Україна: суб'єкти соціально-трудових відносин з боку працедавцівВ Україні в якості працедавців виступають: держава (для державних службовців, військовослужбовців, співробітників органів внутрішніх справ, суддів, прокурорських працівників), державні і комунальні підприємства, установи, організації, колективні підприємства і організації, приватні організації, фізичні особи. Представником держави у сфері застосування праці виступають відповідне міністерство, Фонд державного майна України, органи місцевого самоврядування. Колективний власник реалізує свої права власника через загальні збори власників. Фізична особа (приватний власник, окремий громадянин) реалізує своє право працедавця безпосередньо. Особливе місце в соціально-трудових відносинах між працедавцем і працівником займає трудовий договір. На його підставі виникають соціально-трудові відносини працівника з працедавцем, що неминуче вабить включення цих суб'єктів в цілу систему відносин, які регулюються трудовим правом. Правове визначення трудового договору міститься в статті 21 Кодексу законів про працю України – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, по якому працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену справжньою угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений їм орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівнику заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працедавець – це підприємство, установа, організація незалежно від форми власності, або фізична особа, що уклала трудовий договір з працівником. Будь-який громадянин як фізична особа має право використовувати найману працю і виступати працедавцем. Для цього не вимагається реєстрації його як підприємця. Отже, працедавець може бути визначений як фізична або юридична особа (організація), що має трудові відносини з працівником на підставі укладеного трудового договору, інших актів, і який є стороною вказаного договору. Всі працедавці, незалежно від виду власності, зобов'язані забезпечити найнятому робітнику нормальні умови праці, їх безпеку, а також соціально-трудові гарантії; виплачувати за працівника страхові внески до фондів соціального страхування, передбачені законодавством. Працедавець несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівнику при виконанні ним своїх трудових обов'язків. Крім того, працедавець також несе майнову відповідальність перед іншими фізичними і юридичними особами за шкоду, заподіяну його працівником при виконанні останнім трудових обов'язків. Як працедавці стороною трудового договору можуть виступати суспільні організації. Релігійна організація має право приймати на роботу громадян, при цьому умови праці встановлюються за угодою між релігійною організацією і працівником, і визначаються трудовим договором, який укладається у письмовій формі і підлягає обов'язковій реєстрації. Власник здійснює управління виробництвом (підприємством, установою, організацією) як безпосередньо, так і за допомогою уповноваженого ним органу. Це може бути одноосібний орган (посадовці), або колегіальні органи (ради, правління, комітети). Структуру органів управління визначає саме підприємство. Уповноваженим власником на управління особою виступає керівник підприємства, який наймається (призначається) власником, або обирається власниками майна. При наймі (призначенні, обранні) власником або уповноваженим їм органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, терміни найму, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником і трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором, угодою) і законодавством України. Уповноважений власником орган виступає суб'єктом трудового права, будучи стороною у відносинах з трудовим колективом і уповноваженими трудовим колективом на представництво органами по встановленню умов праці, застосуванню чинного законодавства про працю. В Україні в якості суб'єкта соціально-трудових відносин з боку працедавців признаються організація працедавців і об'єднання організацій працедавців. Першою організацією працедавців, виниклої в Україні, був Союз підприємців Криму, створений ще в лютому 1989 року, який об'єднав, перш за все, приватних бізнесменів і підприємців, але з часом почав представляти також промислові підприємства цього регіону. У подальші два роки була створена велика кількість різного роду асоціацій на всій території України, починаючи від морських портів і комунальних підприємств до союзів економістів і юристів. Подальшим кроком в структурному розвитку організацій українських працедавців стало формування відповідних об'єднань і федерацій. Протягом останніх років практично всі асоціації і об'єднання працедавців в Україні поступово об'єдналися і стали членами таких організацій, як Український союз промисловців і підприємців, Союз орендарів і підприємців України, Союз малих, середніх і приватизованих підприємств України, асоціація працедавців торгівлі і комерційної сфери економіки України та ін. Ці та інші об'єднання в листопаді 1998 року створили Конфедерацію працедавців України. Деякі об'єднання роблять реальний вплив на розвиток соціально-економічної ситуації в країні. Зокрема, в Українському союзі промисловців і підприємців (УСПП), організованому в 1992 році, проводиться робота по формуванню і затвердженню цієї організації як найбільш представницької організації працедавців в Україні. УСПП є всеукраїнською неурядовою неприбутковою суспільною організацією, об'єднуючою громадян – промисловців і підприємців, громадян – суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, суспільні організації (регіональні відділення, галузеві організації, союзи, міжнародні суспільні організації) і їх об'єднання з метою сприяння проведенню економічних реформ і захисту інтересів вітчизняних товаровиробників в Україні. У структурі УСПП налічується 70% підприємств недержавних форм власності і 30% – державної. УСПП здійснює свою діяльність на принципах самоврядування, добровільності і рівноправності його членів, відвертості і демократичності. Серед програмних задач УСПП найважливішими є: під'їм виробництва; стабілізація податкової системи і зменшення податкового тягаря на виробників; поліпшення інвестиційного клімату; сприяння соціальній політиці держави і побудова системи відносин на принципах соціального партнерства; всебічна підтримка розвитку малого бізнесу. Позиції об'єднань працедавців при проведенні колективних переговорів і висновку угод всіх рівнів ґрунтуються на тому, що гарантувати дотримання певних соціальних стандартів можливо лише через підйом виробництва і економіки в цілому. З цього виходять представники об'єднань підприємців, добиваючись включення в угоди певних взаємних зобов'язань, пов'язаних з практичним рішенням проблем пріоритетної державної підтримки підприємств, перш за все, в галузях життєзабезпечення економіки, захисту вітчизняних товаровиробників, розвитку малого бізнесу, збереження основних технологічно взаємозв'язаних комплексів в процесі приватизації. Природно, що разом із загальною зацікавленістю в підйомі економіки, зміцненні її конкурентоспроможності, в підтримці соціального миру, запобіганні убогості і безробіттю, у працедавців і працівників об'єктивно розвиватимуться і протилежні інтереси, до яких можна віднести, перш за все, пропорції в розподілі доходів на споживання і розвиток виробництва, у визначенні джерел і динаміки створення фондів соціального захисту, ступінь їх достатності. Очевидно, що, наприклад, працедавці все більшою мірою розглядатимуть зайнятість з погляду ефективного використання всіх ресурсів, до яких відносяться і трудові. Через це об'єднання підприємців зацікавлені, щоб соціальне партнерство розвивалося не спонтанно, а на основі: 1) постійного, сумісно з профспілками, прогнозування подій у сфері соціально-трудових відносин, визначення пріоритетів і цілей розвитку; 2) соціального діалогу з участю уряду, який все більшою мірою повинен виконувати роль гаранта. Суб'єктів соціально-трудових відносин можна класифікувати на: Законом України від 24 травня 2001 року «Про організації працедавців» закріплено статус таких суб'єктів, як організації працедавців і їх об'єднання, правові, соціальні, економічні, організаційні основи їх створення і функціонування, форми і напрями діяльності, принципи взаємодії з органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, зокрема профспілками. Цим Законом визначено, що нижче приведені терміни використовуються в наступному значенні: працедавець – власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, або уповноважений їм орган чи фізична особа, що використовує, відповідно до законодавства, найману працю; організація працедавців – суспільна неприбуткова організація, об'єднуюча працедавців на принципах добровільності і рівноправності в цілях представництва і захисту їх прав і інтересів; об'єднання організацій працедавців – неприбуткова організація працедавців, об'єднуюча організації працедавців на принципах добровільності і рівноправності в цілях представництва і захисту прав і інтересів організацій працедавців і працедавців; соціальне партнерство – система колективних відносин між найнятими робітниками, працедавцями, виконавчою владою, виступаючими сторонами соціального партнерства в ході реалізації їх соціально-економічних прав і інтересів. Основними задачами організацій працедавців і їх об'єднань є: – співпраця з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим і органами місцевого самоврядування, професійними союзами, їх об'єднаннями і іншими організаціями найнятих робітників; – забезпечення представництва і захист законних інтересів і прав працедавців у відносинах з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим і органами місцевого самоврядування, професійними союзами, їх об'єднаннями і іншими організаціями найнятих робітників, іншими об'єднаннями громадян; – участь у формуванні і реалізації соціально-економічної політики держави; – участь в проведенні колективних переговорів і укладанні генерального, регіональних і галузевих угод і забезпечення виконання своїх зобов'язань за укладеними угодами; – координація діяльності працедавців у виконанні зобов'язань по генеральному, регіональним або галузевим угодам; – контроль за виконанням зобов'язань по генеральному, регіональним і галузевим угодам іншими сторонами соціального партнерства; – сприяння максимальному дотриманню інтересів працедавців при врегулюванні колективних трудових суперечок (конфліктів); – сприяння врегулюванню колективних трудових суперечок, запобіганню страйкам як крайнього засобу вирішення цих конфліктів; – збалансування попиту і пропозиції робочої сили, запобігання масовому безробіттю шляхом сприяння створенню нових робочих місць, забезпечення раціональної структури зайнятості населення; – вдосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, розповсюдження професійних знань і досвіду; – забезпечення координації дій працедавців, їх організацій і об'єднань по виконанню науково-технічних і соціальних програм, направлених на збільшення обсягів виробництва продукції і послуг, підвищення їх конкурентоспроможності, врегулювання і поліпшення умов праці; – розвиток співпраці з іноземними і міжнародними організаціями працедавців і їх об'єднаннями. Організації працедавців і їх об'єднання в своїй діяльності незалежні від органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування, професійних союзів, їх об'єднань, інших організацій найнятих робітників, політичних партій і інших об'єднань громадян, їм не підзвітні і не підконтрольні, окрім випадків, передбачених законом. Об'єднання організацій працедавців створюються і діють по територіальній або галузевій ознаці і мають статус місцевих, обласних, республіканських, всеукраїнських. Організації працедавців і їх об'єднання мають право вносити до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування пропозиції з питань, пов'язаних з їх статутною діяльністю. Організації працедавців і їх об'єднання можуть проводити експертизу проектів законів і інших нормативно-правових актів з питань, що стосуються прав і інтересів їх членів. Організації працедавців і їх об'єднання беруть участь в соціальному діалозі в порядку і на умовах, визначених відповідним законом. Метою участі організацій працедавців і їх об'єднань в соціальному діалозі є договірне врегулювання і удосконалення соціально-трудових відносин, досягнення взаєморозуміння, компромісів між сторонами соціального партнерства, запобігання виникненню і врегулювання колективних трудових суперечок (конфліктів). Сторону працедавців в механізмі соціального партнерства представляють: – на всеукраїнському рівні – об'єднання організацій працедавців зі всеукраїнським статусом в особі уповноважених ними органів; – на республіканському рівні – організації працедавців і їх об'єднання в особі уповноважених ними органів, що об'єдналися в межах Автономної Республіки Крим; – на галузевому (міжгалузевому) рівні – організації працедавців і їх об'єднання в особі уповноважених ними органів, що об'єдналися в межах відповідної галузі (декількох галузей); – на місцевому і обласному рівнях – організації працедавців і їх об'єднання в особі уповноважених ними органів, що об'єдналися в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Організації працедавців і їх об'єднання беруть участь у формуванні і проведенні державної політики зайнятості населення. Організації працедавців і їх об'єднання на паритетних засадах беруть участь в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням відповідно до закону. Організації працедавців і їх об'єднання виступають стороною колективної трудової суперечки (конфлікту) в порядку і на умовах, визначених Законом України «Про порядок врегулювання колективних трудових суперечок (конфліктів)», користуються всіма правами сторони такої суперечки (конфлікту) і несуть відповідальність відповідно до закону. Організації працедавців і їх об'єднання зобов'язані: – сприяти ефективному розвитку вітчизняного ринку праці шляхом досягнення його рівноваги; – попереджати зловживання монопольним положенням на ринку і виникнення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності; – неухильно дотримувати вимоги законодавства України і свого статуту; – використовувати не заборонені законом засоби захисту прав і законних інтересів працедавців; – брати участь в переговорах, консультаціях по укладенню колективних договорів (угод), вирішенні колективних трудових суперечок (конфліктів) відповідно до закону. Соціальний діалог як особливий механізм регулювання соціально-трудових відносин припускає наявність рівних по силі сторін. Рівних не в значенні свого соціально-економічного положення, а в значенні можливості протистояти іншій стороні у разі виникнення конфлікту. Контрольні питання і індивідуальні завдання 1. Що передбачає поняття «працедавець»? 2. Що є найістотнішою ознакою працедавця? 3. Що привело до утворення організацій працедавців? 4. На яких рівнях функціонують організації працедавців? 5. Які головні функції організацій працедавців? 6. У чому значення проведення окремих локаутів? 7. Яке місце малих і середніх підприємств в організаціях працедавців? 8. Яка головна задача Міжнародної організації працедавців (МОП) і хто може бути її членом? 9. Хто виступає як працедавці в Україні? 10. Що повинен працедавець забезпечити найнятому робітнику? 11. Що є Конфедерація працедавців України? 12. Які найважливіші задачі ставить перед собою Український союз промисловців і підприємців (УСПП)? 13. На чому ґрунтуються позиції об'єднань працедавців в Україні при проведенні колективних переговорів і висновку угод всіх рівнів? 14. Хто представляє суб'єктів індивідуальних соціально-трудових відносин? 15. Хто є суб'єктами колективних соціально-трудових відносин? 16. Які цілі ставляться перед об'єднанням організацій працедавців? 17. Які визначені основні задачі організацій працедавців і їх об'єднань Законом України «Про організації працедавців»? 18. Який статус мають об'єднання організацій працедавців? 19. Хто представляє сторону працедавців в соціальному діалозі на різних рівнях? 20. Які обов'язки організацій працедавців і їх об'єднань?
|
