Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тепловтрати через огороджуючі конструкції





 

У холодну пору року приміщення втрачає тепло через зовнішні огородження, а також тепло витрачається на нагрівання холодного повітря, яке інфільтрується через нещільності в огородженнях, надходить через прорізи дверей, на нагрівання матеріалів, транспортних засобів, виробів, які холодними потрапляють у приміщення. З іншого боку, тепло надходить у приміщення від сонячної радіації, людей, нагрітого технологічного обладнання, джерел штучного освітлення, побутових приладів тощо.

Утрати тепла обчислюються для кожного опалювального приміщення послідовно через окремі огородження та складаються з основних і додаткових.

Отже, тепловий баланс приміщення в загальному вигляді можна представити таким чином:

 

, (5.12)

 

де – розрахункова потужність системи опалення, Вт;

– сумарні теплові втрати приміщеннями, Вт;

– сумарні надходження тепла в приміщення, Вт.

 

для житлових будинків приймаються із рахунку 10 Вт на 1 м2 загальної площі та їх слід враховувати в цілому на систему опалення будинку.

Розрахункові теплові втрати для житлових будинків визначаються за формулою:

, (5.13)

 

де – сума втрат тепла через окремі огородження будинку;

– втрати тепла на нагрів вентиляційного повітря.

 

Втрати тепла через окремі огородження обчислюють за формулою:

 

, (5.14)

 

де – коефіцієнт теплопередачі огородження, Вт/(м2·ºС);

– розрахункова площа огородження, м2;

– температура зовнішнього повітря для району будівництва, приймають за додатком Ж, або температура повітря сусіднього приміщення, якщо різниця між температурами сусідніх приміщень більше 8ºС;

– розрахункова температура усередині приміщення (табл. 5.2);

– поправочний коефіцієнт, що враховує положення огородження щодо зовнішнього повітря (для зовнішніх стін та вікон ; для горища ; підлоги першого поверху );

– додаткові втрати тепла в частках від основних, які враховуються таким чином:

а) для зовнішніх вертикальних і похилих огороджень, орієнтованих на напрямки, звідки в січні дуне вітер зі швидкістю, що перевищує 4,5 м/с з повторюваністю не менше 15% в розмірі 0,05 при швидкості вітру до 5 м/с і в розмірі 0,1 при швидкості вітру 5 м/с і більше; при типовому проектуванні додаткові втрати потрібно враховувати в розмірі 0,05 для всіх приміщень;

б) для зовнішніх вертикальних і похилих огороджень багатоповерхових будинків в розмірі 0,2 для першого і другого поверхів; 0,15 – для третього; 0,1 – для четвертого поверху будинків з кількістю поверхів 16 і більше; для 10 – 15-поверхових будинків додаткові втрати потрібно враховувати в розмірі 0,1 для першого, другого поверхів і 0,05 – для третього поверху.

Коефіцієнти теплопередачі для підлог, розташованих на ґрунті, визначають за умовними термічними опорами для окремих зон підлоги, шириною 2 м, паралельним зовнішнім стінам (рис. 5.4). Смуга, найближча до зовнішньої стіни, є зоною 1, дві наступні смуги будуть зонами 2 та 3, а інша поверхня підлоги буде зоною 4.

1, 2, 3, 4 – відповідно перша, друга, третя, четверта зони

Рисунок 5.4 – Схема до визначення втрат тепла через підлоги і стіни, розташовані нижче рівня землі:

а) план до схеми; б) переріз до схеми

 

Приведений опір теплопередачі окремих зон шириною 2 м, не утеплених підлог на ґрунті та стін нижче рівня землі, що мають Вт/(м ·ºС) у відповідності до СНіП 2.04.05-86, приймається рівним: для 1-ї зони ; для 2-ї ; для 3-ї ; для 4-ї .

Основна розрахункова формула для обчислення втрат тепла через підлогу, розташовану на ґрунті, має такий вид:

 

, (5.15)

 

де , , , – площі, відповідно 1, 2, 3, 4 зон-смуг;

– опори теплопередачі окремих зон підлоги, м2·ºС/Вт;

 

Опір теплопередачі конструкцій утеплених підлог, розташованих безпосередньо на ґрунті, слід визначати також для кожної зони, але за формулою:

 

, (5.16)

 

де – опір теплопередачі окремих зон не утеплених підлог;

– сума термічних опорів прошарків, що утеплюють.

 

Шарами, що утеплюють, вважаються шари з матеріалів, які мають теплопровідність Вт/(м ·ºС). Опір теплопередачі конструкцій підлог на лагах, визначається за формулою:

 

, (5.17)

де – величина, одержана відповідно до формули (5.16); тут у якості прошарків, що утеплюють, враховують повітряний прошарок ( ) та дощату підлогу, покладену на лагах.

 

Поверхня ділянки підлоги в зоні 1, що примикає до зовнішнього рогу, має підвищені тепловтрати, тому її площа розміром 2×2 м враховується при визначенні площі 1 двічі (на рис. 5.4 площадка "а").

Підземну частину зовнішніх стін при розрахунку тепловтрат розглядають як продовження підлоги. Розбивку на смуги в цьому випадку виконують від верха підземної частини стіни (рис. 5.4). Опір теплопередачі визначається так само, як і для не утеплених або утеплених підлог.

Кількість тепла на нагрів вентиляційного повітря обчислюється для кожного опалюваного приміщення, яке має одне або більшу кількість вікон чи балконних дверей в зовнішніх стінах, виходячи з необхідності забезпечення підігріву опалювальними приладами зовнішнього повітря у об’єму однократному повітрообміну за годину, за формулою:

 

, (5.18)

 

де – площа підлоги приміщення, м2;

– висота приміщення від підлоги до стелі, м, але не більше 3,5 м.

 

Витрати тепла для нагріву зовнішнього повітря, яке надходить у вхідні вестибюлі та сходові клітини через зовнішні двері обчислюються за формулою:

, (5.19)

 

де – висота будинку, м;

Р – кількість мешканців у будинку;

– коефіцієнт, що враховує кількість вхідних тамбурів. При одному тамбурі (двоє дверей) , при двох тамбурах (троє дверей) .

 

 

де – розрахункова норма загальної опалюваної площі будинку на одного мешканця, м2; прийняти 20 м2;

– загальна опалювана площа будинку, м2.

 

Для визначення тепловтрат окремими приміщеннями і будівлями у цілому необхідно мати такі вихідні дані:

а) плани поверхів та характерні розрізи по будівлі з усіма будівельними розмірами;

б) викопіювання з генплану з позначенням сторін світу;

в) призначення кожного приміщення; місце будівництва (назва населеного пункту);

г) конструкцію всіх зовнішніх огороджень, обґрунтовану теплотехнічним розрахунком.

Кожному опалювальному приміщенню на планах надають порядковий номер (починаючи з № 01 і далі – для приміщень підвалу; з № 101 і далі – для приміщень першого поверху; з № 201 і далі – для приміщень другого поверху і т.д.). Приміщення нумерують зліва направо. Сходові клітини нумерують окремо (буквами або римськими цифрами) та підраховують тепловтрати відразу по всій висоті сходової клітини, а не по поверхах.

При визначенні площ F окремих огороджень – зовнішніх стін (ЗС), вікон (В), дверей (Д), ліхтарів (Л), стелі (С), підлог (П), балконних дверей – обмірюють по планах і розрізах будівлі таким чином (рис. 5.5):

Рисунок 5.5 – Схема обмірів огороджень, що беруть участь у процесі теплообміну:

а) – в розрізі будівлі; б) – у плані

 

Площі вікон, дверей і ліхтарів визначають по найменших розмірах будівельних прорізів у світлі.

Висоту стін першого поверху, якщо підлога знаходиться безпосередньо на ґрунті, виміряють між рівнями підлог першого і другого поверхів ( ), якщо підлога на лагах – від зовнішнього рівня підгонки підлоги на лагах до рівня підлоги другого поверху ( ), при неопалюваному підвалі або підпіллі – від рівня нижньої поверхні конструкції підлоги першого поверху до рівня чистої підлоги другого поверху ( ).

Висоту стін проміжного поверху – між рівнями чистих підлог даного і вище розташованого поверхів ( ), а верхнього поверху – від рівня його чистої підлоги до верха прошарку, що утеплює, горищного перекриття, ( ) або безгорищного перекриття.

Довжина зовнішніх стін у рогових приміщеннях приймається від краю зовнішнього рогу до осей внутрішніх стін ( і ), а в не рогових – між осями внутрішніх стін ( ).

Площі стель і підлог над підвалами та підпіллями в рогових приміщеннях – за відстанями від внутрішньої поверхні зовнішніх стін до осей протилежних стін ( і ), а в не рогових – між осями внутрішньої поверхні зовнішньої стіни до осі протилежної стіни ( ).

Лінійні розміри огороджень визначають із точністю до 0,1 м, а поверхонь огороджень – із точністю до 0,1 м2.

Приклад 5.2.Визначити тепловтрати житлових кімнат (№ 501 і № 502), план і розріз яких показані на рис. 5.6.

Кімнати розташовані на верхньому поверсі п’ятиповерхового житлового будинку в м. Луганську. Розрахункові зовнішні і внутрішні температури повітря відповідно до додатків Б і Е приймаємо рівними , для житлових кімнат – , а для кутових (№ 501) – .

Зовнішні стіни приміщень складені з глиняної звичайної цегли на цементно-піщаному розчині товщиною 640 мм із внутрішньою вапняно-піщаною штукатуркою товщиною 20 мм, Вт/(м ·ºК), Вт/(м ·ºК). Зовнішня стіна має утеплювач з пінополістирольних плит ; Вт/м ·ºК, та штукатурку зі складного розчину ; . Коефіцієнт теплопередачі горищного перекриття Вт/(м ·ºК).

Визначаємо температурну зону, в якій знаходиться місто Луганськ – I зона (рис. 5.2). Для зовнішньої стіни згідно табл. 5.4, мінімально допустиме значення опору теплопередачі огороджувальної конструкції житлових будівель, м2·ºК/Вт.

Рисунок 5.6 – План і розріз житлових кімнат

 






Дата добавления: 2014-11-12; просмотров: 1140. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.095 сек.) русская версия | украинская версия