Студопедия — Деталі будови систем водяного опалення
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Деталі будови систем водяного опалення






 

8.3.1 Розширювальна посудина

 

Розширювальна посудина служить для вміщення приросту об’єму води, що утворюється при її нагріванні. У системах із природною циркуляцією через розширювальну посудину видаляється також і повітря. Розширювальна посудина являє собою металевий резервуар прямокутної або циліндричної форми, виготовлений з листової сталі товщиною 4÷ 5 мм. Його встановлюють у найвищій точці системи (як правило, на горищі). При відсутності горища або при суміщеному даху розширювальну посудину встановлюють на верхній площадці сходової клітини і покривають тепловою ізоляцією.

Переливна труба призначена для зливу надлишків води при переповнюванні розширювальної посудини і відводиться до раковини в котельні. До раковини в котельні відводиться також сигнальна труба, встановлена для спостереження за рівнем води в розширювальній посудині (рис. 8.11). Розширювальна труба призначена для надходження в посудину приросту об’єму води при її нагріванні й разом із циркуляційною трубою сприяє виникненню циркуляції води в посудині, що оберігає її від можливого промерзання. У системах водяного опалення з природною циркуляцією та верхнім розведенням розширювальну трубу з’єднують із головним стояком, а циркуляційну трубу – з найближчим зворотним поповерховим стояком, а в однотрубних системах – із оборотною магістраллю.

 

 

1, 2, 3, 4 – для розширювальної, циркуляційної, контрольної, переливної труб

Рисунок 8.11 – Розширювальна посудина з розташуванням штуцерів на стінках

 

Об’єм розширювальної посудини в літрах визначається за формулою:

 

, (8.1)

 

де – коефіцієнт об’ємного розширення води, прийнятий 0, 0006;

– максимально можливе коливання температури води в системі опалення;

– об’єм води в системі, л.

 

При температурі теплоносія 90÷ 70°С і температурі водопровідної води під час пуску системи в експлуатацію 8°С:

,

, (8.2)

 

Корисний об’єм розширювальної посудини приймається від сигнальної до переливної труби.

Об’єм води в системі визначається за її розрахунковою тепловою потужністю, рівною розрахунковій тепловтраті будівлі. На підставі дослідних даних у середньому на кожні 1000 Вт теплової потужності системи при на окремі елементи її припадає такий об’єм води: на чавунні радіатори – 10÷ 12 л; на ребристі труби – 6 л; на штамповані панелі – 8 л; на трубопровід системи при штучній циркуляції – 8 л; на трубопровід при природній циркуляції – 16 л; на котли чавунні секційні – 2, 6 л.

Приклад 8.1. Визначити об’єм розширювальної посудини для насосної системи опалення з тепловою потужністю 350, 000 Вт. Нагрівальні прилади – радіатори МС-140-108. Котли чавунні секційні.

Рішення.

Об’єм розширювальної посудини за формулою (8.2) дорівнює:

 

 

де – об’єм води в нагрівальних приладах, л;

– об’єм води в трубопроводах;

– об’єм води у котлі.

 

Вимогам задовольняє розширювальна посудина марки 6Е010 із корисним обсягом 397 л.

8.3.2 Пристрої для наповнення та спорожнювання систем

 

У випадку, якщо тиск у водогінній мережі виявиться недостатнім для заповнення водою системи водяного опалення, для підкачування води в систему використовується ручний насос. Його також застосовують для викачування води з нижніх трубопроводів, звідки її не можна спустити самопливом.

На рис. 8.12 наведено схему обв’язування ручного насоса для наповнення системи опалення і спуску води. При живленні системи водою безпосередньо з водогінної мережі без насоса вентиль 1 і кран 2 повинні бути відкриті, а крани 3, 4 і 5 закриті. Для живлення системи водою за допомогою ручного насоса необхідно відкрити крани 3 і 5, вентиль 1, а інші крани закрити.

Для того щоб злити воду з системи, закривають крани 2 і 5, й вентиль 1 і відкривають крани 3 і 4. При відкачці води з нижніх трубопроводів системи вентиль 1 і кран 3 закривають, а крани 2, 5 і 4 відкривають. На водопровідній мережі між насосом і вентилем 1 встановлено оборотний клапан 6, що усуває можливий відтік води із системи опалення у водопровідну мережу.

Пристрої для наповнення і зливу води розміщують у котельнях. Часто в них застосовується поршневий ручний насос марки БКФ продуктивністю 15÷ 20 л/хв. і висотою всмоктування 4, 5 м. Ручний насос установлюють на висоті 0, 8÷ 1, 0 м від рівня підлоги.

 

 

Рисунок 8.12 – Пристрій для наповнення і спуску системи

 

8.3.3 Пристрої для видалення повітря з систем опалення

 

Будь-яка система водяного опалення може задовільно працювати лише в тому випадку, якщо прийнято заходи щодо надійного видалення з неї повітря. У систему опалення повітря потрапляє разом із водою, у якій воно розчинене; це відбувається як при початковому наповненні системи, так і при всіх наступних добавках. Крім того, частина повітря може залишитися в системі при занадто швидкому наповненні.

Способи видалення повітря із системи водяного опалення зі штучною і природною циркуляцією неоднакові.

У системах водяного опалення з природною циркуляцією води і верхньому розташуванні подавальних магістралей для видалення повітря використовується, як правило, розширювальна посудина без будь-яких додаткових пристроїв.

У системах водяного опалення з нижнім розташуванням магістралей при природній циркуляції для видалення повітря використовують спеціальну повітровідводну мережу, приєднуючи її до розширювальної посудини або до повітрозбірника. З таких систем опалення повітря можна видаляти також за допомогою повітровипускних кранів або спеціальних шурупів, вкручених у верхні пробки приладів верхнього поверху.

У системах водяного опалення зі штучною циркуляцією швидкість руху води звичайно більше швидкості спливання повітряних бульбашок, яка дорівнює 0, 2 м/с, і бульбашки повітря не можуть рухатися в напрямку, протилежному потокові води. Тому в таких системах розвідні магістральні трубопроводи прокладаються з підйомом до крайніх стояків, а у вищих точках системи встановлюють повітрозбірники. Деякі конструкції повітрозбірників показані на рис. 8.13.

Для видалення повітря з повітрозбірників установлюють кран. Найпоширенішими є горизонтальні проточні повітрозбірники, тому що в них повітря відокремлюється набагато краще, ніж в інших конструкціях, до того ж попередити від замерзання згаданих повітрозбірників. Для забезпечення правильної дії повітрозбірників їх рекомендовано встановлювати на деякій відстані (500÷ 800 мм) від місцевих опорів (відводів, качок тощо) для того, щоб виникаючі в місцевих опорах вихори не заважали спокійному виділенню повітряних бульбашок. Іноді замість повітряних трубок із кранами, що потребують ручного обслуговування, на кінцевих ділянках гарячих магістралей, тобто дальнього стояка, встановлюють автоматичні повітровідводи (вантузи), за допомогою яких повітря із системи випускається автоматично.

1 – головний стояк; 2 – магістралі; 3 – труба для випускання повітря; 4 – муфта для повітровипускної труби; 5 – муфта для випускання бруду

Рисунок 8.13 – Проточні повітрозбірники:

а) – вертикальний на головному стояку; б) – горизонтальний на магістралі

 

8.3.4 Підбір і установка циркуляційних насосів

 

Насос, що діє в замкнутому контурі системи водяного опалення, воду не піднімає, а тільки переміщує її, і тому називається циркуляційним. Тиск, що розвивається насосом, відносно невеликий.

У якості циркуляційних насосів частіше за все застосовуються відцентрові насоси. Проте ці насоси характеризуються великою подачею та створюють великий тиск. Тому найдоцільніше встановлювати їх у котельнях, що обслуговують декілька будівель. При роботі на малих тисках такі насоси мають низький ККД.

У зв’язку з цим для систем окремих будівель рекомендується застосовувати діагональні насоси ЦНИПС, що при великій подачі створюють невеликий циркуляційний тиск.

Згадані насоси мають малі габарити, не потребують окремої площі в котельні, тому що можуть монтуватися безпосередньо на трубопроводі.

Діагональні насоси можна встановлювати без обвідної лінії, тому що опір проходу води через них незначний. Принципова схема установки насосів показана на рис. 8.14.

Циркуляційні насоси встановлюють на зворотній магістралі перед котлами і обладнують обвідною лінією (рис. 8.14, б). Обвідна лінія включається в дію у випадку припинення роботи відразу двох насосів.

1 – насос; 2 – засувка; 3 – оборотний клапан; 4 – нерухома опора; 5 – віброізолююча вставка; 6 – обвідна труба із засувкою (нормально закрита)

Рисунок 8.14 – Схеми приєднання труб до циркуляційних насосів:

а) – безфундаментних; б) – загальнопромислових

 

 

Для зниження шуму в приміщенні опалювальної будівлі, що виникає під час роботі насосів, фундаменти під насоси не можна зв’язувати з будівельними конструкціями споруди. Під насоси, як правило, виконують фундаменти спеціальної конструкції із застосуванням звуковбираючих прокладок та інших засобів, що знижують шум.

Для вибору типу циркуляційного насоса необхідно знати необхідну подачу і розрахунковий тиск. Необхідна подача насоса , м3/год., визначається тепловим навантаженням обслуговуваної системи опалення , Вт, і перепадом температур води:

 

кДж/(кг ∙ °С), (8.3)

 

де – питома теплоємність води, кДж/(кг ∙ °К);

– густина води, кг/м3;

– коефіцієнт переводу Вт у кДж/год.

 

Тиск, створюваний циркуляційним насосом, повинен бути достатнім для подолання всіх опорів рухом води в системі і приймається відповідно тиску в найневигіднішому циркуляційному кільці за відрахуванням мінімального природного тиску:

 

, (8.4)

 

Необхідний тиск насоса для систем опалення окремих будівель, як правило, не перевищує 12 кПа.

Знаючи необхідну продуктивність і розрахунковий тиск, циркуляційний насос підбирають за робочими характеристиками, що подаються в довідниках з санітарної техніки та у каталогах заводів-виробників.

Необхідна потужність електродвигуна , кВт, для циркуляційного насоса визначається за формулою:

 

, (8.5)

 

де – подача насоса, м3/год.;

– тиск, що повинен розвивати насос, кПа;

– коефіцієнт корисної дії насосу.

 

Установча потужність електродвигуна приймається:

 

, (8.6)

 

де – коефіцієнт запасу, прийнятий у залежності від потужності електродвигуна.

 

, кВт до 0, 5 0, 5÷ 1, 0 1÷ 2 2÷ 5 Від 5 і вище
1, 5 1, 5 1, 3 1, 15 1, 1

 

8.3.5 Теплова ізоляція трубопроводів

 

Теплова ізоляція трубопроводів системи опалення при прокладці їх у неопалюваних помешканнях, а також у підпільних і підземних каналах попереджає промерзання і зменшує їх непродуктивні тепловтрати.

Теплоізоляцію найчастіше застосовують мастичну, формувальну (з окремих шкарлуп-сегментів) та обгорткову (із мінеральної вати, повсті, азбестового шнура тощо) ізоляцію.

Мастична ізоляція – суміш азбесту або інших волокнистих матеріалів із в’язкою речовиною – наноситься на гарячу трубу двома шарами по 25 мм кожний, при цьому другий шар накладають тільки після висихання першого. Після просушки шарів ізоляційну поверхню штукатурять тією ж мастикою, але більш густим замісом.

Основні переваги мастичної теплоізоляції полягають в монолітності й можливості застосувати її для будь-яких поверхонь. Істотним недоліком цього виду ізоляції є те, що мастичну теплоізоляцію можна наносити тільки на гарячий трубопровід і тільки шарами із просушкою попереднього шару.

Формувальна теплоізоляція складається з окремих шкарлуп-сегментів, які ізолюють холодну поверхню трубопроводів, що є великою її перевагою. Обгорткова ізоляція частіше застосовується у виді матів, виготовлених з мінеральної вати. На стиках поперечні й подовжні шви зшивають м’яким дротом. Для надання матам круглої форми їх обжимають на трубопроводі. На мати накладають сітку із дроту і наносять оздоблювальний шар.

 

Контрольні питання:

 

1. За якими ознаками класифікують системи водяного опалення?

2. Накресліть схему системи опалення, назвіть її основні елементи.

3. Які бувають системи водяного опалення: по способу спонукання, за схемою постачання приладів, за місцем розташування подавальних магістралей?

4. Назвіть переваги та недоліки двотрубних систем водяного опалення.

5. У чому полягає відмінність однотрубних систем опалення від двотрубних?

6. Чому рекомендується застосовувати системи опалення зі штучною циркуляцією води?

7. Сфера застосування однотрубних і двотрубних систем опалення.

8. Функція розширювальної посудини в системах опалення, її конструкція, де вона встановлюється?

9. Як визначається об’єм розширювальної посудини?

10. Що потрібно знати для вибору циркуляційного насосу?

 







Дата добавления: 2014-11-12; просмотров: 1775. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Тема: Кинематика поступательного и вращательного движения. 1. Твердое тело начинает вращаться вокруг оси Z с угловой скоростью, проекция которой изменяется со временем 1. Твердое тело начинает вращаться вокруг оси Z с угловой скоростью...

Условия приобретения статуса индивидуального предпринимателя. В соответствии с п. 1 ст. 23 ГК РФ гражданин вправе заниматься предпринимательской деятельностью без образования юридического лица с момента государственной регистрации в качестве индивидуального предпринимателя. Каковы же условия такой регистрации и...

Седалищно-прямокишечная ямка Седалищно-прямокишечная (анальная) ямка, fossa ischiorectalis (ischioanalis) – это парное углубление в области промежности, находящееся по бокам от конечного отдела прямой кишки и седалищных бугров, заполненное жировой клетчаткой, сосудами, нервами и...

Неисправности автосцепки, с которыми запрещается постановка вагонов в поезд. Причины саморасцепов ЗАПРЕЩАЕТСЯ: постановка в поезда и следование в них вагонов, у которых автосцепное устройство имеет хотя бы одну из следующих неисправностей: - трещину в корпусе автосцепки, излом деталей механизма...

Понятие метода в психологии. Классификация методов психологии и их характеристика Метод – это путь, способ познания, посредством которого познается предмет науки (С...

ЛЕКАРСТВЕННЫЕ ФОРМЫ ДЛЯ ИНЪЕКЦИЙ К лекарственным формам для инъекций относятся водные, спиртовые и масляные растворы, суспензии, эмульсии, ново­галеновые препараты, жидкие органопрепараты и жидкие экс­тракты, а также порошки и таблетки для имплантации...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.014 сек.) русская версия | украинская версия