Арніка(arnica montana L.) – це багаторічна трав'яниста, золотисто-пухнаста рослина родини айстрових (складноцвітних). Інші назви: чарник барана, скусівник гірський, трава баряня

Ботанічна характеристика. Стебло прямостояче висотою 15-80 см із слабо розгалуженим білим кореневищем, діаметром до 1 см і довжиною до 15 см. Від нього відходить тонке, шнуроподібне коріння. На першому році життя рослина утворює розетку з 4-6 овальних або подовгувато-овальних великих листків, на другому році - стебло й квіткові кошики. Стебло у рослини одне, у верхній частині - слаборозгалужене. Стеблові листки сидячі, супротивні, ланцетні або довгасті, зверху опушені, знизу голі.

На верхівці стебла й гілок утворюються одиничні квіткові кошики до 5 см у діаметрі, що нагадують жовту ромашку. Крайові квітки язичкові й маточкові, жовтогарячі або яєчно-жовті. Злегка опукле квітколоже заповнене численними серединними квітками, вони дрібні, трубчасті, двостатеві, жовті.

Плід арніки гірської - сім'янка 5-7 мм довжини із чубчиком, звужена до основи. Рослина цвіте в червні-липні, плоди дозрівають у липні-серпні.

Поширення. Рослина буває дикорослою й культивуючою. Вона росте на високогірних лугах Карпат, на суходоллі Житомира й Прибалтики.

Хімічний склад. Суцвіття містить до 4% барвної сполуки арніцини, що складається із суміші трьох речовин: арнідиола (арнідендиол), фарадіола (ізоарнідиол) і вуглеводню.

З листя і кошиків сировини виділяють смолисті дубильні речовини, слиз, арніфолін - складний ефір сесквитерпенового оксикетолактона й тіглинової кислоти, флавоноїди, каротиноїди, холін, бетаїн, цинарин (тридипсид кавової й хлорогенової кислоти), ефірну олію (0, 04-0, 07%), що являє собою темно-червону або синьо-зелену олієподібну масу. Із квітів виділяють олію, що містить 50% неомиляємих речовин і 50% омиляємих частин, представлені насиченими кислотами. До хімічного складу квітів входять вуглеводні, смолисті речовини, червоний барвник лютеїн, органічні кислоти: фумарова, яблучна й молочна у вільному та зв’язаному стані у вигляді кальцієвих і калієвих солей, аскорбінової кислоти (21 мг%). У квітах арніки виявлені 2, 5% фруктози, 0, 5% інших відновлюючих цукрів, 1% сахарози, інулін, дубильні речовини, білки, хлорофіл. Суцвіття рослини містить до 5% дубильних речовин, цинарин (0, 05%), холін, алкалоїди.

Корінь арніки включає ненасичені вуглеводні й фітостерини, а також ефірну олію (до 1, 5% у свіжій сировині й 0, 4-0, 6% у висушеній). У значній кількості містяться також ізомасляна, мурашинна кислоти.

Фармакологічні властивості. Квіткові кошики й коріння містять різні речовини, які володіють стимулюючою та тонізуючою дією на центральну нервову систему, запобігають розвитку судом, здатні усувати запори, посилювати скорочення матки, розширяти судини мозку.

Препарати з коріння арніки збуджують серцево-судинну систему, збільшують амплітуду серцевих скорочень, розширюють коронарні судини, поліпшують кровообіг м'яза серця.

Використання. Настій з арніки застосовують в акушерсько-гінекологічній практиці як кровоспинний засіб, а також такий, що знижує артеріальний тиск. Настій із квітів арніки застосовують зовнішньо як мазь у вигляді вологих пов'язок, примочок або компресів при ударах, забоях, гематомах, а також при виразках шкіри, трофічних виразках, легких опіках і відмороженнях.

Препарат із квітів арніки призначають при стенокардії, міокардитах, гіпертоничній хворобі, кардіосклерозі.

Заготівля сировини обмежена у зв'язку із включенням її в Червону книгу (1978 р., 1984 р.). У промисловості й фармакології використовують три види арніки: гірська, Шамиссо й листова.

Квіткові кошики збирають у третій декаді червня на початку цвітіння рослини, коли язичкові квітки спрямовані вгору. Їх зрізають вручну так, щоб залишок квітконоса не перевищував 1 см.

Cушать швидким способом, розклавши тонким шаром на папері або тканині, на горищах, під навісами з наступним досушуванням у печі, щоб знищити комахи, або в сушарках за температури не вище 55-60°С.

Вихід високоякісної сухої сировини арніки гірської становить 20-22%.

Вимоги до якості. Якісна сировина являє собою кошик розміром до 3 см у діаметрі із крайовими квітками й залишками квітколожа (довжина до 3 см) або без нього. У партії сировини не повинно бути крайових квіток у діаметрі до 1 см, а також язичкові й трубчасті квітки й квітколожа квіткових кошиків, які розпалися. Обгортка кошиків повинна бути дзвоноподібна, дворядна. Вона складається з подовжено-ланцетоподібних, загострених зелено-бурих листочків. Квітколоже слабовипукле ямчасте, з короткими волосками-щетинками навколо ямок.

Суха сировина має вигляд ниток, які складаються з крайових язичкових і маточкових квітів по 14-20 шт в кошику. Нижня зав’язь волосиста із однорядним чубчиком із сірих або жовтуватих тендітних тонких щетинок.

Колір квітів оранжево-жовтий, а обгортки – зеленувато-бурий. Запах сировини слабо виражений, ароматний, її смак - гострий, гіркий.

Строк придатності до споживання 2 роки за оптимальних умов зберігання (температура повітря 18±2⁰С і відносна вологість повітря 60±5%).