Юридичний словник. Джерело права в матеріальному сенсі– це система об’єктивних потреб суспільного розвитку, зокрема, суспільні відносини та інтереси

Джерело права в матеріальному сенсі – це система об’єктивних потреб суспільного розвитку, зокрема, суспільні відносини та інтереси, що потребують юридичного оформлення.

Джерело права в ідеальному сенсі – це віддзеркалення матеріального джерела права у правосвідомості законодавця та інших суб’єктів правотворчості, усвідомлення ними об’єктивних потреб суспільного розвитку.

Джерело права в пізнавальному сенсі – це підготовчі документи і матеріали, проекти нормативно–правових актів, що використовуються при тлумаченні юридичних текстів.

Джерело права у формальному сенсі – це юридично оформлений результат ідеологічного усвідомлення об’єктивних потреб суспільного розвитку.

Правовий звичай – стійке правило поведінки, що стихійно склалося й офіційно визнане державою.

Юридичний (судовий або адміністративний) прецедент – рішення по конкретній справі, якому надана нормативна сила і яке служить зразком для вирішення аналогічних справ.

Нормативно–правовий акт – письмовий документ, виданий у встановленому порядку компетентним органом держави і що містить правові норми загального характеру.

Нормативний договір – це угода між двома і більше суб’єктами правотворчості, що містить обов’язкові для них приписи.

Юридична доктрина – це науково оформлені концептуальні ідеї, направлені на вдосконалення права, що містяться в працях учених–юристів.

Релігійний текст – це священна для віруючих книга або послання глави церкви (релігійної організації), що містить, разом із релігійними, правові норми.

 

Тести для самоконтролю

1. Поняття „джерело права” та „форма права”:

а) тотожні;

б) поняття „джерело права” є ширшим, ніж поняття „форма права”;

в) поняття „форма права” є ширшим, ніж поняття „джерело права”.

 

2. Віддзеркалення матеріального джерела права у правосвідомості законодавця та інших суб’єктів правотворчості – це:

а) матеріальне джерело права;

б) ідеальне джерело права;

в) формальне джерело права;

г) історичне джерело права.

 

3. Рішення адміністративного або судового органу по конкретній справі, якому надана нормативна сила і яке є зразком для вирішення аналогічних справ, - це:

а) правовий звичай;

б) вирок;

в) юридичний прецедент;

г) нормативний договір.

4. Основною формою (джерелом) права України є:

а) правовий звичай;

б) нормативно-правовий акт;

в) нормативний договір;

г) правовий прецедент.

 

5. Угода між двома і більше суб’єктами права, що містить обов’язкові для них юридичні приписи, - це:

а) контракт;

б) правовий прецедент;

в) нормативний договір;

г) нормативно-правовий акт.

6. Правовий прецедент — це:

а) письмовий документ, що виходить від компетентного державного органу і містить юридичні норми;

б) спільний акт-документ, що містить норми права, що є результатом взаємопогоджувального волевиявлення правотворчих органів;

в) рішення державного органу (судового, адміністративного) по конкретній юридичній справі, що є загальнообов'язковим прикладом (еталоном) для вирішення подальших аналогічних справ;

г) санкціонований державою звичай, що набуває в силу цього загальнообов'язкове значення.

 

7. Визначте правильно вказані види підзаконних нормативно-правових актів:

а) Конституція, закон;

б) указ Президента України, постанова Верховної Ради України;

в) правовий звичай, нормативно-правовий договір;

г) нормативні рішення місцевих Рад народних депутатів.

 

8. До юридичних джерел (форм) права не належать:

а) нормативно-правовий акт, правовий прецедент, нормативно-правовий договір;

б) корпоративні норми, ритуали;

в) правовий звичай, правова доктрина;

г) релігійно-правова норма, міжнародно-правовий акт.

 

Література:

1. Бабенко А.Н., Парфенова Т.А. Понятие и признаки нормативного договора // Сибирский Юридический Вестник. - 2004. - № 2. (находится на сайте www.law.edu.ru)

2. Богдановская И.Ю. Прецедентное право /Отв. ред. Н. С. Крылов; АН СССР. - М.: Наука, 1993. - 239 с.

3. Богдановская И.Ю. Судебный прецедент как категория " общего права" //Право и политика. - 2002. - № 7 (31). - С. 18-23.

4. Бошно С.В. Доктрина как форма и источник права // Журнал российского права. - 2003. - №12. - С. 70-79.

5. Вопленко Н.Н. Источники и формы права: Учебное пособие. – Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2004. – 102 с.

6. Горшенева Ю.А. Нормативный договор как источник права: Автореф. дис.канд.юрид.наук. – М., 2005. – 26 с.

7. Думанов Х.М., Першиц А.И. К уточнению понятия „обычное право” // Гос. и право. – 2005. - № 3. – С.77-82.

8. Ерасов А.М. Обратная сила уголовного закона и принципы уголовного права //Правоведение. - 2005. - № 3. - С. 75-89.

9. Малова О.В. Правовой обычай как источник права: Автореферат дисс. … канд.юрид.наук. - Екатеринбург, 2002. - 24 с. (находится на сайте www.law.edu.ru)

10. Марченко М.Н. Источники права. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 760 с.

11. Марченко М.Н. Является ли судебная практика источником российского права // Государство и право. – 2000. – №12. – С.11-21.

12. Павлов С. Методологія наукового пізнання правових традицій України // Право України. – 2007. - №. 10. – С.17 – 23.

13. Резніченко С.В. Договір у системі джерел конституційного права України: Монографія. – Одеса: Астропринт, 1999. – 136 с.

14. Сюкияйнен Л. Р. Мусульманское право: Вопросы теории и практики. - М.: Наука. Гл. ред. восточной лит., 1986. - 256 с.

ТЕМА 16. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ – ОСНОВНА