Донецький економічний район

 

Економіко-географічне положення. Район розташований на сході і південному сході країни. Площа його складає 53, 2 тис. км² (8, 8% території України). Район охоплює Донецьку і Луганську області. На півночі, сході і південному сході межує з областями Російської Федерації – Бєлгородською, Воронезькою і Ростовською. На заході та північному заході сусідить із Запорізькою, Дніпропетровською та Харківською областями України. Донецький район має вихід до Азовського моря і знаходиться на перехресті шляхів, що ведуть із країн Балтії і Білорусі до країн Закавказзя, з Азії в Європу. Економіко-географічне положення загалом сприятливе.

Природні умови і ресурси. Основне багатство надр району – кам'яне вугілля високоякісне: довгополум'яне і антрацити. Запаси коксівного вугілля становлять 13%. За ресурсами антрацитів Донбас посідає перше місце у світі. Крім вугілля виявлено родовища природного газу: Червонопопівське, Слов'яносербське, Борівське, Співаківське, Кружилівське.

Із рудних корисних копалин виявлені бурі залізняки у басейнах річок Кальміус і Торець (Донецька область) та Айдар і Деркул (Луганська область). У межах Бахмутського, Лисичанського і Володарського районів – мідні руди. На Нагольному кряжі (Антрацитівський і Ровеньківський райони) відкрито невелике родовище поліметалів (свинець, цинк, срібло). Всі родовища або не мають промислового значення (залізняки, поліметали), або не розробляються (мідні). Тільки ртутна сировина – кіновар видобувається поблизу Микитівки.

Донбас – основний район видобутку кам’яної солі в Україні, її поклади зосереджені у Артемівському, Слов'янському і Новокарфагенівському родовищах. Район має значні поклади вапняків – Оленівське, Новотроїцьке, Старобешевське. Район має сировину для содового виробництва – крейду, яку розробляють у Райгородку, біля Слов'янська, Краматорська, Бахмача. Численні поклади вогнетривких глин для виробництва вогнетривів, які є у Часовому Ярі, Красногорівці, Красноармійську, Костянтинівці тощо. Одне з найбільших у світі родовищ цементного мергелю знаходиться поблизу м. Амвросіївки. Окрім того, у районі розвідані значні запаси гіпсів, будівельних пісків, пісковиків.

Для господарських і побутових потреб у районі не вистачає водних ресурсів. Забезпеченість місцевим водним стоком становить 27-50%. Одним із найбільших багатства району є чорноземні ґрунти (від звичайних до південних). Лісистість регіону становить 4, 7% території або 250 тис. га.

Населення і трудові ресурси. В межах району проживає 7287, 7 тис. осіб (2005 р.), що сягає 15, 2% загальної чисельності населення у країні, у тому числі у Донецькій області – 4774, 4 тис. осіб, Луганській – 2507, 3 тис. осіб. У містах і містечках мешкає 88, 8% населення. Середня густота населення – 136, 9 осіб/км², на Донеччині – 180, 0 осіб/км², на Луганщині – 94, 0 осіб/км².

Густота сільського населення становить 15, 5 осіб/км² (на Донеччині та Луганщині – відповідно, 17, 7 осіб/км² і 13, 1 осіб/км²). Середня чисельність сільських поселень становить 430 осіб, що майже в 1, 3 рази менше, ніж в Україні, причому в Луганській області цей показник більший (440) ніж в Донецькій області (418).

У Донецькому економічному районі знаходиться 88 міст, у тому числі 42 обласного підпорядкування та 241 містечко (селища міського типу), з яких 132 розташовані на Донеччині. Середня чисельність міського поселення в регіоні становить 19645 осіб, що на 4481 особу менше від аналогічного показника в Україні (див. табл.). Середня величина міського населеного пункту Донецької області майже в 1, 6 рази більша ніж у Луганській. Найбільші міста регіону – Донецьк, Маріуполь, Луганськ, Макіївка, Горлівка, Краматорськ, Слов'янськ, Сєвєродонецьк, Алчевськ, Лисичанськ, Єнакієве, Красний Луч.

Працездатне населення становить 58, 8% (що на 0, 9% вище середнього показника у країні), молодь – 16, 7% (на 2, 0% менше), особи похилого віку – 24, 6% (на 1, 2% більше). На 1000 осіб населення району припадає 321 пенсіонер, що на 6, 6% більше від середнього рівня у країні (301).

У статевій структурі людності жінки кількісно переважають чоловіків. Так, на 1000 жінок припадає 846 чоловік, тоді як в Україні – сягає 862.

У національному складі українці кількісно переважають (не набагато) інші нації, їхня частка – 57, 2%. Другу місце посідають росіяни – 38, 5%. Інші національності греки – більше 1% та білоруси – 0, 9%. У Донеччині частка українців (56, 9%) менша, ніж на Луганщині (58, 0%), водночас, там же проживає й менше росіян – відповідно, 38, 2% та 39, 0%. З національних меншин мешкають греки – 1, 6% (Донецька область), білоруси – 0, 8% (Луганська).

Демографічні показники економічних районів (на 1.01.2005 р.)

 

 

№ п/п	Назва району	Кількість населення, тис. осіб	Кількість поселень	Середня людність поселень, осіб	Кількість пенсіонерів на 1000 осіб населення	Кількість чоловіків на 1000 жінок
міське	сільське	міських	сільських	міських	сільських
	Донецький	6463, 3	824, 4
	Придніпровський	4378, 4	1063, 7
	Північно-Східний	4052, 3	1724, 9
	Столичний	5161, 1	1868, 0
	Центральний	1421, 3	1081, 0
	Причорноморський	4764, 9	2492, 3
	Карпатський	2982, 3	3204, 8
	Подільський	2026, 4	2276, 6
	Волинський	1077, 6	1145, 4
Україна	32328, 4	15675, 1

 

Переважна частина населення зайнята у промисловості. Високими темпами зростає питома вага осіб пенсійного віку. Є гострі проблеми раціонального використання трудових ресурсів, адже у вугільній металургійній та хімічній промисловості відчувається дефіцит чоловічої робочої сили молодого віку (20-35 років). Окрім того, у містах регіону має місце неповна зайнятість значної частини жіночої робочої сили.

Територіально-галузева структура економіки. Донецький район в Україні економічно найрозвинутіший, особливо такі галузі, як електроенергетика, вугільна, металургійна, хімічна промисловість, важке машинобудування та промисловість будівельних матеріалів. У сільському господарстві домінує приміський тип господарювання. Район має вихід до Азовського моря і розгалужену транспортну мережу, якою здійснюються інтенсивні міжрайонні і міжнародні зв'язки.

Промисловість. Провідна галузь району – вугільна промисловість. Тут видобувають коксівне (Донецька область) і енергетичне (Луганська область) вугілля. Загалом його видобувають 21 виробниче об'єднання. Діють 59 збагачувальних фабрик.

На вугільній промисловості базується потужна електроенергетика. Вона представлена тепловими електростанціями, які дають третину всієї електроенергії країни. Найпотужніші ДРЕС: Вуглегірська, Луганська (м. Щастя), Курахівська, Миронівська, Сєвєродонецька, Слов'янська, Старобешівська, Штерівська, Зуївська, Міусинська, Лисичанська.

Чорна металургія є галуззю спеціалізації Донецького району, яка використовує місцеве коксівне вугілля та довізну залізну руду з Придніпров’я та Керчі. В районі виробляють чавун, сталь, різноманітний прокат. Найбільші підприємства чорної металургії (повного циклу) розміщені у Маріуполі (комбінати " Азовсталь" та ім. Ілліча), Макіївці, Донецьку, Єнакієвому, Краматорську, Алчевську. Крім того, заводи неповного металургійного циклу знаходяться у Костянтинівні, Алмазному, Луганську, Харцизьку, Лутугино.

Чорну металургію обслуговує потужна коксохімічна промисловість. Найбільші коксохімічні заводи – Алчевський, Авдіївський, Горлівський, Ясинівський, Макіївський, Успенський, Маріупольський, Єнакіївський, Донецький. Для потреб чорної металургії видобувають флюсові вапняки (Докучаєвськ, Комсомольськ, Новотроїцьк) та вогнетриви (Часів Яр, Великоанадольськ, Микитівка).

Кольорова металургія за рівнем розвитку набагато поступається чорній. Основні підприємства знаходяться в Костянтинівні (виробництво цинку), Микитівці (виробництво ртуті), Артемівську (завод з обробки кольорових металів), Сверщювську (алюмінієвих сплавів), Торезі (твердих сплавів).

Донецький район має також потужну хімічну промисловість. На базі місцевої коксохімії виробляють азотні добрива в Горлівці і Сєвєродонецьку, анілінофарбова промисловість розвинута в Рубіжному. В Костянтинівці випускають фосфорні добрива. У комплексі з виробництвом добрив розвивається сірчанокислотна промисловість.

У районі значно розвинута содова промисловість (Лисичанський содовий завод, Слов'янське ВО " Хімпром"). Цьому сприяють запаси кухонної солі, а також карбонатної сировини (вапняки).

Набула розвитку хімія органічного синтезу. Сировиною для неї є продукти нафтопереробки, природний і коксовий газ. Нафтопереробна промисловість зосереджена в Лисичанську, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і Сєвєродонецьку, гумотехнічні вироби – в Лисичанську. Сажа (технічний вуглець) виробляється у Стаханові.

У районі добре розвинене важке машинобудування. Його найбільші підприємства знаходяться в Краматорську, де випускають крокуючі екскаватори, прокатні стани, шахтне і транспортне устаткування, верстати для обробки великих деталей для прокатних станів, залізничних вагонів.

Гірничошахтне устаткування виробляється на машинобудівних заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обладнання для металургійної промисловості – у Макіївці, Дебальцево, Слов'янську.

Транспортне машинобудування представлено вагонобудівним заводом у Стаханові. Різні типи залізничних цистерн виготовляються у Маріуполі (ВО " Маріупольважмаш"). Найбільше підприємство транспортного машинобудування в Україні – ВО " Луганський тепловозобудівний завод" виробляє тепловози.

У Луганську і Маріуполі виробляють сільськогосподарські машини, в Первомайську Луганської області – електродвигуни для врубових машин. Виробництво різноманітного електротехнічного обладнання зосереджено у Донецьку, Слов'янську і Торезі.

Район має потужну будівельну індустрію, підприємства якої переважно розміщуються в малих і середніх містах. Найбільшого розвитку досягла цементна (Амвросіївка, Макіївка, Єнакієве і Краматорськ) та скляна (Костянтинівка) промисловість. Виробляють також покрівельні матеріали (толь, шифер), керамічні вироби, залізобетонні конструкції.

Агропромисловий комплекс. Природні умови і потреби чисельного міського населення сприяли формуванню в районі потужного АПК. Близько 80% сільськогосподарських угідь припадає на орні землі. Вони займають площу майже 2, 4 млн. гектарів. З них близько 46% знаходиться під зерновими культурами, 24, 6% – під технічними і 22, 0% – під кормовими.

У сільському господарстві тваринництво домінує над рослинництвом. Воно дає дві третини валової сільськогосподарської продукції району. Переважає молочне і молочно-м'ясне скотарство. У промислових зонах, здебільшого, розвивається свинарство і птахівництво. На півночі і півдні регіону поширене вівчарство.

У районі склались два підрайони спеціалізації сільського господарства: північна і центрально-південна зони. Перша спеціалізується на зерновому господарстві зі значними посівами соняшнику, молочно-м'ясним скотарством, свинарством і птахівництвом. Для другої характерна приміська спеціалізація: виробництво свіжого молока та овочів, а також посіви зернових і соняшника, розвинене виробництво яєць і бройлерів на птахофабриках.

Підприємства, що переробляють сільськогосподарську продукцію, зосереджені переважно у найбільших промислових вузлах. Провідними виробництвами харчової промисловості є борошномельно-круп'яне, м'ясне, молочне, пивоварне, виноробне, хлібопекарське та кондитерське, олійно-жирове. Розвинута в районі соляна промисловість, що представлена ВО " Артемсіль" і " Славсіль". Тут зосереджено 75% видобутку харчової солі.

Легка промисловість використовує місцеву і довізну сировину. В галузі здебільшого працюють жінки. Серед найбільших підприємств району — Донецький бавовняний та Луганський тонкосуконний комбінати, Макіївська бавовнопрядильна фабрика, трикотажні підприємства Луганська, Донецька, Маріуполя, шкіряно-взуттєві – Донецька, Луганська, Костянтинівки, Артемівська. В багатьох містах району є швейні цехи і фабрики.

Транспортний комплекс району значно розвинутий. За обсягами перевезень район посідає перше місце в країні. Провідна роль належить залізничному транспорту. Довжина магістральних залізниць – 2847 км. Щільність їхніх магістралей становить 53 км на 1000 км² території, а в Донецькій області – 62, 4 км. Найбільші залізничні вузли: Яснувата, Красний Лиман, Дебальцеве, Микитівка, Іловайськ, Волноваха, Попасна, Родакове, Луганськ, Кіндрашівка, Сімейкине. Основними електрифікованими залізницями є Ясинувата – Чаплине – Дніпропетровськ – Кривий Ріг, Іловайськ – Слов'янськ – Лозова – Харків, Слов'янськ – Донецьк – Маріуполь.

Друге місце за обсягами перевезень у районі посідає автомобільний транспорт. Загальна довжина автошляхів – 13600 км, із них із твердим покриттям – 13200 км. їхня густота склала 255, 6 км на 1000 км².

Основними автомагістралями є: Донецьк – Дніпропетровськ, Донецьк – Артемівськ – Харків, Луганськ – Дебальцеве – Донецьк – Запоріжжя.

Через регіон проходять магістральні газопроводи Ставрополь – Москва " Союз" та нафтопроводи Самара – Слов'янськ і Грозний – Лисичанськ. Працює кілька потужних продуктопроводів. На Азовському морі знаходиться великий морський порт – Маріуполь. Функціонують аеропорти в Донецьку, Луганську, Маріуполі, Сєвєродонецьку.

Регіональні промислово-економічні вузли. Найбільшими вузлами району є: Донецько-Макіївський, Маріупольський, Горлівсько-Єнакієвський, Луганський, Краматорсько-Костянтинівський, Стаханово-Алчевський, Лисичансько-Рубіжанський.

Провідні галузі Донецько-Макіївського промислового вузла – вугільна промисловість і чорна металургія. У межах вузла розташовані підприємства чорної металургії, зокрема Донецький і Макіївський металургійні і Харцизький трубний заводи. Машинобудівні підприємства знаходяться в Донецьку, Макіївці, Ясинуватій тощо. Розвинуті легка та харчова галузі промисловості. Донецьк – важливий залізничний вузол, що об'єднує 6 станцій.

Маріупольський промисловий вузол провідними галузями має металургійну, машинобудівну і коксохімічну. Тут зосереджені два великих металургійних комбінати, виробництво залізничних цистерн і металургійного устаткування, підприємства коксохімії. У місті знаходяться також підприємства легкої (швейна, взуттєва, трикотажна) та харчової (м'ясна, молочна, рибоконсервна, борошномельна, хлібопекарська, кондитерська) галузей промисловості. Маріупольський порт – найбільший на Азовському морі.

До Горлівсько-Єнакієвського промислового вузла належать Горлівка, Єнакієве, Дебальцеве, Пантелеймонівка та Ясинівка. У цьому промисловому вузлі зосереджені вугільна, хімічна, коксохімічна, металургійна і машинобудівна галузі промисловості. На базі Горлівського та Єнакієвського коксохімічних заводів виробляють аміак і гранульовані добрива (Горлівське ВО " Стирол"). У Горлівці випускають вугільні комбайни та інше шахтне обладнання, розвинута легка і харчова промисловість. На території вузла знаходиться Микитівський ртутний комбінат. У Єнакієвому розташовані підприємства вугільної, коксохімічної, металургійної та цементної промисловості.

До складу Краматорсько-Костянтинівського промислового вузла входять Краматорськ, Слов'янськ, Артемівськ, Часів Яр та ін. Вузол спеціалізується на важкому машинобудуванні, чорній та кольоровій металургії. Тут також розвинуті хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, видобуток вогнетривких глин і кам'яної солі. Промисловість вузла працює на електроенергії Слов'янської та Миронівської ДРЕС. Вузол є регіоном, де мають місце підприємства із виробництва товарів народного споживання, зокрема у Слов'янську виробляють олівці (найбільший у країні центр), Артемівську – шампанські вина, Дружківці – фарфору, Костянтинівні – дзеркала. У Артемівську легка промисловість представлена взуттєвою і швейною галузями. Крім того, поряд зі Слов'янськом розташований Слов'яногірськ – важливий рекреаційний центр, що використовує грязі та соляну ропу Торських соляних озер.

До Луганського промислового вузла входять Луганськ і навколишні селища. Виробничу спеціалізацію вузла формують транспортне (тепловозобудівний завод), а також важке машинобудування, виробництво інструментів, верстатів, деталей до автомобілів і сільськогосподарських машин, санітарно-технічного обладнання, труб. Легка промисловість представлена швейною, текстильною, взуттєвою галузями. Розвинута меблева та харчова промисловість (молочна, м'ясна і кондитерська).

До Лисичансько-Рубіжанського промислового вузла входять Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Рубіжне та Кремінна. У вузлі найбільшого розвитку набула хімічна, паливна і машинобудівна промисловість. Працюють також підприємства будівельної індустрії, виробляється скло, продукція легкої та харчової промисловості.

До Стаханово-Алчевського промислового вузла входять міста Стаханов, Алчевськ, Брянка, Первомайськ та ін. Розвинута вугільна і коксохімічна промисловість. Чорна металургія представлена Стаханівським заводом феросплавів. Підприємства машинобудування випускають бурове устаткування і металоконструкції. Тут також розвинені будівельна індустрія, легка (Стаханівський комбінат шовкових тканин) і харчова промисловість.

Економічні зв’язки. З Донецького економічного району відправляють до інших районів країни вугілля, кокс, чорні метали, електроенергію, різноманітні машини та устаткування, добрива, продукцію АПК. Із Придніпров'я до Донбасу надходять залізна і марганцева руди, з Карпатського району – калійні добрива, ліс, автобуси, телевізори, зі Столичного – різноманітні машини та обладнання, продукція легкої промисловості. Багато продукції харчової промисловості отримує цей район із Причорноморського та Подільського районів.

Проблеми і перспективи удосконалення еконо­міки району. Серед проблем Донецького економічного району найпершою є територіальна нерівномірність розвитку, що передусім стосується Луганської області, де на півночі знаходиться багато слаборозвинутих малих міст.

Наступна проблема пов'язана з використанням трудових ресурсів, особливо малих і середніх міст, містечок, господарство яких тісно пов'язане з вуглевидобутком. Закриття шахт призводить до втрати населенням працездатного віку місць роботи, що штовхає людей до міграції з таких міст і містечок у пошуках імовірної зайнятості.

Дуже високий рівень спрацювання обладнання, що призводить до травматизму, низької якості продукції, високої її матеріало- і енергомісткості. Надзвичайно гостра проблема водопостачання промисловості та сільського господарства. Екологічними проблемами є дефіцит чистої води, запилення та загазованість гірничопромислової зони, загроза посух і пилових бур на чорноземах, проблема стікання забруднених вод шахт, забруднення стічними водами Азовського моря, нагромадження відвалів гірських порід.

Донецький економічний район, безперечно, має перспективи подальшого соціально-економічного розвитку. Нині вони залежать, насамперед, від ринкових реформ, структурної перебудови господарства, державної підтримки розв'язку соціальних проблем тощо.