Рівненський державний гуманітарний університет Реферат на тему: Виконав студент ФТФ групи ФТТ-51 Скібко В.О. Рівне- 2001 р. Зміст 1. Функції та основні параметри сучасної сім'ї 2 2. Типологія сімей 7 3. Напрями та зміст соціально-педагогічної роботи з проблемними сім'ями10 1. Функції та основні параметри сучасної сім'ї Сім'я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котріперебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб,поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює союжиттєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім'язавжди виступає моделлю конкретного історичного періоду розвиткусуспільства, відображає його економічні, моральні й духовні суперечності.Отже, сучасні економічні перетворення, демографічні проблеми, криза вполітиці, культурі - все це відбивається на життєдіяльності сучасної сім'ї,при цьому поглиблюється її дезорганізація. Сім'я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що,звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто нажиттєдіяльність сім'ї: матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічнийклімат, який впливає на духовність сім'ї, виховання дітей, організаціювільного часу членів сім'ї. В особливо складних умовах у період кризи опинилася молода сім'я, якавизначається як соціальна група, у якої вік чоловіка та жінки або одного зних не перевищує 28 років. В Україні налічується 10,3 млн. молоді (вікомвід 15 до 28 років), що становить 19,1 відсотка загальної кількостінаселення. В країні мешкає 2 млн. 400 тис. молодих сімей, в якихнароджується 80 відсотків усіх народжуваних в Україні дітей. Тобто 46,6відсотка молодих людей перебувають у шлюбі, і хоча статистика недосконала іне встигає за кількістю розлучень, можна сказати, що 50 відсотків молодіперебуває в шлюбі (або була в шлюбі). Є молодь, яка готується до шлюбу.Отже, питання шлюбно-сімейних відносин хвилюють молодь: як підготуватися дошлюбу, як обрати супутника життя, як одружитися, зберегти сім'ю, запобігтисімейним чварам, як виховувати дітей та ін. Перед молодою сім'єю стоять особливо гострі проблеми матеріально-економічного та житлово-побутового характеру. Невизначеність майбутнього,незайнятість у сфері суспільного виробництва, нестабільність заробітків,непідготвленість до сімейного життя та виживання у таких умовах негативнопозначаються не лише на демографічній ситуації в Україні, а й навнутрісімейних процесах, характері взаємостосунків членів сім'ї, їїстосунків з оточуючим середовищем, вихованні дітей, організації вільногочасу. Державна політика, спрямована на підтримку молодої сім'ї, знайшла своєвираження у Законі про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді вУкраїні, галузевій програмі Мінмолодьспорту України щодо поліпшеннястановища молодих жінок, сім'ї, завдяки якій передбачається здійснитизаходи, спрямовані на поліпшення становища молодої сім'ї, її соціальнийзахист. Ці завдання реалізуються за допомогою соціальних служб для молоді,створених на початку 90-х років. Розглянемо кожну функцію сім'ї та визначимо, як сучасна сім'ясправляється з її виконанням. Матеріально-економічну функцію сім '('становлять її бюджет,організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві,здобуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил. Сім'я повиннабрати участь у суспільному виробництві, здобувати професію, заробляти собіна життя, на відновлення втрачених на виробництві сил. Чи може сучаснасім'я ефективно виконувати цю функцію? Як свідчать дані соціологічнихдосліджень (4), переважна більшість сімей маєжиттєвий рівень нижче прожиткового мінімуму; більше 50 відсотків цих сімейперебувають за межею бідності, а прибуток молодої сім'ї удвічі нижчий занеобхідні потреби. Крім того, чимало молодих людей не зайнято або неповністю зайнято у системі суспільного виробництва внаслідок його кризовогостану, скорочень, має нестабільні заробітки. Тому, щоб утримувати сім'ю,люди змушені займатися так званою комерційною діяльністю. Особливо важкосім'ям, які виховують малих дітей, неповним, багатодітним сім'ям. Ці явищастають причиною зубожіння сімей, що позначається на здоров'ї членів сім'ї,їх інтелектуальному розвитку, а в майбутньому -на розвитку суспільства,генофонді країни. Житлово-побутова функція - це забезпечення сім'ї житлом, веденнядомашнього господарства, організація домашнього побуту. Ця функція тіснопов'язана з попередньою. За даними соціологічних досліджень (4), лише 5-7відсотків молодих сімей, що беруть шлюб, забезпеченні власним житлом. Через5 років спільного проживання власне житло мають 23 відсотки молодих сімей,інші або проживають з батьками, або наймають (48,5 відсотка) окремуквартиру чи кімнату в гуртожитках (особливо це стосується студентськоїсім'ї). Молоді сім'ї навіть не мають чітких перспектив щодо одержанняжитла. Усі ці негаразди негативно позначаються на організації домашньогопобуту і загалом - на мікрокліматі сім'ї. Отже, в активний період життя, сприятливий для здобуття професії,вдосконалення професійних якостей, народження та виховання дітей, молодасім'я не має належних економічних та побутових умов для свого становлення,нормального розвитку та виховання здорового покоління., Репродуктивна (демографічна) функція сім "і полягає у відтворенніжиття, продовженні людського роду, тобто в народженні дітей. Мається наувазі відтворення не тільки кількісне, а й якісне (народження фізично іпсихічно здорового покоління, без біологічних і психічних аномалій). Яквідомо, для відтворення населення та його природного приросту кожна сім яповинна мати двох-трьох дітей. Статистичні дані свідчать про те, щоособливістю сучасної молодої сім'ї є її малодітність (більшість сімей, десьбіля 52 відсотків, має одну дитину), бездітність, відкладання народженнядітей на невизначений період. У результаті з 1991 р. в Україні кількістьпомерлих щороку перевищує кількість народжуваних. Наприклад, у 1992 р.кількість народжених в Україні становила 596785, а померлих - 697110. Отже,природний приріст дорівнював - 100325 (3). Тобто населення України маєтенденцію до старіння та вимирання. Цей процес торкнувся й сільськоїмісцевості, де раніше в сім'ях налічувалося двоє-троє, а то й більше дітей.Нині більшість сільських сімей також має лише одну дитину. Отже, скрутні матеріально-економічні та житлово-побутові умовиіснування молодої сім'ї негативно відбиваються на відтворенні населенняУкраїни, що в свою чергу через певний час справлятиме негативний вплив назагальний розвиток суспільства: не вистачатиме робочих рук,спостерігатиметься недостатній розвиток науки, подальше зменшення кількостінаселення тощо. Складність ситуації, у якій перебуває зараз молода сім'я,негативні явища, що мають місце в молодіжному середовищі (алкоголізм,наркоманія, захворювання, що передаються статевим шляхом) позначаться і наякісному відтворенні населення. Комунікативна функція сім'ї передбачає створення сприятливогосімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення силчленів сім'ї, внутрісімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім'їта оточуючого мікро- і макросередовища, а також її спілкування з духовнимита інтелектуальними надбаннями суспільства (засоби масової інформації,література, мистецтво тощо). Психологічний клімат сім'ї -це стійкийемоційний настрій, результат особливостей і якості взаємостосунків членівсім'ї. Психологічний клімат сім'ї може змінюватись і залежати від самихчленів сім'ї. Він може бути сприятливим, несприятливим (конфлікти, сварки,знервованість), суперечливим (чи то повна злагода, чи то сварки).Характерні ознаки сприятливого сімейного мікроклімату - згуртованістьчленів сім'ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємнаповага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати одинодному, співпереживання, відповідальність за сім'ю та кожного її члена.Велике значення для психологічного клімату сім'ї має внутрісімейнеспілкування. Сімейний мікроклімат, на який впливають стійкий позитивнийемоційний настрій, взаєморозуміння, доброзичливість, позначається нанастрої членів сім'ї, загальному стилі їхнього життя. У такій сім'ї наявнебажання разом проводити вільний час, віхідні дні, відпустку. Вона відкритаяк для внутрісімейного (між подружжям, подружжям і дітьми, подружжям ібатьками), так і для позасімейного (з друзями, сусідами, знайомими)спілкування, створює душевний комфорт, рятує від нервових перевантажень. Знервованість, відсутність побутових вигод, постійна роздратованість,грубість, сварки, чвари, піклування лише про власний комфорт, відсутністьмилосердя у членів сім'ї призводять до негативного емоційно-психологічногомікроклімату. Такі життєві умови подружжя, а також дітей зумовлюютьдепресивні стани, емоційне перенапруження, дефіцит позитивних емоцій,стресові ситуації. До останніх можуть призводити невміння раціональновирішувати матеріально-економічні та житлово-побутові проблеми, сексуальнадисгармонія, конфліктність, що прогресує на основі алкоголізму, аморальноїповедінки, наявності у членів сім'ї таких якостей особистості, як ревнощі,надмірна образливість, егоїзм, небажання поступатись власними інтересами,зручностями заради ближнього. Останнім часом у сім'ях, особливо молодих, спостерігається багаторозлучень. В умовах соціально-психологічного стресу молодь по суті непідготовлена ні морально, ні матеріально до створення сім'ї, не бажає матидітей. За статистичними даними, в Україні розпадається кожний другий-третійшлюб. Проте в окремих регіонах процес розлучень має свою специфіку.Наприклад, у Житомирській області у 1-4 місцях 1994 р. розпалося 80відсотків шлюбів, у Криму - 65,5 відсотка, на Кіровоградщині розпадаєтьсятретина молодих сімей, які живуть разом до п'яти років; у Донецькій областіза останні 2 роки зареєстровано 82298 шлюбів, а розпалося за цей період -54193. Така ж картина спостерігається на Полтавщині та в інших регіонахУкраїни, причому цифри постійно зростають. Крім того, стали поширеними деформовані шлюбно-сімейні процеси: молодьне хоче офіційно реєструвати шлюб, народжувати дітей, відкладаючи це докращих часів. Усі ці явища призводять до зростання кількості позашлюбнихдітей серед дуже молодих матерів. Їх в Україні народилося у 1993 р. 13,0відсотків у містах і 12,8 відсотка - у селах. Отже, зростає кількість дітейнароджених поза шлюбом, в тому числі у неповнолітніх матерів. Збільшується кількість неповних сімей, діти у таких сім'ях не маютьналежного матеріального забезпечення. Крім того, виховання дитини одним збатьків, переважно матір'ю, негативно відбивається на формуванніособистості як хлопчика, так і дівчинки (2). У нормальній, благополучній сім'ї всі проблеми, як правило, маютьраціональні способи розв'язання, не зачіпаючи інтереси будь-кого з їїчленів: кожний має свої свободи, можливості задовольняти власні потреби.Дезорганізація шлюбно-сімейних відносин призводить до зниження соціальноїактивності людини, позначається на її працездатності, погіршує станпсихічного та фізичного здоров'я, негативно впливає на процес сімейноговиховання, збільшує кількість дитячих захворювань, сприяє появіважковиховуваності, формуванню ранньої девіантної поведінки, невротичних,психосоматичних розладів, збільшенню суїцидних вчинків. Розпаданню шлюбів сприяють не тільки складні матеріально-економічні тажитлово-побудові умови сім'ї, а й медично- соціальна, соціально-психологічна і психолого-педагогічна непідготовленість молоді до сімейногожиття, невміння раціонально розв'язувати сімейні проблеми і запобігатиконфліктним ситуаціям, відсутність правових, юридичних, медичних,економічних, сексологічних, наркологічних і психолого-педагогічних знань,необхідних для молодого подружжя. Виховна функція полягає у передачі дітям дорослими членами сім'їсоціального досвіду. Правильне сімейне виховання розвиває здібності, здровіінтереси та потреби дитини, формує правильний світогляд, позитивнеставлення до праці, сприяє прищепленню гуманних моральних якостей,розумінню необхідності дотримуватися правових і моральних норм життя,поведінки, що сприяє розвитку фізичної досконалості дітей, зміцненнюїхнього психічного здоров'я, виробленню навичок санітарно-гігієнічноїкультури. Ця функція - одна з найважливіших. Її мета - передатипідростаючим поколінням у процесі входження в систему суспільних відносинсоціального досвіду, знань, орієнтацій, норм і ролей, умінь і навичок,необхідних для моральної життєдіяльності. Успіх виховання залежить відвиховного потенціалу сім'ї, який у свою чергу залежить від її матеріальнихі побутових умов, чисельності та структури сім'ї, взаємостосунків, якіскладаються між всіма членами родини, особистого прикладу батьків, їхпедагогічної культури, специфіки самого процесу сімейного виховання. Соціальна ситуація, у якій перебуває сучасна молода сім'я, призводитьдо того, що, виховуючи дітей, батьки стикаються з цілим рядом проблем.Зважаючи на те, що суспільством ставиться завдання посилити сімейневиховання, школа та соціальні служби мають допомагати сім'ї у створеннінормальних психолого-педагогічних та емоційно-моральних умов дляповноцінного виховання дітей, розвитку їхніх пізнавальних інтересів,фізичного удосконалення, нормального спілкування з батьками та іншимичленами сім'ї, у набутті батьками умінь, необхідних для вирішення складнихпроблем сімейного виховання. Вимога сучасного суспільства поліпшити якістьсімейного виховання та підвищити відповідальність батьків за вихованнядітей часто стикається з проблемою матеріальної незабезпеченості сім'ї,зосередженості батьків на пошуках коштів для того, щоб, насамперед,забезпечити їх нормальним харчуванням, одягом, тобто задовольнити фізичніпотреби дитини. Внаслідок цього духовний розвиток дитини залишається частопоза увагою батьків, на нього не вистачає вже ні сил, ні часу. Крім того, сім'я потребує допомоги і в питаннях спілкування збатьками, родичами, особливо з тими, з якими вона разом проживає. Внаслідокзростання кількості розлучень, нестабільності та деформації шлюбусоціальної допомоги потребують сім'ї, які не в змозі забезпечувати належнийрівень сімейного виховання і в яких створюються передумови для негативногонапрямку у формуванні особистості дитини. Це так звані неблагополучнісім'ї, де батьки зловживають спиртним, ведуть аморальний спосіб життя;неповні сім'ї; сім'ї, де між батьками, батьками й дітьми мають місцепостійні конфлікти; сім'ї з низьким морально-культурним рівнем батьків;зовні благополучні сім'ї, тобто сім'ї, де за нормальних економічно-побутових умов і наявності обох батьків складаються несприятливі умови длявиховання дітей внаслідок педагогічної неосвіченості та низькоїпедагогічної культури батьків, причому, педагогічні помилки батьків носятьстабільний характер. Тому постає завдання про підготовку батьків доякісного виконання батьківських обов'язків. Соціальної, педагогічної та психологічної допомоги потребують такожсім'ї групи ризику, до яких на даному етапі розвитку суспільства мивідносимо багатодітні сім'ї, одиноких матерів, неповнолітніх матерів, сім'їз дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами, малозабезпечені сім'ї. Рекреативна функція сім’ї - це організація вільного часу та відпочинкусім'ї. Рекреативна діяльність сім'ї здійснюється в будні й вихідні дні, атакож під час відпустки. Вона виконує роль збереження сім'ї як цілісноїодиниці, зміцнює сім'ю, закріплює кращі традиції, має велике значення увихованні дітей, емоційному єднанні подружжя. Крім того, ця функція маєзначення для розвитку інтересів і потреб особистості, виконує культурнуроль, формуючи, розвиваючи та виховуючи культурні, моральні й,гг'ховніцінності та норми. У стабільній сім'ї ця функція постійно трансформується йрозвивається. У дезорганізованих сім'ях ця функція по суті руйнується абовиконується частково. Це спостерігається і в повсякденному житті, количлени сім'ї повертаються додому з роботи. У цей період вільний час сім'їпризначений для відновлення фізичних, моральних та емоційних сил,витрачених протягом трудового дня. Крім відновлення витрачених сил, людинамусить подбати про свій духовний та інтелектуальний розвиток. І дужеважливо, щоб це стосувалося кожного з членів подружжя і дітей. Під часвідпустки майже весь час можна присвятити дозвіллю, що може найбільшесприяти розвитку особистості. Проблема реалізації рекреативної функції молодої сім'ї полягає в тому,що зараз обмежені умови для раціонального проведення вільного часу. Аджефінансові проблеми, про що ми вже згадували, не дають можливостівідвідувати кіно, театри, концерти, виставки, музеї, кафе і ресторани,реалізовувати свої потреби у відпочинку, оздоровлювати сім'ю в санаторії,будинках відпочинку, на морі, відправляти дітей у літній табір, мандрувати.Найреальніший спосіб відпочинку - поїхати до батьків у село, родичів абознайомих. Отже, сім'я має дуже обмежені можливості для духовного розвиткусвоїх членів. Незадовільні житлові умови сучасної молодої сім'ї івимушеність проводити своє дозвілля здебільшого вдома можуть призводити дороздратованості, негативного стереотипу поведінки в сім'ї. Отже, ми розглянули основні форми життєдіяльності сім'ї-її функції. Яквидно із зробленого аналізу, всі функції між собою тісно пов'язані.Неможливість виконання сім'єю однієї функції веде за собою прорахунки увиконанні іншої функції. Тому для підтримки та розвитку нормальноїжиттєдіяльності сім'ї необхідна державна політика, яка має бути спрямованана постійне удосконалення умов для реалізації економічного та духовногопотенціалу сім'ї і має прагнути до того, щоб найменша кількість сімейпотребувала допомоги, пільг, безкоштовних послуг тощо. Для цього слідпостійно стимулювати внутрішні резерви сім'ї (економічні, демографічні,виховні, рекреативні), а також допомагати реалізувати їх. 2. Типологія сімей Успішність соціальної роботи з молодою сім'єю забезпечується завдякиврахуванню типу сім'ї. Адже кожна сім'я, яка належить до того чи іншоготипу, має свої типові особливості, а значить потребує різних видівсоціальної допомоги, застосування певних форм і методів роботи. Слідзазначити, що у науковій літературі типологія сімей достатньою мірою нерозроблена, не визначені основні ознаки, які мають бути покладені в основувизначення типології сімей. Проте визначення типів сімей необхідне дляпрактичної діяльності закладів освіти, соціальних служб для молоді. Ми вважаємо за доцільне визначати типи сімей залежно від функцій, якувиконує сім'я. 1 у той же час слід зазначити, що якусь конкретну сім'юможна віднести до різних типів, залежно від того, під яким кутом зору вонарозглядається. Отже, виходячи з основних функцій сім'ї, можна назватититакі типи сімей: 1. Залежно від виконання матеріально-економічної функції: • за рівнем матеріальної забезпеченості - бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті; • за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя - сім'ї робітників, службовців, акторів, вчителів та ін.; студентські сім'ї; неповнолітніх; баптистів, мусульманів; моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін. 2. Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структуроюсім'ї та особливостей проживання: • за складом сім'ї (структурою): неповні, прості нуклеарпі (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі - у різних варіантах); великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сім'ями - три і більше подружніх пар). 3. Залежно від виконання демографічної функції: • за кількістю дітей в сім'ї: інфертильні (бездітні), однодітні, малодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років); • за однорідністю соціального складу: однорідні (сім'я складається з представників однакових соціальних прошарків - робітничі сім'ї, сім'ї інтелігентів, сім'ї вчених і т.д.) -їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сім'ї (члени сім'ї мають різну освіту, професію. У таких сім'ях у їх членів загальних інтересів менше) за регіональними принципом (міські, сільські); • за тривалістю подружнього життя - сім'ї молодожонів (до 1 року);сім'ї з тривалістю подружнього життя від 1 до 3 років; " " " від 3 до 5 років; " від 5 до 10 років;" від 10 до 20 років;" від 20 до 25 років; " від 25 до 30 років;" " " від 30 років і більше. Деякі автори (1) таку типологію розглядають дещо інакше і виділяютьетапи життєвого циклу, що враховують тривалість спільного проживання й вікдитини: молоді сім'ї, сім'ї з дітьми певного віку, сім'ї пенсіонерів.В зарубіжній літературі визначаються відповідно такі типи сімей:сім'я двокар'єрна (чоловік і жінка-професіонали); сім'я середнього класу,сім'ї кольорових (в США), міжнаціональні сім'ї, сім'ї безробітних,гомосексуалістів, емігрантів, національних меншин у зоні конфлікту та ін. 4. Залежно від виконання комунікативної функції: • сім'ї за типом керівництва - гелітарні (рівноправні,-демократичні); авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому); • за типом юридичних взаємостосунків - побудовані на шлюбних стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені юридичне, але проживають окремо; • за юридичними взаємостосунками батьків та дітей -чоловік і жінка живуть з різними дітьми; чоловік або жінка(чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти; усиновлені діти; опікунські сім'ї; • за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім'ї: гармонійні; конфліктні; емоційно неврівноважені; дезорганізовані (панує страх, культ сили); • соціальне неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-правовими органами суспільства); • сім "ї зі специфічними проблемами - сім 'ї з психічними та фізичнимизахворюваннями; сім'ї правопорушників; сім'ї алкоголіків, наркоманів; сім'їз захворюваннями на СНІД; сім'ї зі схильністю до суїциду; сім'ї інвалідів. 5. Залежно від виконання виховної функції: • благополучні; • неблагополучні (в тому числі, зовні благополучні); • сім'ї групи ризику. Таких типологій можна назвати значно більше. Крім того, у межахкожного типу можна ще визначити окремі види сімей. Наприклад, видинеблагополучних (зовні благополучні, неповні). Свої типи мають такожміські, сільські сім'ї. Але в основному сім'ї змішані, в яких поєднанокілька типів і видів. Наприклад, міські сім'ї можуть мати різний рівеньматеріальної забезпеченості, різний характер взаємостосунків, різнуструктуру. Або неповна сім'я може бути матеріально забезпеченою або бідною,з хорошими взаємостосунками у сім'ї або поганими тощо. З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальнихслужб потребують сім'ї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально-педагогічна допомога. До таких відносяться типи сімей, залежно відвиконання ними виховної функції. Це так звані неблагополучні сім'ї. Донеблагополучних відносяться сім'ї, які повністю або частково втратили своївиховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в такихсім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови длявиховання дитини. Ці сім'ї характеризуються певними негативними проявами: • батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобто припускають різні види правопорушень); • з низьким морально-культурним рівнем батьків; •неповні сім'ї; • зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками; • зовні благополучні сім'ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в таких сім'ях постійно порушуються певні педагогічні вимоги. До зовні благополучних можна віднести сім'ї, у яких: • спілкування батьків з дітьми носить формальний характер; • відсутня єдність вимог до дитини; • безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитиниабо контроль носить однобічний характер; • надмірна батьківська любов; • надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань; • має місце насильство стосовно до жінки, дитини; • не враховуються у процесі сімейного виховання вікові таіндивідуально-психологічні особливості особистості дитини. Останнім часом стали звертати на себе увагу сім'ї так званих "новихукраїнців", які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейневиховання у них зводиться до купівлі дітям дорогихіграшок, одягу, видачі значних сум грошей. Їм не вистачає часу длязбільшення духовного, морального впливу на дитину. Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванніособистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потребиу спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю,неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю,невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому,бродяжництвом та ін. Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей маютьбільше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників,наркозалежних. Що ми розуміємо під сімейним благополуччям? Які сім'ї ми відносимо доблагополучних? Говорячи про сімейне благополуччя, В. О. Сухомлинськийзазначав, що в такій сім'ї батько і мати живуть у злагоді, між ними пануютьтонкі вдносини у почуттях, взаємна повага, розуміння найтонших відтінківнастрою один одного. При таких взаємостосунках між батьками у дитиниутверджується віра в людську красу, душевний спокій, рівновагу. І цю дитячувіру слід берегти. Благополучна сім'я міцна своїми внутрішніми зв'язками, високим рівнемкоординації. У такій сім'ї існують взаєморозуміння, взаємна повага, міжусіма її членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів набільшість сфер духовного життя, врахування у сімейному житті інтересівкожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудоваспівдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості,взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіхсімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін. Та сім'я позитивно впливає на формування особистості дитини, якадопомагає дитині відчувати себе рівноправним членом сімейного колективу, деїї люблять; вона має у сім'ї свої права і свої обов'язки; до її потребставляться з розумінням. Така сім'я створює душезний комфорт, рятує віднервових переживань. Саме в таких сім'ях діти найбільше цінують поради ідопомогу батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейнійобстановці дитина виростає доброзичливою, гуманною, здібною до співчуття,спокійною, оптимістичною, добрим товаришем, з почуттям гумору, має твердіетичні правила. Отже, для нормального розвитку дитини потрібна щаслива,повноцінна сім'я, де щасливі між собою батьки, батьки і діти. 3. Напрями та зміст соціально-педагогічної роботи з проблемнимисім'ями Одним з основних об'єктів соціальної роботи виступають молодіа сім'ята сім'ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сім'ї, які заособливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки,допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сім'ї,сім'ї мігрантів та біженців, сім'ї з дітьми і батьками-інвалідами, сім'ї знестандартною дитиною, бідні й малозабезпечені сім'ї, сім'ї одиноких танеповнолітніх матерів таін. Соціальна робота з молодими сім'ями полягає у забезпеченні соціальноїпрофілактики сімейного неблагополуччя; здійсненні системи заходів,спрямованих на запобігання аморальній, протиправній поведінці дітей тамолоді; наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програмироботи з молодою сім'єю; наданні допомоги батькам у розв'язанні складнихпитань сімейного виховання; здійсненні соціальних послуг, здійсненнісоціальної реабілітації. Соціальна робота з сім 'єю - це система взаємодії соціальних органівдержави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей уздійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державнимидокументами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовногорозвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчогопроцесу. Мета соціальної роботи з сім'єю - це соціальна профілактика, соціальнадопомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання їй соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної,інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки зметою вдосконалення її життєдіяльності. Завдання соціальних служб для молоді у роботі з сім'єю -наданняконкретної індивідуальної допомоги сім'ї й молоді, яка збирається укластишлюб, з метою раціональної організації внутрі-та позасімейного спілкування,планування сім'ї, житєдіяльності та відпочинку, спілкування сім'ї зоточуючим середовищем, навчання раціонального розв'язання та подоланняскладних сімейних колізій, виховання дітей, а також профілактична робота ззапобігання розлучень та ін. Одним з важливих принципів роботи з сім'єю є принцип самозабезпеченнясім'ї, тобто надання Їй соціальної допомоги з метою пошуку і стимуляції їївнутрішніх резервів, які допоможуть сім'ї вирішити власні проблеми.Соціальна робота з сім'єюспрямовується на всю сім'ю в цілому, а також на окремих її членів (дітей,батьків, подружню пару, інших членів родини). У процесі такої роботивирішується питання раціональної організації внутрісімейного спілкування,нормалізації життєдіяльності і відпочинку сім'ї та окремих її членів,спілкування з оточуючим середовищем, допомога надається у раціональномурозв'язанні складних сімейних колізій, конфліктів, знімаються стреси. Соціальна профілактична робота з сім'єю полягає у реалізації системисоціально-психологічних, медико-соціальних і правових заходів, спрямованихна усунення умов та причин виникнення проблем, а також системи заходів зпрофілактики сімейного неблагополуччя, конфліктів, розлучень, стресовихстанів; у формуванні відповідального батьківства, збереженнірепродуктивного здоров'я молоді; в організації роботи щодо запобіганняпомилок, розрахунків у системі сімейного виховання. Соціальна допомога має на меті надання різноманітних соціальних послугсім'ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послугисприятимуть формуванню у сім'ї нормальної життєдіяльності. Соціальніпослуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою їх єнадання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальноїпідтримки сім'ям. Завданя полягає у тому, щоб допомогти сім'ї в цілому ікожному з її членів справитися з повсякденними життєвими труднощами,проблемами. Тобто кожна людина і сім'я в цілому мусить продіагностуватипроблеми, які з'явилися, і самостійно вирішити їх. У разі потребиздійснюється їх корекція. Соціальний працівник виступає посередником між сім'єю, державою,громадськими організаціями та законодавчими органами. Соціальні послугиспрямовані на допомогу у створенні й поліпшенні умов життєдіяльності сім'ї,можливостей її самореалізації, на захист її прав та інтересів. Це,насамперед, роз'яснення про пільги, що надаються молодим сім'ям, жінкам,одиноким, неповнолітнім матерям, дітям з неблагополучних сімейі сімей групи ризику, їх батькам, формування їхньої правосвідомості,відповідального ставлення батьків до батьківських обов'язків, наданнярізних видів соціальних послуг дітям і сім'ям - жертвам екологічних,технологічних, політичних катастроф, які опинилися в екстремальнійситуації, а також молоді, яка збирається взяти шлюб. Молодій сім'ї,неповнолітнім та молоді має бути гарантованим надання різного родуінформативних консультацій. Соціальної допомоги потребують також сім'ї, які мають проблеми увихованнні дитини з будь-яких причин, проблеми у внутрісімейнихвзаємовідносинах або у стосунках із суспільством, в організаціїжиттєдіяльності сім'ї, а також сім'ї соціального ризику з несприятливимиумовами існування. Такі сім'ї потребують різних видів допомоги: з питаньпланування сім'ї, виховання та догляду за дітьми, адаптації до змінизовнішніх умов, розробки індивідуальних сімейних стратегій, підготовкимолоді до вступу в шлюб, організації вільного часу молодої сім'ї,налагодження сімейного побуту й господарства, удосконалення взаємостосунківу сім'ї тощо. Соціальний патронаж - один з напрямів соціальної роботи, спрямований непостійне супроводження сімей, які потребують систематичної підтримки умов,достатніх для забезпечення життєдіяльності соціальне незахищених сімей(малозабезпечених, багатодітних, з дітьми-інвалідами та ін.). Соціальна реабілітація спрямована на надання допомоги молодій сім'ї зметою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії увзаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльностісім'ї, які з'являються внаслідок тажких захворювань, майнових витрат,конфліктних взаємостосунків, нервово-психічних захворювань, а такождопомоги тим, хто опинився у стані безвихідності, безпорадності чисамотності. Крім того, соціальна реабілітація передбачає надання допомогисім'ям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну залежність,повернулися з місць позбавлення волі тощо. Робота з соціальної реабілітації проводиться як з кожним членом сім'їіндивідуально, так і з усією сім'єю та її родичами. Основна мета такоїроботи - виведення членів сім'ї зі стресового стану, надання соціально-медичної, соціально-правової допомоги, відновлення честі, гідності, права ісвободи членів сім'ї. Так наприклад, Українським державним центром соціальних служб длямолоді розроблена і впроваджена програма роботи з молодою сім'єю. Завданняцієї програми - практичне розв'язання питань стабілізації молодої сім'ї,підготовка молоді до шлюбу, профілактика сімейної дисгармонії, сімейногонеблагополуччя, підготовка молодих батьків до виконання батьківськихобов'язків і реалізація рекреативних потреб сучасної молодої сім'ї. Маєтьсяна увазі надання конкретної індивідуальної методичної допомоги різним типаммолодих сімей і тим людям, хто збирається одружуватись або щойно одружився;тим, хто тривалий час одружені й мають проблеми у взаємостосунках; молодимбатькам, які збираються мати дитину або вже мають новонароджену дитину;батькам у вихованні дітей різних вікових груп та ін. Ця програма пропонує систему роботи соціальних служб для молоді змолодою сім'єю: 1) підготовку молоді до сімейного життя; 2) роботу з молодими сім'ями у плані стабілізації сімейних стосунків; 3) допомогу батькам щодо розв'язання різноманітних проблем сімейноговиховання; 4) соціальну реабілітацію у роботі з сім'єю. Розроблена система роботиз молодою сім'єю має на меті сприяти удосконаленню соціальної роботи зацими напрямами. Підготовка молоді до сімейного життя передбачає формування навичокздорового способу життя, психолого-педагогічних, юридичних, економічних,медичних знань з питань становлення особистості, формування статево-рольової ідентифікації, розвитку комунікативних навичок, корекції особистихпроблем, духовноговиховання, створення власного іміджу, оволодіння знаннями медико-соціальнихпроблем алкоголізму, наркоманії, профілактики захворювань, що передаютьсястатевим шляхом, планування сім'ї та збереження репродуктивного здоров'ямолоді, профілактики вагітності, народження здорових дітей, розвиткусімейних традицій тощо. Ця робота проводиться серед учнів шкіл, шкіл-інтернатів, ПТУ, ліцеїв,коледжів, вузів, у робітничих та студентських гуртожитках, а також змолодими парами, які подали заяву до ЗАГСу. До роботи залучаютьсяспеціалісти: соціальні педагоги, психологи, юристи, економісти, наркологи,гінекологи, андрологи, венерологи, сексологи, психотерапевти, спеціалісти зпланування сім'ї тощо. Форми та структури організації роботи: мобільні курси, навчально-консультативні пункти (у тому числі виїзні у сільські місцевості), вечірніжіночі та юнацькі гімназії, клуби для дівчат, кабінети довіри; лекторії,дискусійні клуби, діяльність спеціалізованих служб (служба знайомств, поштадовіри, школа молодого подружжя, телефон довіри) тощо. Для досягненняпоставленої мети застосовуються такі форми роботи, як різноманітнікомунікативні тренінги, тестування, індивідуально-групові психологічніконсультатції, психологічний театр мініатюр, лекції та семінари, проектніметодики, щоу-програми, тематичні КВК тощо. З метою створення поширенняінноваційних соціальних технологій організовуються експериментальнімайданчики. Робота з молодими сім'ями по стабілізації сімейних стосунків -це,насамперед, діяльність центрів ССМ по удосконаленню взаємостосунків усім'ї, профілактиці дисгармонії сімейних відносин, подружніх конфліктів,реалізація програми планування сім'ї та збереження репродуктивного здоров'ячленів сім'ї, формування здорового способу життя сім'ї, організація їївільного часу, допомога в організації сімейного господарювання та побуту,створення іміджу кожної сім'ї, ознайомлення з юридично-правовими аспектами шлюбно-сімейних стосунків, надання соціальної допомоги,організація соціального патронажу різних за типами неблагополучних сімей,проведення благодійних акцій та допомога малозабезпеченим, багатодітнимсім'ям тощо. Основні шляхи вирішення проблем у цьому напрямі: створенняконсультативних пунктів, кабінетів, консультативних служб, у тому числівиїзних для роботи з сільською сім'єю, діяльність центрів "Родинний дім"тощо. Але найбільш поширеною і ефективною стала робота клубів молодоїсім'ї, які приваблюють молодих людей своєю демократичністю, доброзичливимивзаємостосунками з клієнтами, розвитком ініціативи членів клубу, їхтворчого підходу до роботи з різними категоріями сімей. При центрах ССМУкраїни працює понад 250 таких клубів. Однією з ефективних форм роботи з молодими сім'ями стали культурно-масові розважальні, конкурсні форми роботи. Це не лише найбільш раціональнана даному етапі форма організації дозвілля молодих сімей, а й пропагандакращих сімейних традицій українського народу, звичаїв, обрядів, пошуксімейних талантів, розвиток пізнавальних інтересів членів сім'ї, творчоїініціативи, обмін досвідом у сімейному вихованні, зміцнення взаємостосунківу сім'ї, відродження родинно-побутової культури українського народу тощо.Масово-розважальні заходи, сімейні свята найчастіше провадяться за такимиформами: Тиждень планування сім'ї, День матері, календарні, православні,релігійні свята, обряди. Вони відзначаються як щорічні обласні конкурсимолодих сімей, конкурси, вечори студентських сімей, свята молодих сімей,конкурси сімейних ерудитів, на краще сімейне подвір'я, виставки дитячихтворів, малюнків про сім'ю, фестиваль сімейних творчих колективів, сімейніспортивні свята, сімейні ігри, фотовиставки, спортивні змагання "Я і моясім'я" та ін. Допомога батькам у розв'язанні різноманітних проблем сімейноговиховання полягає у наданні їм допомоги у вирішенні складних питаньродинної педагогіки: підготовка молодих батьківдо народження дитини, соціально-психологічна, психолого-педагогічнадопомога батькам у вихованні дітей різних вікових груп з урахуванняміндивідуально-психологічних особливостей кожної дитини, підготовка дитинидо школи, застосування різних форм і методів сімейного виховання, вирішенняскладних проблем у взаємостосунках батьків та дітей, вирішення юридичнихпроблем цих взаємостосунків. Соціальної допомоги потребують також неповнолітні та одинокі матері,благополучні сім'ї, сім'ї з дітьми-інвалідами, прийомними, усиновленимидітьми, вихователі дитячих будинків сімейного типу;сім'ї, в яких виховуються проблемні діти, а також обдаровані; сім'ї знестандартними дітьми, де дитина зазнала різного виду насильства(фізичного, психічного, сексуального) та ін. В процесі такої роботи надається також соціальна, психолого-педагогічна допомога вчителям, шкільним психологам, класним керівникам зпитань організації їх взаємостосунків з батьками, класним колективом,вивчення особливостей окремих класних колективів та дітей, робота зокремими категоріями сімей та дітьми з таких сімей. Реалізація центрами соціальних служб для молоді цих проблемздійснюється завдяки створенню школи молодої матері, школи батьківськоїпідтримки, телефону довіри, консультативних пунктів при школах, ПТУ,соціальних служб для батьків,соціально-медичних курсів для молодих жінок,клубів молодих батьків та ін. Основні форми роботи: семінари, конференції,"круглі столи", індивідуальні консультації, тренінги, вивчення педагогічнихситуацій, педагогічні бліц-турніри, сімейні посилки, психодрама,трантактний аналіз, кінолекторії тощо. Питання сімейної психотерапії є найбільш складним у реалізації вдіяльності соціальних педагогів. Робота у цьому напрямі передбачаєсоціальну реабілітацію-сімей з дисгармонією у сімейних взаємостосунках,наявністю конфліктних ситуацій, де члени сім'ї зловживають алкоголем,наркотичними речовинами, мають різні види нервових захворювань, що створюєзагрозу для стабільності сім'ї. Існують сім'ї, які потребують соціально-психологічної допомоги внаслідок тимчасових або затяжних труднощів(серйозні тривалі захворювання членів сім'ї, майнові втрати, нервово-психічні захворювання, різні акцентуації в характерах подружньої пари таін.). Подружня психотерапія має в основному індивідуальний характер ізорієнтована лише на одну подружню пару та її проблеми, допомагає досягтигармонії у взаємостосунках та врегулюванні подружніх взаємин даної сім'ї. Основні структури, що застосовуються, - це консультпункти, кабінетиекстреної психологічної допомоги, телефон довіри, тренінгові центри. І самезавдяки їх функціонуванню проводяться тестування, анкетування,психоемоційні тренінги, бесіди-консультації таін. Така робота передбачає допомогти людям знайти душевну рівновагу, почуттябезпеки, навчити їх долати стресові ситуації, труднощі, поважати і розумітисебе та близьких людей. Чималу допомогу у цьому плані молодій сім'ї надається завдяки друкуматеріалів у місцевій пресі, рекламуванню роботи, тематичних передач потелебаченню. Отже, діяльність соціальних педагогів щодо надання допомоги молоді тареалізація такого напряму роботи, як соціальна підтримка молодої сім'ї,спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми іметоди роботи. Звичайно, програма є досить динамічною, постійноудосконалюється, враховуючи інноваційні технології, які виробляються упроцесі її реалізцаії. Використана література 1. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник, Киїів – 2000 р, 259 с.2. Батіщева Г. О., Зайцева 3. Г. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім'єю. Методичні рекомендації. - К.:А.Л.Д.,1996.3. Буянов М. Й. Ребенок из неблагополучной семьи. Записки детскогопсихиатра.-М.: Просвещение, 1998.4. Гурко Т. А. Трансформация института современной семьи // Социальньїе исследования. - 1995. - №10.5. Дементьева Й. Первьіе годьі брака. Проблемьі становлення молодой семьи. - М.: Наука, 1991.5. Зайцева 3. Г. Неблагополучна сім'я та її вплив на формування особистості дитини // Соціальна підтримка молодої сім'ї. - К.:Академпрес, 1994.6. Соціальна робота з молоддю в Україні (Збірник інформаційно-методичних матеріалів). -К.: Столиця, 1997.7. Соціальна робота з молодою сім'єю. Збірник теоретичних і методичних матеріалів для працівників соціальних служб для молоді. Вип. 2. -К.: А.Л.Д., 1995.8. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. - К.: Твори в 5-ти томах. - Радянська школа, 1978.9. Сухомлинський В. О. Мікроклімат вашого"дому // Твори. В 5-ти томах. - К.: Радянська школа, 1977.
