Суть та види фінансових інвестицій підприємств

Згідно чинного законодавства України фінансова інвестиція - це господарська операція з придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструменти передбачає різні цілі, головними з яких є одержання в майбутньому доходу, перетворення вільних заощаджень на високоліквідні цінні папери, контроль над підприємством-емітентом тощо.

Для формування й реалізації інвестиційної політики та розв'язання завдань оцінювання і обліку фінансових інвестицій слід зважати на їхні класифікаційні ознаки. Фінансові інвестиції можна класифікувати так.

1. За формами власності на інвестиційні ресурси:

державні фінансові інвестиції - вкладення, здійснювані органами влади та управління України, Автономної Республіки Крим, місцевих рад депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позикових коштів;

приватні фінансові інвестиції - вкладення, здійснювані громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими та релігійними організаціями, іншими юридичними особами, що діють на засадах колективної власності;

іноземні фінансові інвестиції - вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами та іншими державами;

спільні фінансові інвестиції - вкладення, здійснювані громадянами та юридичними особами України й інших держав.

2. За характером участі в інвестуванні:

прямі інвестиції - господарські операції, які передбачають внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою;

портфельні інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із купівлі активів як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами в обсягах, які перевищують 50 % загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

3. За періодом інвестування:

короткотермінові фінансові інструменти - вкладення коштів на термін, який не перевищує рік (наприклад, короткотермінові ощадні сертифікати, короткотермінові векселі, короткотермінові державні цінні папери тощо). Їх позначають поняттям «активи грошового ринку». Зазвичай вони мають за мету використання тимчасово вільних грошових коштів для відносно швидкого отримання доходу;

довготермінові - вкладення коштів у статутні капітали інших організацій, зокрема придбання акцій, відсоткових облігацій, надання фінансових кредитів і позик на термін понад рік (деталізуються у практиці великих інвестиційних компаній): а) до 2-х років; б) від 2-х до 3-х років; в) від 3-х до 5-ти років; г) понад 5 років.

4. За регіональною ознакою:

фінансові інвестиції у межах держави (внутрішні інвестиції) - вкладення в об'єкти інвестування, розміщені на території держави;

закордонні фінансові інвестиції - вкладення в об'єкти інвестування, розміщені за межами держави (до цих інвестицій належить також придбання різних фінансових інструментів інших країн: акцій зарубіжних компаній, облігацій інших держав тощо).

5. За джерелами фінансування:

внутрішні (власні) джерела фінансування (самофінансування) - інвестицій формуються за рахунок фінансових ресурсів і внутрішньогосподарських резервів підприємця-інвестора, головну роль серед яких, як правило, відіграє прибуток, що залишається у розпорядженні компанії (фірми) після сплати податків та інших обов'язкових платежів. Відрахування з прибутку, спрямовані на виробничий розвиток, можуть бути використані на будь-які інвестиційні цілі. Другим за вагомістю власним джерелом фінансування є амортизаційні відрахування на основний капітал. Їхній розмір залежить від обсягу основних фондів та інших активів (земельних ділянок, які є власністю підприємства, промислової власності у вигляді торговельної марки, патентів, інтелектуальної власності (ноу-хау, програмні продукти, алгоритми тощо) та політики їх амортизації (використання різних методів амортизації). Перспективними видами власних джерел фінансування є кошти, залучені підприємством для фінансування (самофінансування) інвестицій за рахунок проектного фінансування, факторингу, розвитку торговельно-збутової мережі тощо;

позичкові джерела фінансування інвестицій - формуються переважно за рахунок позичкових коштів, головна роль серед яких належить довготерміновим кредитам банків. До інших позикових джерел фінансування належать: емісія облігацій компанії, кредити з бюджету держави та позабюджетних фондів інвестиційної підтримки (вітчизняних інвестиційних, венчурних, пенсійних, страхових фондів і компаній, агенцій розвитку й експортного кредитування тощо), а також кредити постачальників, покупців і підрядників. Перспективними видами позикових джерел фінансування інвестицій є кошти, залучені підприємством для фінансування інвестицій за рахунок інвестиційного лізингу, інвестиційного селенгу, франчайзингу, толлінгу, форфейтингу. Залучені джерела фінансування інвестицій насамперед формуються за рахунок акціонерного капіталу шляхом емісії власних акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів (для пайових інвестиційних фондів), інших цінних паперів та розміщення їх на відповідних ринках, а також завдяки прирощенню акціонерного капіталу за рахунок збільшення котирувальної ціни акцій підприємства. Ці джерела можуть використовувати корпорації та їхні самостійні (дочірні) структури, створювані у формі акціонерних товариств. Для підприємств інших організаційно-правових форм головною формою залучення капіталу є розширення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків (паїв) вітчизняних та іноземних інвесторів.

Селенг є специфічною формою зобов'язання, яке полягає у передачі власником (юридичною особою чи громадянином) прав користування і розпорядження його майном на певний термін за обумовлену договором плату. Селенг-компанія залучає та вільно використовує на власний розсуд майно й окремі майнові права юридичних осіб і громадян.

Франчайзинг (англ. franchise, «ліцензія», «привілей»), франшиза (від фр. franchir, «звільняти»), комерційна концесія - вид відносин між ринковими суб'єктами, коли одна сторона (франчайзер) передає іншій стороні (франчайзі) за плату (роялті) право на певний вид бізнесу, використовуючи розроблену бізнес-модель його ведення.

Толлінг - це вид взаємин між господарюючими суб'єктами, при якому власник сировини передає його підприємству-переробнику й одержує у вигляді результату готову продукцію й відшкодовує підприємству-переробнику суму понесених їм витрат з переробки й погоджений відсоток прибутковості.

Форфейтинг (англ. Forfeiting від фр. à forfait - цілком, загальною сумою) - операція по придбанню фінансовим агентом (форфейтором) комерційного зобов'язання позичальника перед кредитором. Операція є специфічною формою кредитування торговельних операцій.

6. За способами фінансування:

пряме фінансування (прямий трансфер) - це сукупність каналів переміщення грошових коштів безпосередньо від їхнього власника до позичальника (інвестора). Пряме фінансування поділяють на:

капітальне фінансування - отримання коштів в обмін на право пайової участі у власності. Основна форма такого фінансування - випуск акцій;

боргове фінансування - отримання коштів в обмін на зобов'язання повернення їх з відсотками (випуск облігацій, залучення кредитів тощо);

непряме (опосередковане) фінансування - фінансування інвестиційного процесу за участі фінансових посередників. У цьому разі гроші залучають через посередників (комерційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди, інститути спільного інвестування), які вкладають кошти у конкретні об'єкти.

Подібно до того, як реальні інвестиції у великих масштабах не можна здійснити без фінансових інвестицій, пряме інвестування потребує непрямого (опосередкованого).

7. Залежно від придбаних паперів:

пайові фінансові інвестиції: засвідчують право власності підприємства на частку в статутному капіталі емітента корпоративних прав; виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств; мають необмежений термін обігу; слугують отриманню підприємством доходів за рахунок дивідендів або перепродажу чи отриманню доходів за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій;

боргові фінансові інвестиції - не надають права власності. До них належать інвестиції, які: виступають як боргові цінні папери (наприклад, облігації); мають боргове походження; мають визначений термін обігу; утримуються підприємством до погашення їх з метою отримання доходів у вигляді відсотків або перепродажу й отримання доходів за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

Порядок обліку фінансових інвестицій і надання інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності мають відповідати вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» (П(С)БО 12).

П(С)БО 12 мають дотримуватися ті підприємства, які володіють акціями, іншими цінними паперами (наприклад, облігаціями підприємств, облігаціями державних і місцевих позик), а також є засновниками інших підприємств, створених на території України та за кордоном.

Ефективним інструментом перспективного управління інвестиційною діяльністю організації, в рамках реалізації цілей її загального розвитку в умовах істотних змін макроекономічних показників, системи державного регулювання ринкових процесів, кон'юнктури інвестиційного ринку й пов'язаної із цим невизначеністю, виступає інвестиційна стратегія.

Однією з умов, що визначають актуальність розробки інвестиційної стратегії організації, є її майбутній етап життєвого циклу. Кожній стадії життєвого циклу організації властиві характерні: рівень інвестиційної активності, напрямки й форми інвестиційної діяльності, особливості формування інвестиційних ресурсів. Розроблювальна інвестиційна стратегія дозволяє завчасно адаптувати інвестиційну діяльність організації до майбутніх кардинальних змін можливостей її економічного розвитку.

Ще однією істотною умовою, яка визначає актуальність розробки інвестиційної стратегії, є кардинальна зміна цілей операційної діяльності організації, пов'язана з новими комерційними можливостями. Реалізація таких цілей вимагає зміни виробничих асортиментів, впровадження нових виробничих технологій, освоєння нових ринків збуту продукції й т.п. У цих умовах істотне зростання інвестиційної активності організації й диверсифікованість форм інвестиційної діяльності повинні носити прогнозований характер, забезпечуваний розробкою чітко сформульованої інвестиційної стратегії.

Переваги, які одержують підприємства при розробці ефективної інвестиційної стратегії, що схематично зображено на рис.8.1.

 

Рис.8.1. Основні переваги розробки ефективної інвестиційної стратегії підприємства

 

В основі розробки інвестиційної стратегії лежать принципи стратегічного управління.

По-перше, підприємство розглядається як система, відкрита для взаємодії з факторами зовнішнього інвестиційного середовища.

По-друге, підприємство розглядається як система, що самоорганізується.

По-третє, інвестиційна стратегія є частиною загальної стратегії розвитку підприємства й повинна бути погоджена із цілями й напрямками операційної діяльності підприємства.

По-четверте, існує альтернативність інвестиційного вибору.

По-п’яте, необхідність урахування інвестиційного ризику при розробці інвестиційної стратегії.