PostScript-шрифтиУ видавничій справі стандартом є шрифтова технологія PostScript. До появи Windows 3.x і програми Adobe Type Manager приходилося працювати з растровими шрифтами. Для кожного поєднання гарнітури і кегля використовувався окремий шрифт. Таким чином, їхня кількість була неймовірно великою. Символ у растровому шрифті формується за допомогою точок. Оскільки число цих точок для кожного символу є постійним, збільшення символів призводить до появи «зарубок» (рис. 7.7).
Рис. 7. 7. Результат збільшення розміру напису, виконаної растровим шрифтом Тому у видавничій справі використовуються масштабовані шрифти, опис яких складається мовою PostScript. У мові PostScript передбачені спец-команди і математичні рівняння, за допомогою яких літера подається не у вигляді набору точок, а у вигляді сукупності кривих, що відповідають її контурам. Завдяки цьому кегль шрифту можна змінювати в дуже великих межах від 4 до 650 пунктів. Головна незручність PostScript-шрифту полягає в тому, що він складається з двох файлів: екранного шрифту (який насправді є растровим) і принтерного. Для того, щоб зображення шрифту будувалося не тільки в лазерному принтері чи фотоскладальному автоматі, але і на екрані монітора, при роботі в середовищі Windows необхідно використовувати програму Adobe Type Manager (ATM). Вона будує точкове зображення шрифту, ґрунтуючись на описі контурів літер, що міститься у файлі опису гарнітури. Таким чином ATM визначає тип івигляд символа, який відображується на моніторі та робить цей шрифт максимально гладеньким. Кожна PostScript-гарнітура описується файлами чотирьох типів: • PFB (PostScript Font Binary). У файлі з таким розширенням міститься опис контурів символів гарнітури мовою PostScript, по яких процесор PostScript — принтера чи фотоскладального автомата формує відповідні зображення; • PFM (PostScript Font Metrics). У цьому файлі знаходиться інформація, необхідна для внутрішньої роботи системи Windows. При його відсутності ім'я гарнітури з'явиться у списку вибору шрифтів. • AFM (Adobe Font Metrics). Файл із цим розширенням не використовується в середовищі Windows. Він призначений для комп'ютерів Macintosh; • INF (Font Info). Цей файл містить інформацію, яка використовується в процесі установки шрифту. Як же опис PostScript-гарнітур потрапляє у принтер? Деякі гарнітури, що убудовані в PostScript-принтер, розташовуються на спеціальному накопичувачі, приєднаному до принтера, їх називають резидентними. Для опису інших PostScrif гарнітур необхідно принтер завантажити. Робиться це в такий спосіб: 1. Скопіюйте опис гарнітур на жорсткий диск. 2. Зареєструйте їх у системі. У програмі ATM ця операція виконується за допомогою кнопки Add (Додати). Тепер необхідно повідомити принтеру про те, що нові гарнітури можна загрузити. Для цього на керуючій панелі програми ATM установіть позначку Autoload for PostScript Printer (Автозавантаження в PostScript-принтер). Завантаження PostScript-гарнітур також зручно робити за допомогою однієї із cпеціальних програм менеджера шрифтів. Формати файлів. При наборі тексту на комп'ютері зазвичай використовується текстовий редактор. Але, на жаль, текстові редактори, що випускаються різними фірмами, як правило, несумісні між собою. Саме тому був придуманий текстовий формат, що розуміє всі текстові редактори. Розширення такого файлу закінчується txt. У даний час різні програми верстки дозволяють імпортувати файли з інших текстових редакторів, наприклад WіnWord. Видавничі системи, які використовуються для верстки, також практично несумісні один з одним. Але і тут знайшли вихід. Останнім часом усе частіше використовуються формати PostScrіpt і PDF. Це універсальні формати, що не залежать від програми макетування і можуть переноситися з комп'ютера на комп'ютер без втрати шрифтів та ілюстрацій. Сьогодні друкарні все частіше приймають оригінал-макети від замовника в цьому форматі. Але якщо ви здаєте верстку в тому форматі, у якому ви макетували (наприклад, Adobe PageMaker, Adobe InDesign, QuarkXPress), то, окрім ілюстрацій, вам необхідно надати в друкарню і шрифти, що ви використовували у верстці. Запитання до самоконтролю 1. Що відноситься до характеристики символів? 2. Які основні вимоги до шрифту? 3. Які Ви знаєте шрифти та їх поділ за графічною основою? 4. Що таке кегль шрифту? 5. Які є одиниці типографської системи? 6. Що таке гарнітура шрифту? 7. Які Ви, знаєте типи шрифтів? 8. Які існують формати текстових файлів? 8. Набір тексту
8.1. Огляд технічних правил та вимог Настав час згадати ще одну домінанту сучасної видавничої справи — надзвичайну строкатість технологій. Якщо раніше весь процес підготовки і виготовлення видання був досить устояним і легко піддавався стандартизації (принаймні в межах одержання одного конкретного продукту), то тепер той самий продукт може бути виготовлений різними способами — у залежності від конкретних умов. Причини різні. Більш і менш прогресивні технології в умовах усіх змін, що прискорюються, тепер поруч одна з одною — це стало нормою, а не винятком. До того ж, для однієї і тієї ж мети у світі винаходять і впроваджують одночасно кілька технологій, що вступають у конкуренцію між собою. Це стосується як обладнання, так і програмних засобів. Причому нерідко буває так, що деякий засіб виявляється вдалим для конкретної задачі або ніші і займає своє місце, поступаючись іншим продуктам у популярності в цілому. Наведемо приклад з набору: у багатьох видавництвах, що займаються випуском технічної літератури, має місце текстовий процесор TeX, і вся внутрішня технологія побудована «під нього». Комерційна версія цього процесора функціонує на робочих станціях під UNІX, що створює специфічні проблеми при одержанні авторських матеріалів із зовні. Звідси випливають такі висновки. По-перше, загальна технологічна інструкція повинна містити в собі тільки ті правила і норми, що носять універсальний або майже універсальний характер. По-друге, видавництво повинно подбати про те, щоб стандартизувати спілкування з авторами з урахуванням своєї специфіки, додаючи власні інструкції до загальних, якщо це необхідно (в Америці вони називаються home style). Сюди можна віднести формати файлів, застосування шрифтів (проблеми з версіями Word і шрифтами Unіcode — яскравий окремий випадок) і спеціальних символів. Шкода, якщо в наших умовах не будуть належною мірою користуватися форматами, спеціально задуманими як універсальні (раніше rtf, тепер pdf). Зважаючи на цю проблему, рекомендуємо при комп'ютерному наборі чітко відбити внутрішню структуру публікації (рівні заголовків) і виконати виділення в тексті (напівжирний шрифт, курсив), грамотно оформити елементи тексту — пробіли після розділових знаків і т.п. Отже, знання про зовнішній вигляд продукту, що вироблені десятиліттями і століттями, сьогодні є надзазвичай необхідними.
|
