Графічної частини проекту

 

Питомий опір різаного хліба

 

Коефіцієнт ковзання ножа	Питомий опір
	Хліб пшеничний, g. Н/м	Хліб житній, g. Н/м
2,8
3,5
5,0
8,0
11,0

 

 

Міністерство науки і освіти України

Відкритий міжнародний університет розвитку людини

„Україна”

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До виконання курсового проекту

З дисципліни «Технологічне обладнаня закладів

ресторанного господарства» (теплове)

для студентів спеціальності «Харчові технології»

КИЇВ-2005

Проектування теплових апаратів

Проект з теплового устаткування складається з пояснювальної записки і креслень.

Пояснювальна записка до курсового проекту повинна містити:

· титульний лист;

· завдання на проект;

· заголовок;

· вступ;

· критичний огляд існуючих типів аналогічних апаратів;

· опис конструкції апарата, що проектується,принципу дії, правил експлуатації та охорони праці;

· технічну характеристику апарата;

· теплові розрахунки апарата на два режими роботи – стаціонарні та нестаціонарні, що включають:

а) визначення геометричних розмірів;

б) тепловий баланс апарата;

в) розрахунок товщини ізоляції;

г) розрахунок витрат електроенергії, газу;

д) розрахунок нагрівальних елементів (ТЕНів, газових пальників).

· висновок (короткий виклад отриманих результатів розрахунку, підсумки економічної ефективності);

· список використаної літератури;

· специфікації на складальні одиниці апарата.

У вступі коротко викладено стан і перспективи розвитку підприємств харчування, харчових і переробних підприємств, основні напря­ми розвитку цього виду обладнання.

В огляді дається короткий опис апаратів вітчизняного виробництва, що мають різні джерела теплоти і виконують однакові техно­логічні процеси з апаратом, що проектується.

Опис конструкції апарату, що проектується, повинен бути повним і усебічним. Необхідно відмітити призначення кожного елементу конструкції, вказати матеріал, товщину стінок. Особливо слід відмітити арматуру апарата. Слід також провести аналіз апарата, що проектується, з точки зору зручності експлуатації, безпеки при роботі, техніко-економічних характеристик.

Загальна кількість теплоти, що використовується, визначається із теплового балансу апарата.

Тепловим розрахунком електричних апаратів визначається їх максимальна і мінімальна потужність. Максимальна потужність використовується для швидкого розігріву апарата до робочої температури. Мінімальна потужність необхідна для ведення технологічного процесу. По закінченню теплового розрахунку апарата виконується розрахунок ТЕНів.

Тепловим розрахунком газових апаратів визначаються витрати газу апаратом для стаціонарного режиму (періоду проведення технологічного процесу) і для нестаціонарного режиму (періоду нагрівання). Потім проводиться розрахунок газових інжекційних пальників.

Графічна частина проекту повинна містити креслення на двох листах формату Ф2(3). На першому листі наводиться зображення загального вигляду апарата (2–3 проекції) з розрізами, перетинами і короткою технічною характеристикою. На другому листі даються робочі креслення найбільш характерних вузлів і деталей апарата (ТЕНів, газових пальників, конденсато-відводів). По узгодженню з викладачем частина другого листа може бути використана під електричні схеми, схеми газової автоматики, графіки.

Основним кресленням проекту є загальний вигляд апарата. Кількість видів, перерізів, розрізів, складових змісту креслення, повинна бути мінімальною, але достатньою для розуміння конструкції пристрою, взаємодією його складових частин і принципу роботи.

На кресленнях повинні бути проставлені такі розміри: габаритні, розрахункові.

 

 

Основні вимоги до оформлення

графічної частини проекту

Всі листи проекту (загальний вигляд і деталювання) виконуються олівцем. При розміщенні проекції, типів ліній, надписів тощо потрібно керуватися вказівками, наведеними в збірнику стандартів “Креслення в машинобудуванні”.

Креслення виконуються на листах стандартних розмірів:

 

Позначення формату
Формат після обрізки, мм	814х1152	576х814	407х576	288х407	203х288	144х203

Креслення апаратів, як правило, виконують на листах формату 1:576х814.

На кресленнях необхідно нанести рамку на відстані 5–10 мм від лінії обрізу. У лівому краї листа рамку проводять на відстані
25 мм від лінії обрізу.

Всі креслення проекту повинні виконуватись залежно від складності та величини зображення апаратів і деталей в масштабі:

Масштаб зменшення 1:2, 1:2,5, 1:5, 1:10, 1:15, 1:20,… 1:25, 1:50.

Масштаб збільшення 2:1, 2,5:1, 4:1, 5:1, 10:1.

На кресленнях, незалежно від того, в якому масштабі вони виконані, проставляються тільки дійсні розміри.

Вибираючи масштаб, потрібно враховувати розміри і складність апарата, вузли і деталі, а також прийняті форми креслення.

На кресленнях загальних видів і вузлів необхідно проставляти наступні основні розміри: а) габаритні; б) між геометричними осями; в) основні розрахунки; г) всі розміри, необхідні для установки апарата на фундаменті або підлозі цеху; д) розміри, необхідні для збирання вуз­ла.

Число проекцій повинно бути мінімальним, але без збитку для ясності зображення всіх частин апарата.

Допускається застосування обривів, виривів та інше, що полегшують розміщення апарата або вузлів на листі в масштабі 1:1, а також види по стрілці для елементів конструкції, не досить ясних із основної проекції.

На робочих кресленнях конфорок, нагрівачів та інших деталей потрібно приводити всі розміри, необхідні для виготовлення деталі.

При проставленні розмірів потрібно враховувати спосіб обробки і виготовлення деталі. Всі спряжені розміри необхідно давати з допусками і вказівкою характеру посадки і класу точності.

Кожне креслення повинно мати у правому нижньому куті штамп. На штампі вказують: проектував, консультант, фамілія, ім’я, по батькові, масштаб і номер креслення; вище наводиться назва апарата, ще вище – специфікація, потім рядок, що містить номер по порядку, назва деталі, їх кількість, матеріал, примітка. В специфікації відобра­жають основні частини та деталі в кількості 10–15 штук.

При заповнені специфікації необхідно враховувати наступні положення: в графі “Матеріал” не можна обмежуватись тільки його назвою, наприклад сталь, чавун, бронза, латунь і т. д., потрібно вказувати марку матеріалу, наприклад сталь СТ 3, СЧ 15-32, Л68 (латунь); всі назви деталей, вузлів і виробів вписуються в специфікацію в називному відмінку єдиного числа.

Потрібно віддавати перевагу однослівним назвам “кришка” “вісь” тощо.

Для деталей, назви яких складаються із двох і більше слів, на першому місці потрібно ставити іменник, наприклад “Перемикач пакетний”, тощо.

У написах на кресленнях, так і в пояснювальній записці, не допускається скорочення слів.

Наведемо додаткові вказівки про маркірування матеріалів, що застосовуються у виробництві електротеплових апаратів, їх позначення в специфікаціях.

Чавун. Сірий чавун маркірується СЧ 12–28, СЧ 15–32 тощо. Букви СЧ указують назву чавуну; перші дві цифри дають значення границі міцності при розтяганні s_в кг/мм², а другі – границі міцності при вигині s_в також в кг/мм².

Ковкий чавун КЧ 30–3, Кч-35–10 тощо. Букви КЧ означають назву чавуну, перші дві цифри дають наближене значення границі міцності при розтяганні s_в кг/мм², наступні цифри вказують наближену величину відносного подовження при розриві в процентах.

Антифрикційний чавун маркується АСЧ-1, АСЧ-2, АСЧ-3 (сірий), АВЧ-1, АВЧ-2 (високоміцний), АКЧ-1, АКЧ-2 (ковкий).

Сталь. Сталь вуглецева звичайної якості: сталь Ст. 0, Ст. 3 тощо до Ст. 7. Марки сталі розміщені в порядку зростання границь міцності та плинності.

Цифрові позначення марки сталі не розшифровуються. В специфікації потрібно писати: сталь Ст. 3 тощо.

Сталь вуглецева якісна машинобудівна має марки 05, 08, 10, 15, тощо. Марка сталі вказує на середній вміст вуглецю в сотих долях процента.

Сталь з підвищеним вмістом марганцю позначається 15Г, 20Г тощо.; марганцева – 10Г2, 30Г2 тощо. Числа, що стоять перед буквою Г мають колишні значення. Позначення Г указують на вміст марганцю близько 1%, а Г¢-близько 2%.

Вуглецева сталь позначається 15Л, 20Л тощо. Цифри вказують на середній вміст вуглецю в сотих долях процента, а буква Л означає, що деталь отримана виливком.

Сталь легована машинобудівна містить різні леговані елементи 12х2Н4 – двозначне число показує вміст вуглецю в сотих долях процента, букви справа від цих чисел позначають: Х-хром, Н-нікель.

Цифри після букв означають процентний вміст присадок. Якщо цифри відсутні, то це значить, що даний елемент міститься в кількості близько 1%.

Бронза та латунь. Бронза поділяється на дві основні групи: олов’яна і безолов’яна. Позначення марок латуней і бронз містить умовне позначення сплаву (Л-латунь, Бр-бронза); Бр. ОЦСН 3-7-5-1 – це олов’яна бронза, що містить приблизно 3% олова, 7% цинку,
5% свинцю, 1% нікелю і 84% міді. Бр. АЖ 9-4 – безолов’яна алюмінієвозалізна бронза, що містить 9% алюмінію, 4% заліза і 87% міді.

Приклад позначення латуні: ЛАЖМЦ 66–6–3–2 – латунь алюмінієвозалізомарганцева, що містить в середньому 66% міді, 6% алюмі­нію, 3% заліза, 2% марганцю; залишок до 100% указує на процентний вміст цинку, тобто приблизно 23%.

Бабіт. Олов’яний бабіт, наприклад Б83. Цифри указують процентний вміст олова.

Кальцієвий бабіт має марки БК і БК2. Перший із них олова не містить, в другому – олова приблизно 2%. Основним компонентом кальцієвого бабіту обох марок є свинець (приблизно 98%).