Періоди та фази росту цукрових буряків
У фазі 2-4 пар листків відбувається линька - розтріскування і скидання первинної кори коренеплоду. Коренева система цукрових буряків на час максимального її розвитку поширюється в сторони до 1 м і проникає в ґрунт на глибину більше 2 м. Добові прирости маси коренеплодів у липні-серпні досягають у середньому 4 - 5 г, а при вирощуванні рослин на високородючих удобрених ґрунтах і сприятливому зволоженні можуть досягати 8-10 г і більше. Швидкість появи листків і потужність росту цукрового буряка залежить від забезпечення рослин теплом, вологою, добривом, світлом, іншими умовами. Цукрові буряки відносяться до рослин довгого дня з помірними вимогами до тепла. Довжина вегетаційного періоду - час від сходів до збирання - складає 140-170 днів, а сума активних температур вище 10°С - від 2500 до 3000°С. Особливо важливим є швидке дозрівання ґрунту весною, що забезпечує більш ранню сівбу. Подовження вегетаційного періоду шляхом ранньої сівби забезпечує більш високі врожаї. Мінімальна температура для проростання насіння - від 2 до 4°С. Чим тепліший ґрунт, тим швидше насіння проростає. Холодні погодні умови на початку вегетації є головною причиною цвітушності цукрових буряків. Восени цукрові буряки витримують морози до - 5°С. При подальшому зниженні температури коренеплоди замерзають без змін вмісту в них цукрози. Однак після відлиги цукристість коренеплодів починає різко знижуватися внаслідок переходу цукрози в моноцукри. Ці коренеплоди починають гнити і знижується їх «лежкість». Для повної реалізації біологічного потенціалу цукрові буряки при достатній забезпеченості вологою потребують приходу на 1 м2 поверхні ґрунту до 3 тисяч МДж сумарної сонячної радіації і до 1, 5-1, 8 тис. МДж ФАР (фотосинтетично активна радіація). При хмарній погоді (розсіяне світло не забезпечує достатньої асиміляції) та нестачі сонячної енергії поживні речовини не метаболізуються у високомолекулярні сполуки. Так коренеплоди цукрових буряків збагачуються мінеральними елементами і низькомолекулярними азотистими сполуками, що погіршують якісні технологічні властивості цукрових буряків. В період інтенсивного накопичення цукру з корнеплодах (серпень – вересень місяці), буряк особливо вимогливий до сонця. В дощову чи похмуру погоду урожайність і цукристість буряка зменшується. При сильній спекоті, внаслідок перегрівання листя і недостатку вологи, листя в’януть і асиміляція буряка знижується. Буряк володіє довгою стадією яровізації, для проходження якої необхідні понижені температури (0-8°С). В перший рік життя рослин ця стадія не закінчується і в такому стані корнеплоди ідуть на зимове зберігання. Основна мета цукрового виробництва полягає у вилученні з буряка цукрози, надання товарного вигляду, використання інших складових частин корнеплоду в різних галузях промисловості і сільського господарства. Зібраний на ланах буряк перевозять на завод, де він зберігається на відведеній для нього площі, у так званих кагатах. Кагати – це довгі трапецевидної форми кучі, що сягають висоти 3-5 м, ширини - 15-18 м, довжини - 50-100 м. Укладання буряка в кагати здійснюється кагатоукладальними машинами. Кагати накривають солом'яними чи очеретовими плитами, засипають землею для того, щоб зберегти корені від приморозків, а також щоб вони не зів’яли. З кагатів буряк надходить до залізобетонних бункерів, котрі вміщують 2-3 добовий запас сировини. Під дном бункера проходять жолоби гідравлічного транспортера, по яких цукровий буряк за допомогою води подається на переробку. Відстань цукрових ланів до цукрового заводу повинна бути не більше 35-50 км. Під час виробництва цукрового буряка одержують 4% меляси, яка містить близько 80% сухих речовин і 20% води. До складу сухих речовин меляси входять 60% цукрози і 40% нецукрів. Меляса є цінним продуктом, який використовується, як корм для тварин. Вона є доброю сировиною для виробництва харчового спирту, дріжджів, молочної і лимонної кислот, харчового пектину тощо. Цінними відходами цукрового виробництва є буряковий жом, відфільтровані залишки і транспортно-миючі води. Буряковий жом використовують для відгодівлі тварин. Відфільтровані залишки придатні для добрив. Функціональна схема бурякоцукрового виробництва свідчить пре те, що його варто віднести до І групи підприємств-переробки однокомпонентної сировини з метою вилучення такого продукту, для яких особливістю є паралельні і зворотні потоки на основній стадії виробництва. Під час збору і транспортування цукрових буряків необхідно зменшувати втрати корнеплодів. Надто ранній збір буряка призводить до втрат урожаю коренеплодів і низьку цукристість. Осінні прирости ваги коренеплодів досягають на добу 2 ц. на 1 га. При пізньому зборі урожаю також є великі втрати, якщо збір припадав на холодну погоду і підмерзання грунту.
|
