Студопедия — Сучасне уявлення про махорку та особливості її вирощування
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Сучасне уявлення про махорку та особливості її вирощування






Махорка (Nicotiana rustica) - це однорічна рослина родини пасльонових. У сухому листі махорки міститься 5-15% нікотину, 15-20% органічних кислот, у тому числі 10% і більше лимонної кислоти. З махорки одержують: махорку крупку, нюхальний тютюн, нікотинові препарати, нікотинову кислоту (вітамін РР), лимонну кислоту.

Коренева системастрижнева, добре розвинена, проникає в грунт на глибину 1, 5 м і більше. Більша частина коренів розміщується у верхньому 30 - 40 см шарі грунту.

Стебло прямостояче, ребристе або кругле з пухкою серцевиною, зеленого або жовтого забарвлення, заввишки до 1, 2м. Листки черешкові, серцевидні або яйцеподібні, трикутні, лопаті, еліпсо або ниркоподібні, зморшкуваті, світло- або жовто-зелені. На стеблі почергово розміщується від 12 до 20 листків. Листя й стебла вкриті короткими головчастими волосками. Вони мають сильний специфічний запах.

Квіткидрібніші, ніж у тютюну, двостатеві, п'ятірного типу, із приквітниками, зелені або жовтувато-зелені. Квіти махорки - самозапильні, але не виключене й перехресне запилення.

Плід - двостулкова багатонасінева коробочка. В одній коробочці 300 -500 насінин. Насіння дрібне, коричневе або кремове з кострубатою поверхнею. Маса 1000 насінин 0, 25 - 0, 35 г.

Махорка відзначається невибагливістю до грунтів пластичністю біології, тому її вирощують у різних грунтово-кліматичних зонах - від Заполяр'я до південних районів. В онтогенезі махорки і тютюну виділяють 10 фаз індивідуального росту й розвитку: спочиваюче насіння, проростання насіння, сходи, вкорінення сходів, формування розсади, вкорінення її в полі, формування рослин, цвітіння, формування й достигання насіння, формування й достигання листя.

Насіння починає проростати за температури 7-8°С. Оптимальна температура для росту й розвитку рослин 20 - 30°С. Температура вище 35°С пригнічує розвиток, а заморозки мінус 2 - 3°С призводять до загибелі рослин. Тривалість вегетаційного періоду в полі махорки-сіянки 90 - 130, махорки-саджанки 70 - 100 днів.

Махорка – це рослина довгого дня, прискорює свій розвиток у міру просування на північ, що дає змогу вирощувати її навіть у Заполяр'ї. Махорка дуже вибаглива до вологи. Вона абсолютно не витримує перезволоження грунту. Оптимальна вологість грунту для неї 70 - 90%. Недостатня вологість грунту зумовлює підгоряння листя або передчасне їх відмирання. Транспіраційний коефіцієнт махорки 450 - 500. Кращими для махорки є супіщані й суглинисті чорноземи, темно-сірі та сірі підзолені грунти, родючі й удобрені органічними добривами. В Україні найбільше районовано наступні сорти махорки:

· Високоросла зелена 317;

· Малопасинковий пехлець 4;

· Хмелівка 125-с.

Способи вирощування. Махорку можна вирощувати двома способами - сіянкою (висіванням насіння безпосередньо в поле) і саджанкою (садінням розсади в полі). В умовах України за обох способів вирощування культура може давати високі врожаї. Проте для сіянки більш придатні ділянки із структурними грунтами, а низинні - з високою родючістю, де обробіток проводять пізніше, доцільно відводити під саджанку.

Технологія вирощування. Махорку, як дуже вибагливу до родючості грунту культуру розміщують у спеціальних сівозмінах на найбільш родючих грунтах: глибоких чорноземах, наносних землях у долинах річок, окультурених торфовищах тощо.

Найкращими попередникамидля неї є багаторічні трави, кормові буряки, овочеві культури, віко-вівсяна суміш на сіно. Махорка добре росте 2-3 роки підряд на одному місці, якщо вносити достатню кількість добрив.

Обробіток грунту. Під махорку зяблеву оранку проводять на глибину 27-30см плугами з передплужниками. Якщо її розміщують після ранніх культур, площу спочатку лущать, а потім глибоко орють. Передпосівний обробіток грунту під махорку починають у перші дні весняних польових робіт. При вирощуванні махорки весняний обробіток обмежують шлейфуванням і боронуванням важкими боронами у 2 - 3 сліди на глибину 3-4 см, щоб не пересушити верхній шар грунту.

На площах, відведених під саджанку (розсадна культура), весняний обробіток включає раннє боронування та шлейфування і наступні 2-3 культивації на глибину 8 – 10 см. Низинні ділянки з важкими грунтами, особливо при весняному внесенні гною, рекомендується переорювати на глибину 15 - 18 см з боронуванням.

Удобрення. Махорка виявляє підвищені вимоги до поживних речовин. На 1 ц урожаю (в перерахунку на суху речовину) вона виносить у середньому 3 - 3, 5 кг азоту, 0, 8 – 1 кг фосфору, 3, 5-4 кг калію, 6 кг кальцію. Махорка дуже чутлива до добрив. При високому рівні агротехніки внесення 35 - 40 т/га гною підвищує врожай її на 20 - 30 ц/га.

На підзолених чорноземах під махорку треба вносити гній в розрахунку 30 - 40 т/га або повне мінеральне добриво К80-120Р60-90К60-90. Найвищі врожаї дає махорка при внесенні суміші органічних і мінеральних добрив. Їх слід вносити восени під глибоку оранку. Лише в заплавах річок деяку перевагу має весняне удобрення із заорюванням добрив на 15-18 см.

Високі прирости врожаю забезпечує суперфосфат, внесений з поливною водою під час садіння в дозі 1 ц/га або під час сівби махорки. Він прискорює розвиток рослин, поліпшує приживаність розсади.

Ефективним для підвищення врожайності махорки є підживлення, особливо на початку вегетації: сіянки - після проривання, саджанки - через 10 -12 днів після садіння. При підживленні вносять повне мінеральне добриво (20 - 30 кг/га) на відстані 10 – 12 см від рядка на глибину 6-8 см.

Сівба. Сіють махорку одночасно з ранніми ярими культурами. Для цього використовують сухе й пророщене насіння, змішане в однакових кількостях. Якщо ранні сходи від пророщеного насіння пошкоджені заморозками, можна мати повторні сходи без пересівання (за рахунок сухого насіння). Махорку сіють при ширині міжрядь 50 - 60см. На 1 га висівають 4 – 5 кг насіння (в перерахунку на сухе), загортаючи його на глибину 1см. Під час сівби грунт у рядках ущільнюють катками, які йдуть услід за сошниками.

Садіння. В усіх районах вирощування махорки в Україні ефективніше раннє садіння - наприкінці квітня або в першій декаді травня. За багаторічними даними Лохвицької дослідної станції, при садінні на початку травня урожайність махорки становила 34, 1 ц/га, в другій половині травня -24, 8 ц/га, а на початку червня -17, 2 ц/га.

Сорти махорки з великим листям (Хмелівка) висаджують дещо рідше, ніж сорти із середнім за розміром листям (Високоросла зелена). При розсадній культурі махорки на кожний гектар закладають по 30 – 40 м2, парників або 40 – 50 м2 теплих грядок. На 1 м2 парників висівають (у перерахунку на сухе насіння) 1, 5 -2 г, теплих грядок 2 - 2, 5 г насіння. Перед висіванням насіння протруюють у розчині формаліну (одна частина 40 % формаліну на 50 частин води).

Садять махорку розсадосадильними машинами або вручну з шириною міжрядь 50 або 60 см, між рослинами в рядках 25 – 30 см. Через 5- 6 днів після садіння махорки підсаджують розсаду на місце загиблих рослин.

Догляд. Першим заходом догляду за посівами є шарування, яке проводять як тільки з'являться сходи, а коли весна холодна, то й до з'явлення сходів (сліпе шарування). Через 8-10 днів шарують удруге з одночасним виполюванням бур'янів у рядках. Коли на рослинах з'являться 2-3 справжніх листки, проводять механізоване букетування (довжина букетів 10 - 12, а відстань між ними 50 - 60 см).

Проривають сіянку в період утворення 4-5 справжніх листків, залишаючи в гнізді по дві найбільш розвинені рослини, а при рядковому розміщенні рослини залишають через 25 – 30 см.

Протягом вегетації міжряддя махорки обробляють культиваторами 3-4 рази. У дощову погоду глибину розпушувань збільшують до 8 – 10 см, а в посушливу - зменшують до 5 - 6 см.

Важливим агрозаходом при вирощуванні тютюну махорки саджанкою є видалення нижніх пожовклих листків. Видаляють їх через 10 - 12 днів після садіння, відламуючи по 2-3 застарілих і пожовклих листків. При вирощуванні махорки-сіянки ці листки не виділяють, бо це не сприяє підвищеннюврожайності.

Для підвищення врожайності і якості махорки обов'язково обламують суцвіття (вершкують) і бокові пагони (пасинкують). Одночасно з вершкуванням видаляють верхні недостатньо розвинені й нижні застарілі листки. Для достигання залишають на рослині 9 - 10 листків у крупнолистих і 11 - 12 у середньолистих сортів махорки.

Збирання. Приріст сухої речовини й інтенсивне утворення нікотину відбувається в перші 20 - 30 днів після вершкування рослин. Через 40 - 45 днів ці процеси припиняються і настає технічна стиглість листя. Її визначають за такими ознаками: листя стає щільним, звисає вниз, частково втрачаючи хлорофіл, про що свідчать світлі плями, які з'являються на ньому; пластинка листка стає дуже крихкою і при незначному згинанні ламається. Збирають цілі рослини махорки, зрізуючи стебла біля землі. Щоб прискорити сушіння і зменшити втрати сухої речовини за 3 - 4 дні до збирання, стебла махорки розколюють.

Сушіння. Зрубані рослини після прив'ялювання перевозять до сушильних приміщень, де складають для томління шарами заввишки 50 - 70см і завширшки в дві рослини (листям всередину і стеблами назовні). У шарах рослини речовини швидко розігріваються за температури 35 - 40°С томління триває від 12 до 24 год. Після томління рослини нанизують на глиці або в'яжуть у пучки і розвішують для сушіння в закритих приміщеннях, які добре провітрюються. Сушіння махорки закінчують, коли сировина досягає стандартної вологості - 35%. Махорку, призначену для виробництва нікотину, не томлять, а сушать при інтенсивній вентиляції до повного висихання листя. Останнє обрізують і при вологості 18-20 % тюкують. Листя махорки, підсушене до 18 - 20%, зберігають у пре­сованому вигляді в мішках.

Виробництво виробів із махорки. Тютюнова промисловість виготовляє палильну та нюхальну махорку.

Для виробництва палильної махорки використовують ферментовану рослину, яку після зволожування ріжуть на гільйотинних кри­шильних машинах. Одержану порізану сировину сортують, висушують і розфасовують у пачки.

Нюхальна махорка - це пилоподібні частинки ферментованої листової тканини. Виготовляють її, додаючи до махоркового пилу 0, 5% м'ятної олії (50% ментолу), соди - 3%, рафінованої пато­ки - 1% і кухонної солі - 1%.

Крім махорки із роздрібненої суміші різних сортів ферментованої махорочної та тютюнової сировини виробляють крупку для паління.

Нюхальний тютюн та нюхальна махорка являє собою сильно роздрібнені листя ферментованої махоркової сировини з додаванням ароматизаторів та спеціальних речовин.

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1084. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Тема: Изучение приспособленности организмов к среде обитания Цель:выяснить механизм образования приспособлений к среде обитания и их относительный характер, сделать вывод о том, что приспособленность – результат действия естественного отбора...

Тема: Изучение фенотипов местных сортов растений Цель: расширить знания о задачах современной селекции. Оборудование:пакетики семян различных сортов томатов...

Тема: Составление цепи питания Цель: расширить знания о биотических факторах среды. Оборудование:гербарные растения...

Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Краткая психологическая характеристика возрастных периодов.Первый критический период развития ребенка — период новорожденности Психоаналитики говорят, что это первая травма, которую переживает ребенок, и она настолько сильна, что вся последую­щая жизнь проходит под знаком этой травмы...

РЕВМАТИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ Ревматические болезни(или диффузные болезни соединительно ткани(ДБСТ))— это группа заболеваний, характеризующихся первичным системным поражением соединительной ткани в связи с нарушением иммунного гомеостаза...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия