Студопедия — Походження цукрових буряків
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Походження цукрових буряків






Буряки - цукрові, кормові, столові і листкові, а також їх дикі види - належать до класу дводольних рослин родини лободових (Chenopodiaceae Vent) роду Beta L.

Рід Beta L серед лободових виокремився на досить ранніх ста­діях їх еволюції. Поступово під впливом багатьох еволюційних фак­торів, у тому числі еколого-географічного ареалу, у межах цього роду утворились три групи видів (селекції): Pattellares Transh - канарські (3 види); Corollinare Transh - гірські та Vulgaris Transh - звичайні буряки (по 6 видів).

Селекція звичайних буряків - це сукупність 5 диких та одного культурного виду роду Beta L. Дикі види, ймовірно, походять від чагарникових видів роду Chenopodium, що і зараз ростуть у при­родному стані в Середземномор'ї, африканській і європейській Атлантиці, Каліфорнії, біля Чорного і Каспійського морів, у Середній Азії. Усі вони є одно- чи багаторічними трав'янистими рослинами і за хромосомним набором відносяться до диплоїдів (2n = 18).

Хоч окремо жоден з диких буряків не набув стату­су культури, вони є носієм генетичного джерела селекційного вдосконалення ознак цукристості, однонасінності, стійкості до по­сушливих умов, хворіб та шкідників.

Головним внеском диких видів звичайних буряків стало те, що саме з них шляхом штучного добору і гібридизації були створені всі різновиди і форми культурного виду буряків – Beta Vulganis L.

Вважається, що основними вихідними видами були дикі види Beta perennis Hal. (буряки богатирські) та Beta maritime (буряки приморські). За хронологією спочатку з'явились листкові (Beta cicla), а потім і коренеплідні (Beta crassa) підвиди культур­ного виду буряків звичайних.

Кожний з цих підвидів складається з 3 груп культурних буряків:

1. до листкових відносять листкові салатні (convar vulgaris), черешкові салатні (convar petiolate) та гібридні черешкові деко­ративні (convar variocicla);

2. до коренеплідних - столові (convar cruenta), кормові (convar crassa) та цукрові (convar saccharifera) буряки.

Вперше буряки вирощували в країнах Передньої та Серед­ньої Азії, Середземномор’я та Причорномор'я, починаючи з ІІІ тисячоліття до нашої ери. Спочатку це були буряки (мангольди), культурні форми яких були відібрані з рослин дикого виду Beta perennis Hal. в Месопотамії (Сирія, Вавилон), де вони і вирощу­вались як овочеві й лікарські рослини.

Коренеплідні форми культурних буряків були створені і ви­рощувались з І тисячоліття до нашої ери, тобто на два ти­сячоліття пізніше листкових буряків. Місце їх походження пов'я­зують з країнами Азії. Досить довгий час їх вирощували в горо­дах, садах і використовували для приготування страв до столу, а потім і для корму худобі. Тобто спочатку вирощувались столові та кормові форми коренеплідних буряків, а цукрові з'явились і по­ширились значно пізніше.

В Європі перша згадка про листкові буряки датується 812 роком як про вже розповсюджену тут на цей час культуру.

Коренеплідні буряки у Західній Європі (спочатку в Північній Італії, потім – у Німеччині, й Швейцарії) по­чали вирощувати в ХІІ-ХІV ст., тоді як у Східній Європі (Киї­вська Русь, Великоновгородське, Польське, Литовське та Московсь­ке князівство) - ще в Х-ХІІ ст.

З цих часів і листкові, і коренеплідні форми буряків вирощу­вались поруч чи спільно, і в результаті природної гібридизації, штучного та природного добору активізувалось їх формотворен­ня, що призвело, до появи такої гібридної їх форми як сілезькі білі буряки, які є безпосереднім попередником прак­тично усіх сучасних форм цукрових буряків.

Вивчення світової різноманітності буряків у різних екологіч­них умовах свідчить про формування коренеплідних з листкових форм в умовах культури. Красочкін В.Т. (1960 р.) виділяє при­близно такі 7 етапів розвитку культурних буряків:

Перший етап - використання людиною листків диких буряків.

Другий етап - введення листкових буряків у культуру.

Третій етап (останні століття до нашої ери) - поява примітив­них найбільш давніх коренеплідних форм, які й до цього часу збе­реглися у Середній та Малій Азії. Ці форми близькі до диких.

Четвертий етап (середні віки) - широке розповсюдження бу­ряків з переважанням коренеплідних форм у південних країнах, де буряки, в основному короткостадійні, проникаючи в гірські райони, продовжують стадії яровизації і стають в теплих країнах дворічними. Це типові коренеплідні буряки.

П'ятий етап (ХVІ-ХVІІІ ст.) - поява сучасного типу довгостадійних форм буряків (поява довгостадійних форм у південних широтах відбу­валась внаслідок формування їх у гірських, холодних районах).

Шостий етап (ХVІІІ-ХІХ ст.) - завершення відокремлення сто­лових і кормових форм і зародження цукрових буряків.

Сьомий етап – поява сучасних цукрових буряків.

Перше повідомлення про виготовлення з цукрових буряків сиропу на­лежить Белону (1533 р.). Про те, що сироп буряковий подібний до сиропу з цукрової тростини - повідомляє Олів'є де Серр у XVIII ст. У 1747 р. Маргграф доповів у Пруській академії наук про відкриття в буряках тростинного цукру. Цей рік вважають роком народження буряків як цукровиробляючої рослини.

Учень Маргграфа Ахард у 1799 р. одержав 3 ц бурякового цукру. Шляхом добору ним були створені поліпшені форми бу­ряків, вихід цукру з яких досягав 6% проти 3, 3% у звичайних. Вихідні форми сілезьких буряків були відібрані Ахардом із роз­щеплюваних природних гібридів між листковими й коренеплід­ними формами. Створені Ахардом сілезькі буряки Вільморен у 1810 р. використав як вихідний матеріал для селекції у Франції.

Наступний етап у підвищенні цукристості пов'язаний з дослі­дженням Вільморена. Ей вчений застосував нові методи селекції; інди­відуальний добір, ізоляцію відібраних насінників і перевірку цінності родоначальників. Вільморен разом з Клерже значно по­ліпшили методику визначення цукристості, тобто густини соку цукрового буряка.

Подальшому успіху в підвищенні цукристості сприяло введен­ня поляриметричного методу визначення цукру (1862 р.). Застосу­вання цього методу при проведенні індивідуально-родинного добору зумовило підвищення цукристості популяції до 13, 7-14%. У 1888 р. відбувається заміна поляризації соку поляризацією м'яз­ги та гарячої дигестії - холодною. Це дало можливість проводити масову поляризацію сотень тисяч коренеплодів.

У Росії розвиток цукробурякової промисловості почався на межі ХVІІІ-ХІХ ст. Біндгейм у 1792 р. повідомляє про добування цук­ру з буряків та інших рослин. У 1800 р. Єсипов пише про вироб­ниче одержання цукру з буряків. У 1801 р. Казановим і в 1812 р. Єсиповим і Бланкеннагелем були збудовані цукроварні в Тульській губернії.

Цукрові буряки спочатку вирощували на городах з розсади, а з середини XIX ст. проводиться сівба насіння у полі. Тоді ж були організовані перші насіннєві господарства, а за вихідні матеріа­ли були взяті Сілезькі буряки. Дещо пізніше використовуються інші сорти буряків - Робетте, Пзеке та Вільморена.

Друга половина XIX ст. характеризувалась значним підвищен­ням цукристості буряків завдяки селекційній роботі і застосуван­ню відповідної агротехніки. Так, цукристість була підвищена з 13-14% у 70-ті роки до 15% в кінці XIX ст. і до 18% у 1910 р.

На початку XX ст. впроваджується індивідуально-ро­динний добір, індивідуальний добір з оцінкою потомків у різних екологічних умовах, метод стандартів тощо. Цей час можна вважати періодом становлення культури цук­рових буряків як промислово важливої культури. Цукрові буряки є складними гібридами між передньоазіатською коренеплідною і західно-європейською листковою формами.

У пошуках найбільш оптимального поєднання врожайності коренеплодів та їх цукристості проводилась диференціація селек­ційної роботи у напрямі створення сортів урожайного (Е), цукрис­того (2) та урожайно-цукристого (М) напрямків, що мали певні ботаніко-морфологічні відмінності.

Але для створення нових сортів і гібридів традиційних, пере­важно екологічних, ознак було недостатнім. Тому стали викорис­товувати додаткові класифікаційні ознаки з урахуванням біоморфологічних особливостей. На основі цих ознак були виокремлені такі форми цукрових буряків:

диплоїдні (2п = 18) багатонасінні з двостатевими квітками;

диплоїдні (2п = 18) однонасінні з двостатевими квітками;

тетраплоїдні (2п = 36) багатонасінні з двостатевими квітками;

тетраплоїдні (2п = 18) однонасінні з двостатевими квітками.

Усі ці форми можуть мати варіанти з цитоплазматичною чоло­вічою стерильністю - ознакою, що морфологічно визначається нерозвиненістю пиляків і дегенерацією пилкових зерен. Останні з цієї причини не формують статевих клітин і втрачають здатність до проростання на приймочці маточки. Це успішно використовується в сучасній селекції при створенні нових високоврожайних гібридів.

§3. Ботанічна характеристика цукрових буряків

Цукрові буряки – це дворічні рослина родини маревих. До цього ви­ду відносяться кормовий, листовий і столовий буряки. В перший рік життя утворюється коренеплід (потовщений корінь) з розеткою прикореневого листя. На наступний рік висаджений коренеплід дає квіткові відростки й насіння.

Корені буряка досягають глибини 2, 5 м і розходяться в сторони на 60-80 см. Його маса досягає від 300 до 600 г. У перший рік життя з появою другої пари листя головний ко­рінь буряка починає потовщуватися. У фазі трьох пар листя проходить скидання первинної кори кореня буряка і заміна її вторинною корою.

Коренеплід буряка потовщується за рахунок діяльності послідовно змінних камбінальних кілець. На поперечному розрізі коренеплоду нараховуються до 10-12 концентричних кілець судинно-волокнистих пучків.

У будові коренеплоду цукрових буряків розрізняють: головку (вкороче­не стебло), шийку (гіпокотиль або підсім'ядольне коліно - частина коренеплоду, яка не дає листків і бокових корінців), і власний коренеплід, що має форму конуса, на якому утворюються бокові корінці.

Для інтенсивної технології велике значення мають габітус рос­лин і форма коренеплоду, особливо його головки, рівномірність заглиблення її у ґрунт. Найбільш «технологічними» є сорти і гібриди рослин з правильною конусоподібною формою коренеплоду, невеликою головкою, що рівномірно виступає над поверхнею ґрунту, з компактною розеткою прямостоячих листків.

Коренеплоди цукрових буряків є сховищем поживних речовин. Вони містять 25% сухих речовин, з них цукрози - 17, 5%, " нецукрів" - 7, 5%. Нецукри поділяються на нерозчинні - 5% і розчинні - 2, 5%. До нерозчинних входять: клітковина, геміцелюлоза, пектинові речовини, білки, зола. До розчинних цукрів відносяться: фруктоза, глюкоза, безазотистіречовини, азотисті речовини, більшість мінеральних елементів золи.

Крім цукристості, якісним показником цукрового буряка, як сиро­вини для бурякоцукрового виробництва, є доброякісність соку, або % вміст цукрози в сухій речо­вині, а також вміст редукуючих цукрів і шкідливого азоту.

У буряковому соці, крім цукрози, є фруктоза, глюкоза, азотисті і безазотисті речовини, мінеральні елемен­ти, а також небілковий азот. У соці міститься клітковина та інші вуглеводи, 2-5% пектинових речовин, які знижують кристалізацію цукру і фільтрацію бурякового соку в процесі виробництва цукру.

Хімічний склад цукрових буряків змінюється залеж­но від сорту, кліматичних умов, методів обробки, складу і характеру грунту.

Значну частину маси коренеплоду складає вода - до 75%. 3 них 72% знаходиться безпосередньо у соці, а 3% - пов'язана з речовинами м'якоті буряка.

Сухі речовини корнеплоду складаються з цукрози, яка є найбільш цінною частиною, і нецукрів, про що свідчать дані табл.6.5.

Таблиця 6.5







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 2005. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

Педагогическая структура процесса социализации Характеризуя социализацию как педагогический процессе, следует рассмотреть ее основные компоненты: цель, содержание, средства, функции субъекта и объекта...

Типовые ситуационные задачи. Задача 1. Больной К., 38 лет, шахтер по профессии, во время планового медицинского осмотра предъявил жалобы на появление одышки при значительной физической   Задача 1. Больной К., 38 лет, шахтер по профессии, во время планового медицинского осмотра предъявил жалобы на появление одышки при значительной физической нагрузке. Из медицинской книжки установлено, что он страдает врожденным пороком сердца....

Типовые ситуационные задачи. Задача 1.У больного А., 20 лет, с детства отмечается повышенное АД, уровень которого в настоящее время составляет 180-200/110-120 мм рт Задача 1.У больного А., 20 лет, с детства отмечается повышенное АД, уровень которого в настоящее время составляет 180-200/110-120 мм рт. ст. Влияние психоэмоциональных факторов отсутствует. Колебаний АД практически нет. Головной боли нет. Нормализовать...

Сосудистый шов (ручной Карреля, механический шов). Операции при ранениях крупных сосудов 1912 г., Каррель – впервые предложил методику сосудистого шва. Сосудистый шов применяется для восстановления магистрального кровотока при лечении...

Трамадол (Маброн, Плазадол, Трамал, Трамалин) Групповая принадлежность · Наркотический анальгетик со смешанным механизмом действия, агонист опиоидных рецепторов...

Мелоксикам (Мовалис) Групповая принадлежность · Нестероидное противовоспалительное средство, преимущественно селективный обратимый ингибитор циклооксигеназы (ЦОГ-2)...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия