Договір роздрібної купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 698 ЦК України договором купівлі-продажу є договір, за яким продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До договорів роздрібної купівлі-продажу з участю покупця - фізичної особи, не врегульованих ЦК України, застосовується законодавство про захист прав споживачів відповідно до Закону "Про захист прав споживачів".

Особливості порядку укладення договорів роздрібної купівлі-продажу щодо деяких продовольчих і непродовольчих товарі встановлюються спеціальними нормативними актами, наприклад, Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою КМ України від 30 липня 1996 р. №854, Правила роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з драго цінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, затвердженими постановою КМ України від 25 березня 1999р. №460, та ін.

Договором поставки (йому присвячена тільки одна стаття у Цивільному кодексі України 2003р. – 712) називається договір, по якому постачальник-підприємець зобов'язується передати в обумовлений термін покупцю товари для використання в підприємницькій діяльності, чи в інших цілях, не зв'язаних з особистим, сімейним використанням. Іноді його називають підприємницької, чи торговою купівлею-продажем. Закон України “Про поставки продукції для державних потреб” від 22 грудня 1995р. регулює поставку товарів для державних потреб.

Елементи договору поставки. Сторонами договору є особи, що ведуть підприємницьку діяльність. Предметом договору поставки можуть бути будь-яки не вилучені з обороту речі. На момент укладення договору постачальник, як правило, ще не має у своєму розпорядженні товари для поставки. Речі можуть не належати постачальнику на праві власності чи іншому речовому праві. Наприклад, комісіонер.

Продаж таких речей, як нерухомість, сільськогосподарська продукція, оформляється не договором поставки, а іншими різновидами договору купівлі-продажу.

Договором контрактації сільськогосподарської продукції (ст.713 ЦК України) називається договір, по якому виробник сільськогосподарської продукції (продавець) зобов'язується виробити продукцію та передати її заготівельникові (контрактанту), а останній зобов'язується прийняти й оплатити її. Договір контрактації опосередкує відносини по заготівлі сільськогосподарських продуктів і сировини. Сільськогосподарське виробництво залежить від погодних умов, інших випадкових факторів, тому контрактація спрямована на підвищення рівня правового захисту виробника-продавця з метою створення рівних економічних можливостей продавця з можливостями покупця. Договір контрактації – один із видів купівлі-продажу. У п.2 ст.713 ЦК України зазначено, що на нього поширюються загальні положення купівлі-продажу й поставки. Договір контрактації є оплатним, консенсуальним і взаємним.

Сторонами договору контрактації – продавець (виробник продукції) і заготівельник (контрактант) – звичайно, виступають підприємці. Тому його відносять до господарських договорів. Держава й громадяни, не підприємці, не можуть брати участь у договорі контрактації. При закупівлі сільськогосподарської продукції для державних потреб інтереси держави представляють спеціальні організації. Сільськогосподарський виробник можна визначити лише за законом “Про сільськогосподарську кооперацію”, який визначає поняття “сільськогосподарський товаровиробник” – це фізичні або юридичні особи незалежно від форми власності та господарювання, в яких валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь та (або) поголів’я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу.

Предметомдоговору контрактації може бути будь-як продукція сільськогосподарського виробництва. Поняття “сільськогосподарська продукція” можна знайти в законі “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”. Сільськогосподарська продукція – це будь-яка продукція тваринного і рослинного походження, що підпадає під визначення 1-24 груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка затверджена постановою КМ від 31 серпня 1998р. №1354 “Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності”.

Речі, що є предметом договору, визначаються родовими ознаками. Контрактуватися може не тільки сільськогосподарська продукція чи сировина (молоко), але і продукти їхньої переробки (олія, вершки). І кінцевий продукт може мати мало загального з вихідною сировиною, наприклад, косметичний продукт із використанням козеіна, одержуваного з молока. Грань між сільськогосподарською продукцією і промисловим товаром у ступені впливу випадкових факторів сільськогосподарського виробництва на одержання кінцевого продукту. Якщо якість продукту в першу чергу обумовлено характером застосовуваної індустріальної технології, а не процесом сільськогосподарського виробництва вихідної сировини, то такий продукт буде предметом поставки чи купівлі-продажу. Ціна не є істотною умовою. Термін договору відноситися до істотних умов. Форма договору контрактації – письмова. Регулюється і порядок його укладення.

Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Договором енергопостачання називається договір, по якому одна сторона (енергопостачальна організація) зобов'язується подавати енергію (чи енергоносії) через приєднану мережу іншій стороні (абоненту), що зобов'язується оплачувати її, а також забезпечувати встановлений режим і безпека споживання енергії (чи енергоносіїв) (ст.714 ЦК України). До договору енергопостачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Закон “Про електроенергетику” (ст.24) передбачає, що енергопостачальник зобов’язан забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та договорів. Вони здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території і не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії. Договір енергопостачання є консенсуальным, оплатним, взаємним. Це публічний договір. Сторонами договоруможуть виступати громадяни і юридичні особи. Продавцем за договором звичайно є суб'єкти підприємницької діяльності – енергопостачальна організація (електростанція, виробник чи продавець газу). Покупцем за договором може бути як юридична особа (у тому числі і перепродувач), так і громадянин.

Предметом договору, що є його єдиною істотною умовою, звичайно виступає енергія (у різних формах) і енергоносії, тобто речовини, що виділяють енергію в процесі її використання (пара, газ). Предметом можуть бути нафта, нафтопродукти. Чітко визначити предмет неможливо, важливим є те, що передача і використання продуктів одержувачем можливі тільки за допомогою спеціальної приєднаної мережі. Ціна договорув більшості випадків визначається не самими сторонами, а затвердженими державою тарифами. Вони розрізняються в залежності від суб'єктного складу. Договір енергопостачання, за загальним правилом, вважається укладеним на невизначений термін. Форма і порядок укладення - договори розрізняються в залежності від особистості абонента і цілей використання товару. Наприклад, якщо абонентом є громадянин, що використовує енергію для побутового споживання, договір вважається укладеним з моменту першого фактичного підключення абонента до приєднаної мережі.

Головним обов'язком продавця є подача абоненту енергії: а)у визначеній кількості, б)з дотриманням погодженого режиму подачі, в)установленої якості. Існують додаткові обов'язки енергопостачальної організації для договорів з абонентами-громадянами. У цих випадках організація повинна забезпечувати безпеку енергетичних мереж і приладів обліку споживання енергії. Обов'язки абонента відрізняються значними особливостями, чим при купівлі-продажу інших товарів.

Законодавство України не виділяє договір купівлю-продажу нерухомості в окремий вид купівлю-продажу. Між тим специфічні риси нерухомості потребують встановлення спеціальних правил, що регулюють участь таких об’єктів у майновому обороті. Цивільний кодекс України 2003р. частково врахував особливий порядок виникнення, обмеження та переходу прав на нерухоме майно та обов’язкову реєстрацію речових прав на нерухоме майно та правочинів із ним. У Цивільному кодексі України декілька статей регулюють порядок укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна – ст.ст. 182, 219, п.2 335, 640, 657, п. 680 ЦК України.

До відносин з приводу купівлі-продажу нерухомості застосовуються в деяких випадках особливі нормативні вимоги: наприклад відносно договорі купівлі-продажу нерухомого майна у порядку приватизації.

 

Тема 28. Договір міни (бартеру)

 

Договір міни (бартеру). Правове регулювання міни (бартеру). Суб’єкти договору міни. Предмет договору міни.

Права та обов’язки сторін. Форма договору міни. Особливості правового регулювання договору міни.

Тема 28. Договір міни (бартеру)