Студопедия — Соціальний захист безробітних
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Соціальний захист безробітних






Соціальний захист населення включає систему заходів, які захищають будь-якого громадянина від економічної і соціальної деградації унаслідок безробіття, втрати або різкого скорочення доходів, хвороби, виробничої травми, інвалідності, літнього віку і т.д. Система соціального захисту будується на наступних принципах:

ü забезпечення однакового, обумовленого законодавством, рівня соціального захисту всім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового положення, расової і національної приналежності, статі, віку, політичних переконань, відношення до релігії;

ü сприяння у пошуках роботи і працевлаштуванні;

ü забезпечення тимчасово незайнятого населення засобами існування;

ü стимулювання активності у пошуках роботи, підвищення мотивації до трудової діяльності;

ü співпраці профспілок, асоціацій, підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації і контролі виконання заходів по соціальному захисту;

ü координація діяльності у сфері працевлаштування з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі відповідних державних і регіональних програм;

ü міжнародної співпраці в вирішенні проблем соціального захисту населення, включаючи громадян України за кордоном і іноземних громадян в Україні.

Основний зміст соціального захисту безробітних складає система заходів матеріальної підтримки. У країнах з розвиненою ринковою економікою історично склалася двухступенчатая система матеріальної підтримки тимчасово незайнятого населення. Перший ступінь – це допомоги з безробіття, виплачувані із спеціальних страхових фондів по безробіттю; друга – це допомога з фондів, утворюваних державою (у Україні – це матеріальна допомога по безробіттю).

Система допомоги (допомоги солідарності), як вид матеріальної підтримки безробітних використовується з кінця XIX – початку XX сторіччя. В даний час вона доповнює страхування від безробіття і охоплює, перш за все, тих осіб, у яких закінчилися терміни отримання допомог, хоча в деяких країнах допомога виплачується одночасно з допомогами з безробіття. Їх основне призначення – забезпечити тривало незайнятому населенню або тим, хто не має права на допомогу, прожитковий мінімум. Як правило, допомога надається в тих випадках, коли на основі перевірки встановлено, що у безробітного немає інших джерел доходу.

Система допомог з безробіття є основною в соціальному захисті тимчасово незайнятого населення. Вона виникла на початку нинішнього століття, і набула повсюдне поширення після першої світової війни. Зараз ця система діє в більш ніж 80% країн ринкової економіки і розповсюджується все ширше.

До недавнього часу вона охоплювала, як правило, лише тих працівників, які втратили роботу з об'єктивних причин, (так званих " вивільнених") і не розповсюджувалася на осіб, звільнених за власним бажанням, вперше шукаючих роботу і тривалий час непрацюючих, тимчасових і сезонних працівників. Логіка такого підходу ґрунтувалася на принципі: право на допомогу має той, хто працював, вносив внески до страхового фонду і втратив роботу не з своєї вини.

Проте вже у 80-х роках стала домінувати тенденція до розширення обхвату допомогами інших категорій незайнятого населення. У теперішній час в більшості розвинених країн і постсоціалістичних держав в сферу надання матеріальної підтримки у разі безробіття все ширше включаються не тільки найняті робітники, що звільнилися за власним бажанням, (правда, найчастіше при цьому враховуються причини, обґрунтованість. звільнення), але і випускники шкіл, вищих навчальних закладів, а також особи, що займаються індивідуально-трудовою діяльністю і сезонні працівники. Хоча в багатьох країнах і до сьогоднішнього дня молоді люди, що вперше шукають роботу, жінки, що не працювали у зв'язку з доглядом за дітьми, одержують не допомоги з безробіття, а допомоги солідарності.

Система допомог з безробіття в більшості країн будується на основі норм, закріплених в Конвенції № 168 Міжнародної організації праці " Про сприяння зайнятості і захисту від безробіття", прийнятої 21 червня 1988 року. Конвенція рекомендує будувати систему виплат допомог з безробіття таким чином, щоб не знижувати у безробітних стимули до пошуку роботи або організації само-зайнятості. З цією метою допомоги повинні забезпечити одержувачу лише часткове і тимчасове відшкодування втраченого доходу.

Що стосується розмірів допомог з безробіття, то конвенція ділить всіх безробітних на дві крупні категорії: тих, хто до настання безробіття робив внески до страхового фонду (самостійно або це робив за нього працедавець), і тих, хто не робив внески.

У першому випадку розмір допомоги встановлюється залежно від попереднього заробітчанства (45-50% від його величини). Причому, максимальний розмір допомоги обмежується середньою зарплатою трудящих даного регіону.

У другому випадку (для осіб, що не робили внески до страхового фонду) розмір допомоги з безробіття повинен ув'язуватися зі встановленою законом мінімальною заробітною платнею (45-50% від її величини) або з мінімумом, що забезпечує задоволення основних життєвих потреб людини, залежно від того, що більше.

Тривалість виплати допомог Конвенція визначає таким чином: первинна тривалість може обмежуватися 26 тижнями (6 місяців) в кожному періоді безробіття або 39 тижнями (9 місяців) протягом будь-якого періоду в 24 місяці.

У більшості країн розмір допомоги з безробіття звичайно залежить від двох чинників: тривалості трудової діяльності перед настанням безробіття (страховий стаж) і величини заробітної платні (розміри страхових внесків). У такому підході до певної міри утілюється принцип соціальної справедливості: чим більше людина працювала і більше заробляла, тим більше вона зробила внесків до фонду страхування і, значить, на більший розмір і більшу тривалість виплати допомоги вона може розраховувати. Як правило, в розвинених країнах розмір допомоги для більшості безробітних складає близько 50-60% колишнього заробітчанства, але може декілька знижуватися в другий і третій роки безробіття. В окремих державах величина допомоги напряму ув'язується з сумою, внесеною особою до страхового фонду. Законодавства ряду держав передбачають збільшений розмір допомоги для громадян, що мають утриманців (звичайно – в межах 10-20%). В той же час, в окремих країнах допомоги з безробіття встановлюються у фіксованих сумах. Для осіб, що вперше виходять на ринок праці, перш за все – випускників шкіл і вищих учбових закладів, розмір допомог (якщо вони виплачуються) визначається залежно від мінімальної заробітної платні або соціального мінімуму, встановлених в тій або іншій країні.

Тривалість виплати допомоги з безробіття в більшості розвинених країн коливається від 6 місяців до одного року. Іноді вона залежить від тривалості страхового стажу, але з обмеженням максимальної тривалості.

Важливим аспектом систем допомоги з безробіття є те, що в більшості країн вони не призначаються з першого дня надання людині статусу безробітного. Їх виплата починається після деякого періоду очікування. Згідно положень Конвенції МОП № 168, цей період складає 7-10 днів, що і витримується переважною більшістю держав.

Філософія встановлення періоду очікування ґрунтується на тому, що безробітний в цей час може працевлаштуватися, а також на тому, що він повинен нести певний тягар безробіття, хоча б на першому етапі.

Законодавство про зайнятість в Україні передбачає можливість отримання допомог кожним зареєстрованим безробітним за умови його сприяння власному працевлаштуванню і відсутності інших доходів, що перевищують розмір мінімальної зарплати.

Розмір допомоги залежить від наступних чинників:

ü від виду життєдіяльності перед настанням безробіття (трудова діяльність, навчання, служба в Озброєних силах, перерва в трудовій діяльності);

ü від розміру зарплати на останньому місці роботи: тривалості оплачуваної роботи протягом 12 місяців, передуючих настанню безробіття; обставин, що стали причиною звільнення з останнього місця роботи (скорочення штатів, за угодою сторін, за власним бажанням);

ü від своєчасності звернення до службі зайнятості за сприянням в працевлаштуванні.

З урахуванням цих чинників, право на отримання допомоги з безробіття в розмірі, встановленому чинним законодавством, встановлюється наступним категоріям громадян:

· працівникам, трудовий договір з якими розірвуть за ініціативою власника або уповноваженого їм органу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, скороченням чисельності або штату працівників, а також військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку з скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як шукаючих роботу;

· працівникам, які звільняються з підприємств (незалежно від форм власності) у зв'язку з відселенням або самостійним переселенням з території радіоактивного забруднення, і які реєструвалися в місячний термін після звільнення в державній службі зайнятості як шукаючі роботу.

Для решти категорій громадян (випускники професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладів, звільнені з дійсної військової служби, особи, що вперше шукають роботу, громадяни, охочі відновити трудову діяльність після тривалої перерви) допомога з безробіття визначається в розмірі не нижче встановленого законодавством рівня прожиткового мінімуму.

Допомога з безробіття виплачується з восьмого дня після реєстрації громадянина в державній службі зайнятості до моменту працевлаштування, але не більш 360 календарних днів протягом 2 років, а для громадян, охочих відновити трудову діяльність після тривалої перерви, і громадян, що вперше шукають роботу – не більш 180 календарних днів.

Після закінчення терміну виплати допомоги з безробіття громадяни, що зберегли статус безробітних, можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі до 75 % встановленого законодавством прожиткового мінімуму, за умови, що середньомісячний сукупний дохід на кожного члена сім'ї не перевищує рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Кожному з членів сім'ї, що знаходиться на утриманні безробітного, а також громадянам, у яких закінчився термін виплати допомоги з безробіття, матеріальної допомоги по безробіттю, призначається одноразова матеріальна допомога у розмірі 50 % встановленого законодавством прожиткового мінімуму.

Матеріальна допомога призначається також особам (у формі стипендії) в період проходження ними професійної підготовки і перепідготовки. Так, громадянам, що втратили роботу за ініціативою власника і зареєстрованим в державній службі зайнятості як безробітні, в цей період виплачується матеріальна допомога в розмірі, передбаченому Законом України «Про обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Якщо ж громадяни втратили роботу з інших причин (або вперше її шукають, або шукають роботу після тривалої перерви, після закінчення навчання в профессионально- технічному або вищому учбовому закладі, після звільнення з термінової військової служби), то вони мають право на отримання матеріальної допомоги в період професійної підготовки або перепідготовки (у формі стипендії) в розмірі допомоги з безробіття, передбаченого для цієї категорії громадян, за умови своєчасної реєстрації в державній службі зайнятості як безробітні.

Виплата допомоги з безробіття і матеріальної допомоги по безробіттю може бути припинена, або скорочена за розміром. Так, виплата припиняється у випадку:

· працевлаштування безробітного;

· надходження в учбовий заклад на навчання з відривом від виробництва;

· проходження професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації по спрямуванню державної служби зайнятості;

· призову на термінову військову або альтернативну службу;

· засудження з позбавленням волі або спрямування на лікування в лікувально-трудовий профілакторій;

· отримання права на пенсію;

· переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість;

· отримання допомог обманним шляхом;

· подачі в службу зайнятості письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

· подачі письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості.

Виплата допомог припиняються на строк до трьох місяців у випадку:

ü відмови безробітного від двох варіантів відповідної роботи;

ü звільнення з останнього місця роботи за винні дії, зокрема за порушення дисципліни;

ü порушення умов і термінів реєстрації і перереєстрації як безробітного;

ü відмови від участі в оплачуваних суспільних роботах;

ü припинення навчання по спрямуванню служби зайнятості без поважних причин;

ü відмови від роботи за фахом, придбаної після перенавчання по спрямуванню служби зайнятості;

ü звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин.

Розмір допомог може бути скорочений на строк до одного місяця у випадках:

· нез'явлення без поважних причин на переговори з працедавцем про працевлаштування протягом 3-х днів з дня спрямування службою зайнятості;

· відмови без поважних причин з'явитися в службу зайнятості для отримання спрямування на роботу.

Джерелом виплати допомог з безробіття, матеріальній допомозі по безробіттю є Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Контрольні питання і індивідуальні завдання

1. Характеристика основних видів безробіття.

2. Форми безробіття і характер їх прояву.

3. Природне і оптимальне безробіття.

4. Рівень безробіття і його вплив на економіку.

5. Взаємозв'язок безробіття і інфляції. Крива Філіпса.

6. Оперативні і тактичні заходи по зниженню безробіття.

7. Державна стратегія зниження безробіття.

8. Система соціального захисту населення від наслідків безробіття.

9. Умови і розміри надання допомоги безробітним.

10. Зарубіжний досвід соціального захисту безробітного населення.

Тести

Тест 14.1. Які з перерахованих категорій громадян відносяться до безробітних за законом України «Про зайнятість населення»:

а) все населення працездатного віку, що не має роботи;

б) населення працездатного віку, зайняте неповний робочий день;

в) що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукаючі роботу і готові до неї приступити;

г) осуджені за рішенням суду до виправних робіт без позбавлення волі, а також до покарання у вигляді позбавлення волі.

Тест 14.2. Що таке «повна зайнятість»:

а) коли всі охочі працювати мають роботу;

б) коли все працездатне населення зайняте;

в) рівень зайнятості за наявності фрикційного і структурного безробіття;

г) зайнятість за наявності циклічного безробіття;

д) зайнятість за наявності циклічного і структурного безробіття.

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1687. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРИЯ ЗАЩИТНЫХ МЕХАНИЗМОВ ЛИЧНОСТИ В современной психологической литературе встречаются различные термины, касающиеся феноменов защиты...

Этические проблемы проведения экспериментов на человеке и животных В настоящее время четко определены новые подходы и требования к биомедицинским исследованиям...

Классификация потерь населения в очагах поражения в военное время Ядерное, химическое и бактериологическое (биологическое) оружие является оружием массового поражения...

Сравнительно-исторический метод в языкознании сравнительно-исторический метод в языкознании является одним из основных и представляет собой совокупность приёмов...

Концептуальные модели труда учителя В отечественной литературе существует несколько подходов к пониманию профессиональной деятельности учителя, которые, дополняя друг друга, расширяют психологическое представление об эффективности профессионального труда учителя...

Конституционно-правовые нормы, их особенности и виды Характеристика отрасли права немыслима без уяснения особенностей составляющих ее норм...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия