Студопедия — Форми зовнішнього фінансування суб'єктів підприємництва
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Форми зовнішнього фінансування суб'єктів підприємництва






Велике значення для фінансування оборотних коштів мають джерела фінансування, що привертаються (зовнішні). Залучення позикового капіталу сприяє розширенню масштабу діяльності підприємств і ефективному використанню їх власних засобів.

Джерела зовнішнього фінансування підрозділяються на форми довгострокового (інвестиційного), змішаного і короткострокового фінансування (рис.6.1). Ці форми фінансування оборотних коштів підприємств представлені у порядку зростання ступеня ризику втрати ліквідності і убування рівня витрат з обслуговування боргу.

Одним із варіантів покриття потреби підприємства в інвестиційному (довгостроковому) капіталі є лізингове фінансування - лізинг (leasing). Лізинг як господарська операція полягає в отриманні суб'єктом підприємництва (лізингоодержувачем) необоротних активів (як нерухомого, так і рухомого майна) у довгострокову оренду з можливістю, як правило, викупу об'єкта лізингу по завершенні строку дії договору.

 

 


Рис. 6.1. Джерела зовнішнього позикового фінансування підприємства

Загальноприйнята «класична» лізингова угода здійснюється в такий спосіб (рис.6.2):

Користувач (після вступу в лізингові відносини лізингоотримувач) повідомляє лізинговій компанії, яке устаткування йому необхідно.

Лізингова компанія (лізингодавець), переконавшись у ліквідності проекту, купує це устаткування у фірми-виробника (юридичної або фізичної особи), що продає майно - об'єкт лізингу.

Лізингова компанія, ставши власником устаткування, передає його в тимчасове користування із правом подальшого викупу (визначається договором) лізингоотримувачу, одержуючи замість лізингові платежі.

 
 

 

 


Рис.6.2. Механізм лізингової угоди

 

Але на практиці механізм здійснення лізингової операції виглядає складніше (рис.6.3). Так, суб'єктами лізингу крім прямих учасників - лізингодавець, лізингоотримувач, продавець (постачальник) об'єкта лізингу, можуть бути непрямі учасники - юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

До непрямих учасників лізингової угоди можна віднести: банки, або інші фінансово-кредитні установи, що кредитують лізингодавця і виступають гарантами угод; страхові компанії, що страхують видані кредити на придбання устаткування від можливих ризиків неплатежів лізингоотримувача лізингодавцю, а також роблять страхування майна лізингоотримувача; брокерські й інші посередницькі фірми.

 


Рис.6.3. Механізм лізингової угоди за участю посередників

 

Існує два основних види лізингових операцій: лізинг із повною окупністю (фінансовий) і лізинг із неповною окупністю (оперативний) орендованої техніки. Безліч інших видів лізингу є різновидами фінансового й оперативного.

При оперативному лізингу витрати лізингодавця, пов'язані із придбанням і утриманням лізингового устаткування не окупаються повністю протягом строку лізингового договору. У зв’язку з тим, що строк договору лізингу коротше, ніж нормативний термін служби устаткування, лізингодавець змушений здавати його в тимчасове користування кілька разів і для нього зростає ризик по відшкодуванню залишкової вартості об'єкта лізингу при відсутності попиту на нього. У зв'язку з цим при всіх інших рівних умовах розміри лізингових платежів набагато вище, ніж у фінансовому лізингу.

Іншою особливістю оперативного лізингу є те, що обов'язки по технічному обслуговуванню, ремонту, страхуванню лежать на лізинговій компанії. Лізингова компанія, купуючи устаткування при оперативному лізингу, не знає його конкретного користувача, тому їй необхідно добре знати кон'юнктуру ринку лізингового устаткування, причому як нового, так і того, що було у користуванні.

При фінансовому лізингу строк, на який передається устаткування в тимчасове користування, наближається по тривалості до періоду експлуатації й амортизації всієї або більшої частини вартості устаткування. Протягом строку договору лізингодавець за рахунок лізингових платежів повертає собі всю вартість майна. При фінансовому лізингу, як правило, обов'язок по технічному обслуговуванню, страхуванню лягає на лізингоотримувача.

По обсягу обслуговування лізинг підрозділяється на «чистий» і «мокрий».

Чистий лізинг - це відносини, при яких усе обслуговування майна бере на себе лізингоотримувач. Ці відносини характерні для фінансового лізингу.

Мокрий лізинг - припускає обов'язкове технічне обслуговування устаткування, його ремонт, страхування й інші операції, які лежать на лізингодавцеві. Крім цих послуг, за бажанням лізингоотримувача лізингодавець може взяти на себе обов'язки з підготовки кваліфікованого персоналу, маркетингу й реклами готової продукції, поставки сировини й т.п.

Залежно від сектора ринку, де проводяться лізингові операції, виділяють внутрішній та зовнішній лізинг.

Внутрішній лізинг - усі учасники угоди представляють одну країну.

Зовнішній (міжнародний) лізинг - це договір, який укладається між суб'єктами лізингу, що перебувають під юрисдикцією різних країн, або у випадку якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Продавець майна може перебувати в одній з цих країн або в іншій державі.

Існують різні схеми лізингових угод. Прямий лізинг - виробник устаткування самостійно здає майно у лізинг. У такому виді лізингові угоди не знайшли широкого поширення, тому що при збільшенні лізингових операцій виробник, як правило, створює свою лізингову компанію.

Зворотній лізинг, являє собою систему із двох угод, при якій власник продає устаткування іншій стороні з одночасним укладанням договору про його довгострокову оренду в покупця. У результаті проведення такої операції змінюється лише власник устаткування, а його користувач залишається колишнім, одержавши у своє розпорядження додаткові кошти для фінансування. Інвестор же, по суті, кредитує колишнього власника, одержуючи як забезпечення права власності на його майно.

Роздільний лізинг - лізинг із додатковим залученням коштів, або лізинг, частково фінансований лізингодавцем. Це найбільш складний різновид лізингу, тому що пов'язаний з багатоканальним фінансуванням і використовується, як правило, для реалізації коштовних проектів. Відмітною його рисою є те, що лізингодавець, купуючи устаткування, виплачує зі своїх коштів не всю суму, а тільки частину. Іншу суму він бере в позику в одного або декількох кредиторів. При цьому лізингова компанія продовжує користуватися всіма податковими пільгами, які розраховуються з повної вартості майна. Ще однією особливістю цього виду лізингу є те, що лізингодавець бере позику на певних умовах, які не дуже характерні для вітчизняних фінансово-кредитних відносин. Позичальник - лізингодавець, не є відповідальним перед кредиторами за повернення позики, вона погашається із сум лізингових платежів. Тому, як правило, лізингодавець оформляє на користь кредиторів заставу на майно до погашення позики й уступає їм права на одержання частини лізингових платежів у рахунок погашення позики. Таким чином, у цій угоді особливо велика роль сторони, що фінансує, - банку. Однак і основний ризик по угоді несуть кредитори - банки, страхові компанії, інвестиційні фонди або інші фінансові установи, а забезпеченням повернення позик служать лізингові платежі й здаване в лізинг майно.

Револьверний лізинг або лізинг із послідовною заміною устаткування використовується, коли лізингоотримувачу за технологією виробництва потрібне різне устаткування. У цих випадках відповідно до умов лізингового договору лізингоотримувач здобуває право після закінчення певного строку обміняти орендоване майно на інший об'єкт лізингу.

Часто лізинг здійснюється не прямо, а через посередника. Схематично це виглядає так. Є основний лізингодавець, який через посередника, як правило, також лізингову компанію, здає устаткування в лізинг лізингоотримувачу. При цьому в договорі передбачається, що у випадку тимчасової неплатоспроможності або банкрутстві посередника лізингові платежі повинні надходити основному лізингодавцю. Подібні угоди одержали назву сублізинг.

Форми короткострокового фінансування підприємств.

Основними формами короткострокового фінансування вітчизняних підприємств є:

- торгові кредити (комерційні кредити);

- використання короткострокових цінних паперів;

- взаємозаліки;

- короткострокові банківські кредити;

- факторинг.

Комерційний кредит (commercial credit) - форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб'єктами підприємництва, що виникають у результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів.

До основних різновидів комерційних кредитів належать: товарні кредити; одержані аванси.

Товарний кредит вигідний всім учасникам ринку: і виробнику, і дистриб'ютору, і роздрібному продавцю. Інвестуючи грошові ко­шти у побудову каналів збуту, більшість торгових компаній сього­дні здатна збільшити у декілька раз обсяги продажів при відповід­ному товарному наповненні, таким чином, товарний кредит сьогодні стає основним інструментом розвитку компаній. Важли­вим питанням, пов'язаним з комерційним кредитуванням, є вар­тість кредиту. Ця вартість залежить від таких основних чинників:

- рівня знижки до базової ціни (сконто) товару у разі здійс­нення дострокових розрахунків;

- періоду, протягом якого надаються знижки;

- періоду відстрочення платежів.

У разі, якщо постачальник відвантажує продукцію з відстроч­кою платежу, не передбачаючи при цьому жодних знижок за дос­трокову оплату, то вартість залучення такого товарного кредиту для позичальника дорівнюватиме нулю. Якщо ж умовами конт­ракту передбачена залежність ціни товару від строків розрахун­ків, тобто встановлені певні знижки до базової ціни у разі здійс­нення дострокових платежів, то втрачений дохід покупця (відповідно сплата завищеної ціни за товар) в результаті отри­мання товарного кредиту можна трактувати як плату за користу­вання позичковим капіталом.

Важливим елементом позичкового капіталу підприємства є одержані аванси від клієнтів. Йдеться про одержані аванси під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи. Аванси можуть бути як коротко-, так і довгостроковими. Довгострокові аванси як джерело формування позичкового капіталу використовуються при виконанні крупних замовлень, зокрема в будівництві, суднобудуванні, великому верстатобудуванні та в деяких інших видах економічної діяльності.

Товарний кредит доцільно використовувати у тому разі, коли процентна ставка за його використання буде меншою, ніж ставка за банківський кредит, який підприємство може отримати на ана­логічний період.

До основних переваг товарного кредиту належать:

- відносна швидкість і технічна зручність отримання;

- кредитори здебільшого не вимагають кредитно­го забезпечення (окрім застереження щодо заборони застави май­на під інші кредити);

- вимоги до кредитоспроможності позичальника є нижчими, ніж при банківському кредитуванні (кредитори, як правило, не здійснюють оцінку кредитоспроможності позичальника);

- порівняно легший процес узгодження пролонгації кредиту.

Слід враховувати також типові недоліки залучення товарних кредитів:

- процентна ставка, як правило, перевищує вартість банківського кредиту;

- небезпека високої залежності від постачальників;

- застереження щодо заборони надавати у заставу майно під інші кредити, що є типовим видом забезпечення товарних кредитів, звужує кредитні рамки позичальника;

- знижується контроль за ефективністю використання позич­кового капіталу.

В процесі аналізу джерел фінансування інколи на підприємствах складають прогнозний баланс, на основі якого розраховують потребу в зовнішньому фінансування, а також розробляють план залучення кредитних ресурсів.

Для складання прогнозного балансу можна використовувати «метод відсотка від продажів» чи «метод формули». Його використання засноване на таких припущеннях:

- оборотні активи і поточні зобов’язання змінюються пропорційно зміні обсягу реалізації. Відповідно у плановому періоді поточні активи і поточні зобов’язання будуть складати незмінний відсоток від виторгу. З цього випливає, що темпи змінення виторгу, поточних активів і поточних зобов’язань однакові;

- відсоток збільшення вартості основних засобів визначається технологічними умовами (завантаження основних засобів, ступінь їх фізичного і морального зносу і т. ін.);

- довгострокові зобов’язання і акціонерний капітал прогнозуються на колишньому рівні. Нерозподілений прибуток планується з урахуванням норми розподілу чистого прибутку на дивіденди і чистої рентабельності продаж: до нерозподіленого прибутку базового періоду додається прогнозний чистий прибуток (добуток прогнозного виторгу на чисту рентабельність продажів) і віднімається сума дивідендів (добуток чистого прибутку на норму розподілу прибутку на дивіденди).

Складання прогнозного балансу дозволяє з’ясувати дефіцит джерел коштів для фінансування необхідного обсягу активів, тобто необхідну суму зовнішнього фінансування. Розрахувати цю суму також можна за формулою:

 

Фд = ОАф * ∆ + НАф * - ПЗ * ∆ - - ROSЧист. ф * Впрогн * (1 - ) (6.1)

 

де Фд – потреба у додатковому зовнішньому фінансуванні;

ОАф – фактична (на кінець звітного періоду) вартість оборотних активів;

- темп приросту виторгу;

НАф - фактична вартість необоротних активів;

- темп приросту необоротних активів;

ПЗ – фактична сума поточних зобов’язань;

ROSЧист. ф – фактичний коефіцієнт чистої рентабельності продажів;

Впрогн – прогнозна сума виторгу;

Дф – фактична сума дивідендів;

ЧПф – фактична сума чистого прибутку.

Як видно з формули, потреба у зовнішньому фінансуванні тим більша, чим більші теперішні активи, темп приросту виторгу і норма розподілу чистого прибутку на дивіденди.

При розробці плану залучення зовнішніх джерел фінансування потрібно керуватися «золотим фінансовим правилом» (для фінансування необоротних активів використовувати власний капітал) або «модифікованим золотим фінансовим правилом» (необоротні активи фінансувати з власного капіталу і довгострокових позикових коштів). Це дозволяє узгодити терміни залучення фінансових ресурсів з термінами їхнього вкладення в активи.

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1392. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Словарная работа в детском саду Словарная работа в детском саду — это планомерное расширение активного словаря детей за счет незнакомых или трудных слов, которое идет одновременно с ознакомлением с окружающей действительностью, воспитанием правильного отношения к окружающему...

Правила наложения мягкой бинтовой повязки 1. Во время наложения повязки больному (раненому) следует придать удобное положение: он должен удобно сидеть или лежать...

ТЕХНИКА ПОСЕВА, МЕТОДЫ ВЫДЕЛЕНИЯ ЧИСТЫХ КУЛЬТУР И КУЛЬТУРАЛЬНЫЕ СВОЙСТВА МИКРООРГАНИЗМОВ. ОПРЕДЕЛЕНИЕ КОЛИЧЕСТВА БАКТЕРИЙ Цель занятия. Освоить технику посева микроорганизмов на плотные и жидкие питательные среды и методы выделения чис­тых бактериальных культур. Ознакомить студентов с основными культуральными характеристиками микроорганизмов и методами определения...

Дренирование желчных протоков Показаниями к дренированию желчных протоков являются декомпрессия на фоне внутрипротоковой гипертензии, интраоперационная холангиография, контроль за динамикой восстановления пассажа желчи в 12-перстную кишку...

Деятельность сестер милосердия общин Красного Креста ярко проявилась в период Тритоны – интервалы, в которых содержится три тона. К тритонам относятся увеличенная кварта (ув.4) и уменьшенная квинта (ум.5). Их можно построить на ступенях натурального и гармонического мажора и минора.  ...

Понятие о синдроме нарушения бронхиальной проходимости и его клинические проявления Синдром нарушения бронхиальной проходимости (бронхообструктивный синдром) – это патологическое состояние...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия