у світі дають пшениця, кукурудза, рис і ячмінь. Світове виробництво зерна основних культур в 2006-2007 роках становило (млн. т): пшениці - 593, 2, ячменю – 137, 3, кукурудзи – 704, 2, а в 2007/08 роках (млн. т): пшениці – 603, 6, ячменю – 132, 8, кукурудзи – 766, 2. Найбільшими виробниками зерна у світі є Китай і Корея. Вони збирають зернових культур понад 500 млн. т у рік. Друге місце за обсягом виробництва зерна у світі посідає США, на третьому місці – країни ЄС. До великих світових виробників зерна належать: Індія, Бразилія, Аргентина, Мексика, Канада, Австралія, Франція, Німеччина, Росія, Україна та інші. За останні роки в Україні було проведено велику роботу з підвищення врожайності зернових культур, поліпшення якості зерна і зниження його собівартості. Валовий збір зерна в Україні в 2006 році становив 38, 1 млн. т, в тому числі пшениці 18, 7, жита – 1, 05, ячменю – 9, 0, вівса – 0, 8, кукурудзи – 7, 2, проса – 0, 1, гречки – 0, 3, рису – 0, 1, зернобобових – 0, 8 млн. т. (рис. 1.1.). Сільськогосподарський потенціал України дозволяє вирощувати щорічно 45-50 млн. т зерна і більше. Проте, різке скорочення валового збору зерна в Україні відбулося у 2007 році. Обсяги світової торгівлі зерном коливаються від 200 до 220 млн. т, що перевищує 10% обсягу виробництва. Значні зрушення на світовому ринку зерна виникли після 1990 року. Це пов’язано з дією глобальних політичних і економічних факторів та з активними пошуками механізмів регулювання виробництва і розподілу зерна. У 2003-2006 роках Україна стала великим світовим експортером зерна. За цим показником вона посідала п’яте місце в світі. Експорт зерна перевищив 10 млн. т. Найбільшими імпортерами українського зерна є Канада, країни Європейського Союзу, Єгипту, деякі країни Близького Сходу. Частка України в імпорті зерна Європейського Союзу становила в 2003-2005 роках 50% (1, 5 млн. т). Щорічне споживання продуктів із зерна із 106 до 125 кг на людину, як в Україні, так і в інших країнах.
Рис. 2.1. Валовий збір зернових культур в Україні за період 2000-2008 років
Збільшення обсягів виробництва зернових культур в Україні, раціональне і ефективне їх використання має загальнодержавне, економічне і соціальне значення. Щорічні світові запаси пшениці на кінець сезону становлять від 100 до 110 млн.т (18-20% від виробництва). Найбільшими вони є в США (15-20 млн.т), ЄС (11-12 млн.т), Канаді (8-10 млн.т) та Австралії (3-4 млн.т). Пшениця є важливим продуктом світової торгівлі. До експортно-імпортних операцій щорічно залучено 105-110 млн.т цього зерна, або 17-18% від обсягу світового виробництва (табл. 2.1). Найбільшим експортером пшениці в світі є Канада (19-20 млн.т у рік), Індія (17-18 млн.т у рік). Від 15 до 20 млн.т зерна вивозять щорічно Австралія та Європейський Союз. Багато пшениці постачають на світовий ринок Аргентина (8 -12млн.т), Росія, (10-11 млн.т) (рис.2.3.). Серед країн ЄС експортерами пшениці с Франція і Великобританія (по 4-5 млн.т у рік), у тому числі за межі ЄС - по 2-3 млн.т.
Таблиця 2.1
У 2005 - 2007 роках Україна була невеликим світовим експортером пшениці (від 1, 3 до 6, 8 млн.т у рік) (табл.2.2.).
До великих світових імпортерів пшениці належать Бразилія. Єгипет, Японія, Іран, Алжир. Індонезія і навіть ЄС. Інші країни щорічно завозять таку кількість пшениці, млн.т: Мексика, Ірак. Філіппіни і Марокко - по 3-3, 5; Ємен - 2-2, 5; Ізраїль. Нігерія - по і, 5-2; Колумбія, Венесуела. Перу, Туреччина, КНР, Тайвань, Малайзія. Бангладеш, Лівія і Туніс - по 1-1, 5. Географія експорту та імпорту пшениці в світі дуже широка. Наприклад, Аргентина вивозить її в такі країни: Бразилію, Туреччину, Єгипет, Іран, Перу, Індонезію, Туніс, Кенію. Марокко, ЄС, Нігерію, Кубу. Алжир. Польщу. Малайзію, Колумбію. Чилі, Хорватію, КНР, Венесуелу, Болівію, Бангладеш та інші країни. Основну кількість ячменю (до 70%), якийпродукується в світі, використовують як корм для тварин, від 15 до 20% - у пивоварній промисловості. Незначна його кількість є сировиною для виготовлення крупів, борошна тощо. Найбільшими виробниками продовольчого з ячменю є країни Близького Сходу, Північної Африки, СНД, у тому числі Україна, З 2000 р. по 2007 р. обсяги виробництва ячменю в світі були в межах 128-154 млн.т. За останні роки світове виробництво ячменю знижувалось. У 2006 році, порівняно з 1997 роком, його було продуковано на 20 млн.т менше. Найбільше ячменю продукується в Європі, насамперед у Європейському Союзі (рис. 4). На країни ЄС припадає майже 40% світового виробництва ячменю. Тут продукується конкурентоспроможний на світовому ринку ячмінь, оскільки його собівартість є низького, а якість високою.
Посівна площа під ячменем в Україні з 1998 р. розширювалася з року в рік. У 2001 р. в країні було зібрано 10, 2 млн.т цього продукту. Понад 90% світового виробництва ячменю споживається країнамипродуцентами. Для прикладу, у 1997 р. ними було спожито, млн.т: ЄС - 43, 6 з 64, 3; Росією - 16, 2 з 20, 8; Канадою - 11, 5 з 13, 6; країнами Східної Європи - 11, 2 з 11, 4. Великим світовим споживачем ячменю є Саудівська Аравія, яка у 1997/98 р. споживала його 6, 1 млн.т. (табл..1.3.). Щорічні світові запаси ячменю на кінець сезону у 1997 - 2000 рр. становили 15-16% від обсягу виробництва. Найбільшими вони були в ЄС (6-8 млн.т), Канаді (2-3 млн.т) і США (1, 5-2, 5 млн.т). Ячмінь є важливим продуктом світової торгівлі. Його щорічні експортно-імпортні операції становлять від 12 до 16 млн.т (10% від світового виробництва).
Таблиця 2.3.
До найбільших експортерів ячменю належить Європейський Союз (6-7 млн.т у рік). Друге місце за цим показником посідає Австралія (3-4 млн.т). По 1 млн.т ячменю експортують щорічно Канада і Туреччина. На країни ЄС та Австралію припадає 2/3 світового експорту ячменю. Експортерами ячменю є Росія, США, Сирія та Україна. У 2005/06 р. наша країна експортувала майже 3 млн.т цієї продукції. Основними виробниками кукурудзи є США, КНР і країни - члени ЄС (рис.2.5.)
Кукурудза є важливим продуктом світової торгівлі. Обсяги експортно-імпортних операцій становлять від 65 до 70 млн.т у рік (табл. 2.4.). Ситуація на світовому ринку кукурудзи формується під дією багатьох факторів, найважливішим з яких є обсяги виробництва кукурудзи в США. За останні роки враховують також " аргентинський" і «китайський» фактори. Популярність кукурудзи на світовому ринку пояснюється насамперед низькими цінами та великими обсягами її виробництва.
Таблиця 2.4.
Світовим монополістом з експорту кукурудзи, як і у виробництві її, є США. Частка країни за цим показником становить 75%. Багато зерна щорічно експортують Аргентина і КНР (6-12 і 2 -5 млн.т відповідно). З країн ЄС найбільше кукурудзи експортує Франція. Кукурудзу постачають на світовий ринок також деякі східноєвропейські країни, зокрема, Румунія (500-700 тис.т у рік) та Угорщина (0, 5-1, 5 млн.т у рік). До найбільших світових імпортерів кукурудзи належить Японія, частка якої становить майже 25%. Великими імпортерами кукурудзи є Південна Корея, Тайвань, Мексика та Єгипет. Значна кількість цього зерна у згаданих країнах використовується для виробництва цукрозамінники (фруктозних сиропів). Обсяги імпорту кукурудзи названими вище країнами разом з ЄС, Малайзією, Колумбією, Саудівською Аравією та Іраном становила понад 2/3 світового імпорту. Канада, Алжир, Чилі, Індонезія, Домініканська Республіка, Перу і Туреччина імпортують у рік від 750 до 1 млн.т кукурудзи (кожна). Згідно з даними Міжнародного науково-дослідного інституту рису, зростання населення країн, які розвиваються, призводить до необхідності нарощування світового виробництва рису. Це пов'язано також із збільшенням грошових доходів населення цих країн та зі змінами в структурі харчування. Особливо це стосується країн Південно-Східної Азії. Понад 90% світового виробництва рису припадає на Азію. Частка інших регіонів Земної кулі в продукуванні цього зерна становить, %: Південна Америка - від 3 до 4, Африка - 2-3; Північна Америка - 1-2; Європа - 0, 5-1. Невелика кількість рису вирощується на Близькому Сході, в Центральній Америці, Австралії. Щорічне світове виробництво рису з 1997/98 р. по 2006/07 р. було в межах 570-610 млн.т. Обсяги виробництва рису країнами світу наводяться з розрахунку на неочищене (нешеретоване) зерно. Провідними країнами у виробництві рису є КНР та Індія. У 2006/07 р. вони виробили його 188 та 129 млн.т відповідно. Частка цих країн у світовому виробництві цього зерна становила понад 53% (рис.1.6.). Значна частка в продукуванні рису припадає на Індонезію, Бангладеш, В'єтнам, Таїланд, Японію, Філіппіии і Бразилію. Частка десяти названих країн у світовому виробництві рису в 2006/ 07 р. становила 87, 1% (515 млн.т із 591 млн.т). Інші країни світу продукують у рік таку кількість рису, млн.т: США - 8-9; Південна Корея - 7-8; Пакистан - 6-7; Єгипет - 4-6; ЄС - 2, 0-2, 5; Тайвань - 1, 5-2, 0; Австралія - 1, 0-1, 5.
Рис вирощують у країнах Середньої Азії, Закавказзя, у південних областях Росії та України. Щорічні посівні площі під рисом в Україні з 1990 р. по 2007 р. були в межах 20-28 тис. га, порівняно з 1911 р. вони зменшилися на 6-12 тис. га. В 1986-1990 рр. щорічно виробництво рису становило в середньому 160 тпс.т. У 2000 р. було зібрано 90 тис.т цього зерна, а в 2007 р. - 70 тис.т. Основні країни-продуценти рису створюють великі сезонні перехідні запаси. На кінець сезону 1994/95-2006/07 рр. щорічні світові запаси рису були в межах 50-60 млн.т (10% від світового виробництва), у тому числі КНР - від 21 до 27 млн.т, в Індії - від 11 до 14 млн.т. Великі перехідні запаси рису у цих густонаселених країнах дозволяють обійтися без його імпорту і є регулятором цін як у зовнішній, так і у внутрішній торгівлях. Щорічні експортно-імпортні операції рису за 1997-2007 рр. становили від 18, 8 до 27, 7 млн.т (3-4% від світового виробництва). Провідним експортером рису є Таїланд. Частка країни в світовому експорті цього виду зерна в 2007 р. становила понад 30%. Багато рису експортують також В'єтнам, США, Індія, Пакистан, КНР, Австралія, Уругвай, Аргентина, країни ЄС.
|
За обсягами виробництва ячменю друге і третє місця у світі посідають Росія і Канада. Багато ячменю вирощують США, Туреччина, КНР, Австралія, Казахстан і Марокко. До великих світових виробників цього зерна належить Україна.
У 1985 р. валовим збір кукурудзи в Україні перевищив 7, 3 млн.т. У 1990 р. він знизився до 4, 7 млн.т, у 1995 р. - до 3, 4 млн.т, у 2000 р. -до 1, 7 млн.т, у 2005р. – до 0, 9 млн.т. За звітний період значно зменшилася посівна площа під кукурудзою - з 2, 6 млн. га до 800 тис. га. Урожайність кукурудзи в країні за останні роки дуже низька (28-30 ц/га). Вона в 2, 5-3 рази нижча, ніж у провідних країнах світу. Незважаючи на це, в 1997 р. в Україні було зібрано рекордний після 1990 р. урожай кукурудзи - 5, 3 млн.т. Однак у 1999 р. і 2000 р. урожайність зерна становив тільки 2, 3 та 1, 7 млн.т відповідно. Починаючи з 2001 р., щорічний валовий збір кукурудзи перевищував удвічі рівень 1999 р. У 2006 р. із посівної площі 1, 4 млн. га було зібрано 3, 8 млн.т цього зерна, а в 2007 р. із площі 1, 3 млн. га - 3, 6 млн.т.
Основна кількість світового виробництва рису споживається в країнах-продуцентах. Дані обсягів споживання рису, його сезонних перехідних запасів та експортно-імпортних операцій прийнято зазначати з розрахунку на очищений (шеретований) рис. Частка такого зерна займає 2/3 обсягу неочищеного (нерешетованого) рису.
