Студопедия — Перша допомога при нещасних випадках
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Перша допомога при нещасних випадках






1. Коли на руку чи обличчя попадає кислота, її треба змити сильним струменем води, а потім промити 5%-ним розчином питної соди.

2. Якщо на шкіру потрапить луг, його необхідно промити сильним струменем води, а потім 1%-ним розчином оцтової кислоти.

3. Коли луг потрапить в очі, треба добре промити очі водою, а потім 2%-вим розчином Н3ВО3.

4. При попаданні в очі кислоти, слід промити їх водою, а потім 3%-вим розчином NaHCO3.

5. При порізах склом потрібно видалити з рани скло(якщо треба – то пінцетом), а потім змити кров 2%-вим розчином KмnO4 і змазати розчином йоду, перев’язати бинтом.

6. Невелику пожежу слід гасити протипожежною ковдрою або засипати піском.

7. Якщо при горінні виділяються отруйні гази слід скористатися протигазом і викликати пожежну команду (по телефону 01).

8. При пропусканні газових кранів викликати газову службу по телефону 104.

 

ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТІВ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

Звіти оформляються в окремому зошиті об’ємом біля 50 листів.

На титульній сторінці слід писати:

ЖУРНАЛ

для лабораторних робіт

з загальної та неорганічної хімії

студента групи __________________________

(Прізвище, ім’я, по-батькові)

Лабораторні роботи, що супроводжуються пробірочними дослідами з написанням рівнянь хімічних реакцій оформляються на двох сторінках журналу за такою схемою:

Лабораторна робота №1
Хід роботи Спостереження Рівняння реакції
Заповнюється вдома з даного посібника Заповнюється на лабораторному занятті

 

Більш складні лабораторні роботи оформляються відповідно до методики, наведеної у цьому посібнику.

 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

 

Робота 1. Реакція середовища при дії індикаторів.

У 3 пробірки налити 3-5 крапель NaOH. Потім до першої додати 2 краплі розчину лакмусу, до другої - фенолфталеїну, до третьої - метилоранжу. Що спостерігається? Зробити висновок.

Аналогічно провести дослід з Н2SO4.

 

Робота 2. Властивості оксидів.

2.1. Взаємодія оксидів з водою.

Маленьку грудочку кальцій оксиду збовтати в пробірці з 1, 5-2 см3 води. Реакцію розчину перевірити фенолфталеїном (2-3 краплі).

Скласти рівняння реакцій. Зробити висновок про хімічний характер кальцій оксиду.

 

2.2. Взаємодія оксидів з кислотами і лугами.

У дві пробірки внести після крупиць магній оксид. В одну пробір­ку долити 1, 5-2см3 розведеної хлоридной кислоти, а в іншу - 1, 5-2см3 концентрованого натрію гідроксиду.

Скласти рівняння реакцій. Зробіть висновок про хімічний характер магній оксиду.

Аналогічні дослідження провести з кальцій оксидом та алюміній оксидом.

Робота 3. Властивості основ.

3.1. Отримання основ.

У окремі пробірки налити по 2 мл розчинів солей: нікель сульфату, кальцій хлориду, хром хлориду, цинк сульфату і кобальту хлориду.

До кожної пробірки долити краплями розведеного розчину натрій гідроксиду до утворення осадів. Що це за осади? Написати рівняння реакцій їх утворення.

 

3.3. Властивості основ.

Вміст кожної пробірки з досліду

 

3.3.1. Збовтати і розділити на дві частини.

До однієї долити розведеної хлоридной кислоти, а до іншої - концентрованого розчину натрію гідроксиду.

Описати спостереження. Скласти рівняння реакцій. Зробити висновок про хімічну природу гідроксидів.

 

Робота 4. Властивості кислот.

4.1. Взаємодія з металами.

У три пробірки внести по 1-2 см3 розведеної Н2SO4 і по шматочку таких металів: Zn, Cu, Fe, Mg. Описати спостереження. Скласти рівняння реакцій.

 

4.2. Взаємодія з основами.

У пробірку налити 1 см3 розчину гідроксиду натрію. Додати 1 краплю індикатору метил-оранжу.

Додати 5 капель розведеної сульфатної кислоти.

Що спостерігається? Написати відповідне рівняння реакції.


Розділ 7. РОЗЧИНИ.

План

§7.1. Розчини. Класифікація розчинів.

§7.2. Розчинність речовин у воді.

§7.3. Способи вираження концентрації розчинів:

а) масова частка речовини (відсоткова концентрація);

б) молярна концентрація речовини (молярність);

в) молярна концентрація еквівалентів речовини (нормаль­ні­сть).

§7.4. Приклади розв’язування задач за темою «Розчини».

§7.1. Розчини. Класифікація розчинів

РОЗЧИН – це гомогенна (однорідна) система, яка складаєтьсяз двох або більше компонентів і продуктів їх взаємодії.

Значення розчинів. В природі, в житті людини і тварин розчини мають величезне значення. Всі найважливіші фізіологічні рідини (цитоплазма клітини, кров, лімфа, шлунковий сік та інше) – це розчини. Ліки – це переважно розчини.Надходження поживних речовин в клі­ти­ну і видалення з неї продуктів розпаду відбувається у вигляді розчинів.

Процес розчинення зумовлений взаємодією частинок розчиненої речовини і розчинника:

1. РОЗЧИННИК (середовище), наприклад, вода

2. РОЗЧИНЕНА РЕЧОВИНА (фаза), наприклад, сіль.

3. ПРОДУКТИ їх взаємодії (гід­ра­ти або сольвати) наприклад, гідрато­вані йони солі.

РОЗЧИННИК – це компонент ро­з­­чину, який знаходиться в такому ж агрегатному стані, що і розчин. Якщо розчини утворюють речовини в однакових агрегатних станах (наприклад, спирт + H2О), розчинником вва­жа­ється той компонент, якого більше.

КЛАСИФІКАЦІЯ РОЗЧИНІВ

1. За агрегатним станом розчини діляться на:

а) рідкі (кислота у воді, кров, шлунковий сік, молоко);

б) тверді (сплави металів, мінерали, ґрунт);

в) газоподібні (повітря, дим, туман).

2. За розміром частинок фази виділяють:

а) істинні розчини (частинки фази менше 1 нанометра (1•10–9 м)). Наприклад, розчин солі, цукру, кислоти у воді.

Властивості істинних розчинів дуже стабільні: вони не розшаровуються з часом, прозорі для світла. Багато ліків – це істин­ні розчини, вони легко всмоктуються в кишківнику і потрапляють в кров.

б) колоїдні розчини ( частинки фази менше 10-7м, але більше
10-9 м).

Наприклад, розчини білків, кров, цитоплазма, лімфа – це рідкі роз­чини; туман, смог, хмари – це газоподібні; желе, мозкова, хрящова тканині - це тверді колоїдні розчини.

3. За кількістю розчиненої речовини розчини ділять на:

а) РОЗВЕДЕНІ (ω < 25 %) та КОНЦЕНТРОВАНІ (ω > 25 %).

б) НАСИЧЕНІ, НЕНАСИЧЕНІ, ПЕРЕСИЧЕНІ.

НАСИЧЕНИЙ РОЗЧИН – це розчин, в якому дана речовина при даній температурі вже більше не розчиняється. У насиченому при певній температурі розчині міститься максимально можлива кількість розчиненої речовини. Концентрація речовини в насиченому розчині дорівнює розчинності цієї речовини.(Наприклад, якщо помістити 50 г NaCl в 100 г H2O, то при 20°C розчиниться тільки 36 г солі)

НЕНАСИЧЕНИЙ РОЗЧИН – це розчин, в якому дана речовина ще може розчинятися. (Наприклад, помістившив 100 г води при 20°C менше 36 г NaCl отримаємо ненасичений розчин). Утворення каміння в нирках і жовчному міхурі, відкладення солей при остео­хондрозі пов'язано з перетворенням ненасичених розчинів в насичені.

ПЕРЕСИЧЕНІ РОЗЧИНИ – це нестабільні системи. Їх одержують шляхом повільного охолоджування насичених при більш високій температурі розчинів.

§7.2. Розчинність речовин у воді

Здатність речовини розчинятися в розчиннику, називається РОЗ­ЧИННІСТЮ. Існують добре і мало розчинні речовини. Кіль­кіс­но розчинність виражають числом грамів речовини, яка може розчиниться в 100 г розчинника (води) при даній температурі.

Розчинність залежить від природи речовини і розчинника, від температури і від тиску (для газів).

Розчинність більшості твердих речовин збільшується з підви­щен­ням температури. Залежність розчинності (Р) твердих речовин від температури показують КРИВІ РОЗЧИННОСТІ. Вони допомагають знаходити розчинність речовин при різній температурі розчинів.

 

а б Кристалічні речовини поділяють на: P - добре розчинні (більше 1, 0 г на 100 г води); M – малорозчинні (0, 1 г - 1, 0 г на 100 г води); Н – нерозчинні (меньше 0, 1 г на 100 г води).

Рис. 7.1. Криві розчинности твердих (а) і газоподібних (б) речовин.

 

Розчинність газів при підвищенні температури зменшується, а при підвищенні тиску збільшується.

- Природа розчинника. При утворенні розчину зв'язок між частинками кожного з компонентів замінюється зв'язками між частинками різних компонентів. Щоб нові зв'язки могли утворитися, компоненти розчину повинні мати однотипні зв'язки, тобто бути однієї природи. Тому йонні речовини добре розчиняються в полярних розчинниках і погано в неполярних, а молекулярні речовини – навпаки.

- Вплив температури. Якщо розчинення речовини є екзотерміч­ним процесом, то з підвищенням температури її розчинність зменшу­ється (наприклад, Ca(OH)2 у воді) і навпаки. Для більшості солей ха­рак­терне збільшення розчинності при нагріванні. Практично всі гази розчиняються з виділенням тепла. Розчинність газів в рідинах з під­ви­щенням температури зменшується, а з пониженням збільшується.

- Вплив тиску. З підвищенням тиску розчинність газів в рідинах збільшується, а з пониженням зменшується.

Тиск не впливає на розчинність твердих речовин. Зате збільшення тиску підвищує розчинність газів. В цьому можна переконатися, відкривши пляшку з мінеральною водою, в якій вуглекислий газ розчиняють під тиском. Як тільки пляшку відкривають, тиск в ній падає і тут же зменшується розчинність газу, який починає виділятися з розчину у вигляді бульбашок.

 

МЕХАНІЗМ РОЗЧИНЕННЯ

Розчинення – це складний фізико-хімічний процес, який склада­єть­ся з трьох стадій:

1. Гідратація (сольватація) молекул або йонів речовини молеку­лами розчинника, що розчиняється(екзотермічний процес Δ Q1> 0).

Розчини утворюються при взаємодії розчинника і розчиненої речовини. Процес взаємодії розчинника і розчиненої речовини назива­ється СОЛЬВАТАЦІЯ (якщо розчинником є вода – ГІДРАТАЦІЯ)

2. Руйнування кристалічних ґраток (ендотермічний процес Δ Q2< 0).

3. Дифузія гідратів (сольватів) в розчині (мимовільний процес Δ Q3=0).

Залежно від співвідношення теплових ефектів Q1 і Q2 процес розчинення може бути екзо- або ендотермічним.

 

§7.3. Способи вираження концентрації розчинів

На практиці часто доводиться мати справу з розчинами, що мають точно заданий вміст в них розчиненої речовини. Приведемо декілька прикладів.

· По-перше, це приготування різних лікарських розчинів. Якщо в аптеці випадково відбудеться помилка з кількістю ліків в розчині, то наслідки можуть бути досить небезпечними.

· По-друге, багато хімічних реакцій проводять в розчинах. І тут по­милки можуть приводити до сумних результатів. Наприклад, якщо фотограф помилиться при розчиненні проявника, то фотографії або не проявляться, або будуть зіпсовані. Інший приклад: якщо залити в акумулятор розчин, в якому вміст сірчаної кислоти буде меншим або більшим за потрібний, то акумулятор або не працюватиме, або вийде з ладу.

КОНЦЕНТРАЦІЯ РОЗЧИНУце кількість розчиненої речовини, яка міститься в певній масі або об'ємі розчину.

Існують різні способи вираження складу розчину. Найбільш часто використовують масову частку розчиненої речовини, молярну концентрацію і молярну концентрацію еквівалента.

а) Масова частка розчиненої речовини – ω (%)

б) Молярна концентрація – СМ (моль/л)

в) Молярна концентрація еквівалента – СЕ (моль∙ екв/л)

 

МАСОВА ЧАСТКА РОЗЧИНЕНОЇ РЕЧОВИНИ – це відно­шення маси розчиненої речовини mречовини до загальної маси роз­чи­ну mрозчину, виражене у відсотках.

mрозчину = m2О)+ mречовини

Масова частка – показує, скільки грамів речовини міститься в кожних 100 грамах розчину.

Наприклад: 10% СаСl2десятивідсотковий розчин хлориду каль­цію, тобто кожні 100 грамів розчину містять 10 грамів хлориду ка­ль­цію і 90 грамів води.

Масову частку розчиненої речовини називають також ВІДСОТКОВОЮ КОНЦЕНТРАЦІЄЮ розчину.

Для газів використовують ОБ’ЄМНУ ЧАСТКУ – що показує, скіль­ки мл речовини міститься в кожних 100 мл розчину.

Густина розчину (ρ) (читається “ро”) показує масу 1 мілілітра (мл) розчину.

Наприклад, ρ (H2SO4) = 1, 84 г/мл. Це значить, що кожний мілілітр розчину сірчаної кислоти має масу 1, 84 грам

, де m маса розчину, V – об'єм розчину.

МОЛЯРНА КОНЦЕНТРАЦІЯ (С, СМ)показує, скільки моль речовини містить кожний літр розчину.

, якщо V в мл, то

mречовини = С•М•V(л) = С•М•V(мл) /1000

де v – кількість речовини (моль)

mречовни – маса речовини (грам)

V – об'єм розчину (мл, літр )

М – молярна маса речовини (г/моль ).

Молярна концентрація вимірюється в моль/л і позначається " M";.

Наприклад. Якщо кожний літр розчину містить 1 моль речовини, такий розчин називається ОДНОМОЛЯРНИЙ і позначається 1 М.

2 M NaOH - двохмолярний розчин гідроксиду натрію. Один літр такого розчину містить 2 моль речовини або 80 г (M(NaOH)= 40 г/моль).

МОЛЯРНА КОНЦЕНТРАЦІЯ ЕКВІВАЛЕНТА (СЕ) розчину позначає число грам-еквівалентів даної речовини в одному літрі розчину.

, де СЕ - молярна концентрація еквівалента, моль-екв/л,

Е – еквівалент речовини.

ГРАМ - ЕКВІВАЛЕНТОМ речовини називається кількість грамів речовини, що дорівнює його еквіваленту.

МЕ (молярна маса еквіваленту) = М / валентність елементу

Наприклад для А1: MЕ ( Аl)= = =9 г/моль

Для кислот: Е = 1/кількість Н+, які заміщуються в даній реакції:

Для Н2SO4: МЕ (

Для основ: Е = 1/кількість ОНˉ ):

Для Са(ОН)2: МЕ ( Са(ОН)2)= = =37 г/моль

Для солей: Е = 1/валентність атомів металу•кількість атомів

Для Al2 (SO4)3: = 57 г/моль

Молярну концентрацію еквівалентаречовини також називають НОРМАЛЬНІСТЮ розчину. Величини нормальності позначають бук­вою " Н". Наприклад, децинормальный розчин сірчаної кислоти позначають " 0, 1 Н розчин H2SO4".

Формули для знаходження молярної концентрації за відомою відсотковою концентрацією і навпаки (ω « С)

§7.4. Приклади розв’язування задач за темою «Розчини»

Задача 1. У воді об'ємом 400 мл розчинили сіль масою 80 грам. Визначити відсоткову концентрацію солі в розчині.

Розв’язок:

1. Визначити масу води: m(Н2О)= V • r = 400 • 1 = 400(г).

2. Визначити масу розчину:

mрозчину = m(Н2О)+ mречовини = 400 + 80 = 480(г).

3. Розрахувати відсоткову концентрацію солі в розчині:

Задача 2. Скільки глюкози і води необхідно взяти для приготування 500 г 5% розчину для ін'єкцій.

Розв’язок:

1. Знайдемо масу глюкози: г

 

2. Знайдемо масу води: m (Н2О)= mрозчину – m(Н2О)= 500 – 25 = 475 г.

 

Задача 3. Яку масу хромату калія K2CrO4 потрібно узяти для при­го­тування 1, 2 л 0, 1 М розчину?

Розв’язок:

m(K2CrO4) = С(K2CrO4) • V • M(K2CrO4)=

= 0, 1 моль/л • 1, 2 л • 194 г/моль» 23, 3 г.

Відповідь: Для приготування 1, 2 л 0, 1 М розчину потрібно взяти 23, 3 г K2CrO4 і розчинити у воді, а об'єм довести до 1, 2 літрів.

Задача 4. Яка маса соляної кислоти міститься в шлунковому соку об'є­мом 0, 2 літри, якщо молярна концентрація НCl в шлунковому соку дорівнює 0, 1 М.

Розв’язок:

1. Знайти молярну масу НCl: М(HCl)= 1 + 35, 5 = 36, 5 ( г/моль)

2. Знайти масу НCl: m(HCl)= C • M • V = 0, 1 • 36, 5 • 0, 2 = 0, 73 (г).

 

Задача 5. Визначити молярність розчину сірчаної кислоти з від­сот­ковою концентрацією 9, 8 % (ρ = 1, 18 г/мл).

Розв’язок: (1 спосіб)

1. Визначимо масу 1 літра розчину кислоти:

mр-ра = з V = 1, 18•1000=1180 г

2. Визначимо кількість моль кислоти в розчині:

(моль)

3. Знайти кількість моль кислоти в 1 літрі розчину, тобто мо­ляр­ність розчину: М.

Розв’язок: (2 спосіб)

М.

Задача 6. Розрахувати молярну концентрацію і нормальність 70%-ного розчину H2SO4 (r = 1, 615 г/мл).

Розв’язок:

Для обчислення молярності і нормальності треба знати масу H2SO4 в 1 л розчину. 70% -ний розчин H2SO4 містить 70 г H2SO4 в 100 г розчину.

1) Ця маса розчину займає об'єм мл

2) Отже, в 1 л розчину міститься: г (H2SO4)

 

3) Звідси, молярність даного розчину дорівнює:

M (моль/л)

4) Нормальність цього розчину (вважаючи, що кислота використо­­ву­­ється в реакції як двоосновна) дорівнює:

H (моль-екв/л)







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1088. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Разработка товарной и ценовой стратегии фирмы на российском рынке хлебопродуктов В начале 1994 г. английская фирма МОНО совместно с бельгийской ПЮРАТОС приняла решение о начале совместного проекта на российском рынке. Эти фирмы ведут деятельность в сопредельных сферах производства хлебопродуктов. МОНО – крупнейший в Великобритании...

ОПРЕДЕЛЕНИЕ ЦЕНТРА ТЯЖЕСТИ ПЛОСКОЙ ФИГУРЫ Сила, с которой тело притягивается к Земле, называется силой тяжести...

СПИД: морально-этические проблемы Среди тысяч заболеваний совершенно особое, даже исключительное, место занимает ВИЧ-инфекция...

Интуитивное мышление Мышление — это пси­хический процесс, обеспечивающий познание сущности предме­тов и явлений и самого субъекта...

Объект, субъект, предмет, цели и задачи управления персоналом Социальная система организации делится на две основные подсистемы: управляющую и управляемую...

Законы Генри, Дальтона, Сеченова. Применение этих законов при лечении кессонной болезни, лечении в барокамере и исследовании электролитного состава крови Закон Генри: Количество газа, растворенного при данной температуре в определенном объеме жидкости, при равновесии прямо пропорциональны давлению газа...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия