Розробка робочих креслень деталей редуктораРобочі креслення деталей у сукупності з технічними вказівками повинні містити всі дані, що визначають форму, розміри, точність, шорсткість поверхонь, матеріал, термообробку, обробку й інші відомості, необхідні для виготовлення деталей відповідної якості і для проведення контролю. Якість виготовлення креслень деталей впливає на строки, вартість і якість виготовлення деталей і машини в цілому. Робочі креслення деталей виконують на креслярському папері необхідного формату у масштабі 1: 1. Вони містять: зображення деталі з нанесеними розмірами, граничні відхилення розмірів, допуски форми й розташування, параметри шорсткості поверхонь, технічні вимоги, основний напис (див. рис. 11.6...11.12) *. На робочих кресленнях деталей не допускається поміщати технологічні вказівки. У вигляді виключення можна вказувати: спільну обробку, притирання, гибку, розвальцьовування; тип технологічної заготовки (виливок, кування й т.інш.). Центрові отвори на кресленнях деталей не зображують і в технічних вимогах ніяких вказівок не приводять, якщо наявність їх конструктивно байдуже. Якщо в центровому отворі повинна бути різьба, на кресленні приводять тільки розміри різьби. Нижче викладаються загальні правила й рекомендації з розробки й виконання робочих креслень деталей. 1. Зображення деталі. Зображення деталі на кресленні повинне містити мінімальну кількість видів, розрізів і перетинів, достатнє для виявлення форми деталі і проставляння розмірів. Зайві зображення утрудняють читання креслення. Наприклад, для вала досить одного виду з відповідними перетинами і зображеннями окремих елементів (див. рис. 11.9). Деталь рекомендується: зображувати в положенні, зручному для читання креслення при її виготовленні, у якому деталь установлюють на верстаті. Наприклад, деталі, основну обробку яких роблять на токарному верстаті (вали, колеса, шківи й т.п.), розташовують так, щоб їхня вісь була паралельна основного напису креслення. Різець рухається звичайно праворуч ліворуч, тому на кресленні деталь обертають вправо тією стороною, з якого виробляється більшість токарних операцій. Деталь зображують із тими розмірами, позначеннями шорсткостей і інших параметрів, які вона повинна мати перед складанням. 2. Лінійні розміри. Правила нанесення розмірів визначені ГОСТ 2.307-68. Частина цих правил вивчають у курсі машинобудівного креслення. Нижче викладаються правила, які студенти повинні освоїти при виконанні курсового проекту деталей машин. а) Кількість розмірів на кресленні повинне бути мінімальним, але достатнім для виготовлення й контролю деталі. При відсутності якого-небудь розміру деталь стає невизначеною, а її виготовлення неможливо. Розміри можна проставляти різними способами (див. рис. 11.10), однак при будь-якому способі кількість розмірів, дійсно необхідних для виготовлення деталі, завжди постійно.
Рис. 11.6. Приклад робочого креслення вала-шестірні конічної
Рис. 11.7. Приклад робочого креслення колеса конічного
Рис. 11.9. Приклад робочого креслення тихохідного вала.
Рис. 11.10. Приклад робочого креслення циліндричного зубчастого колеса.
Рис. 11.11. Приклад робочого креслення черв’ячного колеса.
Рис. 11.12. Приклад робочого креслення вала - черв’яка. б) Не допускається повторювати розміри одного і того ж елемента на різних зображеннях, у технічних вимогах та ін. Повторення розмірів може служити причиною браку при виготовленні деталей. в) До довідкових розмірів на робочих кресленнях ставиться: один з розмірів замкнутого ланцюга; розміри, перенесені із креслень виробів-заготівель; розміри елементів, що підлягають спільній обробці з деталью, що сполучається (наприклад, отвору під штифти). г) Не допускається наносити розміри у вигляді замкнутого ланцюга, за винятком випадків, коли один з розмірів зазначений як довідковий (див. рис. 11.9).
Рис. 13.13. Основні способи проставляння розмірів: а — ланцюговий; 6 координатний; в — комбінований д) Для всіх розмірів на робочому кресленні деталі вказують граничні відхилення, інакше вони стають невизначеними для виробництва. Виключення становлять довідкові розміри, розміри, що розділяють зони різного ступеня точності, шорсткості або термообробки однієї й тої ж поверхні, розміри фасок, довжини нарізних частин, гвинтів і інших подібних елементів внаслідок низьких вимог до точності цих розмірів. е) Кожний розмір на робочому кресленні деталі повинен допускати його виконання й контроль при виготовленні деталі. ж) Розміри варто проставляти на тім виді креслення деталі, що відповідає її виду при спостереженні в процесі обробки. з) Існує три основних способи проставляння розмірів: ланцюговий спосіб (див. рис. 13.13, а) забезпечує точність розташування кожного наступного елемента щодо попередні. Однак точність розташування елементів щодо деякої загальної бази А послідовно зменшується. Ланцюговий спосіб застосовують, наприклад, для проставляння розмірів міжосьових відстаней отворів для валів у корпусах зубчастих передач, де важливі саме ці відстані; при координатному способі (див. рис. 13.13, 6) розміри проставляють від однієї бази А. Цим забезпечується точність відстаней між самими елементами; комбінований спосіб (див. рис. 13.13, в) складається з ланцюгового й координатного способів. Його використовують для зменшення помилок у найбільш точних розмірах. и) Розміри варто наносити так, щоб у першу чергу забезпечувалися конструктивні вимоги, тобто проставляння розмірів повинне відповідати в першу чергу характеру і точності сполучення даної деталі з іншими. к) Одночасно, але не на шкоду конструктивним вимогам проставляння розмірів повинне бути чинником підвищення технологічності обробки й контролю деталей. 3. Посадки й граничні відхилення розмірів. Відомості про допуски й посадки викладені у відповідному курсі. У табл. 11.1 наведені рекомендації з вибору посадок переважного застосування у системі отвору.
Таблица 11.1
|
