Нормування рекреаційних територій міст

 

Під час нового будівництва, а у ряді випадків за умов існуючої забудови, озеленювальні території мають забезпечувати оптимальне функціонування ландшафтно-рекреаційних об’єктів.

Зелені насадження, що зростають у межах міста, загалом виконують рекреаційні функції, але виникає запитання нормування рекреаційних територій в розрахунку на одного мешканця міста. В Англії та Голландії показник зелених насаджень становить до 20 м². В Англії показник рекреаційних територій включає площу спортивної зелені стадіонів, майданчиків для гри в гольф, в Голландії, де в основному панує культурний ландшафт, цей показник включає рекреаційні зелені території поблизу міст.

В Україні розрахунок рекреаційної потреби проводять окремо для короткочасного і тривалого відпочинку відповідно до діючих містобудівних і гігієнічних норм з урахуванням охоплення короткочасним відпочинком не менше 60 % населення міста, включаючи зайнятих у колективному садівництві.

Важливу роль у формуванні єдиної системи рекреаційних територій відіграє контактна фітомеліоративна зона між містом і відкритим ландшафтом – перехідна, або буферна зона. Із архітектурно-планувальної, санітарно-гігієнічної, естетичної і головним чином рекреаційної точок зору ця зона зв’язує між собою місто і сільські райони відкритим незабудованим простором. Генеральні плани розвитку міст і районне планування мають забезпечити максимальний континуум (від лат. сontyctus – стикання), безперервність рослинного покриву контактної зони як основи заміської рекреаційної фітомеліорації.

Площа лісів зеленої зони розраховується залежно від кількості місцевого населення за формулою

К = (N × a × b / 10000) × Л,

де К – площа зеленої зони, га; N – розрахункова кількість мешканців за генеральним планом; а – відвідуваність зеленої зони населенням міста (від 5 до 15 % населення); b – площа, необхідна 100 рекреантам (для зони короткочасного відпочинку 500–1000 м², для активного відпочинку не менш 100 м² на одного відпочиваючого); Л – коефіцієнт, який залежить від лісистості території.

Залежно від кліматичних і санітарних умов площі лісів зелених зон допускається збільшувати або зменшувати не більш ніж на 15 %. У лісостеповій і степовій лісорослинних зонах з лісистістю 2 % і менш до лісопаркової частини відноситься вся площа лісів зеленої зони.

Зони позаміського короткочасного відпочинку повинні розміщуватися від центра міста на відстані, що забезпечує транспортну доступність, не більше 1, 5 год. У зоні короткочасного відпочинку розмір території приймають 500–1000 м², для активного відпочинку не менше 100 м² на одного відпочиваючого. Розрив між зоною активного і пасивного відпочинку має бути не менше 300 м. Відстань від санаторіїв, піонерських таборів і дошкільних санаторно-оздоровчих закладів до місць масового відпочинку –не менше 500 м, а від будинків відпочинку – не менше 300 м. Відстань від меж земельних ділянок санаторно-курортних і оздоровчих закладів, що проектуються, до житлової забудови, установ комунального господарства і складів приймають 500 м (в умовах реконструкції не менше 100 м), до автомобільних шляхів I, II та III категорій – 500 м, IV категорії – 200 м, до садівницьких товариств – 300 м.

Розміщення і організація місць відпочинку на воді здійснюється відповідно до гігієнічних вимог до зон рекреації водних об’єктів. Якість води водоймищ і річок, що використовуються в зонах рекреації, повинна відповідати вимогам „Санітарних правил і норм охорони поверхневих вод від забруднення”, „Санітарних правил і норм охорони прибережних вод морів від забруднення в містах водокористування населення”. Відкриті водоймища повинні мати радіаційно-гігієнічний паспорт, який оформлює санепідслужба району, на території якого знаходиться водоймище.

Зона рекреації має бути розміщена за межами санітарно-захисних зон промпідприємств, з навітряного боку відносно джерел забруднення навколишнього середовища, джерел шуму та електромагнітного випромінювання. Зону рекреації віддаляють на максимально можливу відстань від портів і портових споруд, шлюзів, гідроелектростанцій, місць скидання стічних вод, стійбищ, водопою худоби та інших джерел забруднення.

Під час розміщення і організації рекреаційних територій враховують наявність і потужність джерел водопостачання, можливість будівництва систем каналізації і умови випускання стічних вод. У населених пунктах, розташованих у прибережній зоні басейнів Чорного і Азовського морів, берегова смуга шириною 100 м має використовуватись як зона відпочинку населення. Усі види будівництва, які не мають безпосереднього відношення до рекреаційної діяльності, забороняються. Спеціальні види будівництва повинні бути погоджені з Міністерством охорони здоров’я і Міністерством охорони навколишнього середовища України.

Найбільше рекреаційне навантаження несуть на собі парки, площа і кількість яких визначаються на підставі розрахунків нормативної забезпечуваності і дотримання вимог транспортної доступності від місць проживання (табл. 37).

 

Таблиця 37 – Розміщення і оптимальна площа зелених насаджень загального користування

Об’єкт	Максимальна площа, га	Розміщення об’єктів	Середній радіус доступності, км	Часова доступність, хв
Загальноміські парки культури і відпочинку		Сельбищна зона міста	5, 0	20 на транспорті
Парки адміністративних районів		Центр району	2, 0	10 на транспорті
Спеціалізовані парки		Сельбищна зона на суміжній з нею території	Не формується
Сади житлових районів		Житловий район	1, 5	15–20 для пішоходів
Сади міжквартальні		Мікрорайон групи кварталів	0, 5	5–7 для пішоходів
Спеціалізовані сади		Сельбищна зона	Не формується
Сквери	0, 5	Міська забудова	Не формується
Бульвари	ширина не менше 18 м	Головні пішохідні вулиці і набережні	Не формується

У найбільших і великих містах існуючі масиви міських лісів потрібно перетворювати в міські лісопарки і відносити додатково до озеленюючих територій загального користування, виходячи з розрахунку не більше

5 м² /чол. Формування крупних планувальних районів, водно-зелених діаметрів, озеленення територій „на порозі міста” веде до великої диференціації озеленених територій.

У Білорусі запропоновані норми для парків і паркових комплексів, які наведені в табл. 38.

 

Таблиця 38 – Рекомендовані площі парків і паркових комплексів для різних типів міських поселень Білорусі, га

Тип міських поселень	Паркові комплекси	Парки
загально- міські	адміністративних районів	житлових районів
Найкрупніші міста	200–500	70–100	30–70	15–30
Крупні міста	150–300	50–70	30–50	15–20
Великі міста	–	30–70	–	10–15
Середні міста	–	20–30	–	5–10
Малі міста	–	10–15	–
Селища міського типу	–		–	–

 

Міські парки, як основні об’єкти рекреаційної діяльності, в своєму складі мають відповідні функціональні зони:

– масових заходів – розташовують поблизу головного входу; благоустрій розраховується на велику кількість відвідувачів; рух тільки алеями та доріжками;

– культурно-розважальних заходів – споруди можуть бути розосереджені в межах зони;

– фізкультурно-оздоровча – спортивні майданчики, зали, велосипедні і лижні маршрути трасуються по всій території;

– тихого та прогулянкового відпочинку – займають більшу частину парку, характеризуються природним ландшафтом; у разі дотримання певних заходів захисту рослин допускається розміщення малих архітектурних форм, відпочинок на газонах і галявинах;

– дитячого відпочинку – організується відокремлено, на незначному віддаленні від входів, де вимагається організація захисних насаджень;

– господарська зона – відводиться ділянка на периферії з обов’язковим виїздом на прилеглі вулиці.

Допустима кількість одноразових відвідувачів території парків, лісопарків, лісів, зелених зон приймають відповідно до певних показників, не більш:

– міські парки – 100 чол./га;

– парки зон тривалого відпочинку – 70 чол./га;

– парки-курорти – 50 чол./га;

– парки зон короткочасного відпочинку – 20 чол./га;

– лісопарки (гідропарки) – 10 чол./га;

– ліси – 1–3 чол./га;

За кількості одноразових відвідувачів 10–50 чол./га передбачають дорожньо-смужкову мережу для організації їх руху, а на узліссях галявин – ґрунтозахисні насадження; якщо число одноразових відвідувачів 50 чол./га і більше, планують заходи щодо перетворення лісового ландшафту в парковий.