Введення текстуУвести текст в документ в програмі InDesign можливо декількома способами: · набрати на клавіатурі; · перенести з буфера обміну. Як вже було сказано вище, інструмент Type дозволяє набирати текст в будь-якому місці документа. З іншої програми або іншого документа текстовий фрагмент переноситься в поточний документ через буфер обміну за допомогою команд Cut (Вирізувати) або Copy (Скопіювати) в початковому документі і команди Paste (Вставити) в поточному документі. За допомогою команди Place (Помістити) з меню File (Файл) можна імпортувати текстові файли. Для включення тексту в документ потрібно виконати одну з дій: · створити новий текстовий фрейм і помістити в нього вміст текстового файла; · помістити текст в існуючий порожній текстовий фрейм; · вставити текст в існуючий матеріал; · замінити текстом існуючий матеріал або графіку; · замінити текстом виділений фрагмент в текстовому фреймі. Після виконання команди Place (Помістити) на екран виводиться однойменне діалогове вікно (Рис.15.4), в якому є перемикачі:
Рис. 2.3. Вікно команди Place (Помістити).
Якщо включений перемикач Show Import Options (Показати параметри імпортування), то на екран виводиться додаткове діалогове вікно, вид якого визначається форматом файла, що імпортується. Виділення текстових фрагментів і текстових фреймів При роботі з текстом можливе виділення окремої букви, слова, абзацу, довільної кількості букв і взагалі будь-якого довільного об'єму тексту за умови, що це безперервний фрагмент тексту. Виділення необхідне для зміни параметрів виділеного фрагмента, тобто для зміни форматування тексту, а також для виконання операцій копіювання, видалення, переміщення і т.п. Залежно від вибраного інструменту (таблиця 15.2) можна виконати одну з відповідних дій.
Таблиця 15.2 Інструменти для роботи з текстовим фреймом.
Зв'язані текстові фрейми Як правило, при верстці друкарських видань текст рідко розташовується на одній сторінці. Для розташування тексту на різних сторінках використовується сукупність текстових фреймів, які зв'язані між собою таким чином, що при всіх можливих змінах в тексті (добавлення або видалення фрагментів тексту, зменшення або збільшення кегля, зміна гарнітури) текст вільно перетікав би по текстових фреймах на всіх сторінках. Якщо об’єм тексту виявиться більший, ніж спроможний вміщувати конкретний текстовий фрейм на конкретній сторінці, то у вихідному маркері, розташованому на правій стороні текстового фрейма, з'являється знак «плюс» — символ переповнювання тексту (overset) (Рис.15.5).
Рис. 15.5. Переповнювання тексту (overset).
Якщо ж текст розташовується в декількох текстових фреймах, то символ переповнювання (якщо є умови для його появи) відображувється в останньому текстовому фреймі. Текстові фрейми можуть бути зв'язані незалежно від того, містять вони текстову інформацію або ні. Це дозволяє більш гнучко користуватися шаблонами документів. Наприклад, після створення проекту періодичного видання у вигляді сукупності зв'язаних текстових фреймів верстальнику залишається лише заповнювати їх кожного разу новими текстами. Щоб зв'язати текстові фрейми один з одним, необхідно натиснути на маркері на бічній стороні текстового фрейма, потім курсор, який приймає форму ланок ланцюжка, потрібно перенести на інший текстовий фрейм і натиснути клавішу миші. У результаті відбувається перерозподіл тексту між двома фреймами. Потрібно звернути увагу на те, що у відповідних маркерах з'явилися стрілки, службові символи зв'язаності: зліва вгорі — вхідний маркер (in port), справа внизу — вихідний маркер (out port) (рис.15.6).
Рис.15.6. Службові символи зв’язанності текстових фреймів.
Порожні маркери указують на відсутність зв'язків, тобто даний текстовий фрейм може бути початковою або кінцевою частиною матеріалу. Примітка. Якщо користувач натиснув кнопку «миші» на одному маркері, а потім передумав зв'язувати текстові фрейми, то достатньо включити будь-який інструмент з палітри інструментів або натиснути клавішу Esc, щоб відбулася відміна операції. Проте самі маркери із стрілками не дають можливості побачити реальні зв'язки. Виконання команди Show Text Threads (Показати лінії зв'язку тексту) з мене View (Перегляд) забезпечує відображення зв'язків у вигляді ліній. Примітка. Якщо необхідно помістити новий текстовий фрейм між двома зв'язаними фреймами, то потрібно натиснути на вихідному маркері першого текстового фрейма, потім обкреслити новий текстовий фрейм і відпустити кнопку миші. Створений текстовий фрейм буде автоматично пов'язаний з подальшим. Для розриву зв'язку текстових фреймів необхідно натиснути на маркері із стрілкою, потім курсором, який прийме форму розірваного ланцюжка, натиснути на попередньому або на подальшому текстовому фреймі. Навігація серед зв'язаних текстових фреймів У програмі InDesign CS передбачені клавіатурні скорочення, необхідні для швидкої навігації між зв'язаними текстовими фреймами.
Параметри текстових фреймів Якщо виділити текстовий фрейм за допомогою інструменту Selection (Виділення) або встановити текстовий курсор в межах текстового фрейма, то можна змінювати параметри текстового фрейма за допомогою команди Text Frame Options… (Параметри текстового фрейма) з меню Object (Об'єкт) в однойменному діалоговому вікні (рис.15.7). У групі Columns (Колонки) можна задати кількість і параметри колонок для тексту в даному фреймі. У полі Number (Число) вказується кількість колонок (від 1 до 40), в полі Widht (Ширина) — ширина колонок, в полі Gutter (Інтервал) — відстань між колонками. Переключення перемикача Fixed Column Width (фіксована ширина колонки) забезпечує збереження ширини колонок при зміні розміру текстового фрейма. У групі Inset Spasing (Відступи набору) можна визначити відступи тексту від меж текстового фрейма: Top (Зверху), Bottom (Знизу), Left (Зліва) і Right (Справа).
Рис. 15.7. Діалогове вікно Text Frame Options. У групі First Baseline (Перша базова лінія) можна указати параметри першої базової лінії тексту. У групі Vertical Justification (Вертикальне вирівнювання) можна задати вирівнювання тексту відносно меж фрейма. Форматування символів Основним засобом форматування символів в InDesign є палітра Character (рис. 15.8). Вона виводиться на екран командою Character меню Type (клавіатурне скорочення < Ctrl> +< Т>). Якщо палітра вже присутня на екрані, ця команда активізує її.
Рис. 15.8. Вікно палітри Character. Палітра Character має в своєму розпорядженні власне меню. При виборі команди-перемикача Show Options (Показати параметри) збільшується кількість доступних для редагування атрибутів. Якщо палітра повністю розкрита, ця команда змінює вигляд на Hide Options (Приховати параметри), і при її виборі частина полів стає невидимою. У першому списку, що розкривається, вибирається гарнітура. У полі списку показана назва гарнітури, активної в даний момент. Щоб вибрати із списку потрібну гарнітуру, потрібно натиснути трикутну стрілку праворуч від поля. Список розкривається і з'являється можливість вибрати потрібну гарнітуру натисканням клавіші миші. Поряд розташований список зображень, доступних для даної гарнітури. Значення із списку можна вибирати аналогічно вибору гарнітури. У полі Font Size задається кегль символів. Кегль за умовчанням задається в пунктах. Палітра Character містить елементи управління шириною, висотою і нахилом символів тексту. Не дивлячись на те, що зміна малюнка літер відноситься до «заборонених способів» верстки, час від часу ця можливість може все таки ставати в нагоді. Цілком допустимо змінити на 5–10% ширину або висоту крупного заголовка, щоб досягти якнайкращого розташування на аркуші. Якщо змінні символи набрані рубаним або рукописним шрифтом, то спотворення просто не буде помітне. Співвідношення ширини і висоти символа даного зображення може бути змінено введенням значень ширини у відсотках в полях Vertical Scale і Horizontal Scale. Початкова ширина і висота приймаються за 100%. Зміна висоти символа практично збільшує його кегль. Проте програма вважає кегль збільшених букв початковим і не змінює метричні параметри, пов'язані з кеглем. Це дуже зручно, якщо потрібно використовувати в наборі деякі символи більшого розміру. Якщо не задавати для них збільшений кегль, а збільшити висоту і ширину, можна без проблем користуватися автоматичним інтерліньяжем. Якщо ж збільшення розміру одиничного символа рядка відбудеться за рахунок кегля, автоматичний інтерліньяж масиву тексту буде виконаний некоректно. Також можна змінювати нахил шрифту, вводивши кут відхилення від вертикалі в полі Skew (Нахил). Ця можливість використовується частіше за всього для імітації нахиленого накреслення, якщо воно відсутнє в комплекті шрифту. Інтерліньяж Існують декілька способів визначення інтерліньяжу. InDesign вважає інтерліньяжем відстань між базовими лініями сусідніх рядків. Цей параметр задається окремо для кожного символа. Якщо в рядку присутні символи з різним інтерліньяжем, цілісність базової лінії не порушується. Інтерліньяж рядка визначається рівним найбільшому із значень для символів, що входять в цей рядок. Інтерліньяж може бути визначений як безпосередньо введенням числового значення (точний), так і автоматично розрахуватися програмою на основі кегля символів рядка. Числове значення задається введенням в поле або вибором в списку Leading палітри, що розкривається у палітрі Character. Якщо для масиву тексту заданий точний інтерліньяж, то його значення залишається незмінним при зміні інших атрибутів символів. Якщо в наборі присутні букви, цифри або символи різного кегля або шрифту, для збереження єдиного інтерліньяжу по всьому тексту необхідно ввести точні значення. Автоматичний інтерліньяж розраховується програмою як відсоток від кегля найкрупнішого символа в рядку. За умовчанням він рівний 120% кегля. Це означає, що при зміні кегля символів міняється і інтерліньяж. Зсув базової лінії Зазвичай, базові лінії символів рядка знаходяться на одному рівні. Проте, положення базової лінії кожного символа, можна вільно змінювати, ввівши відповідні значення в поле Baseline shift. За умовчанням зсув базової лінії рівен 0. Він вимірюється в пунктах, проте можна вводити значення в будь-яких одиницях, вони будуть автоматично переведені в пункти. Додатнє значення зсуву відповідає підйому символа відносно інших, від’ємне — опусканню. Цей прийом дуже зручний, якщо потрібно набрати дроби, а також регулювати положення вкладених в текст ілюстрацій.
|
