Поради по макетуванню

Створіть банк зразків. Коли ви читаєте журнали, книги, газети, річні звіти, переглядаєте рекламні аркуші та брошури збирайте зразки особливо вдалих і невдалих рішень. Складайте їх в дві теки, із заголовками «Гарні» і «Погані», відзначаючи, що добре або погано в даному макеті. Накопичивши достатньо матеріалу, ви відчуєте себе набагато упевненіше в галузі видавничої справи.

Складіть план майбутнього документу. Чим простіше, тим краще. Дотримуючись цього правила, зробите менше помилок. Крім того, прості макети виглядають чітко, краще читаються і забезпечують концентрацію уваги читачів.

Загальне правило: не використовуйте більше трьох спеціальних друкарських ефектів на розвороті з двох полос.

Ваш макет повинен створювати чітке уявлення про характер документу. Якщо ви компонуєте рекламне повідомлення про продукт, то хай ваш макет виглядає як реклама, а не як науковий трактат.

Щоб отримати досконалий макет, почніть з ескізу, який приблизно відображає остаточний вигляд документу.

Приклад створення макету інформаційного бюлетеня.

Припустимо, ви хочете створити 8-сторінковий інформаційний бюлетень із стандартними полосами розміром 210 х 297 мм (формат А4). Для накидання візьміть 2 аркуша чистого паперу розміром 210 х 297 мм, покладіть їх один на інший і зігніть навпіл по ширині аркуша — так ви отримаєте зменшену подобу вашого 8-сторінкового бюлетня. Потім візьміть олівець і накидайте шапку, оформлення обкладинки, рисунки або тексти, верхні і нижні колонтитули. Прикиньте, якої ширини потрібно задати верхні, бічні і нижні поля, і відзначте це на полосах. Позначте на кожній полосі рисунки і текст.

Зміни можна вносити на будь-якому, навіть на самому останньому етапі підготовки документа. Якщо ви вже трохи знайомі з будь-якою програмою DTP, то можете обійтися і без олівця, зробивши начерк прямо на екрані монітора.

12.3. Особливості макетування і верстки газет

Основною відмінною рисою верстки газет є необхідність виконання її в стислий термін, яка пов’язана з періодичністю виходу видань (ДСТУ 29.3-2000). Це обумовлює відмінність газетної верстки від книжково-журнальної убік зм'якшення деяких вимог.

Верстку виконують строго за макетом, тому що сприйняття змісту газети багато в чому визначається оформленням газетної полоси.

Основна задача при оформленні газет складається у вмілому розташуванні матеріалу на полосі, виділенні головного. Засоби втілення задуму, що робить матеріал більш помітним, — уміле використання гарнітур, кегля і накреслення шрифтів, шрифтове і композиційне виділення заголовків на полосі, виразне ілюстрування матеріалу і т.п.

Композиція газетної полоси

Окремі частини газетного набору мають характерні назви, пов'язані з розташуванням статей або ілюстрацій на полосі.

Газета починається з заголовної частини, що може займати всю ширину полоси або її частину. Основні її елементи: назва газети; постійний заклик; назва організації (органа), що розташовується за назвою газети; календарні відомості та номер випуску. Назва газети постійно розташовується у верхньому лівому куті першої полоси або у верхньому рядку першої полоси. Назва відділена від тексту найчастіше жирною лінійкою. Календарні відомості і номер випуску розташовують за назвою газети або в рамці праворуч.

Передову статтю розміщують у лівій верхній частині першої полоси. Її набирають на найбільший формат і зверстують на одну або три колонки. Передову статтю відбивають лінійкою від іншого матеріалу або зверстують у рамку.

Добірка — матеріал однорідний за темою розташовують на декількох колонках і поєднують одним загальним заголовком — шапкою. Добірки можуть бути тематичними і різної тематики. У добірці найчастіше поєднують невеликі статті інформаційного характеру (замітки, інтерв'ю, репортажі). Добірку зверстують угорі або внизу полоси і чітко відокремлюють від іншого матеріалу. Кілька добірок укладаються в рамку. Якщо в добірці багато матеріалу, її зверстують на розвороті під загальною шапкою.

Вікно — стаття або зображення, прямокутно зверстані у верхньому правому куті полоси. Вікно відбивають від тексту знизу і збоку жирними лінійками.

Ліхтар — стаття (або зображення), зверстані в центрі або внизу полоси на дві-три колонки. Висота такої статті повинна бути більше її ширини; статті відокремлюють від іншого матеріалу жирними або фігурними лінійками.

Підвал — стаття, розміщена в декількох, а найчастіше у всіх колонках унизу полоси. Відокремлюють підвал від попереднього тексту лінійкою; заголовок підвалу розташовують найчастіше над першими двома-трьома колонками. Висота підвалу повинна бути не більше 1/3 і не менше 1/4 висоти полоси.

Стояк — стаття, зверстана на дві-три колонки по усій висоті полоси.

Куточок —стаття чи ілюстрація, зверстані в одному з кутів полоси, за винятком правого верхнього. Куточок відокремлюють від іншого матеріалу лінійками.

Горище — великий матеріал, подібний до підвалу, але розташований угорі полоси і зверстаний на всю ширину полоси або на три колонки. Його відбивають від наступного тексту жирними лінійками чи укладають в рамку.

Підверстка — матеріал, яким заповнюють порожнє місце під статтею, тематично з нею не зв'язаний.

Оголошення зверстують зазвичай на останній полосі.

Колонтитули розташовують або на весь формат полоси, або внизу з версткою в куті на формат однієї колонки: на парних сторінках — у першому стовпчику, на непарних — в останньому. Колонтитул містить назву газети, її номер, дату і колонцифру.

Шрифти для набору газетних текстів і заголовків

Шрифти для набору газет повинні бути зручними для читання та ємними.

Бажано використовувати шрифти гарнітур: Нова газетна; Балтика; Шкільна; Літературна,, Журнальна рубана чи подібні їм.

Кегль шрифту визначається значенням матеріалу, що публікується, та форматом колонки. Так, передову статтю набирають корпусом (10 п.) або боргесом (9 п.) на великий формат колонки. Інший матеріал набирають петитом (8 п.), а оголошення та інший додатковий текст — нонпареллю (6 п.).

Виділення в тексті виконують шрифтом напівжирного чи курсивного накреслень, іноді шрифтом напівжирного курсивного накреслення (Шкільна гарнітура), втяжками, шрифтом інших гарнітур і лінійками.

Заголовки акцентують увагу читачів на найбільш важливому і цікавому матеріалі, тому їхньому оформленню надається першорядне значення.

При оформленні газети велика увага повинна бути приділена правильному підбору заголовних шрифтів і їх сполученню зі шрифтом основного набору. Газетні заголовки набирають шрифтами різних гарнітур і накреслень, переважно кегля 32, 28, 16, 12 п. Заголовки бувають одно-, двох- і багаторядковими. Рядки у заголовку розташовують відповідно до правил їхнього угрупування. Для виділення заголовки підкреслюють лінійками, укладаються в рамки.

Післямова

Це відповідь на запитання, як показати, що ваш окуліст раніше був редактором газети. Перевіряючи зір, він говорить: «Неважливо, зможете ви прочитати чи ні, важливо тільки те, що усе уміщається на одній полосі».

Особливості газетної верстки

Усі полоси газети повинні мати однаковий формат незалежно від числа колонок на полосі. Усі колонки на полосі повинні бути однакової довжини.

Хоча багато правил книжково-журнальної верстки застосовні і для газетної, але вимоги до верстки трохи зм'якшені, так наприклад при наборі і верстці газет необов'язкове виконання вимоги звідності рядків; потрібно витримувати лише горизонтальну звідність рядків в одній статті і звідність останніх рядків усіх стовпчиків; припустимі перенесення, що йдуть підряд у декількох рядках, і ін.

Крім того деякі правила верстки характерні тільки для газет.

Використання лінійок

Лінійки усередині статті вирівнюють по останньому і першому рядках колонки (кінці лінійки між колонками повинні бути розташовані зверху — на рівні верхньої лінії шрифту перших рядків тексту, знизу — на лінії шрифту останнього рядка колонки), а лінійки, що розділяють статті, повинні доходити до колонтитула і горизонтальних лінійок, що відокремлюють підвал. Як розділові найчастіше використовують тонкі лінійки.

Текст статей, укладених у рамки, відбивають від рамок на 2-4 п., а лінійки рамки від тексту суміжних статей — на 4-8 п.

Шапки і заголовки

Шапки і заголовки відбивають від колонтитула на 10-12 п.

Відбиття рубрик у газеті не залежить від умови звідності полос. Заголовки від наступного тексту відбивають на 4-6 п., а від попереднього — на 8-12 п.

Заголовки повинні відповідати наступним правилам:

- якщо заголовок зверстується на початку колонки, то над ним повинно бути не менш трьох рядків тексту або заголовок ставлять уверх колонки;

- якщо заголовок зверстується у нижній частині колонки, то під ним повинно бути не менше трьох рядків тексту;

- якщо кінцевий рядок коротше ніж ліва пробільна частина заголовка, який йде за нею, то рядок вважається пробільним, це враховують при відбитті заголовка — пробіл над ним зменшують;

- якщо заголовок не вміщується в одному рядку, частину його переносять у наступний, при цьому кожен рядок має мати змістовне значення:

ВІДПОВІДАЄМО НА ПИТАННЯ ЧИТАЧІВ (неправильно)

ВІДПОВІДАЄМО НА ПИТАННЯ ЧИТАЧІВ (правильно)

- якщо багаторядковий заголовок набирається малими літерами, то міжрядковий інтервал робиться стандартним, якщо прописними літерами — міжрядковий інтервал збільшують на 2 п.

- якщо заголовок зверстаний у рамці, то відстань до рамки роблять з усіх боків однаковою, у межах 4-12 п., при перенесенні в інший рядок частини заголовка, що має в середині знак тире, цей знак ставлять наприкінці рядка, причому при виключці заголовка в «новий рядок» знак тире входить у рахунок виключки.

Зверстка підвалу

Підвал зверстують у нижній частині газетної полоси. Лінійку над підвалом відбивають від тексту підвалу на 10 п., а від попереднього тексту — на 4-6 п. Лінійка і прикраси, що відокремлюють підвал від іншого тексту, повинні бути жирними.

Верстка ілюстрацій

Якщо зображення зверстане у верхньому куті полоси, воно не має виходити за її формат.

Ілюстрація на краю полоси має збігатися по контуру з лінією рядків і бути рівномірно відбита з усіх боків на 8-10 п.

Якщо ілюстрація не належить до тексту, розташованому поруч з ним, вона має бути виділена зверху і знизу лінійками на повний формат.

Над зображенням не має бути абзацного рядка тексту, а під ним — неповного кінцевого рядка.

Підписи під ілюстраціями набирають шрифтом кг. 8 п. Довжина рядків підпису має дорівнювати ширині кліше, крім фацетів. Підписи авторів ілюстрацій набирають кг. 6 п. і виключають вправо.

12.4 Особливості макетування і верстки книги

Хороший дизайн книги у значній мірі залежить від особливостей оформлення. Оформлення книги як предмет являє собою цілий рядок правил та вимог (ГСТУ 29.5-2002. Видання книжкові: Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги.), засвоєння яких необхідно для отримання хорошого видання а саме, досягнення максимальної зручності та задоволення для читача.

Поля на книжкових сторінках

Правила для вибору розміру полів книжкових сторінок дещо відрізняються від наведених вище правил для окремих сторінок тексту. Тут потрібно передусім поклопотатися про те, щоб при розвороті книги текст на суміжних сторінках виглядав би симетрично. Аналогічні проблеми виникають при верстці будь-яких багатосторінкових документів, якщо друк виконується на обох боках аркуша. Разом з вимогами естетичного характеру до оформлення таких документів пред'являють і чисто технічні вимоги. Зокрема, необхідно пам'ятати, що частина внутрішнього поля «поглинається» при підшиванні (палітурки). Якщо не врахувати цієї технологічної особливості, то в кращому випадку текст виявиться «стягнутим» до корінця книги, а в гіршому - може частково попадати в палітурку, що буде ускладнювати читання, або зробить його взагалі неможливим.

Для установки розмірів полів сторінки можна скористатися наступним алгоритмом (Рис.12. 1.Приклад установки розмірів полів сторінки).

Спочатку потрібно визначити ширину частини сторінки, виділеної під текст (ширину набору), включивши сюди при багатоколонковому наборі ширину міжколонкових інтервалів. Різницю, між шириною сторінки (без урахування ширини палітурки) і шириною набору тексту, потрібно поділити на три рівні частини. Одна з цих частин виділяється на внутрішнє (або палітурне) поле, розташоване з тієї сторони аркуша, яка буде підшиватися. Дві залишилися - на зовнішнє поле, розташоване з протилежної сторони обрізу аркуша. Далі потрібно провести діагональ з лівого нижнього в правий верхній кут сторінки. Провівши горизонтальні лінії через точки перетину цих діагоналей з межами лівого і правого полів можна отримати межі верхнього і нижнього полів.

Іншим поширеним способом визначення полів є розподіл сторінки на дев'ять рівних частин.

Рис.12. 1.Приклад установки розмірів полів сторінки