Форми профілактики соціальних відхилень. Методи корекції негативного впливу на особистість

Соціальна профілактика правопорушень є комплексом конкретних соціальних заходів (економічних, організаційних, управлінських, культурно-виховних та інших), що здійснюються з метою попередження правопорушень, зменшення їх кількості аж до повного викорінення шляхом виявлення та усунення причин і умов, що сприяють протиправної поведінки.

Комплексне планування соціальної профілактики правопорушень - одна з основних форм узгодження діяльності в цьому напрямку державних, господарських органів, громадських організацій і трудових колективів. Воно є підсумком спільної розробки різними органами, організаціями і колективами узгоджених планів боротьби з правопорушеннями, що передбачають систему довгострокових і поточних заходів щодо виявлення та усунення причин і умов вчинення протиправних дій, виховного впливу на правопорушників та осіб, що здійснюють інші антигромадські вчинки. В результаті створюється основа для взаємодії всіх учасників профілактичної роботи у боротьбі з правопорушеннями і найбільш небезпечним їх видом - злочинами.

Суб'єктами соціальної профілактики правопорушень є державні і господарські органи, профспілкові, громадські організації, трудові колективи, посадові особи і громадяни, що беруть участь в діяльності по запобіганню правопорушенням. У профілактичній роботі покликані також брати участь засоби масової інформації.

Об'єктами соціально-профілактичної дії є ті негативні чинники життєдіяльності людей, які сприяють вчиненню правопорушень, а також недоліки у виховній діяльності і стереотипи поводження, які тягнуть за собою неправомірні вчинки.

підрозділити на чотири основні групи:

- Негативні сторони в об'єктивних умовах життєдіяльності людей (матеріальна і соціально-культурна база, рівень добробуту та житлово-побутові умови, технічна оснащеність виробництва, технологічний процес, умови праці тощо);

- Негативні сторони в організаційно-управлінської діяльності державних і громадських органів самоврядування (система загальної і спеціальної освіти, соціально-побутове обслуговування, засоби масової інформації, установи культури, ідейно-виховна та культурно-масова робота, тощо);

- Негативні сторони в міжособистісних відносинах і поведінці людей (відносини між людьми в процесі трудової діяльності, в побуті та на відпочинку, сімейні стосунки тощо);

- Негативні явища в правосвідомості і соціально-правовому мисленні.

Вплив на соціально-профілактичні об'єкти здійснюється тісно пов'язаними між собою загальними, спеціальними й індивідуальними заходами.

Спільними є заходи, не призначені виключно для профілактики правопорушень, але об'єктивно сприяють їх попередження або скорочення (поліпшення умов праці, відпочинку та побуту трудящих, підвищення освітнього та культурного рівня населення вдосконалення виховної та культурно-масової роботи серед різних соціальних груп, особливо серед неповнолітніх, і т.д.)

Спеціальні заходи призначені виключно для профілактики кожного різновиду правопорушень (дисциплінарних, адміністративних, цивільних і кримінальних) і спрямовані безпосередньо на фактори, що впливають на скорочення правопорушень (проступків і злочинів).

Індивідуальні заходи призначені для впливу на осіб, схильних до порушення правопорядку (посилення охорони громадського порядку, поліпшення виховної роботи, підвищення рівня соціального контролю за поведінкою осіб, раніше вчинили правопорушення, особливо злочини, тощо)

Соціально-профілактичні заходи можуть бути спрямовані:

- На підвищення правосвідомості рівня населення регіону, працівників галузі народного господарства, членів трудового колективу, їх соціальної активності в сфері боротьби з правопорушеннями;

- На попередження будь-яких або певних видів правопорушень окремими соціальними групами;

- На становлення нового соціально-правового мислення, що дозволяє грамотно вирішувати завдання комплексного планування профілактики правопорушень.

При комплексному плануванні соціальної профілактики правопорушень необхідно керуватися такими принципами:

- Принцип директивності, що складається в обов'язковості і своєчасності виконання в повному обсязі заходів, передбачених комплексним планом соціальної профілактики правопорушень;

- Принцип системності, що означає як всебічність впливу взаємозв'язаного комплексу економічних, соціально-культурних, демографічних та інших заходів на всю систему факторів, що обумовлюють правопорушення, так і узгодженість діяльності суб'єктів профілактики в процесі розроблення та реалізації комплексного плану соціальної профілактики правопорушень;

- Принцип конкретності, вимагає включення в комплексний план соціальної профілактики правопорушень певних, чітко і ясно сформульованих заходів, термінів виконання та органів, організацій та осіб, відповідальних за їх реалізацію;

- Принцип реальності, що передбачає включення в комплексний план соціальної профілактики правопорушень лише таких заходів, для реалізації яких є необхідні матеріальні, технічні, фінансові, кадрові й інші ресурси;

- Принцип законності, який зобов'язує включати в комплексний план соціальної профілактики правопорушень лише такі заходи, а так само шляхи і засоби їх здійснення, які повністю відповідають вимогам чинного законодавства.