ПРОТИПОЖЕЖНИЙ ВОДОПРОВІД.

Савицкая Г.В. Экономический анализ. – М.: Новое знание, 2007. – 689 с.

Скамай Л.Г., Трубочкина М.И. Экономический анализ деятельности предприятия: учебник для студ. вузов. - М.: ИНФРА, 2009. – 612 с.

Электронная библиотечная система «Книгафонд». htpp://www.knigafund.ru

 

Таблиця 1.

Номери розрахункових ділянок

Довжина ділянок, l, м

Кількість приладів, N

Кількість споживачів, U

, л/с

P

PN

qc, л/с

d, мм

V, м/с

і, мм/м

hl=li, м

Примітки

 

 

Вибір лічильника води.

Для врахування кількості води, що надходить до будинку, застосовують крильчасті або турбінні водолічильники.

Вибір водолічильника, тобто визначення його діаметра умовного проходу, здійснюється згідно вимог [3 ].

Середні витрати води за годину на протязі доби не повинні перевищувати експлуатаційні витрати q_е, що наводяться в таблиці 4 [3], тобто:

, (8)

де - загальна норма витрат в середню добу на одного споживача, л [3, додаток 3]; Т - розрахунковий час (24 години для житлових будівель).

Втрати напору в лічильнику води при проходженні максимальних секундних витрат на господарсько-питні і виробничі потреби визначаються за формулою:

h=Sq², (9)

де S - гідравлічний опір водолічильника [3, табл. 4]; q - розрахункова витрата води, що проходить через водолічильник (витрата на вводі), м³/г.

Вони не повинні перевищувати 2,5 м в крильчастих лічильниках і 1,0 м - в турбінних, а з врахуванням витрат води на внутрішнє пожежегасіння - 10 м.

Визначення необхідного напору в системі внутрішнього водопроводу.

Робота внутрішнього водопроводу вважається нормальною, коли найбільш віддалена від вводу точка водовідбору забезпечується не тільки розрахунковими витратами води, а й необхідним напором.

Необхідний напір для внутрішнього водопроводу визначається:

Н_r = h_г + ΣН + h_вдл + H_f, (10)

Де h_г - перевищення розрахункової водорозбірної точки над відміткою точки вводу води у будинок; ΣН - загальні втрати напору (ΣН=Σ(h_l+h_m)); h_вдл - втрати напору в лічильнику води; H_f - вільний напір на вилив із розрахункового водорозбірного крану [3, додаток 2].

Порівнюючи гарантійний напір Нг на вводі в будинок з необхідним Н_r, визначають необхідність встановлення підвищувального обладнання.

Коли Н_r < Н_g на 0,5... 1,0 м - система може нормально функціонувати під тиском зовнішньої мережі.

У випадку Н_r > Н_g на 2,0 м — необхідно передбачати насосну установку.

Напір насоса Н_н = Н_r - Н_g, а його продуктивність Q_н = q^tot, на вводі. Коли ж при цьому має місце значна нерівномірність водоспоживання (житловий будинок), то в системі водопроводу передбачається водонапірний бак.

При Н_r ≈ Н_g достатньо передбачити лише встановлення водонапірного баку чи пневматичної установки.

 

ПРОТИПОЖЕЖНИЙ ВОДОПРОВІД.

 

Нормами [3] визначені будівлі, де застосування внутрішнього протипожежного водопроводу є обов'язковим, а де його можна не проектувати. Протипожежна система повинна забезпечити гасіння пожежі в найбільш віддалених, від протипожежних стояків приміщеннях. Тому кількість стояків і відстань між ними залежить від довжини рукавів протипожежної системи (10, 15 20 м).

В розрахунково-графічній роботі пропонується застосувати протипожежну систему об’єднану з системою холодної води і відобразити її на загальній аксонометричній схемі. Протипожежний стояк необхідно зверху об’єднати з одним чи двома стояками холодної води перемичкою з вентилем.

Гідравлічний розрахунок об’єднаного господарсько-протипожежного водопроводу слід починати з найбільш віддаленої і високо розташованої ділянки, на якій є пожежний кран.

Секундну витрату на розрахункових ділянках визначають як суму господарсько-питної і пожежної витрати, що приймається за Додатком 4 [3]. Розрахунок виконується в формі таблиці.

Швидкість руху води в трубах приймається 1,5 – 3,0 м/с.

К_l призначають в мережах об’єднаних водопроводів 0,2.

Поливові крани розташовують по одному на кожні 60 – 70 м периметру будівлі.

Господарсько-побутова каналізація.

Призначена для відводу господарсько-побутових стоків від споживача у дворову систему каналізації.

Стояки проектуються на план підвалу чи технічного підпілля, об'єднуються колекторами у групи і через випуски підключаються до колодязів дворової (квартальної) мережі водовідведення.

На підставі вище викладеного розробляється аксонометрична схема системи внутрішнього водовідведення (каналізації).

Каналізаційний стояк у верхній частині переходить у витяжну трубу, яка повинна підніматись над покрівлею не менш ніж на 0,5 м при скатній покрівлі і не менше ніж на 0,3 м при пласкій покрівлі. На стояках на верхньому і нижньому поверхах, а також через кожні 2-3 поверхи на висоті 1,0 м над підлогою передбачається встановлення ревізій, а на поворотах - прочисток. Труби водовідведення і стояки, до яких не приєднані унітази, приймають діаметром 50 мм, а стояки з унітазами - мінімум 100 мм.

Для житлових і громадських будівель використовуються пластмасові та чавунні розтрубні каналізаційні труби, рідше - азбестоцементні.

Випуски використовують для збирання стічних вод з одного або кількох стояків і відведення стоків у дворову мережу. Діаметри випусків приймають не менше діаметрів стояків. Перехід від стояка до випуску повинен бути плавним.