Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

УМОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ ВЧИТЕЛЯ





Попередня розмова про особливості й функції мовлення педагога ставить майбутнього вчителя перед питанням: за яких умов його мов­лення може бути інструментом продуктивного розв'язання педагогіч­них завдань? Розгляньмо деякі з них, на наш погляд, найістотніші в діяльності вчителя-початківця.

По-перше, професійне мовлення вчителя має відповідати вимогам культури мови. Це важливий показник рівня його інтелігентності, освіче­ності, загальної культури. Його передумовою є знання мови, адже мовлен­ня є засобом існування, використання мови. Мова як сутність, як специ­фічна знакова система виявляється в мовленні. Мовлення — це функціо­нування мови. Тому продуктивність мовленнєвої діяльності вчителя залежить передусім від того, наскільки його мова відповідає нормам сучасної літературної мови — орфоепічним, граматичним, синтаксич­ним, акцентологічним. Мова, яка відповідає цим нормам, є правильною. Правильність — одна з характеристик культури мови.

Під терміном «культура мови» розуміють відповідність її не тільки сучасним літературним нормам, а й іншим якостям, що свідчать про її комунікативну досконалість. Неточність, логічність, чистота, виразність, багатство, доцільність.

Як свідчить досвід, педагогічні помилки студентів під час практики в школі нерідко є результатом низького рівня культури мови. Наведімо кілька прикладів. Ось як студенти пояснювали дітям значення термінів: фагоцитоз — це живлення; фонема — мінімальна частина слова; синан­троп — давні люди (використані матеріали досліджень викладачів Пол­тавського педагогічного університету Л. Безобразової і С. Лебеденко). Помилки під час викладу нового матеріалу: «моя особиста думка поля­гає в тому...», «промислова індустрія міста зросла...» (тавтологічні спо­лучення, треба: «моя думка...», «промисловістьміста...»); «Полтавщина» (треба «Полтавщина»), «український» (треба «український»), «одинад­цять» (треба «одинадцять»). А ось як майбутня вчителька «стимулюва-


ла» активність учнів, проводячи бесіди у класі (наводимо її стандартні звертання до учнів «Зараз будете відповідати на мої запитання», «Так, добре, сідай», «Чого ви мовчите?», «Піднімайте руки», «Говори го­лосніше», «Що, ніхто більше не знає?»)

У чому полягає педагогічна неефективність мовлення студентів у наведених прикладах? Відзначмо кілька моментів майбутній учитель не тільки не формує в учнів установку на оволодіння нормами сучас­ної літературної мови, а й спонукає їх до засвоєння неправильних мов­них зразків, в учнів формується картина світу, неадекватна сучасним науковим уявленням, не виховується культура наукового мислення, не стимулюється пізнавальна активність учнів, створюються психологічні бар'єри у спілкуванні з ними через використання стандартних мовних моделей, що заважають встановленню контакту, веденню діалогу зі шко­лярами

Можна порадити студентам скласти для себе умовну ідеальну мо­дель мовлення вчителя і орієнтуватися на неї в процесі професійного навчання, а пізніше — становлення як учителя під час самостійної педа­гогічної діяльності1 Ця модель може містити такі показники, як пра­вильність, чистота, багатство, точність, виразність мови

По друге, професійне мовлення вчителя має бути своєрідною «сло­весною дією» (термін К Станіславського), мета якої — здійснення інте­лектуального, емоційно-вольового, морального впливу на учнів Слова вихователя, звернені до вихованців, повинні нести в собі енергію його почуттів, переживань Мовлення вчителя може бути в одних ситуаціях засобом збудження активності учнів (наприклад, пізнавальної актив­ності на уроці), в інших — засобом гальмування їхніх психічних реак­цій (наприклад, зняття негативних емоцій) Слово справжнього вчителя переконує, навіює, викликає в учнів відповідні почуття, формує їхнє ставлення до того, про що він говорить

Тому важливо орієнтувати себе у спілкуванні з учнями на цілеспря­мований добір мовних і мовленнєвих засобів, на чітке визначення того, яке педагогічне завдання і надзавдання розв'язуватиметься цими засо­бами Позитивний результат дає використання таких елементів само-тренінгу Перед спілкуванням з учнями поставте перед собою запитан­ня і дайте на них відповіді з якою метою я говоритиму (для чого?), для кого я говоритиму (як учні сприйматимуть мої слова, чи зрозуміють мене?), що спонукає мене говорити про це, які мовні і мовленнєві засо­би дадуть мені можливість досягти мети, яким я хочу бачити резуль-

1 Для цього радимо скористатися такими книжками Коваль А П Культура ділового мовлення Писемне та усне ділове спілкування — 2-ге вид , переробл і допов — К 1977 — С 193 — 280, Коваль А П Культура української мови — К 1966 — С 192, Учіться висловлюватися /ПІ Білоусенко, Ю О Арешенков, Г М Віняр та ш - К , 1990 - С 126, Чак Є Д Барви нашого слова - К , 1989 — С 176, Бабич Н Д Практична стилістика І культура української мови — Л ,2003 - С 241-384


тат свого мовлення (на рівні змісту — засвоєння інформації — і на рівні сприйняття смислу — формування почуттів, ставлення)?

По-третє, ефективність професійного мовлення вчителя залежить від його спрямованості, зверненості до учнів. Головна мета спрямованості мов­лення — викликати учнів на діалог з учителем, залучити їх до співпраці, створити атмосферу співроздумів і співпереживання. Не менш важливим є завдання зорієнтувати учнів на внутрішній діалог із самим собою.

Слова вчителя повинні завжди мати точну адресу — їхній добір здійснюється з розрахунку, що вони сприйматимуться конкретними учнями. Педагог-майстер будує своє мовлення, передбачаючи можливу реакцію учнів на свої слова, навіть на тон, голос, яким вони будуть ска­зані. Таке передбачення сприятиме раціональній організації мовлення, дасть змогу скоригувати його під час спілкування.

Що надає мовленню спрямованості? Передусім це наявність власно­го ставлення до того, про що вчитель говорить, щирість його слів. Для мудрого педагога його мовлення, спілкування з дітьми — це спосіб самовираження, «саморозкриття духовного багатства перед учнями» (В. Сухомлинський).

Спрямованість мовлення вчителя залежить також від його вміння будувати свій монолог як діалог з учнями, як пряме звернення до їхнього розуму, почуттів, переживань. У його розповіді будуть і безпосередні спонукання до спільної роботи («поміркуймо, пофантазуймо, пристаньмо до думки цього дослідника...», «гадаю, вас теж схвилювала ця історія, у вас виникли запитання...»); і висловлювання власних оцінок, вражень, роздумів («я не можу не поділитися з вами своїми враженнями (мірку­ваннями)...», «мені важко погодитися з такими висновками...», «ця книжка переконала мене в тому, що...»).

Мовленню вчителя може надати спрямованості використання про­стих, але ефективних прийомів: займенника «ми» замість «я» (наприк­лад: «ми з вами сьогодні помандруємо до...» замість «я вам розкажу про...»), риторичних запитань, мета яких — активізувати увагу, збуди­ти зацікавленість, спонукати до роздумів; використання таких прийомів стилістичного синтаксису, як антитеза, повтор тощо1.

Спрямованість професійного мовлення вчителя надає йому характе­ру діалогу з учнями, робить його жвавим, привабливим.

Обов'язковою передумовою ефективності професійного мовлення є володіння його технікою.

У сучасній соціальній психології компоненти техніки мовлення — голос, дикція, темп, інтонація — визначаються як акустична система відтво­рення людини людиною2. Дослідженнями встановлено, що вони вико­нують при цьому важливі функції, а саме: створюють імідж людини,

1 Докладніше про це див.: Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура україн­
ської мови. — С. 136 — 142.

2 Див.: Лабунская В. А. Невербальное поведение: социально-перцептивньїй
подход. — С. 16 — 17.


який закріплюється у свідомості оточення; дають змогу виявити пси­хічну індивідуальність людини, визначити її емоційний стан. Так, особ­ливості техніки мовлення вчителя можуть створити образ спокійного, врівноваженого педагога або, навпаки, категоричного владолюбця. Мов­лення одного педагога свідчить про його знервованість, метушливість, іншого — про скутість, сором'язливість, невпевненість у собі. Подібне враження від учителя, звісно, не надасть йому привабливості в очах учнів, а негативні особливості мовлення скоромовка, невиразність у вимовлянні слів, «ковтання» кінцевих звуків тощо — можуть навіть стати об'єктом учнівських пустощів і пародіювання.

Отже, володіння технікою мовлення є не тільки елементом культу­ри педагогічної діяльності вчителя, а й передумовою позитивного сприй­няття його учнями, батьками, колегами.

Як допомогти собі у формуванні мовленнєвої культури? Як органі­зувати самонавчання? Поміркуймо над цим, визначивши орієнтовні напрями самостійної роботи з удосконалення власного мовлення.






Дата добавления: 2014-11-12; просмотров: 310. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.007 сек.) русская версия | украинская версия