Студопедия — Перелік підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Департаменту
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Перелік підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Департаменту






Департамент соціального захисту населення облдержадміністрації
Комунальна установа “Бердянський геріатричний пансіонат” Запорізької облради Запорізька обл., м. Бердянськ, вул.Мічуріна, 87 (06153) 4-17-25 Базарний Володимир Ілліч
Комунальна установа “Запорізький геріатричний пансіонат” Запорізької облради м.Запоріжжя, вул. Малиновського, 13а (0612) 95-04-63 Кондратенко Володимир Олексійович
Комунальна установа “Запорізький дитячий будинок-інтернат” Запорізької облради м.Запоріжжя, вул.Донецька, 18 (061) 286-96-67 Гончаренко Людмила Вікторівна
Комунальна установа “Чернігівський дитячий будинок-інтернат” Запорізької облради Запорізька обл., Чернігівський р-н, с.Калинівка, вул.Степова, 1 (06140) 98-7-49 Славов Микола Вікторович
К омунальна установа “Кіровський будинок інвалідів” Запорізької облради Запорізька обл., Оріхівський р-н, с.Кірове, вул.Воровського, 2 (06141) 47-3-24 Старосвітський Олександр Миколайович
Комунальна установа ”Веселівський психоневрологічний інтернат” Запорізької облради Запорізька обл., Запорізький р-н, с.Урицьке, вул.Бойко, 4 (061) 270-82-65 Надточій Олександр Сергійович
Комунальна установа “Любицький психоневрологічний інтернат” Запорізької облради Запорізька обл., Новомиколаївський р-н, с.Любицьке, вул.Соціальна, 1 (06144) 96-5-46 Холод Віталій Іванович
Комунальна установа “Любомирівський психоневрологічний інтернат” Запорізької облради Запорізька обл., Вільнянський р-н, с.Любомирівка, вул.Жовтнева, 27 (06143) 98-5-93 Руденко Василь Петрович
Комунальна установа “Михайлівський психоневрологічний інтернат” Запорізької облради Запорізька обл., Михайлівський р-н, с.Показне, 90а (06132) 95-2-27 Тараненко Олександр Васильович
Комунальна установа “Орловський психоневрологічний інтернат” Запорізької обласної ради Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с.Орлове, вул.Радянська, 231 (06129)49-61-41 Верещагіна Тамара Василівна
Комунальна установа “Преславський психоневрологічний інтернат” Запорізької облради Запорізька обл., Приморський р-н, с.Преслав, вул.Комінтерна, 137а (06137) 75-9-28 Нєговєлов Юрій Олександрович
Комунальна установа “Запорізький обласний центр професійної реабілітації інвалідів” Запорізької облради Запорізька обл., м.Бердянськ, Мічуріна, 87 (06153) 70-7-42 Виноградова Людмила Миколаївна
Комунальний заклад “Запорізький обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів” Запорізької облради м.Запоріжжя, вул. Червонополянська, 4, (2корпус) (061) 701-19-93 Нішенко О лена Єгорівна
Комунальна установа “Комп'ютерний інформаційно-обчислювальний центр” Запорізької облради м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 44 (0612) 63-22-07 Ползіков Валерій Петрович

 

 


 

Глосарій


 

 

ДОДАТКИ


ДОДАТОК А - Досвід практичного використання технології соціального діагностування (на прикладі сиріт в умовах вітчизняних ВНЗ)

 

Параметри соціального діагностування сиріт в умовах вітчизняних ВНЗ

 

Термін «діагностика» вживають, насамперед, у медицині для позначення процесу розпізнавання хвороби, постановки діагнозу. Уявлення ж про патології стану суспільства чи індивідів і груп у цьому суспільстві як про соціальні хвороби усталились разом із зародженням соціальної роботи [278, с.29].

Діагностика як соціальна практика здобула визнання та набула поширення наприкінці XIX – на початку XX ст., поступово замінивши існуючі раніше методи узагальнення й аналізу інформації про соціальну дійсність. Характерною особливістю становлення соціальної діагностики було те, що соціальна інформація мала довільний характер. Її джерелами, як правило, виступали формалізовані й напівформалізовані інтерв’ю, спостереження та інші способи накопичення соціальних знань, досвіду й інформації про об’єкт дослідження. Тому результати діагностики були неконкретними та залишали значний простір для авторської інтерпретації.

Термін «соціальна діагностика» набув поширення в кінці 20-х – на початку 30-х pp. XX ст. На сьогодні соціальна діагностика – найважливіший напрям у соціології та соціальній роботі.

Діагностика – це загальний спосіб отримання вичерпної інформації про об’єкт чи процес, що вивчається. Значення діагностики в галузі соціальних відносин і процесів аналогічне «виявленню» характеру захворювання в медицині: якщо вчасно й правильно визначені ознаки та причини виникнення захворювання, то можна сподіватися на благополучний хід лікування та позитивні результати.

Соціальний діагноз передбачає збір інформації про клієнтів і умови їх життєдіяльності, визначення соціально-причинних зв’язків, породжених умовами життя клієнтів соціального обслуговування з метою розроблення програми соціальної допомоги. Соціальна діагностика є ланкою перетворювальної практики в циклі діагноз – прогноз – проект [278, с. 30].

Нами здійснено вивчення процесу соціального діагностування соціалізації сиріт в умовах ВНЗ у чотири етапи:

Перший етап – теоретичний. Цей етап передбачав теоретичне ознайомлення з процесом соціалізації сиріт як об’єкта цього дослідження, постановку завдань діагностування, вибір більш прийнятних засобів і методів дослідження, визначення генеральної та вибіркової сукупності, підготовку інструментарію й розробку програми дослідження в цілому.

Другий етап – пілотажний. Пілотажне дослідження на базі Запорізького національного технічного університету проведено з метою перевірки його концепції, основної гіпотези, інструментарію; визначення надійності, достовірності отриманих даних, репрезентативності тощо.

Третій етап – польовий. Цей етап передбачав польове дослідження на базі ВНЗ України різних профілів та різних регіонів.

Четвертий етап – завершальний. На цьому етапі проведено соціологічний аналіз та узагальнення емпіричного матеріалу.

Для соціальної діагностики використано такі методи, як: анкетування, інтерв’ю, включене польове спостереження, аналіз документів, – що досить часто використовуються в діагностиці соціальних проблем. Здійснено спостереження під час інтерв’ю, а також при очікуванні відповідей на запитання анкети на пілотажному етапі дослідження.

Інтерв’ю дало змогу отримати додаткову діагностичну інформацію про соціальний об’єкт, наприклад про студента-сироту, з’ясовуючи думку про нього в посадовців, відповідальних за проведення виховної та корекційної діяльності тощо.

Анкетування дало змогу виявити думки певного кола осіб. Анкета побудована з дотриманням таких вимог: тематика й мета дослідження зрозумілі для респондентів; запитання короткі та прості, передбачають, наскільки це можливо, однозначні відповіді «так» чи «ні»; запитання розміщені в логічному порядку; запитання згруповані в тематичні блоки для полегшення подальшої обробки інформації тощо.

Основна відмінність між анкетуванням та інтерв’юванням виявляється у формі контакту дослідника з опитуваним. Інтерв’ю – це співбесіда, яка проводиться за визначеним планом, зумовлює прямий контакт інтерв’юера (той, хто опитує) з респондентом (кого опитують), причому запис відповідей здійснюється письмово або, з дозволу респондента, на диктофон [278, с. 36].

Включене польове спостереження мало місце при діагностуванні сиріт, спілкуванні із співробітниками ВНЗ, представниками громадських організацій.

Аналіз документів застосовують у поєднанні з іншими методами й може мати контрольний характер. Джерелами є доповіді, протоколи, рішення, наукові публікації, листи, записки, особові справи, звіти, архівні матеріали тощо [150, с. 179].

За офіційними даними, загальна кількість сиріт в Україні у 2012/13 навчальному році становила 95956 осіб (станом на 01.01.2012), з них навчались у ВНЗ – 18040 студентів-сиріт (причому у ВНЗ I-II рівнів акредитації - 3529 сиріт, III-IV рівнів акредитації - 14511, з них 4989 осіб віком до 18 років [213].

За офіційними даними, загальна кількість сиріт в Україні у 2011/12 навчальному році становила 98 119 осіб (станом на 01.01.2011), з них навчались у ВНЗ – 8758 студентів-сиріт (причому у ВНЗ I-II рівнів акредитації - 3464 сиріт, III-IV рівнів акредитації - 5294 [213].

Кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають під опікою, піклуванням на 01.01.2012 року становило 63355 осіб, на 01.01.2011 становило 63057 осіб.

Станом на 15 листопада 2011 р. у системі вищої освіти України функціонувало 854 вищі навчальні заклади [136]. Для проведення анкетування визначимо обсяг вибіркової сукупності, який можна розрахувати за формулою:

(2.1)

 

де n – обсяг вибіркової сукупності;

∆ – обсяг допустимої похибки репрезентації дихотомічної ознаки, яка дорівнює 5%, або 0, 05;

N – обсяг генеральної сукупності.

Вважаємо за необхідне перевірити визначений обсяг вибіркової сукупності з літературними джерелами. Необхідний її розмір становить 385 респондентів [287, с. 102], розраховані й теоретично передбачені розміри вибіркової сукупності майже збігаються, що свідчить про правильність наших розрахунків.

Вибірка багатощаблева комбінована, ймовірна, серійна. Перший щабель – відбір навчальних закладів, другий щабель – відбір одиниць спостереження. Відбір ВНЗ здійснювався за принципом охоплення території держави (різні регіони України: Запорізький, Волинський, Донецький, Тернопільський, Сумський, Одеський), за кількістю студентів-сиріт у ВНЗ, за профілем спеціальності, за рівнем акредитації ВНЗ.

Анкетування проведено за офіційної підтримки президії Запорізького обласного відділення Дитячого фонду України, тема анкетування: «Аналіз проблем студентів-сиріт у вищих навчальних закладах». Дати проведення анкетувань: 5 вересня – 23 листопада 2011 р.

Анкетуванням було охоплено студентів-сиріт вищих навчальних закладів. З метою повної репрезентації даних залучено студентів-сиріт усіх курсів, І–V курсів навчання денного відділення. Загальна кількість учасників – 440 студентів-сиріт ВНЗ України (рис. 2.1). На пілотажному етапі було проведено базові інтерв’ю 40 осіб цієї групи клієнтів.

З метою підтвердження проблемності соціалізаційних взаємодій зі студентами-сиротами нами розроблено соціологічну анкету, на основі якої планувалось отримати актуальну інформацію, яка б дала змогу говорити про особливий (проблемний) стан соціалізації, вади соціалізації та подальші перспективи наукових досліджень життєдіяльності сиріт у ВНЗ.

 

Рис. 2.1. Територіальне охоплення сиріт анкетуванням «Аналіз проблем студентів-сиріт у вищих навчальних закладах»

 

З метою уточнення та найбільш повного розгляду соціалізаційних процесів у студентському середовищі ми дослідили особливості розгляду цих процесів різними авторами. Так, на думку Т.Е. Петрової, обрис студента можна визначити за такими напрямами:

· вікові особливості;

· особливості національного походження;

· особливості віросповідання;

· особливості соціального походження;

· особливості регіонального походження;

· особливості сімейного походження;

· особливості довузівської освітньої підготовки;

· особливості мотивації навчальної діяльності та професійних планів;

· особливості економічної поведінки;

· особливості сімейного становища;

· особливості стану здоров’я;

· особливості духовного життя;

· можливість навчатися та успішно завершити навчання;

· добра матеріальна захищеність [220, с. 57–227].

Також національні експерти із сирітства з Державного інституту проблем сім’ї та молоді, соціальні працівники різних організацій пропонують для розуміння клієнта й ситуації відносин, що склалися в його родині та найближчому оточенні. Воно діагностується за допомогою отримання інформації з такого кола питань:

· позитивні й негативні явища, які виникають у стосунках між людьми, що входять у найближче оточення (сім’я, інша група);

· проблеми цих людей;

· форми спілкування цих людей (ефективні чи ні, відкриті чи ні для нових партнерів тощо);

· особи з найближчого оточення, які приймають рішення, спрямованість цих рішень (позитивна чи негативна), процедури впровадження рішень у життя, їхній вплив на досягнення цілей соціальної роботи (сприятливий, індиферентний, такий, що гальмує);

· основні конфлікти стосовно клієнта в оточенні;

· цінності й норми оточення, способи забезпечення їх дотримання;

· соціокультурні взаємодії найближчого оточення із ширшими структурами суспільства, які справляють на нього вплив [201, с. 36].

Як зазначають автори наукового видання «Особливості оцінювання потреб дітей-сиріт», розповіді дитини можуть бути неправдивими, вона може вигадувати, уникати відповідей на запитання. Тому оцінювання необхідно проводити комплексно за допомогою різних методів і протягом тривалого терміну [215, с. 55]. Так само важливу роль відіграє інформація про піклувальників (опікунів) та дотримання ними прав дитини. Дуже важливо, щоб фахівець, який здійснює оцінювання, володів базовими знаннями та практичними навичками роботи з дітьми «груп ризику», був природним і відкритим під час співбесід з дитиною [215, с. 56–57].

Таким чином, до соціологічного інструментарію було внесено комплекс запитань різнопланового характеру, які, на нашу думку, відображають загальну картину соціалізації сиріт в умовах ВНЗ, включаючи вищенаведені рекомендації науковців та їх теоретичні викладки, які були виявлені нами в теоретичному розділі дисертації щодо особливостей сиріт як окремої соціальної спільності у ВНЗ. Щодо практичної складової було враховано також думки прокурора Кіровоградського регіону О. Гардецького, який є активним та постійним захисником прав та інтересів сиріт у різних закладах [140, с. 46–51].

Враховуючи вищезазначене, нами запропонована анкета, розроблена за вимогами соціологічних досліджень. Вона анонімна, містить 66 запитань, які було поділено на такі блоки:

· запитання для персоніфікації студента-сироти;

· запитання щодо навчання та виховання у ВНЗ;

· запитання щодо стипендіального забезпечення та матеріальної підтримки;

· запитання щодо готовності до вступу у «доросле» життя.

Відповідаючи на запитання анкет (Додаток А), студенти-сироти всіх курсів навчання надавали максимально повні відповіді, причому 3 (три) студенти відмовились від участі із самого початку (різні ВНЗ), посилаючись на небажання участі в такому «відвертому», хоч і цілком анонімному заході.

Обробка анкет здійснювалась із застосуванням ПК та програм Microsoft Office, SPSS Statistics. Мова анкети – українська, мова інтерв’ю – вільна.

Для більш повного розкриття особливостей соціалізації було передбачено аналіз життєвого шляху сиріт, які перебували в інтернатних закладах, серед них: будинок дитини, дитбудинок, притулок, інтернат. У зв’язку з фактичним перебуванням у сім’ях батьків, сім’ях опікунів (піклувальників), ПТУ, ліцеях, коледжах, ВНЗ їх також було взято до уваги.

Відповідно до цих форм утримання та виховання кожній з вищенаведених форм інтернатних закладів та виховання присвоєно коефіцієнти соціалізаційної відповідності (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Таблиця присвоєння значень коефіцієнтів соціалізаційної відповідності за деприваційною ознакою різним формам інтернатних закладів та виховання

Вид форми виховання Коефіцієнт соціалізаційної відповідності
Будинок дитини  
Дитбудинок  
Притулок  
Інтернат;  
Сім’я батьків  
Сім’я опікунів (піклувальників)  
ПТУ, ліцей 1, 5
Коледж 1, 5
ВНЗ 1, 5

 

На нашу думку, у разі перебування сироти в декількох формах виховання, коефіцієнти соціалізаційної відповідності необхідно додавати. Таким чином, ми пропонуємо отримувати сумарні коефіцієнти негативного соціалізаційного досвіду, які, на наш погляд, можна враховувати під час аналізу даних у межах цього дослідження. Отримані коефіцієнти негативного соціалізаційного досвіду згрупуємо за наборами значень: від 1 до 5 і від 6 до 16 пунктів, що буде визначати більш позитивний і більш негативний соціальний досвід. Тобто, чим вищий показник коефіцієнта негативного соціалізаційного досвіду, тим в більшій кількості форм утримання перебувала особа. Наприклад, респондент перебував у таких закладах: сім’я батьків-інтернат-сім’я піклувальників-ПТУ-ВНЗ. Визначаємо сумарний коефіцієнт соціалізаційного досвіду у відповідності до табл. 2.1, і отримаємо результат, який дозволяє вважати соціальний досвід цього респондента більш негативним (0+3+1+1, 5+1, 5=7).

 

 

Проблеми студентів-сиріт в українських реаліях:

спроба соціологічної розвідки

 

Юнацький вік є переломним для формування соціальної позиції, оскільки вважається, що відмінність між студентом і працівником менша, ніж між студентом і школярем, хоча стиль життя в останньому випадку змінюється менше. Особистості необхідно на певному етапі визначити подальший (для більшості – перспективний) шлях, при цьому відповідальність за цей вибір лягає на її власні плечі. Однак окремі індивіди виявляються не готовими як до самого вибору, так і до прийняття відповідальності за нього [175].

Як зазначає М. Заброцький, рання юність – це віковий період від 14–15 до 18 років. На його думку, рання юність є періодом завершення фізичного дозрівання організму й етапом початкової соціалізації особистості [156].

Однак відсутність перспектив – це вкрай несприятливі умови для самовизначення. На кожному етапі життя доцільним є розуміння перспектив, що відповідають попередньому рівню досягнень, особливостям віку, потенційним можливостям людини. Перспективи потребують розуміння тієї життєвої ситуації, яка на сьогодні склалася, свого місця в ній, власного вчинкового потенціалу, найближчих цілей [176].

Побудова свого життєвого шляху пов’язана ще й з тим, що особа усвідомлює себе не лише як окрему індивідуальність, а ще й як члена групи, що встановлює контакти з дедалі більшим колом людей. Якість формування зазначених вище мотивів становить надійну основу самовизначення – центральної події юнацького віку.

На думку В. Панок, саме в юнацькому віці людина вперше вчиться оволодівати перспективами свого життя [216].

Цілком усвідомленою на цьому етапі стає навчальна діяльність особи та її навчальна (трудова) мотивація. Як зазначає А. Петровський, саме в старшому шкільному віці з’являється свідоме ставлення до навчання [221].

Повним ходом іде активізація міжстатевих взаємин: розширюється сфера стосунків, з’являються серйозні захоплення, прагнення підтримки відповідних стосунків. Відбуваються й подальші якісні зміни всіх сторін психічної діяльності, які є надійною основою становлення особистості на цьому етапі розвитку. Головний психологічний здобуток юності – відкриття індивідом власного внутрішнього світу.

На межі кінцевого шкільного та нового дорослого життя часто виникає так звана криза 17 років, а для тих, хто закінчив середню школу раніше, – 15 років [183]. До того ж криза 15 років характерна в основному для тих, хто має сильну гедоністичну установку (не обов’язково спрямованість особистості в цілому), і частково для підлітків з егоїстичною спрямованістю. Такі підлітки, особливо під час кризи, бувають цинічні й досить відверті. Живучи сьогоденням, вони не завжди чітко планують майбутнє, і період юності для них буде, швидше за все, часом спроб та помилок. Але і їм також притаманні елементи духовності, іноді вони досить критичні до свого характеру, причин низької успішності й конфліктів у школі.

У 17 років криза проходить гостро. Як зазначав Д. Ельконін, це найбільш важкий кризовий період поряд із кризами 3 і 11 років [284].

Більшість випускників шкіл має наміри продовжити освіту, незначна частина збирається працевлаштуватись. Вища освіта їм потрібна для того, щоб здобути спеціальність, що дає змогу «достойно жити», «багато заробляти», «забезпечувати себе і сім’ю», зробити блискучу кар’єру [183].

Для осіб, які важко переживають кризу 17 років, характерними є надмірна тривожність, різні побоювання: відповідальність за вибір, незначні (слабкі) досягнення в навчанні, початок нового життя, можливість допущення помилок, невдача при вступі до ВНЗ. Один із найважливіших процесів у юнацтві – це формування персональної ідентичності, почуття індивідуальної самототожності та цілісності. Найбільш ґрунтовно це питання досліджено в працях Е. Еріксона [285]. Юність, за Е. Еріксоном, – це, передусім, криза ідентичності, яка полягає в послідовності соціальних та індивідуально-особистісних виборів, ідентифікацій і самовизначень. Успішно впоравшись з вирішенням певних завдань, юнак переходить від пошуку себе до практичної самореалізації.

На думку П. Шавір, рівень сформованості професійної самосвідомості випускника – це своєрідний показник успішності й завершеності його професійного самовизначення [277].

За Л. Мітіною, одним із найважливіших смислоутворювальних мотивів є мотив відповідності самому собі. Він пов’язаний із самооцінковими емоціями й забезпечує несуперечливість образу «Я» в цілому.

Усі ці проблеми в підлітковому віці зумовлені психологічними змінами та переходом від одних соціальних ролей до інших.

На думку В. Кременя, тільки завдяки системній, багатовекторній, цілеспрямованій, відповідальній роботі можлива співпраця представників освітянської галузі та соціальної роботи. Практика сьогодення дає позитивні результати накопичення такого досвіду, тому слід з надією та завзяттям продовжувати й примножувати подібну діяльність усім, хто причетний до неї [214, с. 36].

Б. Зеленков вважає, що необхідним елементом наукової організації навчання й виховання у ВНЗ є широке використання конкретно-соціологічних досліджень, які дають можливість виявити ефективність підготовки студента до майбутньої трудової діяльності [57; 65].

Результатом діяльності державних структур, зусиль спеціалістів, які працюють із дітьми-сиротами, можна розглядати вступ до самостійного життя випускників у післяінтернатний період. Вступаючи в самостійне життя, вони стикаються з проблемою отримання житла, пошуку роботи, організації харчування, якісного дозвілля, забезпечення себе прожитковим рівнем, взаємодії з суспільством, організації вільного часу, отримання медичної допомоги, створення власної сім’ї тощо.

Належність підлітків до такої соціальної спільності, як студенти-сироти, породжує ще більші проблеми. Проблеми соціалізації сиріт у ВНЗ були виявлені за допомогою соціологічного інструментарію, який описано вище, що надало можливість розробити авторську соціальну технологію у вигляді моделі роботи із цією групою клієнтів.

Індивідуальні особливості в кожного сироти досить різні. Навіть якщо випускник спокійний по життю і все складається для нього вдало, різка зміна способу життя, включення в нові види діяльності, спілкування з новими людьми викликають значну напруженість. Допомагають адаптуватися в основному два фактори: підтримка сім’ї та впевненість у собі, почуття компетентності [183].

За статистикою, середній вік вступників до українських ВНЗ – 16–17 років. Частка студентів, які вступили до ВНЗ у віці 18 та 19 років, приблизно рівна й становить 17%. Як показують результати нашого соціологічного дослідження, більшість студентів-сиріт є випускниками загальноосвітніх шкіл, незначна частина закінчила гімназії, професійно-технічні навчальні заклади, школи-інтернати тощо. Проаналізувати вік вступу сиріт до ВНЗ можна також за допомогою графіка (рис. 2.2).

 

Рис. 2.2. Розподіл відповідей на запитання «Зазначте, в якому віці Ви вступили на перший курс»

 

Зростання показника віку пояснюється фактом попереднього навчання сиріт у таких навчальних закладах, як ПТНЗ, коледж тощо. Згідно з отриманими даними, виявлено, що абітурієнти-сироти вступають до ВНЗ не завжди одразу після здобуття середньої освіти, а й упродовж наступних років.

Однією з найважливіших проблем респондентів є соціальні передумови сирітства: 74% студентів є соціальними сиротами, а 26% – відповідно, біологічними.

Респонденти отримали соціальний статус від самого народження до 18 років, причому основна частина цього часового інтервалу заповнена приблизно рівним чином, відмінність же спостерігається у віковому проміжку з 11 до 15 років, де збільшує своє значення до максимальних показників 6, 5–14, 3%, а потім поступово знижується (рис. 2.3). Відсоток студентів, які залишились без батьків під час навчання у ВНЗ і після досягнення ними повноліття, серед опитаних становить 7, 5%.

 

Рис. 2.3. Розподіл відповідей на запитання «В якому віці Вам надали відповідний соціальний статус?»

 

Статевий розподіл студентів-сиріт в українських ВНЗ: дівчата – 56%, хлопці – 44% (рис. 2.4). Цей розподіл відповідей дещо повторює загальнодержавну демографічну статистику в частині гендерного розподілу.

 

Рис. 2.4. Статевий розподіл студентів-сиріт в українських ВНЗ

 

Відсотковий розподіл сиріт по курсах навчання відображено на графіку (рис. 2.5).

 

Рис. 2.5. Відсотковий розподіл студентів-сиріт в українських ВНЗ по курсах навчання

 

Аналізуючи державну статистику щодо вступу сиріт до ВНЗ, можна зробити висновок: щороку дедалі більше сиріт вступає до ВНЗ. Фактори, які сприяють вступу сиріт до певного ВНЗ, такі (за відсотками отриманих відповідей): престиж ВНЗ та можливість отримання сучасних знань; порада близьких родичів; місце розташування ВНЗ; порада колишніх вчителів, вихователів, завучів; порада друзів; порада представника релігійної громади (церкви). Детальніше вищезазначене видно з діаграми на рис. 2.6, на якій ми поділили сиріт за деприваційною ознакою. Колишні вихованці інтернатних закладів, як видно з діаграми, пораду близьких родичів майже не зазначили, натомість обрали такого агента соціалізації, як представника релігійної громади тощо.

 

Рис. 2.6. Розподіл відповідей на запитання «Що для Вас було визначальним для вступу до ВНЗ?»

 

Наступною проблемою є те, що сироти розділяють оточення на «ми» та «вони» (ми – це друзі з інтернатних закладів, знайомі сироти; вони – це решта оточення). Це показують результати відповідей на запитання, пов’язане зі зв’язками із друзями з попередніх місць навчання: 18% сиріт із сімей піклувальників не підтримують зв’язків із друзями із середніх шкіл, інтернатних закладів; 9% респондентів із державних форм виховання також не підтримують таких зв’язків (рис. 2.7). Аналізуючи розподіл відповідей на це запитання, можна зробити висновок, що істотна частина студентів-сиріт не підтримує своїх колишніх соціальних зв’язків, а тому є підстави вважати, що вони не так якісно проходять процес соціалізації, як їх однолітки зі звичайних сімей.

 

Рис. 2.7. Діаграма зв’язків із друзями з попередніх місць навчання

 

До наслідків цієї проблеми можна віднести високий рівень конфліктності. У разі виникнення конфліктних ситуацій, наприклад з викладачами ВНЗ, 24% сиріт займають позицію ініціаторів конфлікту, а 51% респондентів вважають, що ініціаторами конфлікту були студент-сирота та викладач (співробітник) ВНЗ. У разі виникнення конфліктних ситуацій зі студентами ВНЗ 73% сиріт відповіли, що ініціаторами конфлікту були вони та інші студенти ВНЗ.

З наведених відповідей стає зрозуміло, що студенти-сироти не мають достатнього досвіду з конструктивних вирішень конфліктних ситуацій, на рис. 2.8 подано відповідну діаграму конфліктологічних взаємодій з основними учасниками навчально-виховного процесу.

 

Рис. 2.8. Діаграма конфліктологічних взаємодій студентів-сиріт із основними учасниками навчально-виховного процесу у ВНЗ

 

Сімейні та шлюбні орієнтації студентів-сиріт теж знайшли своє відображення в нашому дослідженні. Виявлено, що частина сиріт перебуває в шлюбних відносинах, які мають такий розподіл: шлюб (офіційно зареєстрований) – 4%; шлюб не зареєстрований, але живуть разом – 7% (рис. 2.9). Останні цифри свідчать про розуміння сиротами «небезпеки» узаконення своїх шлюбних відносин, адже це нібито пов’язано з можливим зняттям пільг. Хоча на сторінках журналу «Бюджетна бухгалтерія» неодноразово йшла мова про те, що студенти із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на повному державному утриманні, при реєстрації шлюбу не втрачають статусу осіб із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, та користуються всіма пільгами, які передбачені законодавством України [186, с. 24].

 

Рис. 2.9. Розподіл відповідей на запитання «Чи перебуваєте Ви у шлюбі?»

 

Цікаво також дослідити очікування студентів-сиріт щодо планування та створення сім’ї. Додатково в графічній залежності (рис. 2.10) ми відобразили відповідну думку сиріт за деприваційною ознакою.

Як бачимо, близько 50% студентів-сиріт із різних форм утримання зазначають, що не планують створення сім’ї в близькому майбутньому. Це свідчить про наявність проблем і в цій площині.

Досить важливим чинником є статевий компонент у вихованні, враховуючи слабкий соціальний досвід сиріт, цей бік соціального життя теж потребує корегувань. Враховуючи особливості проведеного соціального діагностування, дослідити орієнтації було б досить важко. Так, на думку Н. Басова, проблема юного материнства (матерів у віці від 10 до 19 років) в останні десятиліття стає все більш актуальною. Це пов’язано зі зростанням сексуальної активності підлітків, яке приводить до збільшення кількості незапланованих вагітностей та пологів у дівчат-підлітків [255, с. 248].

 

Рис. 2.10. Розподіл відповідей на запитання «Чи плануєте Ви створення власної сім’ї?»

 

Проте цікаво зазначити, що студенти-сироти, які були вихованцями інтернатних закладів, виявляють бажання мати власних дітей, а серед сиріт, які виховувались у сімейних формах виховання (у тому числі в сім’ях опікунів (піклувальників), 6% респондентів узагалі не планують мати дітей. Можливо, це пов’язано з можливими недоліками виховання в сім’ях опікунів (піклувальників), а можливо, і негативним досвідом реального проживання із біологічними батьками в минулому. Більш детально відповіді подано на рис. 2.11.

Аналіз даних щодо стану здоров’я свідчить, що 51% респондентів вважають свій стан здоров’я задовільним (не звертаються до лікарів), 15% мають хронічні захворювання, 2% мають інвалідність, решта студентів-сиріт (32%) мають відмінний стан здоров’я (рис. 2.12). Незважаючи на якісне медичне обслуговування та, здавалося б, відмінне харчування, діти з інтернатних закладів значно відстають від однолітків за багатьма параметрами, у тому числі за станом здоров’я. Серед медичних діагнозів досить часто зустрічається невідповідність антропометричних показників (маса тіла не відповідає зросту, більшість підопічних мають різні викривлення хребта, вади опорно-рухової системи). Частина дітей, яких батьки залишили в пологових будинках, взагалі мають незадовільні показники ще при народженні, можливо, через недотримання батьками основних засад здорового способу життя.

 

Рис. 2.11. Розподіл відповідей на запитання «Зазначте, скільки Ви б хотіли мати дітей, орієнтовно»

 

Рис. 2.12. Розподіл відповідей на запитання «Оцініть стан свого здоров’я»

 

Проблемність участі студентів-сиріт у навчальному процесі розглянемо більш детально, адже в розрізі діяльності ВНЗ цей напрям є одним з пріоритетних. Як виявилося, п’ята частина сиріт закриває сесії на оцінку 3, 0. Добрі та відмінні показники навчання мають 43, 0% опитаних; решта (37%) мають середній бал навчання 3, 00–4, 00. З відповідей сиріт встановлено, що до вступу до ВНЗ їх успішність була кращою, причому відсоток школярів-відмінників зі вступом до ВНЗ падає вдвічі. Відповідність середніх балів подано на рис. 2.13. Розглядаючи проблеми академічної неуспішності, зазначимо, що 38% студентів-сиріт мають академічні заборгованості, причому їх кількість варіює від 1 до 11, що відповідає кількості навчальних предметів орієнтовно за 2 навчальні семестри.

 

Рис. 2.13. Порівняльна діаграма успішності сиріт у ВНЗ та загальноосвітніх школах (у відповідний період життя)

 

Щодо навчання у вищому навчальному закладі, то половина студентів-сиріт (53%) зазначає, що їх середній бал не змінюється; 25% говорять про збільшення і 22% констатують зменшення цього показника (рис. 2.14). У загальнодержавному розрізі вчені наголошують на невпинному зниженні головного результату функціонування вищої школи – освіченості студентів, рівня їх професійної компетенції. Саме ці тенденції визначають життєві стратегії й моделі поведінки сучасного студенства [267, с. 189].

 

Рис. 2.14. Розподіл відповідей на запитання «Як змінюється Ваш середній бал під час навчання у ВНЗ?»

 

Як свідчать проведені інтерв’ю з особами, які відповідальні за ведення виховної роботи у ВНЗ, проблеми з накопиченням академічних заборгованостей на практиці мають понад третина студентів-сиріт. Враховуючи їх соціальний статус, здебільшого емпатійні аспекти з боку адміністрації факультетів ВНЗ до підопічних, у разі їх виникнення ці академічні заборгованості «закривають». Цьому дещо сприяє факт наявності щорічних перевірок ВНЗ різними правоохоронними органами, контрольно-ревізійним управліннями тощо. Правовими підставами до таких перевірок є звернення студентів-сиріт, їх піклувальників щодо правомірності нарахування (ненарахування) виплат студентам із цим статусом [140; 177; 244].

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Питання стипендіального забезпечення» № 882 [230], соціальна стипендія сиротам нараховується лише при складанні сесій із середнім балом 3, 00–5, 00. Таким чином, зрозуміло, що надання стипендії студентам, які мають заборгованості, неможливо, адже її призначення призводить до порушення законодавства, нецільового використання коштів державного бюджету.

Більшість вищих навчальних закладів пов’язує нарахування соціальної стипендії з іншими матеріальними виплатами сиротам, які передбачені нормативно-правовою базою. Як ми вже зазначали, такими виплатами є: соціальна стипендія; кошти на харчування, придбання одягу, взуття, літератури; матеріальна допомога, премії в разі особливих успіхів у різних сферах студентського життя. На на







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1309. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Типы конфликтных личностей (Дж. Скотт) Дж. Г. Скотт опирается на типологию Р. М. Брансом, но дополняет её. Они убеждены в своей абсолютной правоте и хотят, чтобы...

Гносеологический оптимизм, скептицизм, агностицизм.разновидности агностицизма Позицию Агностицизм защищает и критический реализм. Один из главных представителей этого направления...

Функциональные обязанности медсестры отделения реанимации · Медсестра отделения реанимации обязана осуществлять лечебно-профилактический и гигиенический уход за пациентами...

Понятие массовых мероприятий, их виды Под массовыми мероприятиями следует понимать совокупность действий или явлений социальной жизни с участием большого количества граждан...

Тактика действий нарядов полиции по предупреждению и пресечению правонарушений при проведении массовых мероприятий К особенностям проведения массовых мероприятий и факторам, влияющим на охрану общественного порядка и обеспечение общественной безопасности, можно отнести значительное количество субъектов, принимающих участие в их подготовке и проведении...

Тактические действия нарядов полиции по предупреждению и пресечению групповых нарушений общественного порядка и массовых беспорядков В целях предупреждения разрастания групповых нарушений общественного порядка (далееГНОП) в массовые беспорядки подразделения (наряды) полиции осуществляют следующие мероприятия...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия