Промислових підприємств
Розміри санітарно-захисних зон (СЗЗ) для промислових підприємств та інших об’єктів, що є джерелами забруднення навколишнього природного середовища, встановлюють відповідно до чинних санітарних норм. Розміщення зон відбувається за „Методикою розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі забруднюючих речовин, які містяться у викидах підприємств”, за розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з огляду на реальну санітарну ситуацію – фонове забруднення, особливості рельєфу, метеоумови, розу вітрів, а також дані лабораторних досліджень. Проект організації санітарно-захисної зони розробляють у комплексі з проектом будівництва чи реконструкції підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні. Відстань санітарно-захисних зон від межі житлових забудов визначають залежно від категорії небезпеки підприємства і ступеня впливу викидів забруднюючих речовин на навколишнє середовище. Категорія небезпеки підприємства (КНП) визначає порядок обліку викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, періодичність контролю за викидами забруднюючих речовин, встановлення розмірів та меж санітарно-захисних зон промислових підприємств від джерела забруднення. Для визначення категорії небезпеки підприємства використовують статистичні дані про забруднюючі речовини, що викидаються підприємством в атмосферне повітря. Категорію небезпеки підприємства визначають за формулою n КНП= Σ (Мі / ГДКс.д. і) аі , n=i де Мі – маса викиду і -ої речовини, т/рік; ГДКс.д. і- ої речовини, мг/м³; n – кількість забруднюючих речовин, які викидає підприємство в атмосферне повітря; аі – безрозмірна константа, яка дозволяє порівняти ступінь шкідливості і -ої речовини зі шкідливістю сірчаного газу (табл. 22).
Таблиця 22 – Безрозмірна константа, відповідна класу небезпеки речовини
Для розрахунку КНП за відсутності ГДКс.д. використовують ГДКм.р., орієнтовно безпечні рівні дії речовини (ОБРД) або зменшені в 10 разів значення ГДК речовини робочої зони. Значення КНП по відношенню до речовин, для яких відсутні значення ГДК і ОБРД, прирівнюють до маси викидів даних речовин. Розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств і окремих споруд з технологічними процесами, які є джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, повинні відповідати значенню категорії небезпеки підприємства, які наведені в табл. 23.
Таблиця 23 – Категорії небезпеки підприємства і розмір санітарно-захисних зон
Розмір санітарно-захисної зони підприємства зі знешкодження токсичних промислових відходів (ТПВ) потужністю до 100 тис. т відходів на рік становить 500 м, 100 тис. т і більше – 1000 м. Розміри санітарно-захисної зони ділянки складування ТПВ до межі населених пунктів, відкритих водоймищ, а також до об'єктів культурно-оздоровчого призначення приймається не менше 3000 м. Майданчики поховання ТПВ розміщуються на відстані не менше 200 м від автомобільних доріг, залізничних колій загальної мережі; 50 м від межі зелених насаджень, які не призначені для рекреації. Розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об’єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення) для підприємств і виробництв I–III класів небезпеки затверджуються Головним державним санітарним лікарем України на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектних матеріалів на будівництво зазначених об’єктів. За певних умова розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств і окремих об’єктів можуть бути збільшені або зменшені. Санітарно-захисна зона для підприємств та об’єктів, що проектуються з впровадженням нової технології або реконструюються, може бути збільшена за належного техніко-економічного та гігієнічного обґрунтування, але не більш, ніж у 3 рази у випадках: – відсутності способів очищення викидів; – неможливості знизити надходження в навколишнє середовище хімічних речовин, електромагнітних та іонізуючих випромінювань до значень, встановлених нормативами; – розташування житлової забудови, оздоровчих та інших прирівняних до них об’єктів з підвітряного боку відносно підприємств у зоні можливого забруднення атмосфери. Якщо підприємство розташоване в промисловому вузлі з іншими підприємствами, які також здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в архітектурно-планувальному рішенні під час визначення розмірів і встановленні меж та розташуванні санітарно-захисної зони цього підприємства повинна бути врахована сумарна кількість викидів забруднюючих речовин, що викидаються усіма підприємствами. Територія санітарно-захисної зони не може розглядатись як резерв розширення підприємств та сельбищної території. У випадках, коли розрахунками не підтверджується розмір нормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація в конкретних умовах, ухвалюють рішення про зміну технології виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття. У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення: – житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів; – дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення; – спортивних споруджень; – водозабірних споруд та споруд водогінної розподільної мережі. Допускається розташовувати у санітарно-захисній зоні: – пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, склади (крім продовольчих), будівлі управлінь, конструкторських бюро; науково-дослідні лабораторії, пов’язані з обслуговуванням даного та прилеглих підприємств; – приміщення для чергового аварійного персоналу та добової охорони підприємств, стоянки транспорту, місцеві та транзитні комунікації, електростанції, нафто- і газогони, свердловини для технічного водопостачання, водоохолоджуючі споруди, споруди для підготовки технічної води, каналізаційні насосні станції, споруди оборотного водопостачання, розсадники рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони. У разі організації нових, не вивчених в санітарно-гігієнічному відношенні виробництв та технологічних процесів, а також будівництва або реконструкції великих підприємств I та II класів небезпеки та їх комплексів, що можуть несприятливо впливати на навколишнє середовище та здоров’я населення, розміри санітарно-захисних зон встановлюють у кожному конкретному випадку з огляду на ступінь впливу на навколишнє середовище аналогічних об’єктів.
|
