РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЯ
Ефективність впливу комплексу фізичної реабілітації, який був запропонований для реабілітації хворих з бронхіальною астмою, що поступили на лікування в стаціонар у фазі загострення різного ступеня вираженості на базі пульмонологічного відділення Запорізької міської клінічної лікарні № 6, оцінювалася за результатами обстежень пацієнтів контрольної та основної груп, що проводилися до і після закінчення курсу лікування. На початку курсу реабілітації та після його закінчення пацієнтам обох груп провели тест контролю астми (АСТ) та оцінку поточного стану хворих за наступними критеріями: кількість нападів ядухи (НЯД) та кількість нападів ядухи за останній тиждень (НЯТ). Дослідженням функціонального стану дихальної системи хворих на бронхіальну астму методом спірографії до проведення реабілітаційних заходів встановлено, що в усіх пацієнтів контрольної та основної групи всі показники були знижені: АСТ від 16,37 до 0,42 балів, ЖЄЛ від 78,35% до 44,25%, ОФВ1 від 78,32 % до 4,13%, ПШВдк від 18,88% до 3,11%,ЗБО від 16,12% до 2,88%, індекс Руф’є у чоловіків від 9,83% до 1,13%, у жінок – від 11,88% до 1,11%. Достовірних відмінностей між показниками стану організму хворих дослідних груп не встановлено, що свідчить про їх однорідність. Зміни показників клінічного стану хворих під дією запропонованої програми фізичної реабілітації (ПФР) та інших варіантів лікування подані в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 Динаміка клінічних показників у хворих чоловіків контрольної та основної групи, (M±m)
По завершенні лікування у всіх випадках зникли денні напади ядухи. Також хворих основної групи зовсім нетурбувала задишка, не було обмежень фізичної денної активності. Хворі контрольної групи післялікування частково відчували обмеженість фізичноїденної активності. Через місяць лікування тижневінапади ядухи відновилися при застосуванні лікарської терапії та традиційних методів ЛФК (0,15±0,13 рази на тиждень), чогоне сталося у хворих основної групи після виконання ПФР. Це свідчить про повний контроль перебігу БАпри застосуванні ПФР (зростання АСТ з 17,41±0,35до 24,03±0,32 балів) та частковий його контроль призастосуванні традиційних методів ЛФК (зростання АСТ з 16,37±0,42 до 20,30±0,37 балів). Значні позитивні зміни показників дихальних функціональних проб сталися у хворих на БА після проведення ПФР, про що свідчать дані таблиці 3.2.
Таблиця 3.2 Динаміка показників дихальних функціональних проб у чоловіків контрольної та основної групи, (M±m)
Суттєві зміни відбулися і з показниками реактивності бронхів, які статистично значно зменшились після реалізації ПФР: ЗБО з 16,58±2,15 до 9,21±2,22% (р<0,05),ПШВдк – з 19,36±2,06 до 9,00±2,11% (р<0,01). Цього не сталося в контрольній групі: в контролі ЛФКЗБО зменшилась з 16,12±2,88 до 11,26±2,52%, ПШВдкз 18,88±3,11 до 10,70±3,32%. У цілому можна відмітити, що у всіх хворих лікування призвело до нормалізації показників дихальних функціональних проб. Динаміка показників ФПЗ при лікуванні в стаціонарі хворих на БА вивчена окремо учоловіків і жінок. Хворі чоловіки основної групи (табл. 3.3) після ПФР за 6 хвилин стали проходити дистанцію довжиною 578,8±53,25 м (до лікування – 402,8±55,14 м, р<0,05), що складало 90,68±4,22% від НВ (до лікування – 62,81±4,37%, р<0,001). Подібні зміни, хоча і не такі значні, сталися з фізичною працездатністю чоловіків контрольної групи при лікуванні їх з застосуванням традиційних методів ЛФК. Так, у них 6ХКТзбільшився з 396,8±63,12 до 491,8±66,10 м (р<0,05). Таблиця 3.3 Динаміка показників фізичної працездатності хворих чоловіків контрольної та основної групи, (M±m)
На рис. 3.1наведено результати показників фізичної працездатності хворих чоловіків контрольної та основної групи до та після реабілітації.
Рис. 3.1.Показник фізичної працездатності (6ХКТ, м) хворих чоловіків контрольної та основної групи до та після реабілітації
Дані вище наведеного малюнку свідчать, що після завершення курсу реабілітації показник фізичної працездатності хворих чоловічої статі основної групи вищий, ніж у чоловік контрольної групи. Щодо середніх показників фізичної працездатності хворих чоловіків, то також можемо констатувати недостовірну різницю між показниками груп. Що доводить однорідність підібраних досліджуваних груп. Порівняльна характеристика індексу Руф’є обох груп після дослідження представлена на рисунку 3.2.
Рис. 3.2. Динаміка індексу Руф'є (ум. один.) у хворих чоловіків контрольної та основної групи до та після реабілітації
Індекс Руф’є у цих чоловіків основної групи знизився з 10,31±0,85 до 4,91±0,42 ум.од. (р < 0,001), що вказувало на покращення фізичних можливостей до «доброго» рівня (на початку лікування – задовільний рівень).За індексом Руф’є фізичні можливості пацієнтів контрольної групи хоча трохи і покращились, але залишилися на рівні «середніх» (зниження з 9,83±1,13 до 7,28±1,14 ум.од.). Підкреслимо, що лише при застосуванні ПФР у чоловіків, що страждали на БА, вдалося перевести рухові можливості зі ступеня ІІІ на ІV ступінь. У контрольній групі, не дивлячись на деяке зростання фізичної працездатності, рухові можливості хворихв цілому не змінилися і залишилися такими ж. Динаміка показників ФПЗ у жінок, що були хворі на БА, представлена в табл. 3.4 Таблиця 3.4 Динаміка показників ФПЗ у жінок хворих на БА, (M±m)
Післязастосування ПФР хворі жінкиза 6 хвилин стали проходити дистанцію довжиною545,2±54,45 м (до лікування – 380,6±58,15 м, р<0,05),що складало 83,52±4,12% від НВ (до лікування –58,35±4,73, р<0,01).Суттєвих змін ФПЗ у жінок, які лікувалися методами традиційної ЛФК не сталося. Про це свідчить зростання 6ХКТ – з 372,5±65,31 до 461,9±63,24 м. Нижче на рисунку 3.3 наводимо дані порівняльної характеристики показників фізичної працездатності жінок в обох групах.
Рис. 3.3. Динаміка показників фізичної працездатності хворих на БА жіночої статті
При порівнянні показників фізичної працездатності жінок в обох групах ми спостерігаємо покращання результату, але у жінок основної групи показник ФПЗ кращій, ніж у жінок контрольної групи. Індекс Руф’є у жінок основної групи знизився з 12,07±0,74 до 7,26±0,70 ум.од. (р<0,001), щовказувало на покращення фізичних можливостей до«середнього» рівня (на початку лікування – «задовільний» рівень). У пацієнток контрольної групи спостерігалось зниження індексуРуф’є з 11,88±1,11 до 9,43±0,93 ум.од. За індексом Руф’є фізичні можливості жінок контрольної групи, покращились з «задовільного» до«середнього» рівня. Порівняльна характеристика індексу Руф’є жінок обох груп після дослідження представлена на рисунку 3.4.
Рис. 3.4. Динаміка індексу Руф'є хворих на БА жіночої статі
Отож, лише при застосуванні ПФР у жінок, щостраждали на БА, в цілому рухові можливості зросли з ІІІ-го до ІV-го ступеня. У контрольній групі, не дивлячись на деяке зростання фізичноїпрацездатності, рухові можливості хворих жінок незмінилися і залишилися такими ж. Ефективність впливу розробленої ПФР на хворих на БА вивчена шляхом аналізу досягнутих зсувів показників обстеження, які наведені в табл. 3.5.
Таблиця 3.5 Досягнуті ефекти (різниця між значеннями після і до реабілітації) показників у хворих на БА, (M±m)
Аналіз даних таблиці 3.5 доводить, що дія всіх методів лікування та ПФР на поточний стан хворих є однаково ефективною (за змінами показників НЯД). Проте досягнення контролю перебігу захворювання було більш значущим після виконання ПФР,на що вказує зсув АСТ на 6,62±0,85 балів (контрольна група – на 3,93±0,94 балів р<0,05). ПФР була більш ефективною у відновленні стану ФЗД. Її застосування у хворих призвело до зростання ОФВ1 на 13,70±3,13% (контрольна – на 7,83±3,62%), ЖЄЛ – на 14,31±3,24% (контрольна– на7,84±3,45). Також при застосуванні ПФР більш значимо зменшилась реактивність бронхів, про що засвідчило зниження ЗБО на 7,37±2,46% (контрольна – на 4,86±2,51%) та ПШВдк – на10,36±2,57% (контрольна– на 8,18±2,15%). Вказані зсуви показниківпри виконанні ПФР у порівнянні з контролем статистично значимі. У чоловіків з БА показники ФПЗпісля застосування ПФР мали такі зміни: 6ХКТ зріс на 186,1±32,02 м (контрольна – на 95,03±38,05 Вт) та індекс Руф’є зменшився на 5,40±0,86 ум.од.(контрольна – на 2,55±0,76 ум.од., р<0.05). У жінок з БА показники ФПЗ після застосуванняПФР мали такі зсуви: 6ХКТ зріс на 165,63±30,21 м (контрольна – на 89,4±35,24 Вт), а індекс Руф’є зменшився на4,59±0,91 ум.од. (контрольна – на 2,85±0,84 ум. од). Тобто, досягнуті ефекти показників ФПЗ при застосуванні ПФРбули значущими і у порівнянні з контролем – статистично значимі. Оскільки головним чинником, обмежуючим реалізацію ПФР у повному об’ємі є напади задухи, то мивідстежили тривалість приступного періоду у хворихна БА залежно від різних варіантів їх лікування чи реабілітації. Приступним періодом (період наявності нападів ядухи) вважався той час перебігу захворювання,коли напади ядухи потребували лікарського втручанняі застосування лікарських препаратів у любому вигляді. При БА тривалість приступного періоду в контрольній групі склала 5,26±0,58 днів та в основній групі – 3,17±0,52 днів (у порівнянні з контрольною – р<0.01), що показано на рис. 3.5.
Рис. 3.5. Тривалість приступного періоду у хворих на БА
Отже, при застосуванні програми реабілітації тривалість приступного періоду захворювання у пацієнтів основної групи була скорочена на 2.09±0.06 днів у порівнянні з контрольною групою хворих. Обговорюючи одержані результати, звернемо увагу на найважливіший результат застосування ПФР:при кожному ступені тяжкості через курс лікування в стаціонарі вдалося досягти контрольованогоперебігу БА. Такожпідкреслимо суттєве покращення ФЗД у цих хворих: при кожному ступені тяжкості порушені показникиФЗД після застосування ПФР досягали нормальнихвеличин. Далі підкреслимо, що лікування загострення БА з додання засобів ЛФК, особливо модифікованих намив рамках ПФР, дозволило суттєво покращити ФПЗ і перевести хворих на руховий режим з більшими фізичними навантаженнями. За допомогою запропонованої ПФР пацієнти активно включалися у лікування, в них вселялася впевненість у можливість допомогти самим собі, вони вчилися, як поводитись підчас нападів задишки, як попередити і зняти напад, приймаючи медикаменти в менших, ніж звичайно, дозах або навіть обходячись без них. Застосування розробленої програми фізичної реабілітації у хворих на БА дозволяє суттєво покращити їх фізичну працездатність та значно швидше хворим змінити рухові можливості накращі та включити більш інтенсивні фізичні навантаження у тренувальному режимі. Правильне, суворо диференційоване, з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта і форми захворювання застосування ПФР дозволило скоротити терміни перебування в стаціонарі, покращило якість їхнього життя, допомогло контролювати свій стан. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні віддалених наслідків проведеної фізичної реабілітації хворих на бронхіальну астму. На підставі отриманих результатів досліджень ми можемо затверджувати наступне: Отримані результати свідчать,що ефективно побудований процес фізичної реабілітації у основній групі дає кращу тенденцію до відновлення показників стану дихальної системи пацієнтів. Вважаємо за необхідність використовувати дозовану ходьбу з діафрагмальним диханням і спеціальні дихальні вправи при бронхіальній астмі в умовах стаціонару. По-друге, по завершенні лікування у всіх випадках зникли денні напади ядухи. Також хворих основної групи зовсім не турбувала задишка, не було обмежень фізичної денної активності. Хворі контрольної групи після лікування частково відчували обмеженість фізичної денної активності. Через місяць лікування тижневі напади ядухи відновилися при застосуванні лікарської терапії та традиційних методів ЛФК, чого не сталося у хворих основноїої групи після виконання ПФР. По-третє,запропонована нами ФПР при бронхіальній астмі зміцнює дихальну мускулатуру, збільшує рухливість грудної клітки і діафрагми, сприяє нормалізації показників функції зовнішнього дихання, зменшенню задишки, кашлю, частоти нападів, кращому відходженню мокротиння, є потужним психотерапевтичним фактором.
|
