Сутність, зміст та задачі аналізу платоспроможності підприємства

 

 

В сучасних умовах питанню платоспроможності суб'єктів господарської діяльності приділяється особлива увага. Платоспроможність є одним з найважливіших критеріїв фінансового стану підприємства.

Платоспроможність підприємства характеризується його можливостями здійснювати чергові платежі і виконувати грошові зобов’язання за рахунок готівкових коштів і активів, достатніх для розрахунків.

Фінансове стійке підприємство, яке працює рентабельно, має реальну можливість бути платоспроможним, оскільки забезпечує в процесі кругообігу виробничих фондів перевищення грошових надходжень над їх видатками, тобто сплачує борги і накопичує власний капітал.

Платоспроможність підприємства оцінюється на певну дату по даних балансу і бухгалтерського обліку. Ця оцінка суб'єктивна і може бути виконана з різноманітним ступенем точності. Роль бухгалтерських статей при цьому різноманітна. Зокрема, при експрес-аналізі платоспроможності підприємства звертають увагу на статті, що характеризують наявність грошових коштів в касі і на поточному рахунку, бо це ресурси найбільш ліквідні, і можуть бути включені в фінансово-господарську діяльність в будь-який час.

Але наявність незначних залишків грошових коштів зовсім не означає, що підприємство неплатоспроможне: кошти можуть надійти на розрахунковий рахунок у найближчий час. Показником платоспроможності підприємства на визначену дату є відсутність прострочених боргів банку, бюджету, постачальникам, робітникам та службовцям. Однак, на жаль, за даними фінансової зв’язності отримати інформацію щодо наявності прострочених зобов’язань неможливо. Для цього потрібно використовувати дані синтетичного та аналітичного обліку.

Неплатоспроможність може бути тимчасовою, тривалою та хронічною. ЇЇ причини:

- збиткова робота і «проїдання» власного капіталу;

- вилучення власних коштів з обороту в основні фонди та необоротні активи;

- недостатня забезпеченість фінансовими ресурсами;

- накопичення наднормативних запасів оборотних засобів за рахунок залучених коштів і сповільнення їх оборотності;

- невиконання плану виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, та послуг;

- нераціональна структура оборотних коштів;

- несвоєчасне надходження платежів від контрагентів та ін.

Недостатня спроможність підприємства покрити свої поточні зобов'язання може привести до неплатоспроможності і банкрутства.

Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;

б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Керівники підприємств повинні мати достовірну інформацію про наявність коштів, необхідних для своєчасних розрахунків із заробітної плати з персоналом, за платежами в бюджет з фінансовими органами, за позиками з установами банків, за товарно-матеріальні цінності з постачальниками. Надання цієї інформації для здійснення оперативного та ефективного управління підприємством є основною метою оцінки платоспроможності. Реалізація цієї мети стає можливою при вирішенні наступних задач:

- провести групування активів підприємства за ступнем ліквідності та пасивів за терміном сплати зобов’язань;

- оцінити ліквідність балансу підприємства;

- оцінити платоспроможність підприємства;

- розробити заходи щодо оптимізації ліквідності балансу та платоспроможності підприємства.

Для внутрішньої оцінки фінансового стану підприємства важливим є оперативний аналіз поточної платоспроможності. Він здійснюється за допомогою платіжного календаря, в якому, з одного боку, підрахо­вуються очікувані надходження коштів зі всіх джерел, а з іншого - спроможність підприємства своєчасно і повністю виконувати всі свої зобов'язання.

Платіжний календар, як правило, розробляється на місяць з розбивкою на декади або тижні. Для його складання використовують:

- матеріали щодо випуску й реалізації продукції (робіт, послуг);

- кошториси витрат на виробництво;

- договори на поставку матеріальних ресурсів;

- строки виплати заробітної плати, премій (узгоджені відповідно до чинного законодавства);

- строки внесення платежів до державного бюджету та позабюджетних фондів;

- кредитні угоди з банками в частині строків одержання та повернення кредитів і сплати процентів за користування ними;

- дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської та креди­торської заборгованості;

- витяги з банківських рахунків;

- оперативні дані відділів постачання, збуту, інших підрозділів про надходження коштів до підприємства у відповідні строки або потребу в коштах, яка виникає в даний період.

Балансуючою величиною при складанні платіжного календаря є залишок (сальдо) поточного рахунку в банку, оскільки саме стан цього рахунку визначає на кожний даний момент платоспроможність підприємства, або від'ємна величина, що утворюється в разі нестачі поточних надходжень коштів для покриття очікуваних платежів.

Незбалансованість платіжного календаря спонукає підприємство негайно шукати резерви збільшення обсягу фінансових ресурсів як за рахунок прискорення відвантаження продукції, ліквідації недоліків у сфері розрахунків зі споживачами продукції, так і за рахунок зменшення (або тимчасового відкладення) певних витрат, налагодження парт­нерських відносин з комерційними банками. Якщо ж дані оперативного фінансового планування показують, що в той чи інший період підприємство забезпечує стале перевищення коштів над потребами в них, є сенс внести певну суму вільних грошей на банківський депозит, що приносить підприємству відповідний дохід. Наявність сталого значного сальдо грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства недоцільна.

Оцінка платоспроможності підприємства передбачає вивчення та аналіз причин фінансових ускладнень підприємства. Вивчається, як часто виникають неплатежі, тривалість прострочених боргів.

В оцінці платоспроможності зацікавлені і зовнішні користувачі:

- підприємства-партнери, які надають комерційний кредит або вирішують питання про відстрочення платежів;

- установи банків при визначенні кредитоспро­можності позичальників.

Головним завданням оцінки платоспроможності підприємства зовнішніми користувачами є оцінити можливість своєчасного та повного погашення наданих позик.

Залежно від того, які зобов'язання підприємства приймають у розрахунок, розрізняють короткострокову і довгострокову платоспро­можність.

Здатність підприємства платити по своїх короткострокових зобов'язаннях називається ліквідністю. Інакше кажучи, підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи.

Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але не тотожні один одному. Ліквідність балансу є основою платоспроможності підприємства (від ступеня ліквідності балансу залежить рівень платоспроможності). У той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі перспективи на майбутнє.