Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Розрахунок площ приміщень





 

Склад приміщень. Площі АТП по своєму функціональному призначенню поділяються на три основні групи: виробничо-складські, зберігання рухомого складу та допоміжні.

В склад виробничо-складських приміщень входять зони ТО і ПР, виробничі дільниці ПР, склади (рис. 3.2), а також технічних служб і пристроїв (компресорні, трансформаторні, насосні, вентиляційні камери і т. ін.). Для малих АТП при невеликій виробничій програмі деякі дільниці з однорідним характером робіт, а також окремі складські приміщення

 

 

 
 

можуть бути об’єднані.

В склад площ зон зберігання (стоянки) рухомого складу входять площі стоянок (відкритих або закритих) з урахуванням площі, яку займає обладнання для підігріву автомобілів (для відкритих стоянок), рамп і додаткових поверхових проїздів (для закритих багатоповерхових стоянок).

В склад допоміжних площ підприємства у відповідності СНиП ІІ-92–76 входять: санітарно-побутові приміщення, пункти громадського харчування, охорони здоров’я (медичні пункти), культурного обслуговування, управління, приміщення для навчальних занять і громадських організацій.

Розрахунок площ зон ТО і ПР. В залежності від стадії виконання проекту площі зон ТО і ПР розраховуються двома способами:

по питомим площам – на стадії техніко-економічного обґрунтування та вибору об’ємно-планувального рішення, а також при попередніх розрахунках;

графічною побудовою – на стадії розробки планувальних рішень зон.

Площа зони ТО або ПР

 

,

 

де fa – площа, яку займає автомобіль в плані (по габаритним розмірам), м2;ХЗ – число постів;

КЩ – коефіцієнт щільності розстановки постів.

 

Коефіцієнт КП являє собою відношення площі, яку займають автомобілі, проїзди, проходи, робочі місця, до суми площ проекцій автомобілів в плані. Величина КП залежить від габаритів автомобіля і розташування постів. При односторонньому розташуванні постів КЩ=6÷7. При двосторонньому розташуванні постів і потоковому методі обслуговування КП може бути прийнятим рівним 4–5. Менші значення КП приймаються для великогабаритного рухомого складу і при числі постів не більше 10.

Розрахунок площ виробничих дільниць. Площі дільниць розраховують по площі приміщення, яку займає обладнання, і коефіцієнту густини його розташування. Площа дільниці

 

,

 

де fоб – сумарна площа горизонтальної проекції по габаритним розмірам обладнання, м2;

КЩ – коефіцієнт щільності розстановки обладнання.

 

Для розрахунку FД попередньо на основі Табеля [] і каталогів технологічного обладнання складається відомість обладнання і визначається його сумарна площа fоб по дільниці.

Якщо в приміщеннях передбачаються місця для автомобілів або кузовів, то до площі, яку займає обладнання даної дільниці, необхідно додати площу горизонтальної проекції автомобіля або кузова.

Значення коефіцієнта КЩ для відповідних виробничих дільниць (приміщень), згідно ОНТП-АТП-СТО–80, наведено в таблиці 3.7.

 

Таблиця 3.7 – Значення коефіцієнта густини розстановки обладнання

Назва дільниці Коефіцієнт щільності розстановки обладнання
Слюсарно-механічна, мідницько-радіаторна, ремонту акумуляторів, ремонту електрообладнання, ремонту таксометрів і радіообладнання, ремонту приладів системи живлення, оббивна, фарбоприготувальна 3–4
Агрегатна, шиномонтажна, ремонту обладнання і інструменту 3,5–4,5
Зварювальна, бляхарська, арматурна 4–5
Ковальсько-ресорна, деревообробна 4,5–5,5

 

В окремих випадках для наближених розрахунків площі дільниць можуть бути визначені по числу працюючих на дільниці в найбільш завантажену зміну (табл. 3.8).

 


Таблиця 3.8 – Приблизні площі виробничих дільниць ТО і ПР в залежності від числа працюючих (по даним Гіпроавтотранса)

Дільниці Число працюючих в максимально завантажену зміну
Легкові АТП Автобусні і вантажні АТП
5-6 7-8 9-10 11-13 5-6 7-8 9-10 11-13
Агрегатна (з урахуванням мийки агрегатів і вузлів) - - - -
Слюсарно-механічна - - - - - -
Електротехнічна - - - -
Ремонту приладів системи живлення - - - - - - - -
Те ж, з безмоторною установкою - - - - - - - -
Акумуляторна (з зарядною станцією) - - - - - - - - - - - -
Шиномонтажна - - - - - -
Вулканізаційна - - - - - - - - - -
Бляхарська - - - - - - - -
Мідницька - - - - - -
Зварювальна - - - - - - - - - -
Ковальсько-ресорна - - - - - -
Арматурна - - - - - - - -
Оббивна - - - - - - - - - -
Деревообробна - - - - - - - - - - -
Таксометрова - - - - - - - - - - - - -
Радіоремонтна - - - - - - - - - - - - - -

Примітки.

1. При розміщенні в виробничих дільницях імпортного обладнання або високопродуктивного проектного обладнання площа дільниці повинна бути перевірена графічним методом (розташуванням обладнання);

2. При суміщенні в одному приміщенні двох або декількох дільниць площа приймається по сумарному числу працюючих на відповідній дільниці;

3. Площі для виробничих постів в шиномонтажному, бляхарському, зварювальному, оббивному і інших окремих приміщеннях не враховані.


Розрахунок площ складських приміщень. Нормативи площі складських приміщень АТП, експлуатаційних і виробничих філіалів, БЦТО і ВТК, встановлені виходячи з тривалості зберігання матеріалів і запасних частин, приведеної в табл. 3.9.

 

Таблиця 3.9 – Нормативи тривалості зберігання матеріалів і запасних частин

Найменування запасних частин і матеріалів Тривалість зберігання, днів
АТП Експлуата-ційний і виробничий філіал БЦТО, ЦСП ВТК
Паливо для автомобілів    
Змащувальні і лакофарбі матеріали, автомобільні шини  
Кисень, азот і ацетилен в балонах  
Пиломатеріали, метал і інші експлуатаційні матеріали  
Двигуни і агрегати   Постійний незнижуваний запас по нормах, вказаних в "Положенні про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту"
Деталі і вузли    
Відпрацьовані змащувальні матеріали, що підлягають регенерації    
Металолом, цінний утиль    
Автомобілі, агрегати, вузли, які підлягають списанню   -  
Автомобільні шини, що підлягають відновленню і списанню      
Агрегати, вузли і деталі ремонтного фонду, що підлягають капітальному ремонту, відновленню      
Інструмент    

Примітки.

1. Для автотранспортних підприємств, розташованих у віддалених районах або місцях нерегулярного постачання, допускається збільшувати тривалість зберігання запасних частій і матеріалів, але не більше ніж в 2 рази.

2. При організації в регіоні централізованої системи матеріально-технічного постачання і за наявності центральних оборотних складів, тривалість зберігання запасних частин і матеріалів, окрім палива, для АТП слід зменшити в 2 рази.

 

Площі складських приміщень і споруд АТП Fскл визначається добутком питомих нормативів fскл, приведених в табл. 3.10, на чисельність рухомого складу і на коректуючи коефіцієнти в залежності:

Кс1 – від середньодобового пробігу рухомого складу;

Кс2 – від чисельності технологічно сумісного рухомого складу;

Кс3 – від типу рухомого складу;

Кс4 – від висоти складування;

Кс5 – від категорій умов експлуатації.

Результуючий коефіцієнт коректування визначається як добуток окремих коефіцієнтів, тобто

 

.

 

Таблиця 3.10 – Нормативні приведені площі складських приміщень

Найменування складських приміщень, споруд Площа складських приміщень, споруд на 10 одиниць рухомого складу, м2
для легкових автомобілів для автобусів для вантажних автомобілів для причепів і напівпричепів
Запасних частин, деталей, експлуатаційних матеріалів 2,0 4,4 4,0 1,0
Двигунів, агрегатів і вузлів 1,5 3,0 2,5 -
Змащувальних матеріалів з насосною 1,5 1,8 1,6 0,3
Лакофарбових матеріалів 0,4 0,6 0,5 0,2
Інструменту 0,1 0,15 0,15 0,05
Кисню, азоту і ацетилену в балонах 0,15 0,2 0,15 0,1
Пиломатеріалів - - 0,3 0,2
Металу, металобрухту, цінного утилю 0,2 0,3 0,25 0,15
Автомобільних шин нових, відремонтованих і підлягаючих відновленню 1,6 2,6 2,4 1,2
         
Продовження таблиці 3.10        
Підлягаючих списанню автомобілів, агрегатів (на відкритому майданчику) 4,0 7,0 6,0 2,0
Проміжного зберігання запасних частин і матеріалів (ділянка комплектації підготовки виробництва) 0,4 0,9 0,8 0,2
Порожніх дегазованих балонів (для газобалонних автомобілів) 0,20 0,25 0,25 -

Примітки.

1. Площі складських приміщень і споруд для експлуатаційних і виробничих філіалів, БЦТО, ПТК і ЦСП з урахуванням їх централізованого матеріально-технічного забезпечення на регіональному рівні слід приймати з коефіцієнтом 0,6 від вказаних в таблиці.

2. Площа паливозаправного пункту або майданчика для розміщення пересувних, паливозаправних засобів слід визначати виходячи з нормативної витрати палива, тривалості запасу і норм розміщення, приведених у ВСН-01-89 Мінавтотрансу РСФСР.

3. Площа складування дегазованих балонів на ППБ, що поступили і пройшли повторний огляд, слід приймати не більше 9,5 м2/100 автомобілів в рік.

 

Числові значення корегуючих коефіцієнтів залежно від середньодобового пробігу приведені в табл. 3.11.

 

Таблиця 3.11 – Значення коефіцієнта корегування Кс1 залежно від середньодобового пробігу

Середньодобовий пробіг одиниці рухомого складу, км Коефіцієнт корегування, Кс1 Середньодобовий пробіг одиниці рухомого складу, км Коефіцієнт корегування, Кс1
0,8 1,0
0,85 1,15
0,9 1,25

 

 

Числові значення коефіцієнтів корегування залежно від кількості технологічно сумісного рухомого складу приведена в табл. 3.12.

 

Таблиця 3.12 – Значення коефіцієнта корегування Кс2 залежно від чисельності технологічно сумісного рухомого складу

Кількість технологічно сумісного рухомого складу, од. Коефіцієнт корегування, Кс2 Кількість технологічно сумісного рухомого складу, од. Коефіцієнт корегування, Кс2
до 50 1,4 понад 700 до 800 0,83
понад 50 до 100 1,2 понад 800 до 1000 0,80
понад100 до 150 1,15 понад 1000 до 1300 0,75
понад150 до 200 1,1 понад 1300 до 1600 0,73
понад 200 до 300 1,0 понад 1600 до 2000 0,70
понад 300 до 400 0,95 понад 2000 до 3000 0,65
понад 400 до 500 0,90 понад 3000 до 5000 0,60
понад 500 до 600 0,8 понад 5000 0,55
понад 600 до 700 0,85    

 

Числові значення коефіцієнтів корегування залежно від типу рухомого складу приведені в табл. 3.13.

 

Таблиця 3.13 – Значення коефіцієнта корегування Кс3 залежно від типу рухомого складу

Тип рухомого складу Коефіцієнт коректування Кс3
Легкові автомобілі  
особливо малого класу 0,6
малого класу 0,7
середнього класу 1,0
Автобуси  
особливо малого класу 0,4
малого класу 0,6
середнього класу 0,8
великого класу 1,0
особливо великого класу 1,4
Вантажні автомобілі  
особливо малої вантажопідйомності 0,5
малої вантажопідйомності 0,6
середньої вантажопідйомності 0,8
великої вантажопідйомності  
понад 5,0 до 6,0 т 1,0
понад 6,0 до 8,0 т 1,2
   
Продовження таблиці 3.13  
особливо великої вантажопідйомності  
понад 8,0 до 10 т 1,3
понад 10,0 до 16,0 т 1,5
автомобілі-самоскиди кар'єрні 2,2
Причепи і напівпричепи  
причепи одноосні малої і середньої вантажопідйомності 0,9
причепи двовісні середньої і великої вантажопідйомності 1,0
причепи двовісні особливо великої вантажопідйомності 1,2
напівпричепи одновісні і двовісні особливо великої вантажопідйомності 1,1
напівпричепи багатовісні особливо великої вантажопідйомності 1,3
причепи і напівпричепи-важковози 1,5

 

Числові значення коефіцієнтів корегування залежно від висоти складування приведені в табл. 3.14.

 

 

Таблиця 3.14 – Значення коефіцієнта корегування Кс4 залежно від від висоти складування

Висота складування, м Коефіцієнт корегування Кс4
3,0 1,6
3,6 1,35
4,2 1,15
4,8 1,0
5,4 0,9
6,0 0,8
6,6 0,73
7,2 0,67

 

Числові значення коефіцієнтів корегування залежно від категорій умов експлуатації приведені в табл. 3.15.

 

 

Таблиця 3.15 – Значення коефіцієнта корегування Кс5 залежно від категорій умов експлуатації

Категорія умов експлуатації рухомого складу Коефіцієнт корегування Кс5
І 1,0
II 1,05
II 1,1
IV 1,15
V 1,2

 

 

Розрахунок площі зони зберігання (стоянки) автомобілів. При укрупнених розрахунках площа зони зберігання

 

,

 

де f0 – площа, яку займає автомобіль в плані (по габаритним розмірам), м2;

Аст – число автомобіле-місць зберігання;

Кп – коефіцієнт щільності розстановки автомобіле-місць зберігання.

 

Величина Кп залежить від способу розстановки місць зберігання і приймається рівною 2,5 – 3,0.

В залежності від організації зберігання рухомого складу на АТП автомобіле-місця можуть бути закріплені за визначеними автомобілями або знеособлені.

Число автомобіле-місць зберігання при закріпленні їх за автомобілями відповідає списковому складу парку, тобто

 

Аст = Аи .

 

При знеособленому зберіганні автомобілів число автомомбіле-місць

 

Аст = Аи – ХПР – ХТО –Хп – АКР – Ал ,

 

де ХПР – число постів ПР;

ХТО – число постів ТО;

Хп – число постів очікування (підбору);

АКР – число автомобілів, які знаходяться в КР;

Ал – середнє число автомобілів, які постійно відсутні на підприємстві (цілодобова робота на лінії, відрядження).

 

 

Розрахунок площ допоміжних приміщень. Допоміжні приміщення (адміністративні, суспільні, побутові) являються об’єктом архітектурного проектування і повинні відповідати вимогам СНиП ІІ-92–76 «Вспомогательные здания и помещения промышленных предприятий».

На стадії техніко-економічного обґрунтування і попередніх розрахунків орієнтовна загальна площа допоміжних приміщень може бути визначена за графіком, наведеному на рис. 3.3.

 

 

Рисунок 3.3 – Залежність питомої площі S допоміжних приміщень від числа працюючих Р

 

 

Детальна розробка допоміжних приміщень виконується в об’ємі архітектурно-будівельної частини проекту на основі завдань проектувальників-технологів. Розрахунок площ окремих допоміжних приміщень виконуються по відповідним нормам і числу працюючих.

Площі адміністративних приміщень розраховуються виходячи зі штату управлінського апарату, а суспільних приміщень – спискового числа працюючих. Площі побутових приміщень розраховуються виходячи з штатної кількості працюючих, числа працюючих в найбільш багато чисельній зміні, групи виробничого процесу по класифікації СНиП ІІ-92–76, співвідношення числа чоловіків і жінок.

Площі технічних приміщень компресорної трансформаторної і насосної станції, вентиляційних камер і інших приміщень розраховуються в кожному окремому випадку по відповідним нормативам в залежності від прийнятої системи і обладнання електропостачання, опалення, вентиляції і водопостачання.

 


4 технологічне планування атп

 

 

4.1 Основні етапи технологічного планування АТП

 

Планування підприємств – найскладніший і дуже відповідальний етап проектування. Воно має забезпечувати експлуатаційні зручності, задовольняти технологічні, будівельні та інші вимоги. За інших однакових умов вдале планування може підвищити продуктивність праці - не менш ніж на 15... 20 %, значно зменшити капітальні вкладення.

У процесі планування вирішують такі основні питання: організація території підприємства, використання і забудова земельної ділянки, взаємне розташування будівель і споруд, раціональна побудова виробничого процесу та нормального функціонування підприємства, забезпечення потрібних технологічних зв'язків, розташування робочих постів обслуговування і зберігання рухомого складу; питання конструктивних схем, розмірів та етажності будівель; організація руху на території, у будівлях та ін. Планування підприємства здійснюють у два етапи: перший – обґрунтування планувальних рішень; другий – розробка елементів планування (рис. 4.1).

 

 

 

 

На першому етапі аналізують усі фактори, які впливають на розробку елементів планування.

До основних факторів, які безпосередньо впливають на вибір планувального вирішення, належать: призначення, потужність і склад підприємства; перспективи його розширення і черговість будівництва; тип і характеристика рухомого складу; програма основного і допоміжного виробництва; прийняті форми і методи організації обслуговування та ремонту рухомого складу, режим роботи виробничих зон і відділень, умови праці, вимоги щодо охорони навколишнього середовища, експлуатаційні і кліматичні умови; характеристика земельної ділянки та способи її забудови; будівельні конструкції і матеріали, що застосовуються; результати технологічного розрахунку; нормативні вимоги тощо.

На другому етапі визначають основні ланки планувального вирішення. У кожному конкретному випадку вибору планувального вирішення має передувати визначення ролі впливаючих факторів та їх аналіз.

До основних елементів планування (в порядку послідовності їх проробки) належать: склад будівель, споруд і приміщень; способи забудови ділянки, функціональна схема і графік виробничого процесу; організація руху, розташування функціональних зон; розташування робочих постів і потокових ліній; розташування виробничих дільниць і складів; розстановка технологічного устаткування і рухомого складу при зберіганні; розташування невиробничих приміщень.

Технологічною основою планувального вирішення є функціональна схема (рис. 4.2) і графік виробничого процесу (рис. 4.3).

Функціональна схема комплексного АТП визначає закономірність проходження автомобілем окремих етапів його технічної підготовки. Відповідно до цього функціональна схема зумовлює послідовність і незалежність розташування в просторі виробничих зон і відділень підприємства. Проте вона не фіксує потоків руху рухомого складу (кількісну характеристику процесу), який проходить ці етапи. Тому, крім схеми, потрібний графік виробничого процесу, який будують у відповідному масштабі за даними розрахунку програми ремонтно-обслуговуючого виробництва АТП. Графік є основою для вибору розташування зон підприємства. Він може змінюватись залежно від нормативів, покладених в основу технологічного розрахунку. На цю обставину при проектуванні треба звертати особливу увагу. Раціональне планування підприємства має забезпечувати безперешкодне і незалежне проходження автомобілем будь-якого самостійного маршруту.

 

 

 

Генеральний план АТП

 

На генеральному плані показують будівлі і споруди за їхніми габаритними обрисами, розміщенням, площадки для відкритого зберігання автомобільної техніки, основні і допоміжні шляхи руху рухомого складу на території АТП. Технологічною основою генерального плану є функціональна схема і графік виробничого процесу.

На стадії техніко-економічного обґрунтування та за попередніми розрахунками необхідна площа ділянки підприємства (в гектарах)

 

,

 

де Fз.пс – площа забудови виробничо-складських будівель, м2;

Fз.вс – площа забудови допоміжних будівель, м2;

Fз.пс – площа відкритих площадок для зберігання рухомого складу, м2;

Кз –щільність забудови території, %.

 

Мінімальна щільність забудови території АТП, згідно СНиП ІІ-89–90, приймається в залежності від типу підприємства та числа автомобілів.

Розробляючи генеральний план, враховують загальні і місцеві вимоги. Загальні вимоги диктуються призначенням АТП та його виробничими процесами, складом і взаємозв'язком будівель і споруд, черговістю будівництва і перспективами розширення, нормативними вимогами до організації і забудови території. Місцеві вимоги зумовлюються розташуванням земельної ділянки в плані району будівництва і щодо проїздів спільного користування; розмірами, конфігурацією, рельєфом і гідрологічною характеристикою ділянки; характером забудови сусідніх ділянок; містобудівними й архітектурними вимогами і т. ін.

Розрізняють два способи забудови земельної ділянки: блокований (усі основні функції підприємства виконують в одній спільній будівлі) і павільйонний (усі основні функції підприємства виконуються в окремих будівлях). Для вибору способу забудови обов'язково роблять попереднє детальне техніко-економічне обґрунтування.

Перевагу віддають блокованій забудові. Вона дає змогу знизити вартість будівництва й експлуатації будівель на 15...20 % порівняно з павільйонною, поліпшити виробничі зв'язки між зонами й відділеннями, зменшити площу земельної ділянки.

Павільйонна забудова дає змогу спростити організацію і прискорити будівництво, вводити об'єкти в дію поетапно, поліпшити природне освітлення і вентиляцію приміщень та ін. Проте через істотні недоліки (збільшення площі земельної ділянки, загальне подорожчання будівництва й експлуатації будівель, зниження рівня архітектурного оформлення району та ін.) павільйонна забудова має обмежене застосування. її можна рекомендувати при проектуванні підприємств для обслуговування великогабаритного рухомого складу з метою максимального скорочення його маневрування всередині будівлі; при будівництві підприємства на горбкуватій, гірській місцевості або в районі з м'яким кліматом; у разі реконструкції підприємства та наявності великої вільної території; при потребі стадійного розвитку підприємства, зумовленого поступовим фінансуванням. Мийку для рухомого складу дозволяється розміщувати в окремих будівлях.

Будівлі можуть бути одно-, багато- і різноповерховими (мішаної поверховості). Технологічно одноповерхова забудова доцільніша. Тому в усіх випадках, коли площа земельної ділянки достатня і немає вказівок щодо поверховості містобудівних та архітектурних органів, треба будувати одноповерхові приміщення. При багатоповерховій забудові на першому поверсі розміщують виробничі зони, а на решті – зону зберігання.

Складаючи генеральний план, велику увагу звертають на відстані між будівлями, що враховують санітарні, будівельні і протипожежні норми. Мінімальні відстані між будівлями всередині підприємства становлять 12 м. Якщо в одній із будівель розміщений склад пального і мастильних матеріалів, то відстані збільшують у два рази. Відстань від зони зберігання автомобілів (відкритої) до зони ТО або ремонту повинна бути 10м, між сусідніми підприємствами промислового типу – 20 м, до огорожі (паркану) або глухої вогнестійкої стіни – 2м.

Важливим елементом генерального плану є проїзди. Вони повинні мати тверде покриття і поздовжні ухили то більш як 4 %. Ширина проїздів 3 м при односторонньому і 6 м при двосторонньому русі. Відтань між проїздом і будівлею завдовжки понад 20 м становить 3 м, а усіх інших випадках – 1,5 м.

Рух автомобілів на території АТП звичайно організовують кільцевим одностороннім способом. Якщо такий спосіб важко застосувати, то передбачають у тупиковому проїзді двостороннього руху майданчик розвороту рухомого складу на 180°. В усіх випадках організації руху на території АТП треба прагнути до скорочення шляху автомобілів, не допускаючи зустрічного руху на одній смузі і пересічення потоків.

У зоні зберігання автомобілі розміщують групами (в групі не більш як 200 одиниць). За правилами протипожежної безпеки відстань між групами повинна бути не менш як 20 м.

В'їзд автомобілів на територію АТП і виїзд із неї здійснюється через ворота; для великих АТП – двоє робочих і двоє запасних воріт, для середніх АТП – одні робочі ворота. Робочі ворота розміщують від червоної лінії (внутрішньої лінії тротуару) на відстані не менше, ніж довжина найбільшого автомобіля в цьому АТП. Ворота в'їзду повинні бути розміщені раніше, ніж ворота виїзду, за ходом дорожнього руху. Це забезпечує на території АТП правосторонній рух переважно проти годинникової стрілки і виключає пересічення шляхів.

Робочі ворота, як правило, використовують для постійного в'їзду рухомого складу, тому їх розміщують із боку вулиці або проїзду з малоінтенсивним рухом транспорту. Біля робочих воріт розміщують контрольно-пропускний пункт. Робочі ворота звичайно роблять роздільними: одні для в'їзду, другі для виїзду. Мінімальні розміри воріт при одноповерховому зберіганні автомобілів 3,5х3,5 м, а при багатоповерховому – 3,5х4,2 м.

Територію земельної ділянки, вільну від забудови, проїздів і зон зберігання, впорядковують й озеленюють. Біля АТП для стоянки автомобілів індивідуальних власників обладнують спеціальну площадку. На території АТП можуть бути розташовані приміщення для ТО, ремонту і зберігання рухомого складу: адміністративно-громадські, санітарно-побутові та різні допоміжні приміщення.

Генеральні плани земельної ділянки виконують у масштабі 1:2000; 1:1000; 1:500. З метою орієнтування земельної ділянки щодо напряму і тривалості вітрів протягом заданого відрізка часу на генеральних планах наносять розу вітрів. Приклад генерального плану АТП показаний на рис. 4.4.

 

При розробці генерального плану необхідно передбачити благоустрій території підприємства, спорудження спортивних площадок, озеленення. Площа озеленення повинна складати не менше 15% площі підприємства при щільності забудови менше 50% та не менше 10% при щільності більше 50%.

Основними показниками генерального плану є площа та щільність забудови, коефіцієнт використання і озеленення території.

Площа забудови визначається як сума площ, зайнятих будівлями та спорудами всіх видів, включаючи навіси, відкриті стоянки автомобілів і склади, резервні дільниці, намічені у відповідності з завданням на проектування. В площу забудови не включають площі, зайняті вимощеннями, тротуарами автомобільними дорогами, відкритими спортивними площадками, площадками для відпочинку, зеленими насадженнями, відкритими стоянками автомобілів індивідуального користування.

Щільність забудови підприємства визначається відношенням площі забудови до площі ділянки підприємства. В табл. 4.1 дана мінімальна щільність забудови (в відсотках) підприємств автомобільного транспорту у відповідності з вимогами СНиП ІІ-89–80

 

Таблиця 4.1 – Мінімальна щільність забудови АТП

Тип автотранспортного підприємства Щільність забудови, %
Вантажні АТП на 200 автомобілів при незалежному виїзді: 100% рухомого складу 50% рухомого складу  
Вантажні АТП на 300 і 500 автомобілів при незалежному виїзді: 100% рухомого складу 50% рухомого складу    
Автобусні АТП на: 100 автобусів 300 автобусів 500 автобусів  
Таксомоторні парки на: 300 автомобілів 500 автомобілів 800 автомобілів 1000 автомобілів  
Бази централізованого технічного обслуговування на 1200 автомобілів  
Станції технічного обслуговування автомобілів на: 5 постів 10 постів 25 постів 50 постів  

 

Вказану щільність забудови допускається знижувати, але не більше ніж на 10% при наявності відповідного техніко-економічного обґрунтування, в тому числі при розширенні та реконструкції підприємства.

Коефіцієнт використання території визначається відношенням площі, зайнятої будівлями, спорудами, відкритими площадками, автомобільними дорогами, тротуарами і озелененням, до загальної площі підприємства.

Коефіцієнт озеленення визначається відношенням площі зелених насаджень до загальної площі підприємства.

При розробці генеральних планів підприємств необхідно користуватися наступним:

1. На території підприємства перед в'їздом на пости прибиральних, мийних і інших робіт комплексу ЩО слід передбачати майданчики накопичення рухомого складу місткістю не менше 10-ти відсотків пропускної спроможності відповідних постів.

2. На території промислових філіалів АТП, ЦСП, БЦТО, ВТК, СТОА і ВАСНУВ слід передбачати майданчики для тимчасового зберігання рухомого складу, який належить іншим підприємствам, підрозділам підприємств і громадянам і прибуває для виробництва робіт ТО і ПР; місткість вказаних майданчиків повинна встановлюватися технологічною частиною проекту.

3. Розстановку рухомого складу на відкритому майданчику, розташованому на території підприємства, слід передбачати відповідно до схем, вказаних на рис. 4.5.

Розстановка по схемах 1-4 призначена для зберігання рухомого складу без пристрою підігріву автомобілів, а по схемах 5-7 – з пристроєм підігріву автомобілів для забезпечення запуску двигунів в холодну пору року.

Розстановка по схемах 1, 2 і 5 призначена для зберігання одиночних автомобілів і автобусів; по схемах 3 і 8 – для автопоїздів у складі сидільного тягача з напівпричепом і зчленованих автобусів; по схемах 4 і 7 – для автопоїздів у складі автомобіля з одним або декількома причепами.

Розстановку на відкритому майданчику легкових автомобілів, які належних громадянам, слід передбачати по схемах 3 і 5 без пристрою підігріву.

При розміщенні рухомого складу на відкритому майданчику рекомендується приймати кут між подовжньою віссю автомобіля і віссю внутрішнього проїзду:

для одиночних автомобілів і автобусів – 90°;

для автопоїздів і зчленованих автобусів – від 60° до 45°.

4. Стаціонарні паливозаправні пункти (СПЗП) і спеціальні майданчики для розміщення пересувних автозаправних станцій на шасі автомобіля або причепа (ПАЗС) слід передбачати на території підприємства з умови забезпечення зберігання і роздачі не менше 3-х сортів палива для АТП вантажних автомобілів і автобусів і 2-х сортів

 

 

Рисунок 4.5 – Схеми розстановки рухомого складу на відкритому майданчику, розташованому на території підприємства

 

палива для АТП легкових автомобілів. Запас зберігаємого палива приймається не менше 5 днів.

Загальна місткість паливних резервуарів не повинна перевищувати:

– для стаціонарних ПЗП – 300 м3

– для пересувних ПАЗС – 30 м3.

Кількість паливороздаточних колонок у випадку, не обумовленому завданням на проектування, слід приймати з розрахунку:

1 колонка на 100 автобусів

1 колонка на 150 вантажних автомобілів

1 колонка на 200 легкових автомобілів.

ПАЗС рекомендується застосовувати в АТП при чисельності автомобілів не більше 200 од.

Відстань від майданчика для пересувних ПАЗС до будівель і споруд АТП слід передбачати відповідно до ВСН-01-89 Мінавтотранса РСФСР як для майданчиків з автомобілями, що перевозять ПММ, до будівель і споруд сусідніх промпідприємств – не менше 40 м.

Майданчики СПЗП і для ПАЗС повинні розташовуватися, як правило, в підвітряній зоні вітрів переважаючого напряму по відношенню до адміністративно-побутового корпусу АТП, бути сприятливими для озеленення, при цьому насадження не повинні погіршувати умов видимості і провітрювання.

Схему руху автотранспорту на майданчиках СПЗП і ПАЗС слід приймати односторонній, з роздільними один від одного під'їзними дорогами.

Розміри і розміщення майданчиків для СПЗП і ПАЗС повинні забезпечувати незалежний від заправних острівців проїзд автомобілів на стоянку і при виїзді на лінію.

На СПЗП можлива організація оливораздаточного пункту у випадку, обумовленому завданням на проектування.

5. Вимоги до розміщення на території підприємства будівель і споруд, а також до санітарно-захисної зони слід приймати по ВСН-01-89/Мінавтотрансу РСФСР.

 

Споруди і приміщення для зберігання автомобілів

6. Зберігання рухомого складу в АТП може здійснюватися на відкритому майданчику, під навісом або в закритому приміщенні.

Способи зберігання рухомого складу в автотранспортних підприємствах слід приймати, як правило, залежно від типу автомобілів, кліматичних умов і видів транспортної роботи, приведених в таблиці 4.2.

Зберігання легкових автомобілів на СТОА слід передбачати залежно від кліматичних умов:

– закрите для дуже холодного кліматичного району (І1);

– під навісом для дуже жаркого сухого кліматичного району (П12);

6.1. Розстановку рухомого складу в приміщеннях стоянки слід передбачати відповідно до схем, вказаних на рис. 4.6.

Схеми 1-9 призначені для зберігання одиночних автомобілів і автобусів, схеми 10 і 11– для автопоїздів і зчленованих автобусів.

Кількість автопоїздів і зчленованих автобусів у напрямі руху при розстановці по схемах 10 і 11 не повинна перевищувати восьми.

При розстановці автомобілів різних категорій допускається розміщення автомобілів меншої довжини по схемах 3 і 6 в три ряди і по схемах 10 і 11 в десять рядів у напрямі руху.

Схеми 1, 2 і 4 призначені для зберігання автомобілів, які постійно повинні бути готові до виїзду, і легкових автомобілів, які належать громадянам.

 

 

Таблиця 4.2 – Способи зберігання рухомого складу

Тип рухомого складу Виконувана транспортна робота Кліматичні райони (ГОСТ 16350-80) Спосіб зберігання
найменування позначення
Автомобілі легкові і автобуси Пасажирські перевезення дуже холодний, помірно холодний, помірний І1, І2, П4, П5 закритий
дуже жаркий, сухий, жаркий сухий П11, П12 під навісом
інші райони - відкритий без підігріву
Автомобілі вантажні Перевезення промислових, будівельних, сільськогосподарських вантажів дуже холодний І1 закритий
холодний, помірно-холодний І2, П4 відкритий з підігрівом і частково закритий
помірний П5 відкритий з підігрівом
інші райони - відкритий без підігріву
Перевезення продовольчих товарів для крамниць, підприємств громадського харчування, шкіл, лікарень і т. ін. дуже холодний, холодний і помірно-холодний І1, І2, П4 закритий
помірний П5 відкритий з підігрівом і частково закритий (30-40%)
Автомобілі оперативного призначення Пожежна, швидка медична допомога інші райони - відкритий без підігріву
всі райони - закритий

 

Рисунок 4.6 – Схеми розстановки рухомого складу в приміщеннях стоянки

 

 

Планування виробничих приміщень АТП

За значенням виробничі приміщення АТП поділяють на основні і допоміжні. Основні виробничі приміщення призначені для розміщення постів ТО, ремонту і зберігання автомобільної техніки, допоміжні – для різних підготовчих, профілактичних і ремонтних робіт, а також для зберігання технічного майна (складські приміщення).

Орієнтовний склад допоміжних приміщень: а) цехи – моторний, агрегатний, механічний, електротехнічний, карбюраторний, акумуляторний (з окремим приміщенням зарядної), зварювальний (з одним або кількома постами для зварювання), ковальсько-ресорний, мідницько-радіаторний, теслярський, оббивальний, вулканізаційний, шиномонтажний (або площадка), малярний (з одним або кількома постами), для ремонту таксометрів; б) склади – запасних частин і матеріалів, проміжний, будівельних матеріалів, масел, шин; інструментальна комора.

Розрізняють два способи взаємного розташування виробничих зон: паралельно- і довільно-зональне (рис. 4.7). Особливості розташування, переваги і недоліки цих способів наведені в табл. 4.3.

 

 

Таблиця 4.3 – Особливості способів розташування виробничих зон

Спосіб роз­ташування виробничих зон Переваги Недоліки
Паралельно-зональний Полегшується і здешевлю­ється будівництво, поліпшу­ється організація руху авто­мобілів між зонами: створю­ється можливість поетапного будівництва АТП із поступо­вим введенням у дію зон Збільшується загальна площа забудови; частково усклад­нюється технологічний про­цес
Довільно-зональний Передбачається раціональ­ніше розміщення зон при спільному використанні од­них і тих самих приміщень кількома виробничими під­розділами. Це створює пере­думови для поліпшення тех­нологічного процесу і змен­шує загальну площу будівлі Терміни введення до ладу об'єкта подовжуються вна­слідок збільшення періоду проектування і будівництва. підвищуються затрати на бу­дівництво

 

В загальному планувальному рішенні можливі різні варіанти розташування постів ТО і ПР, а також приміщень виробничих дільниць (рис. 4.8). Розташування виробничих дільниць і складів визначається їх технологічним до основних зон ТО і ПР.

 

 

Рисунок 4.8 – Варіанти розташування постів і виробничих приміщень (останні заштриховані)

 

Взаємне розташування виробничих приміщень у плані виробничого корпусу залежить від призначення, виробничих зв'язків, технологічної однорідності виконуваних у них робіт і спільності технічних, будівельних, економічних, санітарно-гігієнічних і протипожежних вимог. Виробничі зв'язки та значення їх для основних приміщень визначаються функціональною схемою і графіком виробничого процесу АТП, а для допоміжних – технологічним тяжінням їх до основних приміщень (рис. 4.9). Виконання зазначених вимог в основному зводиться до такого:

 

 

 

 

1. Зони ТО-1 і ТО-2 з організацією роботи на потоці розміщують у крайніх частинах будівлі, уздовж або впоперек її осі. Якщо в цих зонах передбачено обслуговування на окремо розташованих постах одиничним методом, то кращим варіантом є розміщення зон у середній частині будівлі, поблизу допоміжних відділень.

2. Розташування зони ЩО залежить від кліматичних умов місцевості, в якій створюється АТП. У південних і центральних районах її створюють в окремому павільйоні. Це сприяє зниженню вологості повітря в основному виробничому корпусі.

3. Зону поточного ремонту розміщують усередині будівлі або уздовж одного з її боків, поблизу відділень, які забезпечують ритмічність роботи постів поточного ремонту.

4. Відділення ремонту й обслуговування агрегатів (механізмів) звичайно розміщують по периметру виробничого корпусу, навколо зон ТО-2 і поточного ремонту з окремо розташованими постами універсального або спеціалізованого типу.

5. Гарячі відділення (ковальське, зварювальне, мідницьке, шиноремонтне) влаштовують в одному блоці (суміжно) і відокремлюють вогнестійкими перегородками від решти приміщень.

6. Групу кузовних відділень (столярне, оббивальне, бляхарське, малярне) з технологічних міркувань розташовують поряд.

7. Механічне, агрегатне, моторне й заготівельне відділення розташовують поблизу зони поточного ремонту і складу агрегатів та запасних частин. Тут же, неподалік від цих відділень, міститься інструментальна комора.

8. Вибираючи місце для постів зон ТО-2 і поточного ремонту по відношенню до вікон, перевагу віддають першим, оскільки на них виконується більше таких операцій, при яких потрібне природне освітлення.

9. Виробничі відділення, що мають технологічний зв'язок із зоною ТО-2 (карбюраторне, акумуляторне, електротехнічне та ін.), розміщують біля цієї зони.

10. Якщо в зоні ТО-2 застосовується потокова лінія з поперечним розташуванням постів, то паралельно цій лінії (проти кожного поста) розміщують пости поточного ремонту. У разі виявлення в процесі профілактики великих несправностей при такому плануванні легко перемістити автомобіль із лінії обслуговування в зону поточного ремонту.

11. При агрегатно-дільничній формі організації виробництва з метою полегшення управління виробничими дільницями відділення і пости цієї дільниці розміщують нерозрізнено.

12. Маслогосподарство з метою скорочення довжини трубопроводів розташовують поблизу постів мащення. Якщо ТО-1 виконується на потоці, то маслогосподарство розміщують біля останнього поста лінії.

13. Компресорну станцію розташовують поблизу тих відділень і зон, у яких стиснуте повітря використовується у найбільших кількостях.

14. Виконуючи планування, не слід приймати таких рішень, при яких потрапити в те чи інше відділення можна тільки через інше. Це порушує зручність роботи і відвертає виконавців. Треба також передбачити можливість транспортування агрегатів з одного приміщення в інше.

15. Усі робочі пости розташовують усередині закритих опалюваних будівель (за винятком постів щоденного обслуговування в районах із теплою зимою).

16. Перед робочими постами залишають простір, достатній для маневрування автомобілів, підвезення спорядження та устаткування, дрібних допоміжних робіт і т. ін.

Залежно від прийнятої форми організаційної побудови технологічного процесу ТО і ремонту автомобілів робочі пости розташовують тупиковим або прямоточним способом. При тупиковому розташуванні постів найбільше поширена прямокутна однорядна розстановка автомобілів. Косокутне розташування постів – під кутом 75, 60, 45 і 30° до осі проїзду – застосовують, коли АТП експлуатує великі автомобілі або для будівництва виділені ділянки здовженої форми. Косокутне розташування постів зменшує корисну площу виробничої зони.

Відстань між робочими постами або автомобілями, встановленими на них, і від елементів будівлі в залежності від категорії автомобіля вказана у додатку 2.

З однієї зони в іншу автомобілі переміщуються проїздами, які можуть проходити всередині будівлі (для районів із холодним кліматом та для малогабаритних автомобілів) або із зовні по території АТП (у південних районах, при експлуатації автопоїздів і великих автомобілів). Внутрішні проїзди збільшують площу будівлі, проте зменшують протяги, втрати теплоти в холодну пору. Зовнішні проїзди зменшують розміри зон, підвищують безпеку руху й поліпшують санітарно-гігієнічні умови праці виконавців робіт при загальному здешевленні будів­ництва.

Розміри і конфігурація основних зон залежать від кількості і типу робочих постів та потокових ліній. Площі виробничих приміщень при плануванні можуть відхилятись від розрахункових у межах ±20 % (для приміщень, площа яких менша від 100 м2) і ±10 % (для приміщень, площа яких більша від 100 м2).

Місця зберігання автомобілів не повинні сполучатися (тобто мати двері або ворота) з приміщеннями, в яких працюють з відкритим вогнем (наприклад, з ковальським, мідницьким, зварювальним), зберігаються горючі і легкозаймисті матеріали (склади масел, оббивальне відділення та ін.) або виділяються вибухонебезпечні і шкідливі гази (акумуляторна, малярне відділення та ін.). У табл. 4.4 наведені рекомендовані способи розставляння автомобілів залежно від їхнього типу, призначення й кількості.

 

Таблиця 4.4 – Рекомендовані способи розстановки автомобілів

Спосіб розставляння Умови застосування розставляння
Тупиковий, двосторонній, однорядний, прямокутний Автомобілі спеціального призначення, Інди­відуального або персонального користування при будь-якій кількості місць
Тупиковий, двосторонній, дво­рядний; прямокутний Автомобілі й автобуси загального користу­вання при кількості місць не більш як 50
Тупиковий, двосторонній, дво­рядний» косокутний Різнотипні автомобілі, великогабаритні автомобілі й автобуси, автомобілі Інди-відуального користування при будь-якій кількості місць
Прямоточний, багаторядний, з проїздом Великогабаритні автомобілі, автобуси регу-лярних сполучень, автомобілі-таксі. Кількість рядів не більш як 8
   
Продовження таблиці 4.4  
Прямоточний, багаторядний, без проїзду Автопоїзди і зчленовані автобуси. Кількість рядів не більш як 8
Тупиковий, однорядний, без проїзду Автомобілі спеціального призначення, інди­відуального або персонального користування при кількості місць не більш як 30
Тупиковий, дворядний, без проїзду Автомобілі й автобуси загального користування і спеціального призначення при кількості місць .не більш як 60

 

Зони ТО, поточного ремонту і зберігання автомобільної техніки повинні мати безпосередній вихід назовні. У приміщеннях, де зберігають до 25 автомобілів або де є до 10 робочих постів (пости потокових ліній за винятком щоденного обслуговування враховують нарівні з одиночними постами), досить одних зовнішніх воріт; до 100 автомобі­лів на зберіганні або 11...25 робочих постів – не менше двох воріт; 26...50 робочих постів – не менше трьох воріт. Коли є можливість виїзду через суміжні приміщення, кількість воріт може бути скорочена

При зберіганні більш як 1000 автомобілів на кожні наступні 100 машин добавляють по одних воротах.

Безпосередній вихід назовні мають також деякі виробничі і складські приміщення: склад легкозаймистих матеріалів, малярне відділення, приміщення для ацетиленогазозварювальних робіт і регенерації масел, насосна для перекачування масел незалежно від площі, яку вона займає; зарядне відділення акумуляторного цеху при площі більш як 25 м2; склад масел і обтиральних матеріалів при площі понад 50 м2; зварювальне, ковальсько-ресорне, термічне й вулканізаційне відділен­ня при площі понад 100 м2.

Деякі зони і цехи за санітарно-гігієнічними вимогами ізолюють і розташовують осторонь від основних приміщень. Наприклад, через підвищену вологість повітря щоденне обслуговування виділяють у самостійне приміщення. Малярний цех (дільницю) розміщують осторонь і з окремим виїздом. Ізолюють від інших приміщень також зарядне відділення акумуляторного цеху, газозварювальне відділення та ін.

В акумуляторному відділенні повинно бути щонайменше два приміщення: одне для ремонту, а друге для заряджання акумуляторних батарей на рис. 4.11.

Приміщення, які повинні мати природне освітлення, розташовують по зовнішньому периметру будівлі. Внутрішні площі будівлі відводять під другорядні приміщення, зону зберігання автомобілів, склади, побутові кімнати, коридори і т. д.

За санітарними нормами заборонено будувати приміщення площею менш як 10 м2 і з довжиною стіни менш як 3 м. Дозволено суміщати для невеликих АТП і СТО виконання в одному приміщенні таких робіт: постові роботи на ТО і GH; постові роботи на поточному ремонті з агрегатними й шиномонтажними; агрегатні, слюсарно-механічні; електротехнічні і карбюраторні; ковальсько-ресорні, зварювальні, мідницькі, бляхарські і термічні; столярні, оббивальні, кузовні, бляхарські (без застосування вогню).

У разі неможливості розміщення усіх виробничо-підготовчих приміщень на першому поверсі їх розміщують на поверхах, що розташовані вище, або на антресолях, у першу чергу – приміщення для електротехнічних, карбюраторних і оббивальних робіт, у другу чергу – для механічних і агрегатних робіт і частково для складу запасних частин.

Якщо неможливо розташувати на першому поверсі усі пости ТО і ремонту, то в першу чергу розміщують пости ЩО, Д, ТО-1 як такі, що найбільше відвідуються.

Для прикладу на рис. 4.10...4.12 показане планування виробничого корпусу та деяких відділень.

Планування цеху, відділення, дільниці охоплює розставляння вибраного устаткування відповідно до технології та наукової організації праці, умов охорони праці і техніки безпеки.

До допоміжних невиробничих приміщень комплексного АТП належать конторські, побутові та інші приміщення. Їхнє розташування залежить від призначення.

 

Планування виробничих приміщень СТО і БЦТО

Спеціалізовані СТО і БЦТО виконують роботи, пов'язані з ТО і ремонтом вантажних автомобілів, аналогічні тим, що виконуються комплексним АТП. Тому методика основних технологічних розрахунків цих підприємств (розрахунок виробничої програми, чисельності виконавців робіт і т. ін.) однакова з подібними розрахунками звичайних АТП. Однак при виборі вихідних даних старанно визначають: склад закріплюваних за СТО і БЦТО підприємств; типаж і кількість у них автомобілів; відстані від АТП до СТО або БЦТО; види та обсяги виконання ТО і ремонту.

У СТО і БЦТО створюються добрі умови для концентрації виробництва з одночасною спеціалізацією і високим ступенем механізації технологічних процесів, тому вихідні норми трудомісткості ТО і ремонту можна знижувати на 10...15 %. Вибираючи технологічне устаткування, перевагу віддають високопродуктивному спеціалізованому діагностичному і ремонтному устаткуванню. Ці вимоги стосуються також і головних підприємств автокомбінатів та автооб'єднань при централізованому виконанні ТО і ремонту автомобілів.

 

 

 

 

Якщо БЦТО або СТО спеціалізуються на виконанні тільки ТО-2, то обсяг виконуваного на них ремонту можна брати від 20 до 40 % його загальної розрахункової трудомісткості. Коли на БЦТО проектується виконання максимального обсягу робіт на поточному ремонті, розподіл його трудомісткості за видами робіт між БЦТО і АТП беруть у середньому відповідно 60 і 40 %






Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 891. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.218 сек.) русская версия | украинская версия