Студопедия — Методика усунення муару з скануючих растрових зображень
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Методика усунення муару з скануючих растрових зображень






1. Кладете на скло сканера поліграфічний відбиток (далі за текстом — картинку) рівненько, щоб він сканувався без перекосу (потім же вам менше роботи), і скануєте його з виділивністю 400 dpi, якщо видання буде друкуватися з лініатурою 133-200 lpi.

2. Відкриваєте картинку в Adobe PhotoShop. В Preferences у Adobe PhotoShop інтерполяція повинна бути Bicubic.

3. Вирівнюєте картинку (Image => Rotate Canvas => Arbitrary => указуєте потрібний кут повороту картинки) — це іноді потрібно.

4. Виконуєте угрупування => Crop (зазвичай це потрібно).

5. В Image => Image Size в опції Resample Image потрібно зняти «позначку», після чого в полі Resolution потрібно поставити виділивність, яка визначається за даними, що зазначені нижче:

Лініатура, lpi Виділивність, dpi

6. Підтверджуєте => OK.

Тобто ви переводите Роздільна здатність картинки із 400 dpi на 225 dpi (лініатура 150 lpi * 1, 5 = 225 dpi) або на 266 dpi (лініатура 175 lpi * 1, 5 = 266 dpi). Якщо ви друкуєте з лініатурою більше ніж 200 lpi, то для таких видань растрові зображення сканують із слайдів формату 6х6 або 6х7 см, а не беруть картинки з інших журналів.

Але вихід є: скануєте картинку з роздільністю 500 dpi, а потім виконайте усі необхідні пункти п. 2-6, або по другому варіанту пп. 2-6, після чого переводите Роздільна здатність з 500 dpi на 300 dpi (лініатура 200 lpi * 1, 5 = 300 dpi). Для лініатури 225 lpi Роздільна здатність буде 338 dpi; для лініатури 250 lpi Роздільна здатність — 375 dpi.

7. => Ctrl+S або Shift+Ctrl+S, файл зберігаємо у форматі TIFF без LZW-компресії.

8. Вставте картинку в публікацію (вона вставляється в кінцевій виділивності, але при значно більшому фізичному розмірі — так і повинно бути).

Порада сьогодення: проведіть з картинкою операції по пп. 1-6, вставте її на полосу у верстку, а коли верстка видання буде закінчена, то проведіть з картинкою всі інші операції. Природно, що якщо ви вставили у верстку картинку в TIFF форматі, то в цьому форматі її зручно буде і залишити. А також при верстці публікації в PageMaker, QuarkXPress, коли верстка закінчена, то відкривайте в PageMaker або QuarkXPress публікацію, паралельно запускайте PhotoShop. В публікації відзначайте мишкою графічне вікно, що цікавить, вас, в якому знаходиться TIFF-файл, потім через Utilities => Picture Usage дивіться ім'я файла, а потім дивіться на панелі Measurements значення в полях:

Х%:??,? %

Y%:??,? %

(Ці значення зазвичай повинні бути рівні.)

9. Відкрийте у PhotoShop`і необхідний файл і в Image => Image Size вмикаєте в опцію Resample Image, опція Constrain Proportions також повинна бути вімкнена; в одиницях вимірювання поля Width виберіть percent, після чого в полі Width (розділ Pixel Dimensions або розділ Print Size — це без різниці) введіть необхідне значення в % (взято з Х%??,? %), => OK, зберігати картинку необхідно з потрібним для публікації розміром і на друк вона піде в масштабі 100%. Вказані дії виконуйте для всіх картинок. Закрийте PhotoShop. Закрийте PageMaker або QuarkXPress. Запустіть PageMaker, QuarkXPress і відкрийте публікацію, причому в Edit => Preferences => General в опції Auto Picture Import повинно бути вибрано On (verify).

Оскільки графічні файли були змінені, то QuarkXPress запропонує зробити оновлення Preview, для чого він всі змінені картинки ще раз імпортує в публікацію. Потім «ходіть» по графічних вікнах і в полях Х%??,? % і Y%:??,? % вставляйте 100, трохи рухаєте картинку у вікні для якнайкращого розташування. Збережіть публікацію. Все! Тепер можна генерувати PostScript-файли для виведення на фотонабір.

Приведіть в PhotoShop`і розмір картинки до 100% фізичного розміру при незмінній видільності для розташування її в графічному вікні в публікації.

Після цієї операції на зображенні ані растра, ані яких-небудь слідів растрової розетки не залишиться, отже, на цій картинці не повинно бути муару при друкарському друці.

На випадок, якщо якісь сліди растра на картинці все ж таки залишаються і якщо муар слабенький, то виконайте наступне: один раз Blur (цього зазвичай вистачає, але можете спробувати Blur More). Замість Blur More можна використати Guissan Blur (радіус від 0, 3 до 1, 2 pixels — добирайте до моменту зникнення муару). Після цієї операції муару зазвичай вже немає, отже муару на друку бути не повинно (якщо в друкарні правильно сумістять плашки при монтажі і точно підженуть друкарські форми на друкарській машині). Якщо муар не зник або на відсканованому зображенні є муар, що дуже видно, то => Ctrl+Z (відмінити дію).(9б) => Image => Rotate Canvas => Arbitrary => 15-30 вправо, а потім вліво на стільки ж градусів. Виконайте => Crop білого поля, що з'явилося, навкруги зображення. => Guissan Blur (радіус від 1, 0 до 2, 5 pixels — добирайте до моменту зникнення муару). Як варіант, іноді корисно перед виконанням операції по пп. 9б

10. Виконайте для картинки один раз Filter => Noise => Despeckle. Після цього можна обійтися тільки одним Blur або Blur More, а Guissan Blur вже не потрібен. => Ctrl+S.

Далі операції аналогічні для обох варіантів розвитку подій. Ретушуєте картинку (зазвичай сміття на картинці після виконання операцій по пп. 1-10 майже немає).

· У режимі RGB:

ð [Ctrl+Y] (CMYK Preview) і Shift+Ctrl+Y (Gamut Warning);

ð [Ctrl+L] (Levels) — якщо це потрібно. => Ctrl+M (Curves) — якщо це потрібно;

ð [Ctrl+В] (Color Balance) — якщо це потрібно;

ð [Ctrl+U] (Hue/Saturation) — якщо це потрібно. Цим не захоплюйтеся, якщо у вас монітор не калібрував ся;

ð переведіть з формату RGB у формат CMYK у відповідному режимі кольороділення (залежить від змісту картинки, типу паперу, типу фарби і практичного досвіду роботи з конкретною друкарнею).

· Один раз Unsharp Mask з параметрами для першого варіанту:

Amount 50-150% (Різкість збільшується в 1-3 рази.) Radius 1, 1 pixels (Роздільна здатність розділити на 200 = Radius, але для маленьких картинок це значення має бути 0, 4-0, 5.) Threshold 5-7 levels (це дуже важливий параметр! Спробуйте подивитися свою картинку з різними значеннями від 4 до 8.)

ПРИМІТКА

Ці параметри залежать від розміру файлу і вмісту картинки. Вказані параметри непогані для розміру кольорової картинки в ~20 Mb в CMYK форматі, в Gray-Scale розмір файлу потрібно розділити на 4. Для картинки більшого розміру можна збільшити Amount до 100-200%. Або виконуйте наступні дії => 1 раз Unsharp Mask з параметрами для другого варіанту: Amount 100-250 % Radius 1, 1 pixels Threshold 4-6 levels => Ctrl+S або Shift+Ctrl+S, файл збережіть у форматі TIFF без LZW-компресії. Можна зберегти файл у форматі PhotoShop EPS в ASCII кодуванні з DCS (On (72 pixel/inch color)) або без, з Preview TIFF 8 bit/pixel), з Clipping Path або без. Результат перевершить всі очікування! Але картинку вже не можна (точніше можна, але це дуже погано) перемасштабувати після застосування фільтра Unsharp Mask. Тобто вона повністю готова до розташування на полосі в масштабі 100% і з нею вже нічого робити не варто, оскільки якість картинки буде тільки погіршуватися.

Резюме:

Дана методика дозволяє отримати набагато кращий результат, ніж просто застосування різних фільтрів (Despeckle, Median, просто кілька разів Blur More), або повернення картинки на склі сканера під кутом 10-30. Використовуючи цю методику, ви прибираєте зі скануючого растрового зображення не тільки муар (кольорове і чсрно-біле растрове зображення), але і будь-які вияви растрової розетки кольорового поліграфічного відбитку. Зрозуміло, все це можна зробити і сканером (режим Descreen), але сканувати одне і те саме зображення 5-6 раз з різними установками лініатури в режимі Descreen — це дуже втомлює і не надає такого гарного результату, як рекомендована методика, крім того, при режимі Descreen картинка достатньо сильно втрачає різкість, яку не вдасться відновити навіть фільтром Unsharp Mask з великими значеннями в полі Amount (більше 300), а після Descreen`а нерідко залишаються дуже сильні сліди від растра. Картинка після сканування з режимом Descreen значно поступається картинці, обробленій з використанням даної методики.

Які фарби CMYK впливають на муар?

Муар при друці дають чорна, пypпypова і блакитна фарби. На плівках жовтий колір дає муар, але на якість друку це не впливає, так як жовта фарба достатньо прозора. Причина саме в перекосах форм. Потім і на пробі кольору вдається отримати цей ефект.

Муар на пробі кольору і в тиражі

Одним з джерел муару в офсетному друці є використання неякісного офсетного гумовотканинного полотна або псування його друкарем при змиві машини сурогатами змиваючих складів. Полотно спочатку може дуже сильно проминатися і погано відновлювати форму. Полотно протискується друкарським циліндром при кожному оберті машини і дуже деформується у момент нанесення фарби з форми та змінює свої розміри до моменту перенесення фарби на папір. Надувайте гумову кульку з картинкою і спостерігайте за тим, що відбувається з нанесеним на нього зображенням. Різниця в розмірах полотна у момент нанесення фарби з форми на полотно і у момент перенесення фарби з полотна на папір призводить до появи муару. Як правило такі полотна дешеві, і це не той випадок, коли можна дозволити собі заощадити на витратних матеріалах. Гумовий поверхневий шар офсетного полотна «вимитого» гасом сильно і назавжди розбухає і втрачає свої робочі властивості. Результат описаний вище. Фактура тканинної основи неякісного офсетного полотна може «проступати» крізь верхній гумовий шар полотна і інтерферувати з растром друкованого зображення, що призводить до появи муару в тиражі.

Ще одним джерелом муару є деформація (розтягування) мокрого паперу в друкарській машині. Джерелом цієї вади може бути як невідповідний папір, так і невідповідна до цього конкретного паперу фарба. Дефект, дуже схожий на муар, з’являється при «подрібненні» валів друкарської машини. Групи валів з «ремонтного» набору, встановлені на машину, можуть виявитися різного діаметра, тому при примусовому провертанні механізма машини і гумових валів, що знаходяться у фізичному контакті, починають прослизати один відносно іншого, що призводить до регулярної нерівномірності шару фарби. Виявити цей дефект Ви можете розглядаючи, наприклад, ділянки тиражних аркушів з чорно-білими растровими метеликами при постійній густині (10-20%).

Запитання для самоконтролю

1. Що таке муар?

2. Як прибрати муар?

3. Які фарби CMYK впливають на муар?


11. Колір

11.1. Системи кольорів. Ділення кольору.

Ділення кольору, або конвертація RGB — CMYK

Що примушує нас бачити кольоровий об'єкт таким, який він є?

Коли біле світло падає на кольоровий об'єкт, то із усіх складових видиме світло електромагнітних хвиль об'єкт відображає лише світло певних довжин хвиль, які і сприймаються оком, а інші хвилі поглинаються об'єктом. У випадку, якщо кольоровий об'єкт знаходиться на прозорій плівці, він пропускає цей колір і поглинає всю решту.

Тепер давайте подивимося, як повний спектр білого кольору — з довжинами хвиль від 400 до 700 нм — ділиться на три широкі зони: червону, зелену і синю (RGB), які відповідають «первинним» кольорам.

«Червоний» об'єкт, згідно цього визначення, відображує/пропускає «червоне» світло і поглинає «зелене» і «синє» світло.

«Зелений» об'єкт відображує/пропускає «зелене» світло і поглинає «червоне» і «синє» світло.

«Синій» об'єкт відображує/пропускає «синє» світло і поглинає «червоне» і «зелене» світло.

Принцип кольороподілу полягає в розкладанні багатоколірного оригіналу відповідно до вмісту в ньому «червоних» «зелених» і «синіх» компонентів (RGB) з подальшим використанням знайдених компонентів при отриманні друкарського зображення (рис. 11.1).

Спосіб, який при цьому використовується, називається субтрактивним синтезом (subtractive process). Для більшої наочності можна роздивитись кольороподіл у фотографії. Спробуємо зрозуміти, що відбувається, коли перед фотографованим об'єктом розташовується фільтр одного з трьох первинних кольорів, а отриманий після проходження через фільтр сигнал реєструється.

Кожний з фільтрів пропускає світло тільки «своєї» групи довжин хвиль і затримує світло двох інших колірних груп. Тим самим, кожна колірна група розміщується на кольороподіленому негативі у відповідній позиції.

1. Червоний фільтр пропускає на негатив червоне світло, затримуючи зелене і синє. Червоні компоненти об'єкта реєструються на негативі (тобто викликають почорніння); сині і зелені компоненти не реєструються, залишаючи ділянки негативів прозорими.

2. Зелений фільтр пропускає зелене світло на негатив, затримуючи червоне і синє. Зелені компоненти сприймаються негативом; червоні і сині не сприймаються.

3. Синій фільтр пропускає синє світло на негатив, затримуючи червоне і зелене. Сині компоненти сприймаються; червоні і зелені — ні.

При отриманні позитивних зображень (або контактного друку форм) з кожного з цих негативів ситуація міняється на зворотну. Одержуємо наступне розташування додаткових (двозональних) кольорів.

 

 

Рис. 11.1 Принцип кольороподілу.

 

1. Негатив, знятий через червоний фільтр: контактний діапозитив або форма, отримана з цього негатива, тепер містять позитивне зображення, в якому відображувалися зелено-сині компоненти об'єкта.

2. Негатив, знятий через зелений фільтр: контактний діапозитив або форма, отримана з цього негатива, містять позитивне зображення з червоно-синіми компонентами.

3. Негатив, знятий через синій фільтр: контактний діапозитив або форма, отримана з цього негатива, містять позитивне зображення з червоно-зеленими компонентами.

Кожний контактний діапозитив (форма) може потім дати один із складових елементів при друці:

1. Контактний диапозитив/форма з негатива, знятого з червоним фільтром, дає блакитний колір (= зелений + синій).

2. Контактний диапозитив/форма з негатива, знятого із зеленим фільтром, дає пурпурний колір (= червоний + синій).

3. Контактний диапозитив/форма з негатива, знятого з синім фільтром, дає жовтий колір(= червоний + зелений).

Четвертий, чорний компонент чотириколірного комплекту може бути отриманий при фотографуванні оригіналу через жовтий, або гамма-фільтр, який підсилює темні ділянки нейтральних кольорів і контур зображення.

У ході послідовного друку при точному поєднанні кольорів в області зображення, кольори, присутні в кожній з фарб, синтезуються (знов збираються разом) для отримання ефекту повноколірного зображення.

Кожна з основних фарб в наборі відображає відповідні їй дві зони спектру і поглинає третиною; так, наприклад, шар блакитної фарби відображає синій + зелений і поглинає червоний, тоді як шар жовтої фарби відображає червоний + зелений і поглинає синій. Коли один шар друкується поверх іншого, перший шар фарби поглинає червоне світло, другий шар фарби поглинає синій колір – залишається зелений, який відображається обома шарами фарб. Саме цей колір і виходить в результаті при накладенні двох фарбових шарів один на одного. Іншими словами, кожна з «двоколірних» фарб «віднімає» третій колір з падаючого білого світла.

Але насправді ані фільтри, ані фарби не можуть точно поглинати або відображати відповідну область спектру, і необхідна додаткова колірна корекція, щоб компенсувати неповноцінність кольороподілу.

Після того як документ створений, першим етапом технологічного ланцюжка, у кінці якого ви одержите друковану продукцію, є ділення кольору.

Колірним поділом називається розкладання кольорового зображення з режиму RGB на чотири складові фарби CMYK, які потім з'єднуються при друці, утворюючи багатоколірне зображення. Тобто цей процес поділу зображення на основні кольори для того, щоб зображення було надруковане для кожного кольору окремою друкарською формою.

Багато відтінків, створених колірною системою RGB, не вдається передати при друці. Тому нерідко прекрасні фарби малюнка на моніторі після друку виявляються блідими. Перехід з RGB в CMYK здійснюється через спеціальні програмні фільтри, де враховуються всі майбутні установки друку: система основних тріадних фарб, коефіцієнт розтиску точки, баланс фарб, спосіб генерації чорного кольору, а також максимальний рівень фарби і інші установки. Кольороділення — дуже складний процес, тому якість готового зображення багато в чому залежить від досвіду оператора, правильного калібрування всієї системи і майстерності друкаря.

Діленням кольору називають процес розбиття електронного варіанту зображення на окремі колірні шари за числом фарб, які використовуються при друці (зазвичай їх чотири, інші випадки будуть розглянуті нижче). Для кожного шару, створюється окремий аркуш чи плівка, калька (застосовується при друці, що не вимагає високої якості). Зображення виводиться на плівки у відтінках сірого (не в кольорі!). Чим більш насиченим є колір складової, тим чорніше зображення на відповідній плівці.

Наприклад, якщо ви виконайте ділення кольору зображення темно-зеленого квадрата, колір якого представлений у моделі CMYK як 100-20-50-0 (Cyan — 100%, Magenta — 20%, Yellow — 50%, Black — 0%), то одержите наступні зображення на плівці Cyan — цілком чорний квадрат (оскільки в темно-зеленому кольорі присутній 100% кольору Cyan), на плівці Magenta — ясно-сірий квадрат, на плівці Yellow — більш насичений сірий квадрат, плівка Black буде порожня, так як чорний колір у нашому квадраті відсутній.

Кольороподілене зображення — це одноколірне зображення, отримане на екрані монітора видавничої системи чи на твердому носії (на лавсановій плівці, чи фотоплівці формному матеріалі) після поділу на окремі кольори багатоколірного зображення оригіналу в процесі кольороподілу. Кольорокоригування — зміна колірного змісту зображення оригіналу відповідно до вимог замовника, технологічного процесу й інших причин чи виправлення фотоформ, отриманих у результаті кольороподілу. Передання кольору — психологічно точне відтворення на відбитку кольорів і колірних відтінків оригіналу при порівнянні зображень оригіналу і відбитка в однакових умовах освітленості. При підготовці кольорових оригіналів до поліграфічного репродукування чорний колір при друці кольорових зображень теоретично не потрібний. Він повинен виходити на відбитку автоматично при накладенні трьох тріадних друкарських фарб (блакитна, пурпурова і жовта). Вони беруться у певних кількостях відповідно до балансу «по сірому» кольору, і за умови максимального за нормою подання фарб у процесі друку. Однак, на практиці на папері виходить темно-коричневий відтінок при незначних порушеннях балансу «по сірому». Тому в тріаду була введена чорна фарба. Поява «зайвого» кольору змусила шукати закономірність його появи і відтінків, у яких він повинен перебувати. Розходження в способах чотирифарбового кольоровідтворення пов’язані саме зі способами генерації (створення) зображення на фотоформі для чорної фарби.

Нині існує три технології кольороподілу:

1. Традиційна технологія — кольороподіл зі скелетною градацією чорного;

2. Технологія UCR (Under Color Removal);

3. Технологія ICR (GCR, Gray Component Replacement).

Традиційна технологія кольороподілу — зі скелетною градацією чорного. При цій технології чорний колір наноситься поверх трьох тріадних кольорів у найтемніших ділянках. Головна незручність такого кольороподілу пов’язана з тим, що максимальний рівень фарби на найтемніших ділянках відбитка сягає 400% — по 100% для кожного кольору. У друці це обертається потребою ретельно просушувати кожен аркуш паперу або використовувати противідмазувальні порошки і рідини, щоб уникнути відмазування або перетискування фарби на наступний паперовий аркуш.

Технологія UCR відома і як технологія віднімання від чорного. Суть технології полягає у заміні в процесі виготовлення кольороподілених фотоформ (друкарських форм) трьох колірних фарб тріади, що є присутні в одному елементі кольорового оригіналу, на еквівалентну кількість чорної фарби на її кольороподіленій фотоформі (друкарській формі). При друкуванні кольорових, особливо темних зображень найбільші проблеми виникають у найтемніших місцях зображення, тому резонно зменшити кількість тріадних фарб (CMY) у тих місцях, де буде нанесена чорна фарба, скоротивши тим самим їхню сумарну кількість. Тому метод одержав назву «віднімання від чорного кольору». При його використанні всі тони, що складаються з рівної кількості тріадних фарб (так звані «нейтральні», ахроматичні тони), виявляються ще і дуже чутливими до балансу по сірому кольору і при друці доводиться уважно стежити за його дотриманням. Тому технологію UCR при кольоровідтворенні застосовують головним чином до темних кольорів, практично не впливаючи на інші відтінки.

Технологія ICR — високошвидкісний багатоколірний аркушевий і ролевий друк, який оголив проблему — відмащування і сушіння. Доцільний й економічно вигідний розв’язок цієї проблеми при репродукуванні кольорових зображень було знайдено з використанням технології мінімізації кольорових друкарських фарб і їх еквівалентною заміною чорною фарбою у місцях зображень, де колірний тон створюється за рахунок потрійного накладення кольорових фарб. У традиційному синтезі кольору на відбитку є всі колірні відтінки, а також сірі і чорні тони, їх одержують на відбитку з трьох кольорових фарб із невеликим (до 70%) додаванням чорної фарби (скелетна чорна). Цей синтез кольорового зображення на відбитку, де кожен колір складений з чорної з додаванням тільки однієї чи максимум двох кольорових друкарських фарб, прийнято визначати в англійській технічній літературі терміном ICR (GCR, Gray Component Replacement) або з використанням мінімальної кількості всіх трьох фарб UCR (Under Color Removal). Сутність технології ICR полягає у тому, що чорний компонент присутній практично в усіх відтінках кольорового зображення за винятком чистих кольорів, а не тільки в темних нейтральних тонах. У системі ICR відтінки створюються лише трьома або меншою кількістю фарб, причому одна з них — завжди чорна. При такому способі кольоровідтворення максимальний рівень фарби не перевищує 300%. На практиці повний, або максимальний, ICR-метод зазвичай не застосовується. До трьох фарб — дві кольорові і чорна фарби — все-таки додається небагато четвертого кольору. Однак, цього виявляється досить для одержання високоякісного зображення. Цим прийомом користуються нечасто, як правило, у зображеннях, які потребують насиченості в темних відтінках зображення і чорному кольорі. Програмні засоби сучасних комп’ютерних видавничих систем дають змогу вибрати різні варіанти технології ICR з наявних варіантів або створити власну криву генерації чорного кольору. У вітчизняній літературі технологія ICR відома і як технологія мінімізації кольорових фарб (МКФ) за рахунок чорної (ахроматичний синтез). Мінімізація кольорових фарб, як і технологія ICR — це технологія автотипного синтезу кольорового зображення в процесі друку на поліграфічному відбитку, при якому всі тони, які містять ахроматичний (сірий) складник (від білого до чорного) кольору, синтезуються чорною фарбою з мінімальним додаванням однієї, двох чи трьох кольорових тріадних фарб (жовтої, пурпурової і блакитної). Процес зі стовідсотковою заміною сірого складника в кольорових відтінках на чорну фарбу не здійснюється з багатьох причин. Це і мала «чорність» чорної фарби, і складності створення окремих кольорів із застосуванням еквівалентної заміни при різних сортах друкарського паперу, тріад друкарських фарб, послідовності нанесення фарб у друці, способів друку — одноколірний спосіб друку (друк «по сухому»), чотирифарбовий (друк «по мокрому»), 2+2 (друк на двофарбових машинах). Треба підкреслити, що технологію МКФ не можна застосовувати однаково до всіх оригіналів. Основна мета її застосування — полегшення процесу друку, особливо на чотирифарбових і п’ятифарбових аркушевих і ролевих друкарських машинах, тобто «по мокрому», коли створені передумови до відмащування, що сильно погіршує якість відбитків і робить проблематичним раціональне використання друкарських машин через вимушене зниження швидкості друку, а звідси і зниження продуктивності машини. Практика показує, що не для всіх зображень при друці спостерігається відмащування. Це явище виникає в залежності від багатьох факторів. Наприклад, від тональності і фарбовості самого зображення на відбитку, від застосовуваних тріад фарб, додаткових добавок до них, від швидкості друку, від типу застосовуваного паперу (крейдований, офсетний), від типу сушильного пристрою і від ряду інших факторів, не кажучи про порушення технологічної дисципліни, режимів роботи, а також про стан друкарського устаткування. Як значимі з основних факторів серед цієї безлічі при нормалізованому процесі друку можна виділити два: тональність і фарбовість самого зображення оригіналу, і тип друкарського паперу при друці «по мокрому». Друкування на крейдованих паперах «по мокрому» зображень, які містять великі ділянки чорних, маслинових і коричневих тонів, завжди супроводжується відмащуванням, якщо фотоформи виготовлені за традиційною технологією кольороподілу, де чорні, сірі і зачорнені тони створюються за рахунок накладення трьох кольорових друкарських фарб із додаванням до 70% чорної фарби. Таким чином, на окремих місцях зображення на відбитку товщина фарбового сумарного шару сягає до 4 мкм. При цьому, сума відносних площ друкарських елементів чотирифарбового відбитка в темних ділянках сягає 350-360%, тобто три кольори по 95% і чорна до 70%. Звідси і всі біди: відмащування, зниження швидкості друку, поганий баланс по сірому і в остаточному підсумку — погана якість друкованої продукції і низька продуктивність друкарської машини. При впровадженні технології МКФ у початковій стадії завжди виникає питання про те, як слід виконати зменшення кількості кольорових фарб на відбитку. Виходячи з цих завдань, зменшення кольорових фарб на 30-60% із центром 50% може оцінюватися як високе. Як уже відомо, переваги МКФ, а саме, зниження відмащування, стабілізація коливань по кольору сірих тонів і зменшення витрат фарб виявляються тим сильніше, чим більше зменшення кількості кольорових фарб у темних тонах. За дослідженнями UGRA кількість кольорових фарб після зменшення не повинна бути менша за 25-40%, причому на крейдованому папері варто прагнути до нижньої межі, а на натуральному (некрейдованому) папері — до верхнього граничного значення. На газетному папері ця кількість не повинна бути меншою за 50%.

Технологія МКФ має низку економічних і технологічних переваг. Нижче перелічені тільки деякі з них.

Економічні переваги технології МКФ:

— зменшення витрат кольорових фарб (до 30%);

— швидше йде суміщення і приправка, менше відходів паперу (швидше встановлюється насиченість кольору і баланс по сірому);

— зменшення витрат енергії на сушіння, завдяки зменшенню кількості фарби на відбитку. Технологічні переваги технології МКФ:

— оскільки на більшості кольорових відбитків велика частина кольорових фарб замінена чорною, то коливання величини розтискування крапок менш критичні для відтворення кольору;

— сумарна товщина колірних шарів не перевищує 3 мкм замість 4-х при звичайній технології і, таким чином, зменшена імовірність відмащування і перетискування;

— збереження нейтральності за кольором сірих тонів, тому що нейтральність створена в основному однією чорною фарбою (стабільність балансу по сірому тону);

— характерний для коричневих тонів, створених чотирма фарбами, муар зменшується, оскільки коричневі відтінки створюються з двох кольорових і чорної фарб;

— розширення колірного охоплення завдяки використанню друкарських фарб з вузькозональними спектральними характеристиками;

— стабільність колірного тону зображення в тиражі, оскільки зачорнені кольори дають зміни лише по світлому, а коли для зачорніння кольору використовується третя кольорова фарба, у процесі друку відбувається зрушення колірного тону;

— ефект метамеризму (видимі розходження при висвітленні відбитка різними джерелами світла) зводиться до мінімуму, оскільки чорна фарба не піддається впливу метамеризму;

— проблеми з суміщенням фарб у процесі друкування зменшуються, оскільки чорне переважає і покриває більшість контурів, і ділянок зображень; контури й окремі штрихи створюються теж тільки однією чорною фарбою;

— проблема переходу («захоплювання») фарби в процесі багатоколірного друкування зменшується, тому що при синтезі темних тонів загальну кількість кольорових фарб значно зменшено;

— стає можливим використання тоншого паперу, оскільки кількість фарби на відбитку менша;

— контроль і керування кольором менш критичні, оскільки колір зазвичай складений двома кольоровими фарбами плюс чорна фарба, що застосовується тільки для затемнення відтінку отриманого кольору.

Роль балансу по сірому в технології МКФ

Технологія МКФ відома і знаходить застосування в традиційному автотипному друці при виготовленні фотоформ. Але заміна кольорових фарб не перевищує 30% при виготовленні фотоформ на фотоустаткуванні шляхом застосування спеціально виготовленої для цієї мети маски, що зменшує кількість кольорових фарб тільки в ділянці сірих тонів зображення оригіналу. Застосування комп’ютерних видавничих систем створює основу для максимального використання можливостей технології репродукування кольорових зображень із застосуванням технології МКФ і сприяє вирішенню економічних проблем і проблем якості зображення, поставлених високошвидкісним кольоровим аркушевим і ролевим офсетним друком. При записі кольороподілених растрових фотоформ за технологією МКФ особливу роль виконує програма балансу кількості кольорових фарб. Три кольорові фарби в сірих, чорних і зачорнених колірних тонах зменшуються відповідно до балансу сірих тонів. Отже, неправильний баланс може призвести до зміни кольору самого зображення на відбитку. Це порушення особливо яскраво виявляється при репродукуванні пейзажних і видових сюжетів натуральної зйомки (на пам’ятних кольорах), а також репродукції художніх картин (образотворчі оригінали). Величини відносних площ растрових елементів балансу «по сірому» для кольороподілених растрових діапозитивів, з використанням при друкуванні фарб європейської тріади, наведені в програмах з кольороподілу. Ці співвідношення величин растрових елементів закладені й у трифарбовому полі шкал, застосовуваних для контролю пробного і тиражного кольорового тріадного друку. На відбитках це поле шкали повинне бути сірим. Це гарантує правильний баланс фарб при друці і відповідність кольорів на оригіналі і репродукції при правильному записуванні фотоформ. Невиконання вимог нормалізації процесу друку зводить нанівець усі переваги технології МКФ, через порушення колірної структури зображення на відбитку, і дає нікудишню якість відтворення кольорових зображень. При освоєнні технології МКФ стимулами є якість репродукції, полегшення процесу друку, підвищення продуктивності й освоєння нової. Хоча при застосуванні технології МКФ усі її переваги виявляються в друці, для операторів стимул освоєння нового є домінуючим.

Методика освоєння технології МКФ

Для правильного освоєння технології МКФ треба починати запис кольороподілених растрових фотоформ із запису чорно-білого півтонового оригіналу. Програмування виконують як і при запису кольорових зображень. Після градаційного налаштовування виконують замість кольорової корекції перевірку балансу по сірому у світлих півтонах, тінях і глибоких тінях. Здійснюють запис фотоформ чотирьох фарб (жовтої, пурпурової, блакитної і чорної) для традиційної технології друку і за технологією МКФ із різним відсотком віднімання. Разом із зображенням оригіналу записують і сіру півтонову шкалу. Після запису фотоформ треба провести на монтажному столі аналіз комплектів фотоформ, записаних у різних технологіях. Друк пробних відбитків чи виготовлення кольоропроби повинні бути виконані, як і для тиражних робіт. Контроль і оцінка якості пробного друку (кольоропроби) проводять за шкалами контролю. Контроль за зображенням у цьому експерименті повинен бути виключений, що особливо важливо методично. Отримані пробні відбитки (кольоропроби) аналізують усі дільниці, виконавці і керівники виробництва, які освоюють технологію МКФ. Аналіз і оцінку пробних відбитків виконують на основі зіставлення зображень оригіналу і репродукції з аналізом растрованих фотоформ. Визначення і введення параметрів МКФ при виготовленні кольороподілених фотоформ і є сутність програмування технології МКФ. Параметри МКФ такі:

А. — Рівень віднімання. Це та кількість блакитної фарби на діапозитиві, виражена у відсотках відносної площі растрових елементів, з якої починається зменшення трьох кольорових фарб. Цей рівень може перебувати в інтервалі 5-95%. Нижня межа — це цілковите віднімання кольорових фарб, тобто МКФ дорівнює 100%, а верхня межа 95% — це традиційна технологія запису фотоформ зі скелетної чорної без застосування МКФ. Практика показала, як було відзначено раніше, що МКФ, нижча за 15-25% по кольорових фарбах нераціональна, оскільки спостерігається поява помилкових контурів, зображення стає плоским, мозаїчним, різким, знижується його контраст і соковитість. Присутність певної мінімальної кількості трьох кольорових фарб на темних ділянках зображення, де теоретично може друкуватися тільки чорна фарба, додає зображенню соковитість, глянець, м’якість, оксамитовість чорного кольору. Треба підкреслити що, чим нижчий рівень віднімання (вживають також терміни «пункт перегину», «пункт заходу»), тим більш непередбаченим стає тон кольору в ділянках зображення, де колір створюється за рахунок чорної фарби з додаванням трьох кольорових фарб, навіть при вирахуванні кольорових тільки з-під чорного.

В. — Фарбовість, де проводять зменшення кольорових фарб. Це колірний тон тих ділянок зображення, де при застосуванні МКФ колір створюється за рахунок чорної фарби з додаванням визначених мінімальних кількостей трьох кольорових фарб.

С. — Компенсація трьох кольорових фарб чорною; це та кількість чорної фарби, що повинна замінити зменшену кількість трьох кольорових фарб без порушення колірного тону і контрасту зображення. Ця кількість чорної фарби приблизно дорівнює блакитній для півтонів і тіней, тобто при заміні, коли блакитна фарба більш, ніж на 50%, залишається. Коли віднімання значніше і залишається блакитною менше, ніж 50%, замінна кількість чорної складає 75% і менше відсотків від зменшеної кількості блакитної і тим менше, чим менше блакитної залишається після віднімання. Отже, еквівалентна кількість чорної фарби, замінна трьох кольорових без втрати контрасту і кольору по-різному на різних градаційних рівнях, що визначає і градаційну характеристику діапозитива чорної фарби і її початок. Градаційна характеристика діапозитива чорної фарби залежить також від інтенсивності застосовуваної чорної фарби, від якості паперу і від послідовності нанесення фарб і місця чорної в цій послідовності при друці «по сухому», «по мокрому» чи «2+2». Еквівалентна кількість чорної фарби при застосуванні технології МКФ ефективно й оперативно можна визначити за шкалами колірного охоплення, надрукованими з використанням чорної.

D. — Максимальна кількість блакитної фарби. У ділянці максимальної оптичної щільності, тобто в ділянці «чорне» оригіналу. Це та кількість блакитної фарби, виражена у відсотках щодо площі растрових елементів на кольороподіленому діапозитиві, яка залишається після зменшення кількості кольорових у зоні «чорне» на зображенні оригіналу.

Е. — Градаційна характеристика чорної фарби. У технології МКФ чорна фарба виконує провідну роль. І якщо в традиційній технології чотирифарбового друку вона абрисна, «скелетна», контурна, то в МКФ вона «довга». У структурі зображення, створеного традиційною технологією чотирифарбового друку, чорна фарба не створює зображення. Вона тільки підкреслює дрібні деталі, збільшує контраст, створює «удари». При МКФ чорна фарба створює структуру зображення, а кольорові фарби лише його розфарбовують, створюють кольорові фонові ділянки. Градаційна характеристика чорної фарби визначається формою кривої, величинами мінімальної і максимальної відносної площі растрових елементів на діапозитиві й у залежності від ділянок, де ці величини створюються на зображенні оригіналу. Принципово, вони визначаються в такий спосіб: форма кривої залежить від сюжету записуваного оригіналу і від вимог, що висуваються до відби







Дата добавления: 2014-11-12; просмотров: 2657. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

Мотивационная сфера личности, ее структура. Потребности и мотивы. Потребности и мотивы, их роль в организации деятельности...

Классификация ИС по признаку структурированности задач Так как основное назначение ИС – автоматизировать информационные процессы для решения определенных задач, то одна из основных классификаций – это классификация ИС по степени структурированности задач...

Внешняя политика России 1894- 1917 гг. Внешнюю политику Николая II и первый период его царствования определяли, по меньшей мере три важных фактора...

Алгоритм выполнения манипуляции Приемы наружного акушерского исследования. Приемы Леопольда – Левицкого. Цель...

ИГРЫ НА ТАКТИЛЬНОЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ Методические рекомендации по проведению игр на тактильное взаимодействие...

Реформы П.А.Столыпина Сегодня уже никто не сомневается в том, что экономическая политика П...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.018 сек.) русская версия | украинская версия